Рішення

від 26.06.2023 по справі 692/203/23

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/203/23

Провадження № 2/692/85/23

26.06.23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чепурного О.П., при секретарі Бубир В.М., за участю представника позивача - Надрагу Д.О., представника третьої особи Костюченка П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Драбів цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Драбівської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство обмеженою відповідальність «Баришівська зернова компанія», про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.2010 за №703 отримала у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 7120655100:01:001:0606 площею 6,4661 га ріллі, яка розташована на території Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом ЯЛ №199299, виданого Драбівською РДА 26.07.2010, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею за №01.10.781.00519. Державним реєстратором Драбівського РУЮ Черкаської області Шемігон С.Ф. 10.04.2013 року за №624623 внесено запис про право власності ОСОБА_2 на вищевказану земельну ділянку. Позивачем було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має паспорт громадянина російської федерації НОМЕР_1 , виданий 01.03.2006 УВС Виборгського району ленінградської області являється громадянкою російської федерації. Тобто з моменту отримання у спадок земельної ділянки та по даний час, земельна ділянка перебуває у приватній власності іноземного громадянина. Позивач вказав, що заходів на відчуження земельних ділянок не вжито та відповідач отримує щорічний прибуток від надання земельної ділянки в оренду. Позивач зазначив, що враховуючи те, що відповідач отриману у спадок земельну ділянку, добровільно упродовж встановленого законодавством річного строку не відчужила, а тому вона підлягає конфіскації.

Представник позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в встановленому законодавством порядку, причин неявки не повідомив.

Представник третьої особи вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача та третьої особи, дійшов до наступного.

Згідно з ч. 3, ч. 4ст. 56 ЦПК Українипрокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Згідно копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №199299, який виданий ОСОБА_2 , що проживає в російській федерації АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.2010 року №703, вбачається, що вона є власником земельної ділянки площею 6,4661 га, яка розташована на території Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7120655100:01:001:0606.

10.04.2013 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7120655100:01:001:0606 площею 6,4661 га ріллі, яка розташована на території Драбівської селищної ради Золотоніського району Черкаської області. Реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 39073371206.

Відповідно до копії договору про внесення змін до договору оренди землі від 01.03.2014 року шляхом викладення його у новій редакції від 01.04.2019 року, ОСОБА_2 надала ТОВ «Баришівська зернова компанія» в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7120655100:01:001:0606, терміном до 31 грудня 2031 року.

З копії спадкової справи ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що його майно, зокрема спірна земельна ділянка, перейшла у спадок його дочці відповідачці по справі, яка на момент прийняття спадщини не була громадянином України, про що свідчить копія її паспорту, який виданий російською федерацією.

Однак, після набуття земельної ділянки у власність, відповідач протягом року її не відчужила, будь-які зміни даних у державних реєстрах прав власності про це відсутні, як і дані щодо зміни (набуття) громадянства України.

Відповідно дост. 1 Земельного кодексу Україниземля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідност. 19 Земельного кодексу Україниземлі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

У відповідності до ч. 5ст. 22 ЗК Українивизначено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Правовідносини, пов`язані з набуттям прав на землі сільськогосподарського призначення, прийнятих у спадщину нерезидентами, у т. ч. іноземними громадянами, врегульовано ч. 4ст. 81 Земельного кодексу України, якою передбачено, що нерезиденти, у т.ч. іноземні громадяни, які успадкували право на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, зобов`язані відчужити її після реєстрації вказаних прав протягом одного року.

Згідност. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на земельну ділянку відповідач набула з 10.04.2013 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Однак, у подальшому й по даний час земельну ділянку нею самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4ст. 81 Земельного кодексу України.

Згідно пункту"е"ч.1ст.140 Земельного кодексу Україниоднією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2ст. 145 ЗК Україниу разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Оскільки відповідач протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку її не відчужила, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно дост. 348 ЦК Україниякщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

У відповідності до ч. 4ст. 145 ЗК Україниконфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 ЗК Українипередбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Виходячи з викладеного позовні вимоги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню.

Судові витрати слід покласти на відповідача, а надміру сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.81, 125, 140, 145, 153 Земельного кодексу України, ст. 4,12,81,89,141, 259,263,264,265,268,280,281,282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву задовольнити.

Припинити право приватної власності ОСОБА_2 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер НОМЕР_1 ), виданий 01.03.2006 УВС Виборгського району ленінградської області), право власності на земельну ділянку, за кадастровим номером 7120655100:01:001:0606, площею 6,4661 га, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.04.2013, номер запису про право власності 624623 шляхом конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати в розмірі 4056 гривень 35 копійок.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області повернути надмірно сплачений судовий збір Черкаській обласній прокуратурі з державного бюджету України у сумі 1311 гривень 65 копійок, сплачений 04 березня 2023 року згідно платіжної інструкції №304.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий