Рішення

від 26.06.2023 по справі 461/5562/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5562/22

Провадження №2/461/231/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Кротової О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Ігнат Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської хореографічної школи, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, повернення коштів, зайво утриманих із заробітної плати, та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

позивачОСОБА_1 20.10.2022 звернувся в суд із позовом до відповідача Львівської хореографічної школи, у якому просить поновити йогона роботі на посаді юрисконсульта у Львівській хореографічній школі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.09.2022 по день поновлення його на роботі із розрахунку 7 507,50 грн в місяць; стягнути з відповідача на його користь вирахувані помилково із його зарплати грошові кошти в сумі 11 711,70 грн станом на 01.09.2022, а також стягнути моральну немайнову шкоду в сумі 50 000 грн, що була завдана йому незаконним звільненням і бездіяльністю, яка спричинила неповну виплату заробітної плати і моральні страждання.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом №60 від 31.12.2021 директора Львівської хореографічної школи його прийнято на посаду юрисконсульта з 03.01.2022 на основне місце роботи з посадовим окладом згідно штатного розпису. Між ним і тодішнім керівником школи за їх згодою, на період дії карантину, а згодом і на період воєнного стану, визначено особливу форму трудового договору, зокрема погоджено виконання ним трудових обов`язків на умовах ненормованого робочого дня і дистанційно. За такою ж формою роботи працювали і інші працівники школи, в залежності на той час від рівня порогової захворюваності і епідемічної обстановки з розповсюдженням хвороби Covid-19. У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу», час початку і закінчення роботи було визначено керівником. Львівська хореографічна школа в той час не мала вільного приміщення і місця для роботи юрисконсульта, а відтак відповідно до вимог п.3 ст.29 КЗпП України, визначити йому конкретне робоче місце та забезпечити усім необхідним не було можливості, у зв`язку з чим тимчасово його робоче місце було визначено у кабінеті директора школи і лише у його присутності. На такі умови праці він погодився, оскільки його практичний досвід у галузі правознавства і наявність особистих засобів для роботи могли забезпечити виконання трудових обов`язків. Після прийняття його на роботу та ознайомлення із документацією про діловодство та фінансово-господарську діяльність, ним були виявлені недоліки у кадровій роботі школи, внаслідок чого було притягнуто до дисциплінарної відповідальності декількох працівників, зокрема і ОСОБА_3 , яка на той час обіймала посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. В подальшому, після звільнення з роботи директора школи ОСОБА_4 та призначення на посаду виконуючою обов`язки директора ОСОБА_3 , він оскаржував дії посадових осіб за фактом звільнення директора, і тим самим його відносини з ОСОБА_3 значно погіршились. Остання вимагала відмовитись від оскарження таких дій в інтересах колишнього директора, на що він відмовився. З того часу його перебування у Львівській хореографічній школі ускладнилось, місця для роботи йому не виділили, частина працівників школи перестали з ним вітатись, на нього чинився моральний і психологічний тиск. В таких умовах стало неможливо працювати і він прийняв рішення звільнитись з роботи, 19.09.2022 подав заяву про припинення трудового договору згідно з п.3 ст.38 КЗпП України. У день подачі цієї заяви, ОСОБА_3 надала йому особову справу, а також надала для ознайомлення колективне звернення, акти про відсутність на роботі, а також наказ про звільнення його з роботи від 19.09.2022. Щодо надання пояснень про відсутність на роботі, він скористався своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України, та відмовився від надання таких пояснень. Також зазначає, що самі акти не відповідають формі і змісту і є припущеннями викладачів, а підписи у актах слід дослідити на предмет їх правдивості тому чи іншому підписанту. Таким чином, вважає його звільнення з роботи незаконним та таким, що суперечить чинному законодавству, а дії ОСОБА_3 щодо складання текстів актів та спонукання працівників підписати акти, були спрямовані з метою усунення його з посади у Львівській хореографічній школі. Вважає дії ОСОБА_3 відносно нього дискримінаційними за ознакою інвалідності, оскільки вона створила для його життя важкі умови як з матеріального боку, так і з моральної сторони. Вказує, що він, як інвалід війни, віднесений до категорій осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому вважає, що з 03.01.2022 по 19.09.2022, при нарахуванні йому заробітної плати, щомісячно помилково нараховували податок в сумі 1 351,35 грн, тим самим неправомірно було невиплачено йому загальну суму податків 11 711,70 грн. Вважає, що такі дії суперечать вимогам п.23 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на його користь. Моральну шкоду позивач обґрунтовує порушенням його права на працю, що призвело до моральних страждань, а саме втратою нормальних життєвих зв`язків із школою. Це створило для нього додаткові зусилля для організації свого належного ритму життя, порушеного сьогодні, вплинуло на його здоров`я, яке погіршилось. Також зазначив, що вказаними обставинами він зазнав приниження честі, гідності та ділової репутації, як особа з інвалідністю і фахівець з правознавства.

Ухвалою від 24.10.2022 прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Від представника відповідача Львівської хореографічної шкоди адвоката Дмитришин М.П. 09.12.2022 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, із покликанням на таке. Підставою звільнення з роботи ОСОБА_1 слугували такі документи: акти про його відсутність на роботі від 01.09.2022 №1, від 02.09.2022 №2, від 05.09.2022 №3, від 06.09.2022 №4, від 07.09.2022 №5, від 08.09.2022 №6, від 12.09.2022 №8, від 13.09.2022 №9, від 14.09.2022 №10 та від 15.09.2022 №11; акт про відмову від надання пояснень про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 09.09.2022 №7, від 16.09.2022 №12 та звернення викладачів та працівників Львівської хореографічної школи до ОСОБА_3 від 07.09.2022. Зазначені документи підтверджують факт відсутності позивача на робочому місці протягом семи повних робочих днів та трьох робочих днів, у які ОСОБА_1 був відсутній більше трьох годин безперервно, відтак факт прогулу позивача є встановлений та належно документально підтверджений. Відповідач виконав свій обов`язок в частині вчинення дій, необхідних для отримання пояснень від позивача з приводу його неодноразової відсутності на робочому місці, однак останній відмовився від дачі таких пояснень із покликанням на ст. 63 Конституції України. Щодо обов`язковості звільнення позивача згідно із ч.1 ст.43 КЗпП України за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), зазначила, що на період дії воєнного стану норми ст.43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів. Оскільки позивач ОСОБА_1 не є обраним до профспілкового органу, тому попередня згода на його звільнення на час дії воєнного стану не є обов`язковою. Щодо описаної у позовній заяві домовленості між позивачем та колишнім директором в частині виконання трудових обов`язків на умовах ненормованого робочого дня і дистанційно, зазначила, що позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував виконання ним своїх трудових обов`язків у вказаному форматі. Таким чином, представник вказує, що наведені факти, обставини та документи, що їх підтверджують, у своїй сукупності, доводять, що звільнення позивача з посади юрисконсульта на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України було проведено відповідно до чинного законодавства, що регулює таке звільнення. Щодо твердження позивача про його право на звільнення від сплати податку на доходи фізичних осіб, який нібито було помилково утримано, навела обґрунтування протилежного. Зокрема, з огляду на п.п.169.1.4 п.169.1 ст.169, п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України, позивач мав би право на застосування податкової соціальної пільги у разі, якщо його місячна заробітна плата не перевищує 3470 грн. Згідно із довідкою про доходи ОСОБА_1 , розмір його заробітної плати був значно вищим, зокрема в середньому 7 507,50 грн, відтак він не має права на застосування податкової соціальної пільги. Щодо позовної вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу просила відмовити у зв`язку із відсутністю підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі, як незаконно звільненого. Також просила відмовити у стягненні з відповідача в користь позивача моральної шкоди, оскільки відповідачем не були порушені будь-які трудові права позивача, відтак і моральна шкода йому не була завдана.

Ухвалою суду від 20.10.2022 продовжено строк підготовчого провадження по даній цивільній справі, продовжено позивачу ОСОБА_1 строк для подання відповіді на відзив відповідача на п`ятнадцять днів. Окрім цього, задоволено клопотання позивача про виклик свідків та витребування доказів. Зокрема, витребувано у відповідача Львівської хореографічної школи журнал реєстрації виходу на роботу і відходу працівників школи з роботи у 2022 році, а також витребувано в Управлінні поліції охорони у Львівській області інформацію в письмовому вигляді за період з 01.09.2022 року про години зняття з охоронної сигналізації приміщень у школі з 01.09.2022 по 19.09.2022 та про години здачі під охорону приміщень з 01.09.2022 по 19.09.2022.

Від позивача ОСОБА_1 19.01.2023 надійшла відповідь на відзив відповідача, у якій він наводить додаткові обґрунтування позову. Зокрема, вказує про події, які, на його думку, слугували його звільненню, а саме упереджене ставлення до нього ОСОБА_3 , як юрисконсульта, який вказував на порушення трудової дисципліни працівниками школи. Також зазначив, що 06.09.2022 він з поважних причин деякий час не перебував на робочому місці, оскільки після колективного звернення на адресу Управління культури Львівської міської ради про призначення ОСОБА_5 директором школи, він оскаржив таке звернення саме 06.09.2022, про що свідчить відповідний чек і клопотання, подане в ЦНАП. Знаючи про його тимчасову відсутність, ОСОБА_3 склала акт, у якому зазначено про його відсутність з 14 до 18 години. Окрім цього, позивач вказує на фальсифікацію складених актів та визнання їх неналежними доказами. Також ставить під сумнів колективне звернення працівників Львівської хореографічної школи. Окрім цього, навів додаткові обґрунтування щодо пільг ветеранів війни (інвалідів війни) в частині незаконного утримання із заробітної плати грошових коштів, які належать йому. Також до відповіді на відзив позивач долучив акти про відсутність його на роботі 29.08.2022, 30.08.2022 та 31.08.2022, які вважає підробленими.

На виконання ухвали суду, 24.01.2023 надійшла інформація із Управління поліції охорони у Львівській області щодо годин здачі під охорону приміщень та зняття з охоронної сигналізації в період з 01.09.2022 по 19.09.2022 приміщення Львівської хореографічної школи, яка знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Дорошенка, 63.

Від позивача ОСОБА_1 31.01.2023 надійшло клопотання при долучення до матеріалів справи доказів, а саме медичних документів та заяви про звільнення від 19.09.2022. У вказаному клопотанні позивач ОСОБА_1 зазначає, що його заява про звільнення стала головною причиною його незаконного звільнення, оскільки керівник ОСОБА_3 сприйняла таку з обуренням та поспіхом організувала складання актів про нібито скоєні прогули за період з 01.09.2022.

Представник відповідача Львівської хореографічної шкоди адвокат Дмитришин М.П. 07.02.2023 подала заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначила, що долучені позивачем до відповіді на відзив чеки про те, що кимось були подані невідомо які документи до Львівської міської ради 02.09.2022 о 15:48 год не доводять того, що ОСОБА_1 з поважних на те причин у цей час не перебував на робочому місці. Долучена квитанція не містить ні вказівки на те хто подавав документ, який документ було подано, чи дійсно такий документ стосувався відповідача. Тому навіть якщо припустити, що позивач дійсно подавав документи у Львівську міську раду 02.09.2022 о 15:48 год, вказана квитанція жодним чином не виправдовує відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 10.00 год та напротязі робочого дня. Також представник відповідача зазначила, що позивач неодноразово у своїх заявах вказує на те, що документи відповідача сфальсифіковані, однак не заявляє клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та не зазначає в чому саме полягає фальсифікація таких документів. Окрім цього, представник відповідача навела додаткові обґрунтування щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 в частині звільнення його від сплати податків при нарахуванні заробітної плати.

Ухвалою суду від 13.02.2023 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено таку до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, що наведені в такому. Додатково надав пояснення про те, в усі дні, зазначені в актах про відсутність на роботі, він був на роботі. Усі акти про його відсутність на роботі були складені 19.09.2022, а не раніше. На таких актах немає номеру, індексу, такі не були зареєстровані відповідачем, складені не на бланках установи та не затверджені керівником, а тому такі акти є підробленими та складені із порушенням трудового законодавства. 19.09.2022 він у кабінеті директора ОСОБА_3 відфотографував усі акти. Також вказав, що не можуть слугувати підставою звільнення копії актів, а у наказі про звільнення від 19.09.2022 зазначено, що підставою звільнення є саме копії таких актів. Окрім цього, пояснив, що його робоче місце було у кабінеті директора, однак йому пропонували робоче місце у кабінеті бухгалтера. Його специфіка роботи була такою, що він часто їздив по справах Львівської хореографічної шкоди у податкову, суд, інші установи. Наказ про звільнення з роботи йому було вручено 20.09.2022. В судове засідання призначене на 26.06.2023 позивач не з`явився, подав суду письмову заяву в якій просив завершувати розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, надала пояснення, які відповідають змісту відзиву на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Вважає позов безпідставним, просила відмовити у задоволенні такого.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 в судовомузасіданні заперечилащодо задоволенняпозовних вимог,пояснила,що позивач ОСОБА_1 був відсутнійнаробочому місці багато робочих днів, без повідомлення будь-яких причин, факти прогулів позивача, підтверджуються відповідними актами складеними працівниками.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до такого висновку.

Відповідно дост.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до ч.1ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 1 січня 2022 року прийнятий на посаду юрисконсульта Львівської державної хореографічної школи на основне місце роботи з посадовим окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с.13).

Згідно з наказом №69 т.в.о. директора Львівської хореографічної школи Н.Котик від 19.09.2022, звільнено ОСОБА_1 , юрисконсульта, 19 вересня 2022 року за прогули без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України. Підстави: копії актів про відсутність ОСОБА_1 на роботі від 01.09.2022 №1, від 02.09.2022 №2, від 05.09.2022 №3, від 06.09.2022 №4, від 07.09.2022 №5, від 08.09.2022 №6, від 12.09.2022 №8, від 13.09.2022 №9, від 14.09.2022 №10 та від 15.09.2022 №11; акт про відмову від надання пояснень про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 09.09.2022 №7, від 16.09.2022 №12 та звернення викладачів та працівників Львівської хореографічної школи до ОСОБА_3 від 07.09.2022 (т.1 а.с.12).

Відповідно до актів «Про відсутність на робочому місці» від 01.09.2022 02.09.2022, 05.09.2022, 06.09.2022, 07.09.2022, 08.09.2022, 12.09.2022, 13.09.2022, 14.09.2022 та 15.09.2022, складених т.в.о. директора школи ОСОБА_3 та працівниками школи: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , позивач ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 01.09.2022 з 10:00 год. по 18:00 год; 02.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год; 05.09.2022 з 13:00 год по 18:00 год; 06.09.2022 з 14:00 год по 18:00 год; 07.09.2022 з 13:00 год по 18:00 год; 08.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год; 12.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год; 13.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год; 14.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год та 15.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год (т.1 а.с. 65-74).

Як вбачається із звернення колективу Львівської хореографічної школи до т.в.о. директора Котик Н.Н. від 07.09.2022, працівники школи просять прийняти міри щодо перебування в школі юрисконсульта ОСОБА_1 , який не виконує своїх обов`язків і є відсутній на робочому місці. Також у вказаному зверненні вказано, що за час своєї роботи юрисконсульт не захищає інтереси та не надає консультації працівникам, а формує характеристики викладачам, що не є його функціональним обов`язком. Крім того, він приходив на роботу на короткий термін в кабінет попереднього директора школи ОСОБА_4 , після чого покидав своє місце праці. З того часу, коли був звільнений директор школи ОСОБА_4 , юрисконсульт ОСОБА_1 взагалі не з`являється на роботі, що підтверджують акти відсутності на робочому місці, які підписані працівниками школи. Вказане звернення підписали двадцять працівників Львівської хореографічної школи (т.1 а.с.64).

Згідно з актом відмовою від надання пояснень про відсутність 01.09.2022, 02.09.2022, 05.09.2022, 06.09.2022, 07.09.2022 та 08.09.2022 від 09.09.2022, ОСОБА_1 був ознайомлений з актами про відсутність на робочому місці, надати письмові пояснення з приводу прогулів категорично відмовився. Також згідно з актом відмовою від надання пояснень про відсутність 12.09.2022, 13.09.2022, 14.09.2022 та 15.09.2022 від 16.09.2022, ОСОБА_1 був ознайомлений з актами про відсутність на робочому місці, надати письмові пояснення з приводу прогулів категорично відмовився (т.1 а.с.75,76).

Допитані всудовому засіданніза клопотаннямпозивача свідкиОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які є працівниками Львівської хореографічної школи, ствердили, що саме вони підписували акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці та такі відповідають дійсності, вони ж підписували колективне звернення до керівництва Львівської хореографічної школи, в якому просили прийняти міри до юрисконсульта ОСОБА_1 , який не виконує своїх обов`язків і відсутній на робочому місці. Ствердили, що при складенні та підписанні таких актів жодного тиску на них не чинилося, акти складалися в ці дні, якими датовані.

При розгляді даного спору, суд керується такими нормами законодавства.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються питання щодо робочого часу (графіків роботи), єКодекс законів про працю України(далі -КЗпП України).

Нормами частини третьоїстатті 64 ГК Українивстановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Згідно із ст.142 КЗпП Українитрудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Відповідно достатті 57 КЗпП Україничас початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Так, режим роботи - це встановлений на підприємстві, в установі, організації розпорядок роботи, яким визначається тривалість виробничої діяльності (зокрема, тривалість робочого тижня, кількість змін на добу, тривалість зміни) і час перерв протягом певного календарного періоду. Невід`ємною складовою режиму роботи є робочий час.

Робочий час - це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіків роботи та умов трудового договору має виконувати свої трудові обов`язки.

На локальному рівні питання щодо робочого часу регулюються колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. У колективному договорі зобов`язання сторони роботодавця щодо організації робочого часу формуються з урахуванням відповідних законодавчих норм.

Відповідно до частини першоїстатті 50 КЗпП Українинормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень; та за правиламистатті 60 цього Кодексу- за письмовим погодженням між працівником і роботодавцем може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, що передбачає саморегулювання працівником часу початку, закінчення роботи та тривалості робочого часу упродовж робочого дня, на визначений строк або безстроково, під час прийняття на роботу або пізніше.

При цьому гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи іншої, встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо), норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу передбачає: 1) фіксований час, протягом якого працівник обов`язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов`язки. При цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини; 2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу; 3) час перерви для відпочинку і харчування.

Відповідно достатті 140 КЗпП Українитрудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених ЦПК України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника (правовий висновоквикладений Верховним Судом у постанові від 8 грудня 2021 року у справі № 595/1475/19).

Відповідно до ч.1ст.147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один із таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідноіз ст.148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ч. 1, 3, 4ст. 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст.77,81 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює доказиза своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраниму справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про якусторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У даній справі позивач ОСОБА_1 оскаржує наказ про його звільнення від 19.09.2022, оскільки вважає, що він не порушував трудову дисципліну, а саме не допускав прогулів. Зокрема, у позовній заяві позивач зазначив, що між ним і попереднім керівником школи за їх згодою, на період дії карантину, а згодом і на період воєнного стану, визначено особливу форму трудового договору, зокрема погоджено виконання юрисконсультом трудових обов`язків на умовах ненормованого робочого дня і дистанційно. У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного часу», час початку і закінчення роботи було визначено керівником.

Разом з тим, такі покликання позивача ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки ним не надано доказів, які б підтверджували виконання ним трудових обов`язків юрисконсульта на умовах ненормованого робочого дня чи дистанційно, а саме про наявність особливої форми трудового договору.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення про те, що у ті дні, про відсутність його на роботі в які зазначено у актах, він був присутній на робочому місці.

Також у відповіді на відзиві ОСОБА_1 зазначає, що керівництву школи було відомо про те, що 06.09.2022 він деякий час був відсутній на роботі у зв`язку з подачею клопотання у Львівську міську раду щодо проведення службового розслідування про усунення ОСОБА_4 з посади, яке долучив до відповіді на відзив. Окрім цього, позивач на підтвердження наведеного надав чек №633 від 06.09.2022 14:00. Однак дані докази не підтверджують факт відсутності останнього з поважних на те причин, а саме із наданого чеку не вбачається, що саме ОСОБА_1 06.09.2022 14:00 знаходився у Центрі надання адміністративних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (на чеку відсутні прізвище, ініціали особи, яка подає документи), та що останній у цей час виконував свої посадові обов`язки юрисконсульта Львівської хореографічної школи поза межами установи (т.1 а.с.112, 114).

Окрім наведеного, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що акти про відсутність на роботі, колективне звернення працівників, а також акти про відмову від дачі пояснень, є сфальсифіковані, підроблені та такі, що суперечать чинному трудовому законодавству. Зокрема, позивач ставить під сумнів підписи працівників школи, вказує на підроблення набору тексту «Колективного звернення» на принтері із вмонтуванням прізвищ заявників, виправлення дат та цифр тощо.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00), експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури та призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У даній справі позивач ОСОБА_1 , пов`язуючи порушене право із фальсифікованими документами, які слугували його звільненню, та припускаючи, що такі були сфальсифіковані, не реалізував належне йому право та не звернувся в суд із клопотанням про призначення експертизи, а тому згідно з ч.4ст.12 ЦПК Українинесе ризик настання наслідків, пов`язаних із цим.

При цьому, допитані в ході розгляду справи свідки підтвердили те, що у зазначені в актах дні та години позивач ОСОБА_1 був відсутній на роботі.

Відсутність ОСОБА_1 на роботі 01.09.2022 з 10:00 год. по 18:00 год; 02.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год; 05.09.2022 з 13:00 год по 18:00 год; 06.09.2022 з 14:00 год по 18:00 год; 07.09.2022 з 13:00 год по 18:00 год; 08.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год; 12.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год; 13.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год; 14.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год та 15.09.2022 з 10:00 год по 18:00 год зафіксовано належним чином відповідними актами. Більше того, ОСОБА_1 не скористався своїм правом щодо надання пояснень про поважність такої відсутності на роботі, відмовившись від надання пояснень згідно ст.63 Конституції України, що ним і не оспорюється.

Позивач ОСОБА_1 вказує, що складені акти про відсутність на роботі не відповідають ДСТУ, які регламентують сучасне діловедення і дотримання вимог чинних державних стандартів.

Разом з тим, чинне законодавство України не встановлює вимог до форми акту, тому він подається у довільній, простій письмовій формі та підписується не менше ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано відсутність працівника на робочому місці та на підприємстві. Аналогічно із доповідною запискою, акт необхідно оформити безпосередньо в день нез`явлення працівника на роботі. Окрім цього, кожне підприємство зобов`язано вести табель обліку робочого часу. В табелі позначаються як відпрацьовані дні, так і неявки.

Згідно із наданим представником відповідача витягом із табеля обліку робочого часу за вересень 2022 року Львівської хореографічної школи, юрисконсульт ОСОБА_1 був відсутній на роботі (ПР) 01.09.2022; 02.09.2022; 05.09.2022; 06.09.2022; 07.09.2022; 08.09.2022; 12.09.2022; 13.09.2022; 14.09.2022 та 15.09.2022 (т.1 а.с. 175).

Із врахуванням вищенаведеного, доводи ОСОБА_1 щодо грубого порушення роботодавцем встановлених процедур притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності,не заслуговуютьна увагу,оскільки такіне узгоджуютьсяіз матеріаламисправи таспростовуються показаннямисвідків.Зокрема,оскільки ОСОБА_1 був відсутнійна роботіта невиконував своїпосадові обов`язки,поважності причинвідсутності нароботі уці днісуду ненадав,відтак такийздійснив прогулибез поважнихпричин,а томуу керівникаЛьвівської хореографічноїшколи булипідстави звільнити ОСОБА_1 з посадиюрисконсульта напідставі п.4ч.1ст.40КЗпП України.На думкусуду,відповідач діявзгідно звимогами трудовогозаконодавства,оскільки застосуваннядо ньогодисциплінарного стягненняу виглядізвільнення зроботи булообґрунтованим тапідставним.Враховуючи викладенівище обставини,суд прийшовдо висновку,що позовнівимоги пропоновлення нароботі,а також похідні від цієї вимоги - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь вирахуваних помилково із його зарплати грошових коштів в сумі 11 711,70 грн станом на 01.09.2022, суд зазначає таке.

Пунктом 23 частини 1 статті 13 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються, зокрема пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

У статті 169 Податкового кодексу України наведений перелік соціальних пільг, а також перелік платників податків, до яких може застосовуватись соціальна пільга.

Відповідно до п.п. 1 п. 4 ст. 169 ПК України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особина 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Враховуючи те,що розмірмісячного прожитковогомінімуму дляпрацездатної особистаномна 1 січня 2022 рокустановив2 481 грн, граничний розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга, впродовж всього 2022 року складала: 2481 грн. ? 1,4 = 3 473,4 ?3 470грн.

Таким чином, у випадку місячної заробітної плати ОСОБА_1 менше 3 470грн, він мав би право на застосування соціальної пільги, як учасника бойових дій під час Другої світової війни або особи, яка у той час працювала в тилу, та особи з інвалідністю I і II групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється діяЗакону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеноїпідпунктом 169.1.1ПК України.

Згідно з довідкою про доходи, виданою Львівською хореографічною школою ОСОБА_1 03.10.2022 №5, його заробітна плата в середньому становила на місяць 7507,50 грн, що перевищує граничний розмір доходу, до якого застосовується соціальна пільга. Відтак, при вирахуванні із доходу позивача ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб, відповідач діяв у відповідності до норм законодавства (т.1 а.с.15).

Враховуючи наведене,не підлягаєдо задоволенняі вимога ОСОБА_1 про стягнення помилкововирахуваних ізйого заробітноїплати грошовихкоштів.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно ч.6, ч.7ст.141ЦПК України якщо сторону,на користьякої ухваленорішення,звільнено відсплати судовихвитрат,з другоїсторони стягуютьсясудові витратина користьосіб,які їхпонесли,пропорційно дозадоволеної чивідхиленої частинивимог,а іншачастина компенсуєтьсяза рахунокдержави упорядку,встановленому КабінетомМіністрів України.Якщо обидвісторони звільненівід оплатисудових витрат,вони компенсуютьсяза рахунокдержави упорядку,встановленому КабінетомМіністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із врахуванням наведеного, оскільки позивач ОСОБА_1 , який є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, звільнений від сплати судового збору, такий слід віднести за рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 доЛьвівської хореографічноїшколи,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору, ОСОБА_3 пропоновлення нароботі,стягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу, поверненнякоштів,зайво утриманихіз заробітноїплати,та стягненняморальної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Львівська хореографічна школа, код ЄДРПОУ 20831855, м.Львів, вул.Дорошенка, 63.

Представник відповідача: Дмитришин Мирослава Петрівна, АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 27.06.2023

Суддя Кротова О.Б.