Рішення

від 26.04.2023 по справі 180/319/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 180/319/21

Провадження № 2/761/3133/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

представника відповідача та третьої особи: Шильця А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочину недійсним в частині, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якої позивач просив суд: визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 06.11.2019 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕСАЙМЕНТ» в частині відступлення права грошової вимоги за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії №188/07-МК від 30.08.2007 р. та договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 49/08-МК від 06.03.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.08.2007 р. Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії №188/07-МК (далі - Кредитний договір), відповідно п.2.1 Договору, Банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності Кредитні ресурси в сумі 70 000 доларів США, зі сплатою 14,5% річних за користування строком до 29.08.2012 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір поруки №188/03/07-МП від 30.08.2007 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ТОВ «СИТЕМА ІНВЕСТ» було укладено Іпотечний договір № 188/07-МЗ від 30.08.2007 р., посвідчений Єрьоменко Р.П. приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3689, згідно п.1 якого, Позивач, як Іпотекодавець передав в іпотеку Банку, як Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: автокомплекс: автомийка, автомайстерня, кафетерій, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 309,5 кв.м. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27.02.2013 р. по справі №2/180/6/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Система Інвест» стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси Ж Кредит» заборгованості за кредитним договором №188/07-МК від 30.08.2007 року, та договорів поруки: №188/01/07 від 30.08.2007 р., №188/02/07 від 30.08.2007 р.. №188/03/07 від 30.08.2007 р. №188/04/07 від 30.08.2007 р., №188/05/07 від 30.08.2007 р. станом на 17.02.2012 року в розмірі 4022294 гривні 13 копійок, яка складається з: поточна заборгованість по кредиту - 69 896, 99 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 430 542,69 грн., нараховані відсотки - 3 781,09 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 198 118,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2 307 695,07 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 1012259,83 грн.

У позовній заяві вказано, що 06.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Кредитний договір 1) та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49/08-МК, відповідно до якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію в розмірі 545 000,00 гривень, з оплатою по процентній ставці 18% річних строком до 05.03.2023 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ВАТ «Банк «Фінанси Ш Кредит» з ОСОБА_1 уклали договір поруки №49/08/5-МП від 06.03.2008 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ТОВ «СИТЕМА ІНВЕСТ» було укладено Договір наступної іпотеки №49/08-МЗ від 06.03.2008 р., посвідчений Єрьоменко Р.П. приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №851, згідно якого, Позивач, як Іпотекодавець передав в іпотеку Банку, як Іпотекодержателю в наступну іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно: автокомплекс: автомийка, автомайстерня, кафетерій, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 309, 5 кв.м. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27.02.2013 р. по справі №2/180/5/2013 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . ОСОБА_5 ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Система Інвест» стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №49/08-МК від 06.03.2008 р. та договорами поруки №49/08/01 від 06.03.2008 року, №49/08/02 від 06.03.2008 року, №49/08/03 від 06.03.2008 року, №49/08/04 від 06.03.2006 року, №49/08/05 від 06.03.2008 року станом на 17.02.2012 року в розмірі 2521072,31 грн., судових витрат в розмірі 3219 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Позивач зазначає, що між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕСАЙМЕНТ» (далі ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ») було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого останнє набуло права вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за Кредитним договором та Кредитним договором 1 відповідно п. 83, 84 Додатку 1 та п. 106, 110 Додатку 2 до договору про відступлення права вимоги від 06.11.2019 р. ( надалі - Договір). 06.11.2019 р. між Банком та ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами: Іпотечний договір №188/07-МЗ від 30.08.2007 р. та Договір наступної іпотеки №49/08-МЗ від 06.03.2008 р. згідно Додатку 1 до договору відступлення За умовами Договору ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» зобов`язалося сплатити Банку грошові кошти у сумі 12 095 200 грн. Натомість, відповідно до пункту 2.1 цього договору Банк відступив ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ»: право грошової вимоги до 125 боржників в тому числі до боржника ОСОБА_2 за Кредитними договорами №188/07-МК від 30.08.2007 року, №49/08-МК від 06 березня 2008 р., котрі забезпеченні договорами поруки №188/03/07-МП від 30.08.2007 р. й №49/08/5-МП від 06.03.2008 р. відповідно укладеними з поручителем ОСОБА_1 , а тому відступлено право вимоги й до ОСОБА_1 включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основним договором, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, штрафних санкцій, вказаних у Додатку №1 до Спірного договору. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору (п.83, 84 Додатку). Права кредитора за Основним договором переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надані Банку відповідно умов Основного договору.

Так, позивач вказує, що Банк (первісний кредитор) відступив право грошової вимоги до ОСОБА_1 (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 12 095 200 грн. які ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» (новий кредитор) зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

У позовній заяві зазначено, що уклавши Договір відступлення права вимоги за кредитними договорами Банк отримав фінансування у розмірі 12 095 200 грн.. а ТОВ "ФК "ЕСАЙМЕНТ", в свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена Договором. Така різниця виразилася в отриманні ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитними договорами заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору, оскільки сума заборгованості за Кредитним договором №188/07-МК на момент укладання Спірного договору становить 67 552 655.40 грн. (складається: 62 648,15 доларів (еквівалент 1 548 628,88 грн.) - сума залишку заборгованості по тілу кредиту; 108 647,97 долари (еквівалент 2 685 719,91 грн.) - сума заборгованості по відсоткам; 63 318 306,48 грн. заборгованість по штрафним санкціям); й сума заборгованості за Кредитним договором №49/08-МК на момент укладання Спірного договору становить 18 735 748.50 грн. (складається: 509 319,95 грн. - сума залишку заборгованості по тілу кредиту; 1 001 883,78 грн. - сума заборгованості по відсоткам; 17 224 544,75 грн. заборгованість по штрафним санкціям); б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на стягнення суми процентів та штрафних санкцій, що нараховані після укладання Спірного договору, оскільки ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» набуло право вимоги до боржника щодо належного виконання Боржниками зобов`язань за Основним договором, сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених Основними договорами, (п. 2.3 Спірного договору); в) права будь-яких інших вимог згідно Кредитних договорів, оскільки Права кредитора за Основним договором переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги (п. 2.3 Спірного договору). Отже, саме ТОВ 2ФК «ЕСАЙМЕНТ» отримає прибуток від обміну своїх грошових коштів на дебіторську заборгованість Банку перед ОСОБА_6 .

Таким чином, позивач вважає, що укладений між Банком та ТОВ "ФК "ЕСАЙМЕНТ" Спірний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги та зазначення в договорі, що не вважається фінансуванням Банку Новим Кредитором) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

Окрім того, позивач вказує, що для надання послуг з факторингу необхідно мати Ліцензію Нацкомфінпослуг на надання послуг факторингу відповідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та п.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), проте ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» не має зазначеної ліцензії, а тому й не мало права здійснювати операцію з набуття права вимоги за договором факторингу. Отже, осопрюваний договір відступлення прав вимоги відповідно до ст. ст. 203,215, 227 ЦК України є недійсним.

Позивач у позовній заяві зазначає, що додатковою підставою визнання недійсним Договору в частині уступки по Кредитному договору №188/07-МК від 30.08.2007 є відсутність ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно ст. ст. 203,215, 227 ЦК України з огляду на таке. Оскільки 06.11.2019 р. між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» укладений договір факторингу, й ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» став кредитором у зобов`язанні за Кредитним договором, то Фактор набув право вимоги з погашення зобов`язання Він іноземній валюті, оскільки Кредитний договір №188/07-МК укладений саме в валюті - долар США, при цьому зазначення в Спірному договорі суми заборгованості в доларах США ті еквіваленту в гривні станом на день укладання Спірного договору не може змінювати змісту договірних зобов`язань, що існували між первісним кредитором та позичальником. Відповідно даних з веб-сайту Національного банку України, ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» не має ліцензії на здійснення валютних операцій, а тому не мав права здійснювати валютну операцію з набуття права вимоги за валютним кредитним договором.

Таким чином, позивач вважає, що оспорюваний договір відступлення права вимоги від 06.11.2019 в частині відступлення права вимоги по валютному кредитному договору №188/07-МК від 30.08.2007 відповідно до ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Враховуючи вище викладене, позивач посилаючись на вимоги ст. 203, 215, 216, 227, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», товариства з обмеженою відповідальності «Фінансова компанія «Есаймед», треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Система Інвест» про визнання правочину недійсним передано до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю.

Постановою Дніпропетровської апеляційного суду від 22.04.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17.02.2021 року - залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

26.10.2021 року до суду надійшла заява представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» про зупинення провадження по справі №180/319/21 до набрання законної сили рішення по справі №180/82161/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ «Система Інвест», ТОВ «Фінансова компанія «Есаймент», третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 Марганецький міській відділ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Мосейко А.Г., ОСОБА_7 про визнання права власності та звільнення майна з під арешту. Ухвалою суду від 01.02.2022 відмовлено в задоволенні вказаної заяви.

04.11.2021 року до суду надійшов відзиві відповідача ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» у якому відповідач просив відмовити у задоволенні вказаного позову у повному обсязі. У відзиві вказано, що 06.11.2019 між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ», прав вимоги за відповідними договорами, що належали АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за відповідними договорами, до яких, зокрема, входять права вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором №188/07-Мк від 30.08.2007 та Кредитним договором №49/08-МК (гривня) від 06.03.2008 та договорами поруки. Відповідачем у відзиві вказано, що між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «ФК «Есаймент» виникли правовідносини договором купівлі-продажу права вимоги і до них мають застосовуватися положення цивільного законодавства про відступлення прав вимоги, передбачені Главою 47 Розділу 1 Книги 5 ЦК України. При цьому, у відзиві зазначено, що в даному випадку ТОВ «ФК «Есаймент» право вимоги за Кредитним договором №188/07-МК від 30.08.2007 року та Кредитним договором №49/08-МК (гривня) від 06.03.2009 придбав на аукціоні з додержанням всіх вимог по оформленню прав вимоги і по перевірці повноважень, а також у ТОВ «ФК «Есаймент» наявна ліцензія саме на надання послуг факторингу тощо, що підтверджується Розпорядження Нацкомфінпослуг від 18.07.2017 року №3223 і підтверджується листом Національної комісії від 20.10.2017.

Також, відповідачем вказано, що позивач у позовній заяві не наводить доказів про те, що Банк: а) не мав права вимоги за Кредитним договором № 188/07-МК від 30.08.2007 р.; б) не мав права відчужувати права вимоги за Кредитним договором № 188/07-МК вії 30.08.2007 р. При цьому, станом на дату укладення Договору відступлення, Банк не мав жодних обмежень обсягу права власності, зокрема, Банк мав право розпоряджатися правом вимоги за кредитним договором № 188/07-МК від 30.08.2007 р. на власний розсуд. Право вимога за кредитним договором № 188/07-МК від 30.08.2007 є дійсною, а сам кредитний договір не є скасованим повністю або частково, а наявність заборгованої за ним є підтвердженою судовими рішеннями, які набрали законної сили, і не є виконаними. Зазначено, що Договір відступлення не є фіктивним та спрямований на створення реальних юридичних наслідків - зокрема, щодо переходу права вимог за Кредитним договором № 188/07-МК від 30.08.2007 р. від АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ». Відповідач зазначає, що укладання оспорюваного договору відступлення права вимоги не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом є право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто, відбулось відступлення права вимоги, та переведення валютного боргу.

08.11.2021 року до суду надійшов відзив ПАТ «БАНК «Фінанси та Кредит» на позовну заяву у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості. У відзиві зазначено, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 17.12.2015 року перебуває в процедурі ліквідації та ФГВФО здійснюються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку - АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ринку відповідно до порядку визначеного Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У відзивів вказано, що позивачем недоведено наявність будь-яких обставин, які відповідно до положень ст. 203, 215 ЦК України є підстави для визнання правочинів недійсними. Окрім того, відповідачем зазначено, що між Банком та ТОВ «ФК «Есаймент» (новим кредитором) укладено саме договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором, а також придбати право вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення виконання зобов`язання, шляхом проведення відкритого конкурсу, мають право не тільки банки та небанківській фінансові установи, так і інші фізичні та юридичні особи, котрі не віднесені до банків чи небанківських фінансових установи. У відзиві вказано, що позивач не надав до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення його прав у зв`язку із укладенням оспорюваного правочину.

26.01.2022 року до суду надійшла заява позивача про долучення доказів до матеріалів справи, яка задоволена судом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2022 відмовлено в прийнятті до розгляду та повернуто позивачу ОСОБА_1 позовну заяву про визнання правочинів недійсними від 02.03.2021 в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Інвест» про визнання правочину недійсним в частині.

Як уже зазначалось судом, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Інвест» про визнання правочину недійсним в частині.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2022 залучено до участі в справі № 180/319/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Інвест» про визнання правочину недійсним в частині - третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17).

06.12.2022 до суду надійшли пояснення третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у яких вказано, що згідно приписів чинного законодавства України в сфері гарантування вкладів фізичних осіб позивачем не доведено, в чому саме після укладання сторонами договору відступлення прав вимоги порушено його обсяг прав та обов`язків, оскільки він не мінявся, адже фактично був змінений лише кредитор в існуючому зобов`язанні.

21.04.2023 року до суду надійшло клопотання позивача про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 про заміну відповідача в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочину недійсним в частині - залишено без розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, місце, дату та час судового розгляду повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявна заява, в якій позивач просить розгляд справи проводити за її відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та третьої особи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечував щодо задоволення позовної заяви.

В судове засідання відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа ТОВ «Система Інвест» явку свого представника в судове засіданні не забезпечило, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі їх представника.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що 30.08.2007 р. Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Банк) та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії №188/07-МК (далі - Кредитний договір), відповідно п.2.1 Договору, Банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності Кредитні ресурси в сумі 70 000 доларів США, зі сплатою 14,5% річних за користування строком до 29.08.2012 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з ОСОБА_1 уклали договір поруки №188/03/07-МП від 30.08.2007 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ТОВ «СИТЕМА ІНВЕСТ» було укладено Іпотечний договір № 188/07-МЗ від 30.08.2007 р., посвідчений Єрьоменко Р.П. приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3689, згідно п.1 якого, Позивач, як Іпотекодавець передав в іпотеку Банку, як Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: автокомплекс: автомийка, автомайстерня, кафетерій, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 309, 5 кв.м. (Т. 1 а.с. 15-18).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27.02.2013 р. по справі №2/180/6/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Система Інвест» стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси Ж Кредит» заборгованості за кредитним договором №188/07-МК від 30.08.2007 року, та договорів поруки: №188/01/07 від 30.08.2007 р., №188/02/07 від 30.08.2007 р.. №188/03/07 від 30.08.2007 р. №188/04/07 від 30.08.2007 р., №188/05/07 від 30.08.2007 р. станом на 17.02.2012 року в розмірі 4022294 гривні 13 копійок, яка складається з: поточна заборгованість по кредиту - 69 896, 99 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 430 542,69 грн., нараховані відсотки - 3 781,09 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 198 118,46 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 2 307 695,07 грн., пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 1012259,83 грн. (Т. 1 а.с. 45-46).

Сторонами не заперечувалось, що 06.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Криворізької філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - Кредитний договір 1) та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №49/08-МК, відповідно до якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію в розмірі 545 000,00 гривень, з оплатою по процентній ставці 18% річних строком до 05.03.2023 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ВАТ «Банк «Фінанси Ш Кредит» з ОСОБА_1 уклали договір поруки №49/08/5-МП від 06.03.2008 р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ТОВ «СИТЕМА ІНВЕСТ» було укладено Договір наступної іпотеки №49/08-МЗ від 06.03.2008 р., посвідчений Єрьоменко Р.П. приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №851, згідно якого, Позивач, як Іпотекодавець передав в іпотеку Банку, як Іпотекодержателю в наступну іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно: автокомплекс: автомийка, автомайстерня, кафетерій, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 309, 5 кв.м. (Т. 1 а.с. 32-35).

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27.02.2013 р. по справі №2/180/5/2013 за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . ОСОБА_5 ,Товариства з обмеженою відповідальністю «Система Інвест» стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором №49/08-МК від 06.03.2008 р. та договорами поруки №49/08/01 від 06.03.2008 року, №49/08/02 від 06.03.2008 року, №49/08/03 від 06.03.2008 року, №49/08/04 від 06.03.2006 року, №49/08/05 від 06.03.2008 року станом на 17.02.2012 року в розмірі 2521072,31 грн., судових витрат в розмірі 3219 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. (Т. 1 а.с. 47-48)

Судом встановлено, що 06 листопада 2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕСАЙМЕНТ» було укладено договір про відступлення права вимоги керуючись ст. 6, 512, 627 ЦК України та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-08-13-000132-b від 02.10.2019 року. За умовами договору в порядку на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та поручителів зазначених у Додатках №№ 1-2 до цього Договору включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами та договорами поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатках №№1-2 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (п.2.1. Догововру) (Т. 1 а.с. 49-52).

Згідно з умовами вказаного Договору ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» набуло права вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за Кредитним договором та Кредитним договором 1 відповідно п. 83, 84 Додатку 1 та п. 106, 110 Додатку 2 до договору про відступлення права вимоги від 06.11.2019 р. ( надалі - Договір) (Т. 1 а.с. 53-63).

Судом також встановлено, що 06.11.2019 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечними договорами. Згідно умов вказаного Договору у порядку та на умовах визначених цим Договором, і у зв`язку з укладанням сторонами 06 листопада 2019 року Договору про відступлення прав вимоги, предметом якого є відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами поруки відповідно до підписаного реєстру договорів, первісний Іпотекодержатель відступає та передає, а Новий Іпотекодержатель приймає та набуває всіх прав, належних Первісному Іпотекодержателю за договором Іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язань за Кредитними договорами, що перелічені у Додатку №1 до цього Договору. Новий Іпотекодержатель сплатив Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (п. 2.1) (Т. 1 а.с. 61-67).

Згідно з умовами вказаного Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 06.11.2019 ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» набуло права вимоги, в тому числі за Іпотечним договором №188/07-МЗ від 30.08.2007 р. та Договір наступної іпотеки №49/08-МЗ від 06.03.2008 р. згідно Додатку 1 до договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 06.11.2019 (Т.1 а.с. 68).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 ст. вказаної статті визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

На підставі постанови Правління НБУ від 20.11.2014 року №733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банку» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.11.2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 952 від 18 квітня 2019 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ «ВіЕйБі Банк» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Луньо Іллі Вікторовичу з 24 квітня 2019 року.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015р. 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015р. до 17.12.2015р. включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI), заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18.09.2015 р. до 17.12.2015р. включно. Відповідно до зазначеного рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 17 серпня 2020 року призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Грошову Світлану Василівну, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.

За ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права -вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про відступлення прав вимоги за своїм змістом є договором відступлення прав вимоги, відповідно до якого застосовуються як положення ст.ст, 632, 655, 656 ЦК України, так і ст.ст. 512-519 ЦК України.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Такі підстави встановлено у статті 1084 ЦК України, оскільки грошова вимога може відступатися у зв`язку з її продажем клієнтом фактору (частина перша зазначеної статті) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (частина друга зазначеної статті).

За змістом ч. 2 ст. 1084 ЦК України фактор має право в разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення за рахунок грошової вимоги до боржника.

Щодо розмежування договорів за метою їх укладення, то метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права, тоді як метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

Ще однією відмінністю між цесією і факторингом є те, що при цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

За результатами торгів визначено переможного покупця та продано йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.

Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 №906/1174/18 викладено правовий висновку, що: «48. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

49. З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

50. Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.

51. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

52. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

57. Отже, відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому.

58. Зміст зобов`язання, у якому відступається право вимоги (оплата за поставлений товар, надану послугу, повернення наданих коштів тощо), не впливає на оборотоздатність цього майнового права, тому не має вирішального значення для відмежування договору відступлення права вимоги від договору факторингу.»

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові у справі № 906/1174/18, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року по справі № 906/1174/18 відступила від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Враховуючи, що Договір про відступлення прав вимоги від 06 листопада 2019 року укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕСАЙМЕНТ» укладений в порядку реалізації майна та активів неплатоспроможного за результатами проведення публічних електронний торів (аукціону) з продажу лоту GL3N210208, за наслідком яких сформовано Протокол електронних торгів №UA-EA-2019-08-13000132-b від 02.10.202019, в якому визнано переможцем ТОВ «ФК «Есаймент», а тому наявність статусу фінансової установи в даному випадку не вимагається. При цьому, відомості щодо ТОВ «ФК «Есаймент» внесені до державного реєстру фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК 474 від 03.06.2014 року, а також підтверджується Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 18.07.2017 №3223, листом Національної комісії від 20.10.2017 а тому може бути стороною і договору факторингу, проти чого заперечує позивач (Т. 1 а.с. 173, 182,183).

Оспорюваний договір про відступлення прав вимог укладений в належній формі, дієздатними та правоздатними сторонами, на підставі їх вільного волевиявлення та спрямований на реальне настання юридичних наслідків.

Таким чином, враховуючи, що під час укладення договору відступлення прав вимоги від 06.11.2019 сторони договору дотримались вимог цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинених правочинів, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З аналізу вищезазначених положень, суб`єктом оспорювання договору може бути одна із сторін правочину, в даному випадку Публічне акціонерне товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «ЕСАЙМЕНТ» або інша заінтересована особа.

Позивач не виступає стороною оспорюваного договору і не може бути заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 ЦК України та ч. 5 ст. 216 ЦК України з огляду на наступне: 1. Права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені. 2. Інтереси заінтересованої особи можуть бути реалізовані, внаслідок чого вона здатна буде набути прав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Тобто, обраний Позивачем спосіб захисту у виді визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги має бути спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів безпосередньо позивача.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного Господарського Суду в постанові від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 прийшла до наступних висновків: «... особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.»

Внаслідок укладення оспорюваного позивачем договору про відступлення права вимоги від 06.11.2019, відбулася звичайна заміна кредитора, при цьому це не спричинило ані зміну старих чи припинення існуючих, ані виникнення нових правовідносин між кредитором та позивачем. Між укладенням Договору про відступлення прав вимог та заборгованістю позивача перед кредитором немає причинно-наслідкового зв`язку, адже заборгованість за кредитним договором утворилася не у зв`язку з укладенням Договору про відступлення прав вимоги, а у зв`язку із укладання позивачем кредитного договору та кредитного договору 1 та договорами забезпечення до них.

Позивачем вказано, що додатково підставою визнання недійсним Договору в частині уступки по Кредитному договору №188/07-МК від 30.08.2007 р. є відсутність ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно ст. ст. 203,215, 227 ЦК України з огляду на те, що Кредитний договір №188/07-МК укладений саме в валюті - долар США, при цьому зазначення в Спірному договорі суми заборгованості в доларах США ті еквіваленту в гривні станом на день укладання Спірного договору не може змінювати змісту договірних зобов`язань, що існували між первісним кредитором та позичальником. При цьому, суд оцінює критично вказану підставу позову, оскільки укладання оспорюваного договору відступлення права вимоги від 06.11.2019 не підпадає під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаним договором передавалась не заборгованість, предметом є право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто, відбулось відступлення права вимоги, а переведення валютного боргу

Згідно положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована (зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права Позивача

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 ЦК України.

Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України.

Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.

Дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи, можна прийти до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Крім того, суд зауважує, що рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 07.10.2021 року справ №180/2161/19, копія якого долучена до матеріалів справи не впливає на викладені висновку суду, а також у вказаній копії рішення зазначено, що воно не набрало суду законної сили, а отже не має преюдиційнго характеру в розмінні ст. 82 ЦПК України.

Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Суд прийшов до висновку, що відповідачами дотримано норми чинного законодавства при укладанні 06 листопада 2019 року Договору про відступлення прав вимоги.

В даному випадку також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином інші доводи позивача не впливають на вищевказані висновки суду щодо встановлення судом дотримання відповідачами вимог чинного законодавства при укладанні 06 листопада 2019 року Договору про відступлення прав вимоги.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При цьому, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладені на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 29, 203, 215, 267, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 53, 76-82, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання правочину недійсним в частині - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.06.2023.

Суддя: