Рішення

від 26.06.2023 по справі 140/7182/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7182/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлівський пивзавод» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлівський пивзавод» (далі ТзОВ «Павлівський пивзавод») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2022 №000374-09 про застосування фінансових санкцій в сумі 681 996,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Оскаржуване рішення винесено на підставі Акту фактичної перевірки від 16.11.2022 №03/8405/09-01/31979915, яким встановлено порушення вимог частини 33 статті 3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР) - виробництво алкогольних напоїв, коди УКТ ЗЕД яких не внесені у ліцензію на виробництво алкогольних напоїв у 2021 році в кількості 2471 пляшок за оптово-відпускною ціною 138,00 грн. на суму 340998,00 грн.

Вказаний податковий період вже був охоплений фактичною перевіркою відповідача, яка проводилась в період з 18.04.2022 відповідно до наказу від 18.04.2022 №383-П. В межах даної перевірки надавались документи та інформація по господарських операціях, що є аналогічними тим, що перевірялись у листопаді 2022 року. При цьому порушень законодавства за результатами перевірки, що проводилась у квітні 2022 року виявлено не було. Тобто, відповідачем повторно видано інший наказ та призначено повторну фактичну перевірку позивача з тих самих підстав, що не передбачено приписами ПК України.

Погоджуючи заявки на продаж марок акцизного податку та продаючи такі марки акцизного податку типу АВ ЛГП на товар згідно з УКТ ЗЕД 2208 30 82 00 відповідач визнавав, що ТОВ «Павлівський пивзавод» правомірно виготовляє продукцію «Павлівський пивний дар».

В Акті перевірки зазначено, що дистилят зерновий з концентрацією спирту до 70 об.% відноситься до коду УКТ ЗЕТ 2208 30 88 00, напій алкогольний «Павлівський пивний дар» з концентрацією спирту 40 об.% відноситься до коду УКТ ЗЕД 2208 30 82 00. Однак, за своїми фізико-хімічними характеристиками напій алкогольний «Павлівський пивний дар» повністю відповідає дистиляту зерновому, що виготовлявся ТзОВ «Павлівський пивзавод», відмінність між товарними позиціями згідно коду УКТ ЗЕТ 2208 30 88 00 та коду УКТ ЗЕД 2208 30 82 00 полягає лише у місткості посудин, в які розлито таку продукцію.

Інспекторами ГУ ДПС у Волинській області залишено поза увагою той

факт, що на момент виробництва продукції «Павлівський пивний дар» (29.03.2021 507 пляшок, 08.04.2021 159 пляшок, 02.06.2021 1005 пляшок, 16.08.2021 492 пляшки, 16.12.2021 308 пляшок) у ТзОВ «Павлівський пивзавод» була діюча Ліцензія на виробництво спирту етилового (зернового дистиляту) серія АЖ №077779, реєстраційний №990101201900001, термін дії з 09.01.2019 до 01.01.2024.

Вважає висновки Акту ГУ ДПС у Волинській області про

результати фактичної перевірки необгрунтованими, а сам Акт перевірки складений із

порушеннями чинного законодавства, а рішення про застосування фінансових санкцій

від 15.12.2022 року №000374-09 таким, підлягає скасуванню.

З врахуванням викладеного позивач просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі; вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.

У відзиві на позовну заяву від 11.05.2023 №1865/03-20-05-04-02 представник відповідача заперечила проти заявлених позовних вимог.

Свою позицію обґрунтовує наступним.

Волинська торгово-промислова палата Експертним висновком від 14.12.2018р. №В-1851 визначила, що дистилят зерновий з концентрацією спирту до 70 об.% відноситься до коду УКТ ЗЕД 2208 30 88 00, напій алкогольний «Павлівський пивний дар» з концентрацією спирту 40 об.% - до коду УКТ ЗЕД 2208 30 82 00.

У 2021 році виготовлено 2471 пляшку ємністю 0,5л з концентрацією спирту 40 об.% напою алкогольного «Павлівський пивний дар» за оптово-відпускною ціною 138,00 грн на суму 34099,00 грн.

У ліцензії на виробництво алкогольних напоїв реєстраційний №990108202000044 зазначено коди УКТ ЗЕД 2203 00 01 00 та 2203 00 10 00.

ТзОВ «Павлівський пивзавод» допущено порушення вимог частини 33 статті З Закону №481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв, коди УКТ ЗЕД яких не внесені у ліцензію на виробництво алкогольних напоїв у 2021 році в кількості 2471 пляшок за оптово-відпускною ціною 138,0 грн на суму 340998,0 грн.

Перевірка, призначена у листопаді 2022 року не повторна, а проведена з інших питань, ніж перевірка у квітні 2022 року.

Видача акцизних марок здійснюється на підставі документів, перелік яких визначений Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251(далі Положення №1251), серед яких відсутній такий як ліцензія на виробництво алкогольних напоїв.

Виходячи з положень статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія на виробництво зернового дистиляту дає право виробництва зернового дистиляту, а не алкогольних напоїв.

Фінансова санкція застосована на підставі частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР у розмірі 200 відсотків вартості виробленої продукції за відсутності ліцензії.

За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 22.05.2023 представник позивача не погодився з доводами представника відповідача, в обґрунтування позовних вимог додаткового зазначив таке.

Виходячи із змісту довідки за результатами перевірки ТзОВ «Павлівський пивзавод», яка була проведена у квітні 2022 року, податковим органом було проведено перевірку саме правомірності та умов виробництва алкогольного напою. З огляду на це вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи, доводи відповідача про те, що перевірка, яка була проведена у квітні 2022 року, проведена з інших питань, ніж перевірка у листопаді 2022 року.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Положення №1251 марки акцизного податку продаються підприємствам-виробника та імпортерам алкогольних напоїв, тому податковий орган повинен був перевірити наявність ліцензії на здійснення такої діяльності перед видачею марок акцизного податку.

Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимогистатті 262 КАС Українисудом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що в період з 07.11.2022 по 15.11.2022 посадовими особами відповідача відповідно до наказу ГУ ДПС у Волинській області від 04.11.2022 №1987-п (а.с. 14, зворот), направлень на перевірку від 04.11.2022 №3270 та №3271 проведена фактична перевірка дотримання вимог законодавства щодо виробництва та обігу спирту та алкогольних напоїв у ТзОВ «Павлівський пивзавод» за місцем провадження діяльності за адресою: Володимирський район, село Павлівка, вулиця Незалежності, 1. За результатами даної перевірки складено Акт від 16.11.2022 №03/8405/09-01/31979915 (далі Акт від 16.11.2022) (а.с. 10-13).

Згідно висновків цього акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог частини 33 статті 3 Закону №481/95-ВР виробництво алкогольних напоїв, коди УКТ ЗЕД яких не внесені у ліцензію на виробництво алкогольних напоїв у 2021 році в кількості 2471 пляшок за оптово-відпускною ціною 138,00 грн на суму 340998,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, подав заперечення на нього від 29.11.2022 №167 (а.с. 19-21, зворот).

За результатами розгляду заперечення листом від 15.12.2022 відповідач повідомив товариство, що висновки викладені в Акті перевірки від 16.11.2022 є правомірними (а.с. 22).

На підставі вказаного Акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення від 15.12.2022 №000374-09 про застосування фінансових санкцій, яким до ТзОВ «Павлівський пивзавод» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі: 139932,00 грн виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії у березні 2021 року, 43884,00 грн у квітні 2021 року, 377380,00 грн у червні 2021 року, 135792,00 грн у серпні 2021 року, 85008,00 грн у грудні 2021 року, всього на суму 681996,00 грн (а.с. 4, зворот).

Позивач оскаржив дане рішення в в адміністративному порядку, подавши скаргу до Державної податкової служби України від 09.01.2023 №7 (а.с. 23-25), однак, рішенням від 13.03.2023 №6134/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій без змін (а.с. 26-27, зворот).

Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, а також Законом №481/95-ВР.

Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльност , розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, нормою пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України передбачено альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками:

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №520/7331/21.

Частиною 33 статті 3 Закону №481/95-ВР передбачено, що на виробництво спирту етилового неденатурованого, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, спирту етилового денатурованого, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального видаються окремі ліцензії на кожен вид діяльності, а в ліцензіях на виробництво алкогольних напоїв також зазначаються коди2103 90 30 00, 2106 90,2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД залежно від виду продукції, що вироблятиметься. У ліцензії також зазначаються адреси місць провадження діяльності

Згідно з абзацом восьмим частини другої 2№481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним рішенням до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу внаслідок встановлення факту виготовлення ним алкогольних напоїв, коди УКТ ЗЕТ яких не внесені у ліцензію на виробництво алкогольних напоїв у 2021 році.

Із змісту Акту перевірки від 16.11.2022 слідує, що посадовими особами відповідача було проведено фактичну перевірку дотримання вимог законодавства щодо виробництва та обігу спирту і алкогольних напоїв.

При цьому наказом від 04.11.2022 №1987-п визначено провести перевірку за період діяльності платника податків, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Таким чином, відповідач здійснюючи перевірку відповідача, діяв на виконання його функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що було визначено як самостійна підстава для проведення перевірки.

З Акту перевірки вбачається, що висновки ГУ ДПС у Волинській області про порушення товариством вимог частини 33 статті 3 Закону №481/95-ВР зроблені після дослідження наданих в ході проведення перевірки документів: ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №990108202000044, термін дії з 01.07.2020 до 01.07.2025, сплачено до 01.07.2023; ліцензії на виробництво спирту етилового (зернового дистиляту) серія АЖ №077779, реєстраційний №990101201900001, термін дії з 09.01.2019 до 01.01.2024, сплачено до 09.01.2023; ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та пері (без додання спирту) реєстраційний №990208202000121, термін дії з 26.06.2020 до 26.06.2025, сплачено до 26.06.2023; висновку Волинської торгово-промислової палати від 14.12.2018 №В-1851; журналу обліку виробництва алкогольного напою «Павлівський пивний дар».

Водночас, як встановлено з матеріалів справи, в період з 21.04.2022 по 28.04.2022 на ТзОВ «Павлівський пивзавод» була проведена фактична перевірка дотримання вимог законодавства щодо виробництва спирту та алкогольних напоїв.

Як вбачається із довідки ГУ ДПС у Волинській, складеної за результатами фактичної перевірки дотримання вимог законодавства щодо виробництва спирту та алкогольних напоїв у ТЗОВ «Павлівський пивзавод» (а.с. 17-18, зворот) при здійсненні останньої були використані та досліджені: ліцензія на виробництво алкогольних напоїв №990108202000044, термін дії з 01.07.2020 до 01.07.2025, сплачено до 01.07.2023; ліцензія на виробництво спирту етилового (зернового дистиляту) серія АЖ №077779, реєстраційний №990101201900001, термін дії з 09.01.2019 до 01.01.2024, сплачено до 09.01.2023; ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та пері (без додання спирту) реєстраційний №990208202000121, термін дії з 26.06.2020 до 26.06.2025, сплачено до 26.06.2023. Перевірка проведена за період діяльності платника податків, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Також, як слідує із вказаної довідки про результати фактичної перевірки, за результатами дослідження товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв, журналів обліку і контролю, актів інвентаризацій відповідач зазначає, що ТзОВ «Павлівський пивзавод» здійснює виробництво пива солодового не пастеризованого та алкогольного напою «Павлівський пивний дар» (міцність 40% об. спирту).

Тобто під час проведення перевірки позивача у квітні 2022 року посадовим особам відповідача було відомо про виробництво алкогольного напою «Павлівський пивний дар» (міцність 40% об. спирту), при цьому досліджуючи наявні у позивача ліцензії, жодних зауважень з приводу незаконності (за відсутності відповідної ліцензії) його виробництва відповідачем висловлено не було.

Більше того, за змістом вказаної довідки контролюючим органом не було виявлено порушень чинного законодавства щодо виробництва і обігу спирту та алкогольних напоїв в діяльності ТзОВ «Павлівський пивзавод».

Відповідно, суд вбачає, що у відношенні позивача вже проводилась фактична перевірка правомірності та умов виробництва алкогольного напою, результатами якої встановлено відсутність будь-яких порушень вимог податкового законодавства, та при здійсненні якої вже були досліджені ті самі документи, які були використані і досліджені відповідачем і при здійсненні спірної фактичної перевірки, що охоплювала раніше перевірений податковим органом період. Тобто, контролюючим органом вже здійснювалась перевірка з тих самих питань та, зокрема, періоду, які були охоплені спірною перевіркою, що є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, контролюючим органом здійснено дві перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК Україниз одного і того ж питання щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального.

За таких обставин суд не приймає до уваги доводів представника відповідача про те, що перевірка була проведена з інших питань.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до абзацу четвертого пункту 3 Положення №1251 підприємства-виробники та імпортери алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, шо використовуються в електронних сигаретах (далі покупці марок), подають засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронні довірчі послуги щомісяця до 8 числа продавцю марок акцизного податку (далі - продавець марок) для задоволення через два місяці потреби в марках таку інформацію: попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами, реквізити платіжного документа/платіжних документів (номер, дата платіжного доручення та сума перерахованих коштів) на перерахування плати за виготовлення марок та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці.

Відповідно до пунктів 8-10 вказаного Положення марки продаються суб`єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівана з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Плата за марки акцизного податку зараховується до державного бюджету і відповідно до бюджетного законодавства використовується виключно для фінансування витрат, пов`язаних з їх виробництвом, зберіганням та реалізацією.

ДПС подає в установлений строк Державній казначейській службі звіт про надходження зазначених коштів та їх використання.

Продаж марок здійснюється на підставі поданих покупцем марок за місцем його реєстрації як платника акцизного податку в електронній формі: довідки про сплату суми податку, яка розрахована за ставками для готової продукції (для вітчизняних виробників алкогольних напоїв, для виробництва яких використовується спирт етиловий неденатурований); заявки-розрахунку кількості марок; копії платіжного документа про перерахування суми акцизного податку з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення - для імпортерів.

Видача марок акцизного податку виробникам тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівана з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється з урахуванням вимог підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України.

Строк одержання марок акцизного податку покупцем марок (виробником) визначається за погодженням між продавцем марок і покупцем марок, але становить не більше трьох робочих днів від дати подання таким покупцем зазначених у цьому пункті документів.

Як слідує із заявки-розрахунку на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв реєстраційний номер №1 від 14.12.2021 (а.с. 31-33) «Павлівський пивзавод» було отримано марки акцизного податку типу АВ ЛГП у кількості 500 штук на товар згідно з УКТ ЗЕД 2208 30 82 00 спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. % 4 спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

Таким чином, ГУ ДПС у Волинській області, погоджуючи заявки на продаж марок акцизного податку та продаючи такі марки акцизного податку типу АВ ЛГП на товар згідно з УКТ ЗЕД 2208 30 82 00 визнавало, що ТОВ «Павлівський пивзавод» правомірно виготовляє продукцію «Павлівський пивний дар».

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що при видачі марок не перевіряється наявність ліцензії, оскільки, як передбачено абзацом четвертим пункту 3 Положення №1251 марки акцизного податку продаються підприємствам-виробникам та імпортерам алкогольних напоїв.

Так, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Відповідно до статті 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права». Також суд вказав, що Європейський суд з прав людини в зміст поняття майна включає і «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії.

Відповідно до статей1та17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як наслідок, зважаючи на ті обставини, що контролюючим органом погоджувався продаж марок акцизного податку ТзОВ «Павлівський пивзавод», проводилась податкова перевірка діяльності позивача правомірності та умов виробництва алкогольного напою, при здійсненні якої також були перевірені ті самі документи, що і у випадку з фактичною перевіркою, за висновками якої відповідачем винесено оскаржуване у даній адміністративній справі рішення про застосування фінансових санкцій, суд вважає, що оскільки контролюючим органом погоджувався продаж марок акцизного податку позивачу на алкогольний напій «Павлівський пивний дар», за раніше здійсненою перевіркою податковим органом не було виявлено відповідних порушень вимог профільного законодавства - позивач мав правомірні очікування розраховувати на правомірність своєї поведінки як платник податків, а відтак, на переконання суду, держава в особі контролюючого органу не повинна отримувати вигоду шляхом виправлення своїх можливих помилок, зокрема, через притягнення такого платника до відповідальності за раніше не виявлене правопорушення.

Підсумовуючи викладене, з огляду на допущені відповідачем процедурні порушення, які передували винесенню оскаржуваного у даній адміністративній справі рішення про застосування фінансових санкцій, суд не надає оцінки правомірності висновкам податкового органу по суті виявленого уповноваженими особами відповідача порушення вимог профільного законодавства позивачем, а за сукупністю встановлених судом обставин вбачає наявність підстав для визнання заявлених позивачем вимог такими, що підлягають задоволенню.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної адміністративної справи відповідач не виконав покладеного на ньогоЗакономобов`язку та не довів суду належними і допустимими доказами правомірності вчинених ним дій та прийнятого ним та оскаржуваного позивачем рішення, а, відтак, заявлені позовними вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 10229,95 грн згідно із платіжною інструкцією від 20.04.2023 р. №3433. Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 10229,95 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлівський пивзавод» (45342, Волинська область, Володимирський район, село Павлівка, вулиця Незалежності, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 31979915) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, адміністративний позов майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Волинській області від 15.12.2022 №000374-09.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлівський пивзавод» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10229 (десять тисяч двісті двадцять дев`ять) гривень 95 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський