Рішення

від 01.06.2023 по справі 450/2379/20

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2379/20 Провадження № 2/450/695/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добош Н.Б.,

при секретарі Гев`як Ю.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

представника відповідача Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Борщевського О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Автогаржного кооперативу «Сокільники» до ОСОБА_2 , Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про предмет спору : визнання недійсним рішення Сокільницької сільської ради № 609 від 11.12.2018 року в частині передачі у власність земельної ділянки кадастровий № 4623686400:01:001:1018 ОСОБА_2 та скасувати запис № 37196991 про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): рішенням виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова від 08 квітня 1986 року № 180 створено гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» та затверджено його статут. У пункті 5 вищенаведеного Рішення зазначено, що гаражному кооперативу металевих гаражів «Сокільники» виділена земельна ділянка в розмірах, встановлених рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 31.03.1986 року. У відповідності до Державних актів на право користування землею, зареєстрованих за № 268 від 1986 року та № 313 від 1987 року Радянській районній раді міста Львова «Автолюбитель УРСР» на території радгоспу «Львівський» Пустомитівського району УРСР надано в користування земельну ділянку площею 5.0 га., для будівництва гаражів та площею 2.0 га., для будівництва гаражів та під`їзної дороги до них. Земельна ділянка, яка перебуває в користуванні АГК «Сокільники», була включена в межі с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області. Відповідно до статті 173 Земельного кодексу України включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими земельними ділянками. Також, згідно витягу з рішення № 462 від 06 жовтня 2009 року Автогаражному кооперативу Сокільники було присвоєно поштову адресу : АДРЕСА_1 . Згідно з Рішенням Сокільницької сільської ради № 609 від 11 грудня 2018 року, земельну ділянку площею 0.0385 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:1018, яка знаходиться у користуванні АГК «Сокільники», за рахунок його земельної ділянки, було передано у приватну власність громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.07.2020 року гр. ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0.0385 га, кадастровий номер 4623686400:01:001:1018. При винесенні Рішення № 609, яким земельна ділянка передавалась у приватну власність ОСОБА_2 . Сокільницькій сільській раді було достеменно відомо, що вказане земельна ділянка перебуває в користуванні АГК «Сокільники», оскільки позивачем були надані Сокільницькій сільській раді нотаріально засвідчені копії Державних актів № 059706 та № 041302 (зареєстрованих за № 268 та 313) на право користування земельними ділянками площею 5,0 га та 2,0 га. Також, ще у 1992 році виконком Сокільницької сільської ради звертався до кооперативу із заявою № 249, у якій зобов`язував внести плату за землю в Сокільницьку сільську раду, якою користується кооператив, погоджуючись, що за ним рахується 7 га землі. Тому Сокільницькій сільські раді було відомо місце розташування кооперативу, площа земельних ділянок, які перебувають у його постійному користуванні, оскільки з того часу і до сьогодні отримують податок за землю. Підтвердженням цього є платіжні доручення № 12 від 05 серпня 1993 року про плату за землю за 1993 рік; № 35 від 21 грудня 1998 року, № 56 від 27 листопада 1998 року, № 31 від 16 лютого 1998 року, № 56 від 28 листопада 1998 року за оплату податку за землю за 1997 р., 1998 р., № 31 від 16 лютого 1996 року, № 17 від 08 липня 1997 року про оплату податку на землю за 1996 р, 1997р., а також платіжні доручення про оплату земельного податку в період з 21 січня 2016 року по 25 вересня 2019 року. Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у відповіді від 15.05.2020 року № 19-13-0-4-4.18/90-20, на звернення автогаражного кооперативу від 09.04.2020 року повідомляє, що згідно наявної інформації Національної кадастрової системи станом на сьогоднішній день сформовано сім земельних ділянок із кадастровими номерами: 4623686400:01:001:1019, 4623686400:01:001:1018, 4623686400:01:001:1031, 4623686400:01:001:1032, 4623686400:01:001:1047, 4623686400:01:001:1076, 4623686400:01:001:1082, які передані у приватну власність, за рахунок частини земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні автогаражного кооперативу Сокільники, чим порушено вимоги пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України. Також зазначає, що рішення, на підставі яких передавалися у приватну власність вказані земельні ділянки, приймалися Сокільницькою сільською радою без погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, ще перебуває у його постійному користуванні. 30 вересня 2019 року до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області було скеровано заяву з проханням надати відповідь чи знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686400:01:001:1032, 4623686400:01:001:1019 на території автогаражного кооперативу «Сокільники», а також чи виділення вказаної земельної ділянки без згоди автогаражного кооперативу «Сокільники» відбулось законно. Із відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 01 листопада 2019 року вбачається, що рішення Сокільницької сільської ради «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою» приймалися без погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, чим порушене вимоги п. 6 ст. 118 Земельного кодексу. Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України спільно з Держгеокадастром було розглянуто звернення позивача стосовно ситуації, яка склалася навколо земельної ділянки, яка перебуває в їхньому користуванні. У відповіді на звернення зазначається, що у результаті здійснення заходу державного контрою за дотриманням вимог земельного законодавства встановлено їх порушення під час розпорядження Сокільницькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області землями, які перебувають у користуванні автогаржного кооперативу, без згоди землекористувача. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.

22.09.2020 року представником відповідача Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області подано відзив на позовну заяву, в якому щодо заявлених позовних вимог заперечує, просить в задоволенні таких відмовити. Зазначає, що позивач не надав жодних документів, які визначають, що Автогаражний кооператив «Сокільники» є правонаступником організації «Радянська районна Рада м. Львова «Автолюбитель УРСР». Таким чином Автогаражний кооператив «Сокільники» не є належним позивачем. Також позивачем не надано підтверджуючих документів щодо права власності чи користування зазначеними земельними ділянками. Позивач не надав жодної технічної документації, котра б визначала точне місце розташування земельної ділянки, яка мала б перебувати у користуванні АГК «Сокільники». Оскаржувані земельні ділянки знаходяться в межах населеного пункту с. Сокільники і розпоряджатись такими землями є виключним правом органу місцевого самоврядування. Виносячи рішення стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Сокільницька сільська рада дотримала вимоги законів України та вимоги містобудівної документації, а саме Генерального плану села Сокільники та детального плану території.

22.09.2020 року представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому щодо заявлених позовних вимог заперечує, просить в задоволенні таких відмовити. Позов подано Автогаражниим кооперативом «Сокільники», який не довів, що є правонаступником і що отримав право постійного користування землею, що йому така була передана в користування і за ним обліковувалась. Згідно представлених позивачем документів (актів на землю, актів приймання проектної продукції за 1986-1987 роки, тощо) земля була надана в користування Радянській раді м. Львова «Автолюбитель УРСР» на території радгоспу Львівській» Пустомитівського району УРСР площею 5 га для будівництва гаражів та площею 2 га для будівництва гаражів і під`їзної дороги до них. Тобто, у 1986-1987 роках земельні ділянки в користування отримала Радянська районна рада м. Львова «Автолюбитель УРСР». В ЄДРПОУ є запис про те, що Громадська організація «Автогаражний кооператив Сокільники» (код 20834517), дата державної реєстрації: 24.11.1994, дата запису: 10.2006, номер запису: 14041200000001193. Тобто, позивача було зареєстровано в листопаді 1994 року, при тому, що земельні ділянки в користування надавались в 1986-1987 роках. Таким чином, позивач не набув і не міг набути права користування в 1986-1987 роках. Земельна ділянка на яку, як стверджує позивач, має право користування, мала бути за заявою користувача внесена до державного реєстру і мала пройти державну реєстрацію на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Цього позивач не зробив, отже не окреслив межі та координати земельної ділянки, якою, як він вважає, користується. Відповідно до довідки державної статистичної звітності від 23.07.2018 року, земельна ділянка, яка передавалась ОСОБА_2 обліковувалась як землі, не надані у власність чи користування. Право користування землею було припинено у зв`язку з ліквідацією установи, невикористанням землі та несплатою земельного податку. Також позивач документи про розробку і затвердження детального плану території не оскаржив, а оскаржив рішення, яке було наслідком. Таким чином, допоки чинні рішення про надання дозволу на розробку детального плану території та про його затвердження, позов до відповідача є передчасним.

01.10.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 . Відповідач стверджує, що Автогаражний кооператив «Сокільники» не є правонаступником Радянської районної ради «Автолюбитель УРСР», і що отримав право постійного користування землею. Такі твердження є помилковими, оскільки правонаступництва, переходу прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого не відбулося, а змінилося лише найменування юридичної особи. Враховуючи те,що переходуправ іобов`язків відодного суб`єктадо іншогоне відбулося,що єхарактерно дляправонаступництва,Автогаражного кооперативу«Сокільники» та«Радянська районнаРада м.Львова АвтолюбительУРСР» єодна іта жособа.Також,відповідач посилаєтьсяна те,що Автогаражнийкооператив Сокільникизареєстрований у1994році,тому ненабув іне мігнабути правакористування земельнимиділянками в1986-1987роках.Однак змоменту реєстраціїстатуту «Радянськарайонна радаАвтолюбитель УРСР» була створеною, їй не присвоювався ідентифікаційний код, як господарюючому суб`єкту, оскільки такого поняття в законодавстві не існувало. Лише в 1993 році з метою забезпечення єдиних принципів ідентифікації усіх господарюючих суб`єктів України, зобов`язано всіх господарюючих суб`єктів до 01.10.1993 року подати відповідному органу статистики заповнену реєстраційну картку для включення даних про них до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України. Таким чином, саме тоді змінилось найменування «Радянської районної ради автолюбитель УРСР», на Автогаражний кооператив «Сокільники», відомості про який внесли в реєстр, і якому присвоїли ідентифікаційний код юридичної особи. Також на кооператив не покладався обов`язок звертатися із відповідною заявою про внесення інформації до державну реєстру про земельну ділянку, яка знаходиться в постійному його користуванні. Земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні кооперативу є сформованою, що дає підставу стверджувати, що земля відповідачу передана за рахунок її частини.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Також вказав, що кооператив змінював назву та організаційно-правову форму, однак з початку створення це була та є до даного часу одна і таж сама юридична особа. Земельна ділянка площею 7,0 га є сформованою, та саме за такий розмір площі позивач регулярно сплачує земельний податок, позивач не зобов`язаний здійснювати таку реєстрацію в кадастровій карті. При прийняття рішення просить врахувати висновок експерта.

Представник відповідачаОСОБА_2 ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволенні таких відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає, що Автогаржний кооператив «Сокільники» є неналежним позивачем, оскільки не є правонаступником Автолюбитель УРСР.

Представника відповідача Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області Борщевський О.А. в судовому засіданні, щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволенні таких відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях. Вказав, що стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження права користування землею, що він є правонаступником Товариства «Автолюбитель УРСР», яке припинило свою діяльність 26 вересня 1990 року. Також вказує, висновок експерта долучений стороною позивача не може бути належним та допустимим доказом, оскільки такий надано без топографо-геодезичних робіт, які судовий експерт самостійно не виконував, а профільного спеціаліста не залучав, тому просить такий визнати недопустимим.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львові від 08.04.1986 року №180 «Про створення гаражного кооперативу металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автолюбитель УРСР Радянського району м. Львова» створено гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» в смт. Сокільники. Присвоєно кооперативу назву «Гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» Радянського району м. Львова. Затверджено статут гаражного кооперативу та у пункті 5 рішення зазначено, що гаражному кооперативу виділена земельна ділянка в розмірах, встановлених рішенням виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів від 31.03.1986 року № 160 п.32 ( т.1 а.с.17).

Рішенням виконавчогокомітету Львівськоїобласної Радинародних депутатіввід 31.03.1986року №160«Про відведенняземель» іДодатками №1,№ 2до нього,Товариству «АвтолюбительУРСР» Радянськогорайону м.Львова наданона територіїрадгоспу «Львівський»у постійнекористування 5,0га земліпід будівництво гаражів ( т.1 а.с.13 зворотна сторона).

Рішенням виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львові від 13.11.1990 року № 671, гаражному кооперативу металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» для будівництва гаражів та під`їзної дороги до них виділено додатково земельну ділянку в розмірах, встановлених рішенням виконкому Львівської обласної Ради народних депутатів від 30.09.1987 року №404 п.12 (т.1 14).

Рішенням виконавчогокомітету Львівськоїобласної Радинародних депутатіввід 30.09.1987року №404«Про відведенняземель» іДодатками №1,№ 2до нього,Товариству «АвтолюбительУРСР» Радянськогорайону м.Львова наданона територіїрадгоспу «Львівський»у постійнекористування 2,2га земліпід будівництво кооперативних гаражів та під`їзної дороги до них ( т.1 а.с.12- зворотна сторона).

Факт передачі в користування даних земельних ділянок підтверджується також : актом вибору земельної ділянки під розміщення від 22.06.1984 року, Актами приймання проектної продукції від 19.05.1986 року та від 30.11.1987 року. (т.1 а.с. 76-80).

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 059706 виданого у 1986 році, Радянській районній раді м.Львова «Автолюбитель УРСР» на території радгоспу «Львівський» в районі с. Сокільники Української Радянської Соціалістичної Республіки передано у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 5,0 га в межах згідно з планом землекористування, для будівництва гаражів. Даний Акт виданий виконкомом Пустомитівської районної ради народних депутатів, на якому підписи посадових осіб завірені печаткою, Акт зареєстрований за №268, в Акті наявні План землекористування ділянки та опис меж ( т.1 а.с.10-11).

Рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області № 481 від 15.10.1987 року, затверджено встановлені межі і розміри землекористування та прийнято рішення видати Радянській районній раді «Автомотолюбитель УРСР» м. Львова під будівництво кооперативних гаражів і під`їзду до них на території радгоспу «Львівський» площею 2, 0 га. ( т.1 а.с. 81).

Відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 041302, виданого у 1987 році, Радянській районній раді «Автолюбитель УРСР» м. Львова на території радгоспу «Львівський» Пустомитівського району Української Радянської Соціалістичної Республіки передано у безстрокове і безоплатне користування земельну ділянку площею 2,0 га для будівництва металевих гаражів і під`їзної дороги до них. Даний Акт виданий виконкомом Пустомитівської районної ради народних депутатів, на якому підписи посадових осіб завірені печаткою, Акт зареєстрований за № 313, в Акті наявні План земельної ділянки та опис меж ( т.1 а.с.8-9).

На підтвердження позовних вимог позивачем також надано «Схему розширення автогаражного кооперативу «Сокільники» на землях Пустомитівського району», яка погоджена, в тому числі, головою Сокільницької селищної ради народних депутатів, в якій зафіксовано погодження вибору спірної земельної ділянки. Зокрема, на Схемі позначено місце знаходження земельної ділянки як: «кооп.гаражів 6.0 », визначено межі даної земельної ділянки та вказана під`їзна дорога, а на доданому «Плані земельної ділянки» визначені площа, межі та наявні геодезичні відмітки ( т.1 а.с.15-16).

Рішенням виконавчого комітету Радянської районної Ради народних депутатів м. Львова від 08.04.1986 року № 180, створено гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» в смт. Сокільники. Присвоєно кооперативу назву «Гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» Радянського району м. Львова (т. 1 а.с. 17) та затверджено його Статут.

Розпорядженням виконкому Франківської районної ради м. Львова № 1176 від 24.11.1994 року, зареєстровано нову редакцію Статуту Автогаражного кооперативу «Сокільники», зареєстрованого рішенням виконкому Рядянської районної Ради народних депутатів м. Львова від 08.04.1986 року № 180 ( т.1 а.с.40).

Розпорядженням голови Пустомитівської РДА №1600 від 17.07.1998 року, зареєстровано Статут Автогаражного кооперативу «Сокільники» (нова редакція), зареєстрованого розпорядженням голови виконкому Франківської районної ради м. Львова №1176 від 24.11.1994 року, у статті 1.1 якого, в тому числі, значиться: « Автогаражний кооператив «Сокільники» розміщений на земельній ділянці, створеній рішенням Радянського району м. Львова від 08.04.1986 р. за №180 , юридична адреса: АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с. 41-46)

17.06.2009 року проведено державну реєстрацію Статуту «Автогаражного кооперативу «Сокільники» (нова редакція з уточненнями відповідно до ЗУ «Про кооперацію», в статті 1.1 якого зазначено, в тому числі: «Автогражний кооператив «Сокільники» . створений рішенням виконкому Радянської ради депутатів трудящих м. Львова і розміщений на земельній ділянці Пустомитівського району площею 7,0 га, Державні акти на право користування землею 1986 року № Б 059708 (реєстр. №268) та 1987 року № Б 041302 (реєстр.№313), видані виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради Львівської області. Юридична адреса кооперативу зазначена як Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Сірка, 27, ( т.1 а.с. 47-54).

Також судом враховано і те, що з дослідженого викопіювання з Генерального плану с. Сокільники 1990 р /незатверджений/, розробленого ДІПМ «Містопроект» у 1990 році, а також Експлікації слідує, що на такому під №39 значиться «Гаражний кооператив Радянського району м. Львова» та позначено його місце розміщення, та на якому значиться підписи посадових осіб про його погодження, в тому числі наявний підпис голови виконкому Сокільницької сільської ради ( т.1 а.с. 33-33-в).

Крім того, як слідує з наданих позивачем висновків щодо відведення земельних ділянок площами 5,0 та 2,0 га, виданих різними державними установами, починаючи з червня 1984 р., в більшості з них значиться товариство «Автолюбитель УРСР Радянського району м.Львова», ( т.1 а.с. 99-105). Однак уже в листі голови виконкому №3/19-629 від 4.10.1986 року., адресованому директору Львівського філіалу «Укргипродор», значиться як «Гаражний кооператив «Сокільники» ( т.1 а.с. 106).

Рішеннями сесії та виконкому Сокільницької сільської ради № 605 від 11.09.2009 року та № 462 від 06.10.2009 року дорозі, що пролягає від траси Львів-Пустомити до гаражних кооперативів «Сокільники» та кооперативу № 17, присвоєно назву «вулиця Польова» та присвоєна поштова адреса : вул. Польова, 1, с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області. (т. 1 ас. 29-30).

Згідно платіжних доручень № 17 від 08.07.1997 року, № 31 від 16.02.1997 року, (т. 1 а.с. 91), № 35 від 21.12.1998 року (т.1 а.с. 90), Автогаражний кооператив «Сокільники» здійснював у місцевий бюджет Сокільницької сільської ради, плату за землю за 1996-1998 роки.

Автогаражний кооператив «Сокільники» регулярно сплачує у місцевий бюджет Сокільницької сільської ради земельний податок, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень, в том числі такі оплати здійснені за період з січня 2016р. по вересень 2019 року (15 оплат). ( т.1 а.с.60-67)

Також факт регулярної сплати Автогаражним кооперативом «Сокільники» земельного податку за земельну ділянку підтверджується «Розрахунками земельного податку», «Звітами про пільги на земельний податок», «Відомостями про наявні земельні ділянки», «Відомостями про наявність документів на землю», «Податковим розрахунком земельного податку», «Податковою декларацією з плати за землю» (т.1 а.с. 215-248).

Тобто,Автогаражним кооперативом«Сокільники» сплачувавсяподаток заземлю вмісцевий бюджетСокільницької сільськоїради,яка незаперечувала щодосплати податку,протягом тривалогочасу немала жоднихзаперечень щодокористування Автогаражнимкооперативом «Сокільники» земельною ділянкою.

Покликання сторони відповідачів, те, що АГК «Сокільники» є неналежним позивачем, оскільки спірна земельна ділянка у його користування не передавалася, а відтак права автогаражного кооперативу не є порушеними у зв`язку з його створенням у 1994 та ліквідацію Радянської районної ради «Автолюбитель УРСР» м.Львова у відповідності до Постанови Ради Міністрів УРСР №290 від 26.09.1990 є безпідставними, оскільки у правовстановлюючому документі Статуті позивача прямо передбачено, що такий створений рішенням Радянського району м.Львова №180 від 08.04.1986, яким було створено «Гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автолюбитель УРСР Радянського району м.Львова».

Посилання настворення товариства«Автолюбитель УРСР»16.04.1974та припиненнятакого у1990згідно постановиРади МіністрівУРСР №290від 26.09.1990не можебратися доуваги судом,оскільки постановаРади МіністрівУРСР №290від 26.09.1990року «Про реєстрацію Статуту Української республіканської спілки автомобілістів», стосується діяльності Української республіканської спілки автомобілістів та такою було визнано, що втратила чинність, постанова Ради Міністрів УРСР від 16 квітня 1974 р. № 193 "Питання Українського республіканського добровільного товариства автомотолюбителів" (ЗП УРСР, 1974 р., N 4, ст. 24; 1976 р., N 9, ст. 4З; 1980 р., N 1, ст. 6; 1987 р., N 6, ст. 39).

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач у даній справі лише змінив найменування на Автогаражний кооператив «Сокільники».

Відповідно до листа Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.05.2020 року, адресованого голові АГК «Сокільники», Управлінням з контролю за використанням та охороною земель на підставі наказу №158 від 13.03.2019 р. проведено захід державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства та встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 08.04.1986 року № 180 створено гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» радянського району м. Львова та затверджено статут гаражного кооперативу металевих гаражів «Сокільники». У пункті 5 вищевказаного рішення зазначено, що гаражному кооперативу металевих гаражів «Сокільники» виділена земельна ділянка в розмірах встановлених рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 31.03.1986 року. Так, у відповідності до Державних актів на право користування землею, зареєстрований за № 268 від 1986 року та № 313 від 1987 року Радянській районній раді м. Львова «Автолюбитель УРСР» на території радгоспу «Львівській» Пустомитівського району УРСР надано в користування земельну ділянку площею 5, 0 га для будівництва гаражів та 2, 0 га для будівництва гаражів та під`їзної дороги до них. Інформація про скасування вищевказаних актів в Сокільницькій сільській раді відсутня. Листом Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 22.03.2017 року № 348 повідомлено, що земельна ділянка, яка перебуває в користуванні АГК «Сокільники», відповідно до проекту землеустрою щодо зміни межі с. Сокільники, затвердженого рішенням Пустомитівської районної ради №81 від 22.04.2016 р., була включена в межі с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області. (т. 1 а.с. 72-75).

Відповідно до ч. 3 ст. 173 ЗК України, включення земельних ділянок у межі села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Рішенням сесії Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 24.01.2017 року № 239 надано дозвіл на розробку детального плану території, розташування індивідуальної житлової забудови в АДРЕСА_3 . (т. 1 а.с. 207).

Рішенням сесії Сокільницької сільської ради № 410 від 21.12.2017 року, затверджено детальний план території індивідуальної житлової забудови по АДРЕСА_2 . ( Т. 1 а.с.208).

Рішенням сесії Сокільницької ради Пустомитівського району Львівської області № 609 від 11.12.2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробленої МННВП «Рейтинг» та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 0385 га кадастровий № 4623686400:01:001:1018 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. (т. 1 а.с. 131)

02.07.2020 року право власності на земельну ділянку площею 0, 0385 га кадастровий № 4623686400:01:001:1018 на підставі витягу з рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 609 від 11.12.2018 року, зареєстровано за ОСОБА_2 . (Т. 1 а.с. 127)

Відповідно до листа Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 15.05.2020 року, адресованого голові АГК «Сокільники» вбачається, що рішенням Сокільницької сільської ради від 21.12.2017 року № 410 затверджено детальний план території індивідуальної житлової забудови по АДРЕСА_2 розроблений ТзОВ «Карпати Арх-Проект». Згаданим детальним планом передбачено 5 земельних ділянок, що пропонуються для передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Згідно наявної інформації національної кадастрової системи сформовано 7 земельних ділянок, в тому числі земельна ділянка площею 0, 0385 га, кадастровий № 4623686400:01:001:1018 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Сокільницькою сільською радою при прийнятті рішення від 21.01.2017 року № 239 «Про надання дозволу на розробку детального плану території в с. Сокільники», рішення від 21.12.2017 року № 410 «Про затвердження детального плану в с. Сокільники», не враховано, що передані земельні ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства за рахунок частини земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні іншого землекористувача, чим порушено вимоги п. 6 ст. 118 ЗК України. (Т. 1 а.с. 72-75)

Висновком експерта № 030/20 за результатами проведення земельно-технічної експертизи, складеного 02.11.2020 р., та підтвердженого експертом Табунщик Т.Я. в судовому засіданні суду, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером № 4623686400:01:001:1018, яка належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 , накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні АГК «Сокільники» на підставі державного акту на право користування землею В №059708, зареєстрованого за № 268 від 1986 року ( т.2 а.с. 38-47).

Суд зазначає, що заперечуючи щодо вищезгаданого висновку експерта, відповідачі на його спростування та на спростування висновків експерта не надали іншого висновку, проведеного іншою експертною установою чи іншим експертом. Окрім того представником відповідача Сокільницької сільської ради в ході розгляду справи заявлялося клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, однак таке за клопотання представника відповідача Сокільницької сільської ради знято з розгляду.

За вищенаведених обставин, суд вважає, що створений у 1986 р. Гаражний кооператив металевих гаражів «Сокільники» добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР» Радянського району м. Львова, який в подальшому змінив назву на Автогаражний кооператив «Сокільники», є законним користувачем спірної земельної ділянки, а відтак передача Сокільницькою сільською радою цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_2 порушує права АГК «Сокільники», що спростовує покликання відповідачів, про те, що АГК «Сокільники» не є належним позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 10 ст. 28-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

У відповідності до п. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки площею 5,0 га та 2,0 га, загальною площею 7,0 га, були передані у користування АГК «Сокільники» за рішенням органів виконавчої влади, право користування якими позивача у визначеному законом порядку не припинялося, та дані земельні ділянки у законного користувача не вилучалися.

Крім того, згідно з чинним земельним законодавством передача у власність громадянам земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, проводиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у встановленому порядку.

Згідно ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист цих прав здійснюється шляхом, в тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що Сокільницька сільська рада, при винесенні оскаржуваного рішення № 609 від 11.12.2018 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий № 4623686400:01:001:1018 порушила право позивача щодо користування, наданою земельною ділянкою, а тому рішення в цій частині слід визнати недійсними.

Щодо скасування записів про державну реєстрацію права власності, суд виходить з наступного :

відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Велика Палата Верховного Суду у п. 74 постанови від 29 травня 2019 року №367/2022/15-ц (14-376цс18) звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Верховний Суд у постанові від 03 вересня 2020 року, справа № 914/1201/19, зазначив, що за змістом статей 3,15,16 ЦК правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України №1952 було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Однак згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України №1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України №1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1)про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України №1952.

Тому в частині позову щодо скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263,265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позовні вимоги Автогаржного кооперативу «Сокільники»,- задоволити частково.

Визнати недійсним рішення Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 609 від 11.12.2018 року в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий № 4623686400:01:001:1018.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Автогаржного кооперативу «Сокільники» 1051, 00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 коп.) грн. судового збору.

Стягнути з Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на користь Автогаржного кооперативу«Сокільники» 1051,00грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 коп.) грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо Львівського апеляційного суду.

Позивач : Автогаржний кооператив «Сокільники», Львівська область, Львівський район, с. Сокільники, вул. Польова, 1, ЄДРПОУ 20834517.

Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Відповідач : Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04369682, Львівська область, Львівський район, район, с. Сокільники, вул. Січ. Стрільців, 1.

Третя особа : Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ЄДРПОУ 39769942, м. Львів, пр. Чорновола, 4.

Повний текст судового рішення складено 12.06.2023 року.

СуддяН. Б. Добош