Рішення
від 20.06.2023 по справі 522/4047/14-ц
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4047/14

Провадження № 2/522/2476/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючогосудді Шенцевої О.П.,

при секретаріШумило М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрмолодьжитло», Приватне підприємство «МЖБ «Аркада», про відшкодування шкоди, завданої злочином-,

ВСТАНОВИВ:

У провадження Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрмолодьжитло», Приватне підприємство «МЖБ «Аркада» про відшкодування шкоди, завданої злочином.

В позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» матеріальну шкоду у розмірі 10561622,8 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , будучи директором Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з 23.12.1998 р. по 04.02.2009 р., протягом 2004-2005 рр. видавав кредити на будівництво житлового будинку, на яке були відсутні будь які документи, що дозволяють проведення будівельних робіт. Крім того, у своїй позовній заяві позивач зазначив, що протягом 2007-2008 рр. відповідачем були безпідставно перераховані грошові кошти забудовнику в сумі 18012912 гривень, в результаті чого ОСОБА_1 була заподіяна шкода державі в особі Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на суму 10561622,8 гривень, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

У матеріалах справи наявне заперечення представника, який діє від імені ТОВ «Фінансова компанія «Укрмолодьжитло», у якому просив у задоволенні позовних вимог Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК. Інші сторони у судове засідання не з`явилися.

Згідно до п.п. 6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована УкраїноюЗаконом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні вимог позовної заяви, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 був призначений на посаду директора Одеського регіонального відділення Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву тимчасово, терміном чотири місяці, на підставі наказу № 57 від 23 грудня 1998 р.

Згідно акта від 18 квітня 2011 року вбачається, що для фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 укладались кредитні договори з позичальниками, крім того було заключено також договори про дольову участь в будівництві на підставі інвестиційного договору між Одеським регіональним управлінням Фонду та Приватним підприємством «МЖБ Аркада».

Відповідно до Договору про співробітництво № 01/45-Б/08 від 12 травня 2008 р., Фонд з метою фінансування будівництва об`єкту перераховує управителю кошти фізичних осіб для подальшого перерахування цих коштів забудовнику.

Проте позивачем не надано жодних доказів щодо перерахування коштів ні до ТОВ «ФК Укрмолодьжитло» ані до ПП «МЖБ «Аркада», а відповідно і доказів на підтвердження наявності заподіяної шкоди та її розміру. Саме тому суд вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Нормою 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. У ч. 2 цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов`язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.

Суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, у зв`язку з недоведеністю вини з боку відповідача спричинення такої шкоди.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення

Положенням ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрмолодьжитло», Приватне підприємство «МЖБ «Аркада», про відшкодування шкоди, завданої злочином, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лище вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 27 червня 2023 року.

Суддя

20.06.2023

СудПриморський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення20.06.2023
Оприлюднено29.06.2023
Номер документу111803717
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —522/4047/14-ц

Рішення від 20.06.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Рішення від 20.06.2023

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Ухвала від 06.09.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Ухвала від 06.09.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Ухвала від 22.11.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Ухвала від 19.10.2021

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Ухвала від 03.03.2020

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

Ухвала від 16.04.2014

Цивільне

Апеляційний суд Одеської області

Сватаненко В. І.

Ухвала від 29.12.2014

Цивільне

Апеляційний суд Одеської області

Комаровська Н. В.

Ухвала від 27.10.2016

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Шенцева О. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні