Рішення

від 20.06.2023 по справі 922/977/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023м. ХарківСправа № 922/977/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", м. Харків до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради, м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Басарт Л.А.

відповідача - Гончаров С.І.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради, відповідач, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 290 069,82 грн., з яких: 23 557,77 грн. три проценти річних за період з 11.03.2022 по 11.09.2022 та 266 512,05 грн. інфляційні втрати за період з березня 2022 року по серпень 2022 року. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №12/Т22 від 18.01.2022 щодо своєчасної оплати одержаної теплової енергії. Судові витрати позивач просив суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.03.2023 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач, зокрема, вказував на те, що позивачем акти виконаних робіт надавались відповідачу несвоєчасно, з великою затримкою, рахунки взагалі не надавались, внаслідок чого відповідач не мав можливості, раніше ніж отримає акт виконаних робіт, звернутися із заявкою до Казначейства для проведення розрахунків за договором. Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 22.12.2021 №205/21 "Про бюджет Харківської міської територіальної громади на 2022 рік" встановлено, що оплата за енергоносії та комунальні послуги, які споживаються бюджетними установами, розташованими в будівлях, які є на балансі (в управлінні) Харківської міської територіальної громади, здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до пункту 22-1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2022 №252 Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів в період дії воєнного стану Казначейство та органи Казначейства забезпечують казначейське обслуговування бюджетних коштів з урахуванням положень Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590, відповідно до якого: платежі з рахунків замовників проводяться тільки за напрямами та в черговості та обов`язково з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунку. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 (зі змінами) Харківську міську територіальну громаду віднесено до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Органи казначейства у м. Харкові почали реєструвати бюджетні фінансові зобов`язання з середини травня. З боку відповідача не було жодної затримки в подачі до органу Казначейства Реєстрів фінансових зобов`язань, а також документів, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання. Таким чином, у позивача не існує підстав стверджувати про існування провини відповідача в затримці реєстрації бюджетних фінансових зобов`язань та виплат по договору. Згідно з умовами п. 4.4. договору з боку відповідача не було прострочення оплати. Якщо прострочення оплати наставало - це відбувалось не з вини відповідача. Належне виконання зобов`язання в частині оплати за надані послуги виявилося неможливим внаслідок настання дій непереборної сили, про які відповідач не міг знати та передбачити в момент укладання договору. Відповідач наголошує, що як підприємство, яке є одержувачем бюджетних коштів та отримує грошові кошти на оплату спожитих енергоносіїв та комунальних послуг з міського бюджету, одразу при отриманні бюджетного фінансування виконував всі залежні від нього заходи для перерахування коштів позивачу. Відповідач не утримував та не користувався грошовими коштами, належними до сплати позивачу, оскільки на його рахунках не зберігались ці кошти. Грошові зобов`язання перед позивачем виконані відповідачем повністю в межах бюджетного року. Станом на 31.12.2022, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ Котельні лікарняного комплексу та КНП Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова ХМР, який підписано уповноваженими представниками обох сторін, сальдо складає 0,00 грн., що підтверджує відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Позивачем до суду була надана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він з позицією відповідача не погодився. В обґрунтування заперечень, зокрема вказав на те, що згідно сталої судової практики норми ст.625 ЦК України, що визначає відповідальність саме за порушення грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими та не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання; відповідач не надав доказів того, яким чином безпосередньо для нього були наявні обставини непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість подолання цих обставин, причинний зв`язок між цими обставинами та невиконанням зобов`язання згідно умов договору. Сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини по цьому договору відповідач також не надав; підписана між сторонами додаткова угода від 31.03.2022 лише продовжує дію договору та не свідчить про форс-мажорні обставини; доводи відповідача щодо неможливості здійснення вчасної оплати теплопостачання по причині урахування ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунку є хибними, оскільки згідно частини першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525,526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачем, у свою чергу, до суду були подані заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких відповідач вказує на те, що у наведених позивачем правових позиціях Верховного суду на час звернення до суду з позовом у справі, яка розглядалась, суму основного боргу за договором відповідачем не було сплачено. Тобто по цім справам на час подання позовів до суду існувала основна сума боргу. Ці правовідносини не є подібними до правовідносин, які склалися між відповідачем та позивачем: відсутня тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних відносин. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату трьох процентів річних є додатковою до основної вимогою. За загальним правилом додаткове (акцесорне) зобов`язання припиняється разом з основним. Тому відповідач вважає, що немає підстав нараховувати на зобов`язання, яке припинено шляхом його виконання, додаткові зобов`язання у вигляді 3% річних та інфляційних витрат. Відповідач вказує на те, що позивач підписав по своєму волевиявленню додаткову угоду № 1 від 31.03.2023, в якій зазначені конкретні обставини, які спричинили укладання додаткової угоди саме в такій редакції та позивач не може стверджувати, що він не розумів настання форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного стану та затримку фінансування витрат замовника за спірним договором.

У судовому засіданні 20.06.2023 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 20.06.2023 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18.01.2022 між Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. Проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (теплопостачальна організація, позивач) був укладений договір №12/Т22 про закупівлю послуг з "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція", відповідно до розділу 1 якого, за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання надати до 28.02.2022 Споживачеві послуги Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (централізоване постачання теплової енергії та гарячої води), а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Найменування послуги: код ДК 021:2015: 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (централізоване постачання теплової енергії та гарячої води). Кількість послуги - 1871,388 Гкал. Строк надання послуг: з 01.01.2022 до 28.02.2022. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

У розділі 4 договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, згідно з діючими тарифами на період постачання теплової енергії, затвердженими в установленому порядку, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є один календарний місяць. Оплата послуг здійснюється Споживачем на підставі акту виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації протягом 10 банківських днів з дати підписання акту. У разі затримки бюджетного фінансування, оплата за послуги здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою сплати вважається дата отримання грошових коштів на поточний рахунок або рахунок із спеціальним режимом використання Теплопостачальній організації. Споживач зобов`язаний отримати від Теплопостачальної організації за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 117, тел.: 754-37-44, документи за розрахунковий період: рахунок; акт виконаних робіт; акт звіряння розрахунків (при необхідності). Обов`язок отримувати акти та рахунки покладається на Споживача з 5 по 10 число кожного місяця. При відсутності мотивованих заперечень на протязі 10 днів після закінчення календарного місяця розмір наданих послуг вважається погодженим з боку Споживача.

Відповідно до п. 10.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 березня 2022 року.

31.03.2022 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору про закупівлю послуг з "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" №12/Т22 від 18.01.2022, відповідно до якої, у зв`язку із веденням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, та його продовженням Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, що Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчено як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), керуючись п.п. 3.3.3., 4.4., 8.1. Договору, Сторони уклали цю Додаткову угоду до Договору про закупівлю послуг з Пара, гаряча вода та пов`язана продукція № 12/Т22 від 18.01.2022 (далі - Договір) про наступне: у зв`язку із виникненням об`єктивних обставин непереборної сили, що спричинило затримку фінансування витрат Замовника з джерела фінансування, Сторони погодили продовжити строк дії Договору. У зв`язку з чим додати абзаци другий та третій до пункту 10.1 Розділу 10 Строк дії Договору наступного змісту: 10.1. Цей Договір вважається продовженим до 31.05.2022 р. Останнім днем дії Договору вважати 31.05.2022 р. В частині розрахунків цей Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору.. Всі інші умови Договору залишаються незмінними, діють в раніше узгодженій Сторонами редакції, та Сторони підтверджують по нім свої зобов`язання. Ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору про закупівлю послуг з Пара, гаряча вода та пов`язана продукція № 12/Т22 від 18.01.2022 р. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної Сторони.

Згідно із договором позивач надав відповідачу теплову енергію для опалення та гарячого водопостачання як послуги з Пара, гаряча вода та пов`язана продукція у повному обсязі та виконав свої обов`язки за договором, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт, а саме:

- надана теплова енергія на опалення та гаряче водопостачання за лютий 2022 року (з 01 по 10) на загальну суму 1 770 374,69 грн. підтверджується актом виконаних робіт № 46 від 10.02.2022 ;

- надана теплова енергія на опалення та гаряче водопостачання за лютий 2022 року (з 11 по 20) на загальну суму 827 664,06 грн. підтверджується актом виконаних робіт № 105 від 01.03.2022;

- надана теплова енергія на опалення та гаряче водопостачання за лютий 2022 року (з 21 по 28) на загальну суму 901 721,68 грн. підтверджується актом виконаних робіт №318 від 28.02.2022;

- надана теплова енергія на гаряче водопостачання за лютий 2022 року на загальну суму 56 861,21 грн. підтверджується актом виконаних робіт №142 від 28.02.2022.

За лютий 2022 року відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 1 786 246,95 грн.

Свої договірні зобов`язання відповідач належним чином не виконав, допустив прострочення при сплаті заборгованості, здійснивши остаточний розрахунок лише 12.09.2022.

Внаслідок прострочення оплати за договором позивачем до стягнення відповідачу нараховані 3% річних за період прострочення з 11.03.2022 по 11.09.2022 у розмірі 23557,77 грн. та інфляційні втрати за період прострочення з березня 2022 року по серпень 2022 року у розмірі 26 6512,05 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що акти виконаних робіт передавались відповідачу своєчасно та у строк, визначений договором. Зокрема, вказує на те, що ТОВ Котельні лікарняного комплексу після початку війни не припинило свою діяльність на території м. Харків, здійснювало опалення та гаряче водопостачання цієї та інших лікарень. Директор, головний бухгалтер та охоронці продовжували працювати в офісі по вул. Плеханівській, 117 у м. Харкові кожного робочого дня. Всі інші робітники продовжували працювати віддалено із своїх місць перебування, відповідали на телефони, відвідували офіс у разі потреби. Якщо б представники споживача приїхали за актами, то вони б їх отримали, вони могли подзвонити представнику ТОВ Котельні лікарняного комплексу Філенко Н.Л. та отримати всі документи, як це робили раніше. Акти за лютий 2022 року були надані та виготовлені своєчасно. Оскільки представник споживача за актами своєчасно не приїхала, то акти за лютий 2022 року були привезені споживачу на початку березня 2022 року особисто директором ОСОБА_1 на котельню по вул. Балакірєва, 3, який передав їх начальнику теплової дільниці Скорику В.І., що жив з початку війни на котельні, а начальник теплової дільниці Скорик В.І., у свою чергу, передав акти особисто ОСОБА_2 , яка є заступником директора лікарні з технічних питань та вказана у пункті 11.1. договору як уповноважений представник. Вона раніше завжди приїздила за актами, в період війни по мобільному телефону вона неодноразово спілкувалась з уповноваженим представником теплопостачальної організації Філенко Н.Л., передавала їй показання приладів обліку теплової енергії. Жодних доказів неможливості отримати акти згідно умов договору відповідач не надав.

Натомість відповідач стверджує протилежне. Відповідач зазначає, що оригінали актів, а саме актів №105, №142 та №318, копії яких позивач надав до суду, не були надані відповідачу вчасно. Начальник теплової дільниці ТОВ Котельні лікарняного комплексу Скорик В.І. не надавав такі акти представнику споживача Жибер С.Г. у приміщенні котельні. Ці акти були надані відповідачу з великою затримкою. Тому ці акти не могли бути складені в дати, що зазначені на актах, копії яких позивач надав до суду. Жодні докази передачі тих самих актів представником теплопостачальної організації Скориком В.І. представнику споживача ОСОБА_2 відсутні. Зі слів ОСОБА_2 , заступника директора з технічних питань, начальник теплової дільниці ТОВ Котельні лікарняного комплексу Скорик В.І. не надавав їй оригінали тих актів виконаних робіт за лютий 2022 року, копії яких були потім надані позивачем до суду, що підтверджується заявою свідка, посвідченою нотаріально.

Відповідачем до матеріалів справи надана заява свідка ОСОБА_2 , в якій остання повідомила про те, що як представник споживача за договором про закупівлю послуг з "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" від 18.01.2022 №12/Т22 на початку березня 2022 року представником теплопостачальної організації начальником теплової дільниці Скориком В.І. в приміщенні котельної за адресою: м. Харків, вул. Балакірєва, 3, їй не надавались оригінали тих актів виконаних робіт за лютий 2022 року, копії яких були потім надані позивачем до суду. Належним чином складені оригінали актів надались з порушенням строків з боку позивача.

У судовому засіданні 06.06.2023, за клопотанням позивача, був допитаний свідок - ОСОБА_2 , яка підтвердила викладені у заяві свідка покази, а саме те, що спірні акти були отримані споживачем не у строк та зауважила, що у зв`язку зі складною ситуацією у місті Харкові вони постійно знаходились у підвалах у лікарні, оскільки пройшло більше року вона точно не пам`ятає коли саме отримала спірні акти, проте, точно не у строк.

Відповідачем до матеріалів справи додані копії актів виконаних робіт, а саме: №4 від 24.01.2022 з відміткою УДКС України у м. Харкові Харківської області про реєстрацію та взяття на облік 24.01.2022, №46 від 10.02.2022 з відміткою УДКС України у м. Харкові Харківської області про реєстрацію та взяття на облік 15.02.2022, №105 від 31.03.2022 з відміткою УДКС України у м. Харкові Харківської області про реєстрацію та взяття на облік 26.05.2022, №142 від 26.07.2022 з відміткою УДКС України у м. Харкові Харківської області про реєстрацію та взяття на облік 27.07.2022, №318 від 25.08.2022 з відміткою УДКС України у м. Харкові Харківської області про реєстрацію та взяття на облік 25.08.2022; копії заявок на фінансування (за рахунок місцевого бюджету) станом на 24.01.2022, 09.02.2022, 20.05.2022, 19.08.2022 та копії виписок з рахунка УДКС України у м. Харкові Харківської області від 28.01.2022, 14.02.2022, 21.07.2022 та 29.08.2022.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів застаттею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази надані позивачем щодо своєчасного отримання відповідачем спірних актів, є менш вірогідними, ніж докази надані на спростування цієї обставини.

За положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).

Відповідно до частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно частини першої статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово подовжувався та діє до тепер.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Отже, питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності є загальновідомим та нормативно врегульованим. В той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Як зазначалося вище по тексту рішення, 31.03.2022 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору про закупівлю послуг з "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція" №12/Т22 від 18.01.2022, відповідно до якої, у зв`язку із веденням в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, та його продовженням Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, що Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчено як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), керуючись п.п. 3.3.3., 4.4., 8.1. Договору, Сторони уклали цю Додаткову угоду до Договору про закупівлю послуг з Пара, гаряча вода та пов`язана продукція № 12/Т22 від 18.01.2022 (далі - Договір) про наступне:

- у зв`язку із виникненням об`єктивних обставин непереборної сили, що спричинило затримку фінансування витрат Замовника з джерела фінансування, Сторони погодили продовжити строк дії Договору. У зв`язку з чим додати абзаци другий та третій до пункту 10.1 Розділу 10 Строк дії Договору наступного змісту: 10.1. Цей Договір вважається продовженим до 31.05.2022 р. Останнім днем дії Договору вважати 31.05.2022. В частині розрахунків цей Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору..

Відповідно до 3.3 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата послуг здійснюється Споживачем на підставі акту виконаних робіт шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації протягом 10 банківських днів з дати підписання акту. У разі затримки бюджетного фінансування, оплата за послуги здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до п. 8.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили.

Отже, за переконанням суду, підписанням додаткової угоди №1 від 31.03.2022, сторони визнали існування об`єктивних обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що спричинило затримку фінансування витрат замовника з джерела фінансування, про що прямо зазначено у додатковій угоді.

Викладене дає підстави суду дійти висновку, що неналежне виконання зобов`язання в частині оплати за надані послуги сталося не з вини відповідача та виявилося неможливим внаслідок настання дії непереборної сили, про які відповідач не міг знати та передбачити в момент укладання договору.

Судові рішення мають ґрунтуватися наКонституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується наКонституції і не суперечить їй.

Згідно зістаттею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертоїстатті 11 ГПК Україничинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови Верховного Суду по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, враховуючи оплату відповідачем суми основної заборгованості у повному обсязі; відсутність вини відповідача у порушенні строків виконання зобов`язання через настання надзвичайних в невідворотних обставин, про які відповідач не міг знати та передбачити у момент укладання спірного договору; фінансування витрат відповідача за рахунок бюджетних коштів; виконання відповідачем важливої соціальної функції з надання медичної допомоги населенню м. Харкова та Харківській області, у тому числі пораненим від бойових дій; відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та відсутність обставин, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною спірного договору мети договору (отримання плати за поставлені енергоносії) та неотримання того, на що розраховував позивач укладаючи спірний договір, суд вважає, що справедливим буде рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61103, м. Харків, вул. Балакірєва, 3, код ЄДРПОУ 31555944).

Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. Проф. О.І. Мещанінова" Харківської міської ради (61103, м. Харків, пров. Балакірєвва, 3-А, код ЄДРПОУ 02003557).

Повне рішення підписано 27 червня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова