Постанова

від 15.06.2023 по справі 2-3149/10

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3198/23

Справа № 2-3149/10

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-3149/10

Номер провадження: 22-ц/813/3198/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Власенко С.І.,

учасники справи:

- скаржник (боржник) - ОСОБА_1 ,

- особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білик Ростислав Валерійович,

- заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Бескровного Я.В. 10 червня 2022 року, про відмову у визнанні дій та бездіяльності державного виконавця неправомірною,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси із вищезазначеною скаргою, в якій просить: 1) зобов`язати Головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича врахувати надані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квитанції, розписки та заяви про сплату аліментів, відповідно до виконавчого листа № 2-3149/10 від 06.04 2010 року на користь ОСОБА_2 на її утримання в розмірі -400 грн., щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до - ІНФОРМАЦІЯ_3 , на загальну суму - 47 040,00 грн.; 2) скасувати Розрахунок заборгованості по аліментам від 26.01.2022 року за №в-34, прийнятий Головним державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біликом Ростиславом Валерійовичем по виконавчому провадженню № 31124371 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3149/10 від 06.04.2010 року, виданого 18.03.2010 року Київським районним судом м. Одеси; 3) зобов`язати Головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича скасувати арешт майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був накладений Постановою про арешт майна боржника від 22 травня 2018 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Головного територіального управління юстиції в Одеській області Ткачовим Андрієм Віталійовичем та внести відповідні відомості про зняття арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 4) зобов`язати Головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) Білика Ростислава Валерійовича скасувати стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усі тимчасові обмеження, передбачені ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а саме; - встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; - встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; - встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними знаряддями несмертельної дії; - встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; 5) зобов`язати Головного державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича закінчити виконавче провадження № 31124371 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-3149/10 від 06.04.2010 року, виданого 18.03.2010 року Київським районним судом м. Одеси, та винести Постанову про закінчення виконавчого провадження № 31124371.

Скарга обґрунтована тим, що після відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього аліментів, починаючи з 2010 року, ним на адресу ОСОБА_2 , поза виконавчим провадженням, надсилалися певні суми коштів. Вважає, що ці суми повинні бути враховані у виконавчому провадженні (а. с. 1 - 10).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2022 року відмовлено у задоволенні вищевказаної скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять інформації, що саме боржник звертався з будь-якими заявами до виконавчої служби щодо здійснення перерахунку заборгованості аліментів у зв`язку із обчисленням заборгованості по аліментам неправильним (не врахуванням чеків, розписок та нотаріальних заяв), та надавав при цьому державному виконавцю зазначені вище квитанції, розписки та нотаріальні заяви.

Матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо домовленостей між сторонами виконавчого провадження з приводу перерахунку аліментів іншою особою - ОСОБА_4 , жодних доказів на підтвердження таких обставин боржником не надано (а. с. 117 - 118 зворотна сторона).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Київського районного суду Одеської області від 10 червня 2022 року. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу на дії головного державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає про те, що: 1) виконавче провадження було відкрито 07.02.2012 року, а боржник, починаючи з 06.08.2010 року, почав добровільно сплачувати аліменти на користь стягувача; 2) загалом стягувачу особисто за період з червня 2010 року по 10 серпня 2015 року боржником було перераховано за електронними переказами та надано готівкою аліменти на загальну суму - 55 000 грн.; 3) за період з січня 2019 року по серпень 2021 року включно з особистої банківської картки ОСОБА_5 , яка діяла від імені та в інтересах Боржника, на особисту банківську картку стягувача було перераховано грошові кошти у розмірі - 48 000 грн.; 4) помилковими є твердження суду першої інстанції про те, що боржник не звертався з будь-якими заявами до виконавчої служби щодо здійснення перерахунку заборгованості аліментів у зв`язку із неправильним розрахунком; 5) боржник не отримав від державного виконавця Білика Р.В. жодних відповідей на свої заяви; 6) державним виконавцем при обчисленні розрахунку заборгованості були здійсненні помилки (а. с. 156 - 166).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.06.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 червня 2022 року (Т. 1, а. с. 129).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.07.2022 року закінчено підготовку до апеляційного розгляду справи. Справу призначено до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 138).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року витребувано у головного державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №31124371 (Т. 1, а. с. 156 - 159).

23.01.2023 року на адресу суду надійшли витребувані копії матеріалів виконавчого провадження (Т. 2, а. с. 1 - 191).

08.05.2023 року від адвоката Дімова Юрія Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань, зокрема про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення своєї правової позиції учасниками справи у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

06.04.2010 року Київським районним судом м. Одеси, на виконання рішення по справі №2-3149/10 від 18.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на її користь ОСОБА_2 у розмірі - 400 грн., щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили, було видано виконавчий лист (Т. 2, а. с. 61 - 62).

Постановою старшого державного виконавця від 26.12.2011 року закінчено виконавче провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа №2-3149/10, виданого 06.04.2020 року. У вказаній постанові зазначено, що боржник мешкає за адресою - АДРЕСА_1 , що є територією першого ДВС Приморського РУЮ (Т. 2, а. с. 50).

Відповідно до розрахунку заборгованості від 26.12.2011 року, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 26.12.2011 року становить - 9 135,48 грн. (Т. 2, а. с. 53 - 54).

07.02.2012 року на підставі виконавчого листа №2-3149/10 від 06.04.2010 року було відкрито виконавче провадження №31124371 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання останньої аліментів у сумі - 400 грн. (Т. 2, а. с. 63).

Постановою від 26.05.2018 року ВП №31124371 державним виконавцем Ткачовим А.В. було вирішено передати виконавчий лист №2-3149/10 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області (Т. 2, а. с. 4 - 5).

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам від 16.02.2018 року, складеного державним виконавцем Тинкалюк Г.Г., заборгованість ОСОБА_1 на 16.02.2018 рік складає - 38 215,60 грн. (Т. 2, а. с. 22).

Відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 24.05.2018 року ,складеної державним виконавцем Ткачовим А.В., заборгованість ОСОБА_1 по виконавчому листу по справі №2-3149/10 становить - 39 415,60 грн. (Т. 2, а. с. 6).

Постановою від 22.05.2018 року відносно ОСОБА_1 державним виконавцем Ткачовим А.В., накладено арешт на все майно боржника (Т. 2, а. с. 18).

Постановою від 16.02.2018 року відносно боржника державним виконавцем ОСОБА_6 встановлені тимчасові обмеження у праві на полювання (Т. 2, а. с. 45, 48).

Постановами від 17.02.2018 року відносно боржника, державним виконавцем Тинкалюк Г.Г. встановлені тимчасові обмеження у праві на керування транспортними засобами, праві виїзду за межі України, користуванні мисливською зброєю (Т. 2, а. с. 24 - 25, 26 - 27, 30 - 31, 32 - 33, 36 -37, 42 - 43).

Постановою від 03.08.2018 року державним виконавцем Калашніковим Р.В. прийнято виконавче провадження (Т. 2, а. с. 66 - 67).

Постановою від 03.08.2018 року державним виконавцем Калашніковим Р.В. вирішено передати виконавчий документ, на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», до Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області (Т. 2, а. с. 69 - 70).

21.09.2018 року державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Біликом Р.В. прийнято виконавче провадження (Т. 2, а. с. 72).

Постановою від 19.03.2019 року Державного виконавця Ткачова А.В. скасовані заходи примусового виконання щодо виконання виконавчого листа №2-3149/10 від 06.04.2010 року, а ОСОБА_1 виключено з Єдиного реєстру боржників. Зазначено, що станом на 19.03.2019 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена у повному обсязі (Т. 2, а. с. 155 - 156).

Боржник ОСОБА_1 звертався 08.09.21 року та 20.09.21 року до виконавчої служби з заявами про допомогу у врахуванні коштів, які він сплачував у якості аліментів з 01.01.2019 року по серпень 2021 року (Т. 2, а. с. 100, 130, 173, 174 - 175).

В матеріалах виконавчого провадження міститься заява ОСОБА_1 - сестри боржника від 20.09.21 року, у якій вона зазначає, що з січня 2019 року по серпень 2021 року перераховувала кошти на картку ОСОБА_2 у якості сплати аліментів за її брата - ОСОБА_1 , у додатках зазначила про приєднання до матеріалів виконавчого провадження чеків та розписок на підтвердження сплати аліментів (Т. 2, а. с. 91 - 92).

29.09.2021 року ОСОБА_1 звертався до начальника Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса) із заявою про долучення до матеріалів виконавчого провадження доказів сплати аліментів на користь ОСОБА_2 .. Та просив здійснити аналіз всіх сум заборгованостей по сплаті аліментів (Т. 2, а. с. 108 - 109, 176 - 177).

В копіях матеріалів виконавчого провадження містяться нотаріально посвідчені заяви:

- від 17.08.2015 року про те, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі - 55 000 грн. в рахунок сплати аліментів за період з 11.01.2010 року по 11.08.2015 року на утримання малолітнього ОСОБА_3 , згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2010 року, справа №2-3149/10 (Т. 2, а. с. 110);

- від 16.03.2018 року про те, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі - 32 500 грн. в рахунок сплати аліментів за період з 11.08.2015 року по 16.03.2018 року на утримання малолітнього ОСОБА_3 , згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2010 року, справа №2-3149/10 (Т. 2, а. с. 111).

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 (сестри боржника) про те, що остання, починаючи з 01.01.2019 року перераховувала грошові кошти на банківську карту ОСОБА_2 в рахунок сплати аліментів на утримання дитини на підставі виконавчого листа №2-3148/10 від 06.04.2010 року та в рахунок утримання дружини на підставі виконавчого листа №2-3149/10 від 06.04.2010 року (Т. 2, а. с. 131).

В матеріалах виконавчого провадження також містяться квитанції про перерахунок коштів та розписки ОСОБА_2 про отримання коштів.

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам від 21.09.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.09.2021 року складає - 55 015,60 грн. (Т. 2, а. с. 103).

Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментам від 13.10.2021 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01.10.2021 року складає - 55 415,60 грн. (Т.2, а. с. 105).

Відповідно до розрахунку нарахування виконавчого збору державного виконавця Білик Р.В. від 13.10.2021 року, вирішено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі - 5 541,56 грн. (Т. 2. а. с. 106, 107).

16.11.2021 року адвокат Дімов Ю.П., діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до виконавчої служби з заявою про повернення виконавчого листа до суду та закінчення виконавчого провадження (Т. 2, а. с. 142 - 144, 178 - 180).

Ухвалою суду від 25.11.2021 року внесені виправлення в рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2010 року по справі № 2-2149/10, викладено другий абзац резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на її утримання у розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Внесені зміни у резолютивну частину виконавчого листа №2-3149/10, виданого 06.04.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів на утримання дружини, виклавши її у наступній редакції: «Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на її утримання у розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Т. 2, а. с. 171 - 172, 182 - 183).

Постановою державного виконавця Білик Р.В. від 26.01.2022 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме зазначено резолютивну частину: « про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на її утримання у розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т. 2, а. с. 184).

19.01.2022 року ОСОБА_2 звернулась до державної виконавчої служби з заявою, в якій повідомила, що ОСОБА_1 не сплатив аліменти на її утримання у розмірі - 400 грн. за період 30.03.2010 року по 24.12.2010 рік по виконавчому листу №2-3149/10 (Т. 2, а. с. 186).

Державним виконавцем Білик Р.В. здійснений розрахунок заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_2 , на її утримання, згідно якого заборгованість по аліментам станом на 26.01.2022 року, за період з 30.03.2010 року по 24.12.2010 року, складає - 4 000 гривень (Т. 2, а. с. 189 - 190).

Відповідно до Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 14.06.2023 року виконавче провадження №31124371 завершено.

Між учасниками справи склалися правовідносини щодо виконання рішення суду, оскарження дій державного виконавця.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок стягнення аліментів встановлений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до наведеної норми порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Зазначений порядок передбачено приписами частини третьої статті 195 СК України, якою визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі виникнення спору - судом.

Згідно з пунктом 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 посилався на те, що він добровільно сплачував аліменти на користь ОСОБА_2 , однак державним виконавцем не було враховано при розрахунку заборгованості, наданих ним доказів сплати аліментів. Тому, здійснений державним виконавцем розрахунок заборгованості є неправомірним та підлягає скасуванню. Крім того, вжитті обмеження за виконавчим провадженням є неправомірні.

В матеріалах справи та в наданій копії виконавчого провадження містяться копії квитанцій про перерахування коштів на ім`я ОСОБА_2 , також розписки ОСОБА_2 про отримання коштів в рахунок сплати аліментів, та дві нотаріально підписані заяви про отримання стягувачем певних коштів у якості сплати аліментів.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 - сестри боржника, від 20.09.21р., у якій вона зазначає, що з січня 2019р. по серпень 2021р. перераховувала кошти на картку ОСОБА_2 у якості сплати аліментів за її брата - ОСОБА_1 , у додатках зазначала приєднання до матеріалів виконавчого провадження чеків та розписок на підтвердження сплати аліментів.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим. […] Із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти».

Відповідно до ч. 4, 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов`язаний повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Так з урахуванням обізнаності про наявність виконавчого провадження, ОСОБА_1 не вчиняв дій передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - письмово не повідомив державного виконавця про самостійне виконання рішення боржником, а також ним не було надано відомостей про місце роботи, а тому заборгованість була обчислена із середньої заробітної плати для даної місцевості.

Надані скаржником дублікати квитанцій про добровільне перерахування коштів на картковий рахунок стягувачки без зазначення у квитанції в графі «призначення платежу» - сплата аліментів, не свідчать про виконання ним судового рішення щодо сплати (погашення заборгованості) аліментів, а відтак такі не враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, а дії державного виконавця не суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо домовленостей між сторонами виконавчого провадження, тобто боржником та стягувачем, з приводу перерахунку аліментів іншою особою - ОСОБА_4 , жодних доказів на підтвердження таких обставин боржником не надано.

Однак надані нотаріально засвідчені заяви ОСОБА_2 , про отримання за певний період коштів в рахунок сплати аліментів, свідчать про виконання ОСОБА_1 обов`язку про виконання рішення по справі №2-3149/10.

Щодо доводів скарги про скасування заходів примусового виконання рішення, то колегія суддів звертає увагу апелянта на наступне.

Постановою від 19.03.2019 року Державного виконавця Ткачова А.В. скасовані заходи примусового виконання щодо виконання виконавчого листа №2-3149/10 від 06.04.2010 року, а ОСОБА_1 виключено з Єдиного реєстру боржників. Зазначено, що станом на 19.03.2019 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена у повному обсязі (Т. 2, а. с. 155 - 156).

Отже, на підставі вищевказаної постанови державного виконавця було скасовано всі заходи примусового виконання виконавчого листа, та відповідно до копії виконавчого провадження нових заходів примусового виконання до ОСОБА_1 не було застосовано.

Ухвалою суду від 25.11.2021 року внесені виправлення в рішення Київського районного суду м. Одеси від 18.03.2010 року по справі № 2-2149/10, викладено другий абзац резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на її утримання у розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Внесені зміни у резолютивну частину виконавчого листа №2-3149/10, виданого 06.04.2010 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів на утримання дружини, виклавши її у наступній редакції: «Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на користь ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на її утримання у розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Т. 2, а. с. 171 - 172, 182 - 183).

Постановою державного виконавця Білик Р.В. від 26.01.2022 року внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме зазначено резолютивну частину: « про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 на її утримання у розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т. 2, а. с. 184).

19.01.2022 року ОСОБА_2 звернулась до державної виконавчої служби з заявою, в якій повідомила, що ОСОБА_1 не сплатив аліменти на її утримання у розмірі 400 грн. за період 30.03.2010 року по 24.12.2010 рік по виконавчому листу №2-3149/10 (Т. 2, а. с. 186).

Державним виконавцем Білик Р.В. здійснений розрахунок заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_2 , на її утримання, згідно якого заборгованість по аліментам, за період з 30.03.2010 року по 24.12.2010 року, станом на 26.01.2022 року складає - 4 000 гривень (Т. 2, а. с. 189 - 190).

Однак, як було встановлено судом станом на 19.03.2019 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 була погашена в повному обсязі. Отже, державним виконавцем при здійсненні нового розрахунку заборгованості станом на 26.01.2022 року, не було враховано погашення заборгованості ОСОБА_1 ..

Отже, отримавши копію ухвали Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2021 року про виправлення описки в судовому рішенні та враховуючи постанову державного виконавця про погашення заборгованості станом на 19.03.2019 року, державний виконавець на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був закінчити виконавче провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не погоджується зі складеним державним виконавцем розрахунком, в якому не було враховано, що станом на 19.03.2019 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 була погашена у повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Дімова Юрія Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пунктам 3, 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладений у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Дімова Юрія Петровича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду Одеської області від 10 червня 2022 року про відмову у визнанні дій та бездіяльності державного виконавця неправомірною - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білика Ростислава Валерійовича, за участю заінтересованої особи - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Скасувати розрахунок заборгованості по аліментам від 26.01.2022 року №в-34, прийнятий Головним державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Біликом Ростиславом Валерійовичем по виконавчому провадженню №31124371 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3149/10 від 06.04.2010 року, виданого 18.03.2010 року Київським районним судом м. Одеси.

В решті скаргу - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 27 червня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе