Ухвала

від 26.06.2023 по справі 921/407/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/407/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 (суддя Руденко О. В.)

і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Матущак О. І., Орищин Г. В.)

у справі № 921/407/22

за позовом Приватного підприємства "Орфей"

до 1) Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", 2) Теребовлянського районного споживчого товариства і 3) Теребовлянської міської ради

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 рішенням Господарського суду Тернопільської області у задоволенні позову відмовлено.

03.04.2023 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

27.04.2023 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22, проте ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вартість оскаржуваного майна становить 167 900 грн, тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вперше подану касаційну скаргу було залишено без руху ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 та надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху та вказано на необхідність надання доказів вартості спірного майна та надання доказів про сплату (доплату) судового збору (у разі такої необхідності).

Проте, на виконання вимог вказаної ухвали скаржник надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги та зазначив, що вартість спірного майна становить 167 900 грн, про що надав відповідні докази, судовий збір при поданні касаційної скарги також сплатив виходячи саме з цієї вартості. Крім того, як вбачається із судових рішень під час розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій не було встановлено іншої вартості майна на підставі частини другої статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

31.05.2022 скаржник повторно надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.06.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

У новій касаційній скарзі, скаржник зазначив, що позивачем при поданні позову було подано висновок про вартість майна лише з метою визначення розміру судового збору, вартість якого є суттєво заниженою та не відповідає фактичній вартості оскаржуваного майна та надав нову оцінку вартості майна, проведену вже після ухвали Верховного Суду від 17.05.2023 про відмову у відкритті касаційного провадження, разом із доплатою судового збору виходячи з нової оцінки вартості оскаржуваного майна.

Суд зазначає, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.

Так, як зазначено вище, ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 попередньо подану касаційну скаргу було залишено без руху, зокрема, у зв`язку з тим, що у Верховного Суду були відсутні відомості щодо вартості спірного майна, при цьому після усунення недоліків, скаржник підтвердив вартість оскаржуваного майна висновком про вартість майна, з якого вбачалося, що його вартість становить 167 900 грн, а отже виходячи із зазначеної вартості Верховний Суд встановив, що його вартість не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та відмовив у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник у своїй касаційній скарзі не навів обґрунтувань для відкриття провадження у малозначній справі.

А отже, за результатами розгляду матеріалів повторно поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Отже, відмова скаржникові ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22 виключає можливість розгляду по суті його повторної касаційної скарги на те ж саме судове рішення.

За таких обставин, керуючись статтею 234, пунктом 3 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 921/407/22.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил