Постанова

від 31.05.2023 по справі 2-4758/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 2-4758/10

провадження № 61-7877св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року в складі судді Галасюк Р. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С., у справі за заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У жовтні 2010 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № 19-VК у розмірі 7 707 418,53 грн.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач для ухилення виконання зобов`язань за кредитним договором може відчужити належне їй майно або змінити його місце знаходження, що призведе до позбавлення позивача можливості виконати рішення суду про стягнення заборгованості за рахунок цього майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , в межах ціни позову.

Задовольняючи заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову та накладаючи арешт на все рухоме та нерухоме майно, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду в подальшому.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 14 березня 2012 року, позовні вимоги задоволено.

Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № 19-VК у розмірі 7 707 418,53 грн.

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року про забезпечення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначало, що 26 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ТОВ «ВіЕйБі Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 330-1. На забезпечення належного виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку банку земельну ділянку та незакінчений будівництвом житловий будинок, які розташовані на АДРЕСА_1 .

На підставі договору відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 року № 212009 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 278/2715/15 стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 114 014,35 дол. США та 149 412,49 грн.

Однак під час примусового виконання судового рішення приватним виконавцем Волковою Є. В. встановлена неможливість реалізації іпотечного майна у зв`язку із обтяженням, яке було накладене на підставі ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року.

Товариство звертало увагу на ту обставину, що вказана ухвала винесена судом після укладення іпотечного договору та реєстрації іпотеки, що вказує на наявність у ТОВ «Вердикт Капітал» переважного права на задоволення своїх вимог.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд першої інстанції не з`ясував всі обставини справи й не перевірив наявність будь-яких обтяжень вказаного нерухомого майна.

Наявність арешту на майно боржника порушує права іпотекодержателя та позбавляє можливості виконати рішення суду.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал» залишено без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року - без змін.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2011 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № 19- VK не виконане, а тому відсутні підстави для скасування заходів забезпечення позову. Крім того, суд визнав безпідставними доводи ТОВ «Вердикт Капітал» про порушення його прав як іпотекодержателя, оскільки права іпотекодержателя захищаються відповідно до норм статті 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що обтяження на майно, іпотекодержателем якого є ТОВ «Вердикт Капітал», було накладено після укладення сторонами договору іпотеки від 26 грудня 2007 року та реєстрації обтяжень іпотеки, а тому, враховуючи приписи статей 3, 33 Закону України «Про іпотеку» та статей 51, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ТОВ «Вердикт Капітал» має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок нерухомого майна, яке перебуває у нього в іпотеці.

При винесенні ухвали суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин справи, зокрема, чи є будь-які обтяження на майно ОСОБА_1 з боку інших осіб (не учасників справи) на час заявлення вимоги про накладення арешту на все майно. Суд апеляційної інстанції на такі порушення уваги не звернув та залишив незаконне рішення суду в силі.

Зазначає, що у разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту (інших обтяжень) для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. Заявник посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 923/1105/17, від 19 червня 2019 року у справі № 825/1764/16 та від 17 жовтня 2019 року у справі № 822/1426/16.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Корольовського районного суду м. Житомира.

Справа надійшла до Верховного Суду у листопаді 2022 року.

У грудні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, посилаючись на те, що касаційне провадження відкрито судом помилково, оскільки заявником не обґрунтовано та не доведено підстав для такого відкриття. Крім того, зазначає, що оскаржуваною ухвалоюпро забезпечення позову не вирішувалося питання про права та інтереси скаржника. Набуття ТОВ «Вердикт Капітал» у 2019 році права вимоги за іпотечним договором, укладеним з відповідачем, не свідчить про порушення оскаржуваною ухвалою будь-яких норм матеріального чи процесуального права на час постановлення цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», звернулося до суду з позовом, в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № 19-VК у розмірі 7 707 418,53 грн.

Разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , у межах ціни позову.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 14 березня 2012 року, позовні вимоги задоволено. Стягнено із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № 19-VК у розмірі 7 707 418,53 грн.

У лютому 2022 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року про забезпечення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції встановив, що 26 грудня 2007 року між ТОВ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 180 000,00 дол. США строком до 22 грудня 2017 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку банку об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м з кадастровим номером 1822082500:02:001:0114, яка розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

28 листопада 2019 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63, та ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів від 24 жовтня 2019 року, укладено договір № 212009 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором та договором іпотеки.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в справі № 278/2715/15 стягнено із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 114 014,35 дол. США та 149 412,49 грн.

Виконавчий лист, виданий на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Житомирського округу Житомирської області Волкової Є. О.

Постановою приватного виконавця Волкової Є. О. від 22 листопада 2021 року описано та накладено арешт на належні ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані на АДРЕСА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення не в повній мірі відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року про забезпечення позову, ТОВ «Вердикт Капітал» посилалося на те, що наявність арешту, накладеного на майно боржника на підставі ухвалу суду у цій справі, порушує його права як іпотекодержателя та позбавляє можливості звернути стягнення на іпотечне майно.

Суд апеляційної інстанції встановив, що частина нерухомого майна, на яке АТ КБ «ПриватБанк» просило накласти арешт, є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26 грудня 2007 року, укладеним між ТОВ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником в свою чергу якого є ТОВ «Вердикт Капітал», та ОСОБА_1 у забезпечення виконання умов кредитного договору від 26 грудня 2007 року. Предметом іпотеки є об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка площею 1 000,00 кв. м з кадастровим номером 1822082500:02:001:0114, яка розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана із необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року в справі № 903/825/18 вказано, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про заставу», статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку». Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу, у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання, має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання. За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають з договору позики, проте винесена з метою забезпечення цього позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.

За встановлених у цій справі обставин накладення місцевим судом арешту на передане відповідачем в іпотеку ТОВ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником в свою чергу якого є ТОВ «Вердикт Капітал», нерухоме майно (об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а також земельна ділянку площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 1822082500:02:001:0114, яка розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель), що безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку, з урахуванням того, що арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову в частині накладення арешту на іпотечне нерухоме майно відповідача з огляду на те, що цей конкретний захід є неспівмірним із позовними вимогами та фактично порушує права осіб, які не є учасниками справи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 (провадження № 61-19445св21).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів касаційної скарги та зміни оскаржуваних судових рішень шляхом виключення з усього нерухомого майна, на яке накладено арешт та яке належить ОСОБА_1 , об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 1822082500:02:001:0114, яка розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини та (або) резолютивної частини.

Згідно із частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення змінити шляхом виключення з усього нерухомого майна, на яке накладено арешт та яке належить ОСОБА_1 , об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 1 000,00 кв. м з кадастровим номером 1822082500:02:001:0114, яка розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

У грудні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження.

Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені в частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно із частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Оскільки касаційна скарга була подана у визначений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, містила підставу касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, то Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відкриття касаційного провадження. З урахуванням поданої касаційної скарги відповідним правовим висновкам Верховного Суду, на які послався представник заявника та які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно було дати правову оцінку під час касаційного перегляду справи.

З огляду на викладене Верховний Суд відмовляє в задоволенні вищезгаданого клопотання про закриття касаційного провадження в цій справі.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року змінити, виключивши з усього нерухомого майна, на яке накладено арешт та яке належить ОСОБА_1 , об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 1822082500:02:001:0114, яка розташована за вказаною адресою та призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

У іншій частині ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 листопада 2010 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк В. А. Стрільчук