Постанова

від 08.04.2024 по справі 140/7182/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/7182/23 пров. № А/857/20423/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлівський пивзавод» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

суддя у І інстанціїЛозовський О.А.,

час ухвалення судового рішенняне зазначено,

місце ухвалення судового рішенням. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення 26 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлівський пивзавод» (далі ТОВ «Павлівський пивзавод») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС) від 15 грудня 2022 року №000374-09 про застосування фінансових санкцій в сумі 681 996,00 грн за порушення вимог частини 33 статті 3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі Закон №481/95-ВР).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі №140/7182/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов було задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що погоджуючи заявки на продаж марок акцизного податку та продаючи такі марки акцизного податку типу АВ ЛГП на товар згідно з УКТ ЗЕД 2208308200, ГУ ДПС визнавало, що ТОВ Павлівський пивзавод правомірно виготовляє продукцію Павлівський пивний дар. Раніше здійсненою перевіркою податковим органом не було виявлено відповідних порушень вимог профільного законодавства і позивач мав правомірні очікування розраховувати на правомірність своєї поведінки як платник податків, а відтак держава в особі контролюючого органу не повинна отримувати вигоду шляхом виправлення своїх можливих помилок, зокрема, через притягнення такого платника до відповідальності за раніше невиявлене правопорушення.

У апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Павлівський пивзавод.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що ГУ ДПС було проведено фактичну перевірку позивача, у ході якої встановлено порушення ТОВ «Павлівський пивзавод» вимог частини 33 статті 3 Закону №481/95-ВР, а саме виробництво алкогольних напоїв, коди УКТ ЗЕД яких не внесені у ліцензію на виробництво алкогольних напоїв у 2021 році в кількості 2471 пляшок за оптово-відпускною ціною 138,0 грн на суму 340998,0 грн.

Так, у 2021 році ТОВ «Павлівський пивзавод» виготовлено 2471 пляшку ємністю 0,5л з концентрацією спирту 40 об.% напою алкогольного «Павлівський пивний дар» за оптово-відпускною ціною 138,0 грн на суму 340998,0 грн.

У ліцензії позивача на виробництво алкогольних напоїв реєстраційний №990108202000044 зазначено коди УКТ ЗЕД 2203 00 01 00 та 2203 00 10 000.

Окрім того, фактична перевірка ТОВ «Павлівський пивзавод» у квітні 2022 року проводилась з інших питань, ніж фактична перевірка позивача у листопаді 2022 року. Таким чином, перевірка призначалась не повторна, а з інших питань, що регулюють дотримання вимог законодавства щодо виробництва і обігу спирту та алкогольних напоїв, та питання перевірки не дублювалися.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Павлівський пивзавод» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому звертає увагу апеляційного суду на те, що податковим органом в довідці за результатами перевірки, що призначена на підставі наказу від 18 квітня 2022 року №383-П, вказано, що порушень чинного законодавства щодо виробництва і обіг спирту та алкогольних напоїв не виявлено, а тому доводи податкового органу, що перевірка у квітні 2022 проводилась з інших питань є безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам.

ТОВ «Павлівський пивзавод» було отримано марки акцизного податку типу АВ ЛГП у кількості 500 штук на товар згідно з УКТ ЗЕД 2208308200 спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. % 4 спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

ГУ ДПС, погоджуючи заявки на продаж марок акцизного податку та продаючи такі марки акцизного податку типу АВ ЛГП на товар згідно з УКТ ЗЕД 2208308200, визнавало, що ТОВ «Павлівський пивзавод» правомірно виготовляє продукцію Павлівський пивний дар.

Доводи відповідача про те, що при видачі марок не перевіряється наявність ліцензії є необґрунтованими, оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, марки акцизного податку продаються підприємствам-виробникам та імпортери алкогольних напоїв, тобто податковий орган був зобов`язаний перевірити наявність ліцензії на здійснення такої діяльності перед вдачею марок акцизного податку.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що відмінність між товарними позиціями згідно з кодом УКТ ЗЕД 2208308800 та кодом УКТ ЗЕД 2208308200 полягає лише у місткості посудин, в які розлито таку продукцію. Фактично напій алкогольний «Павлівський пивний дар» за своїми фізико-хімічний характеристиками повністю відповідає дистиляту зерновому, що виготовлявся ТОВ «Павлівський пивзавод».

Разом із тим, ГУ ДПС залишено поза увагою те, що на момент виробництва продукції «Пивний дар» (29 березня 2021 року - 507 пляшок, 08 квітня 2021 року - 159 пляшок, 02 червня 2021 року - 1005 пляшок, 16 серпня 2021 року - 492 пляшки, 16 грудня 2021 року - 308 пляшок) у ТОВ «Павлівський пивзавод» була діюча Ліцензія на виробництво спирту етилового (зернового дистиляту) серія АЖ №077779, реєстраційний №990101201900001, термін дії з 09 січня 2019 року до 01 січня 2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, ГУ ДПС було проведено фактичну перевірка дотримання вимог законодавства щодо виробництва та обігу спирту та алкогольних напоїв у ТОВ Павлівський пивзавод, за наслідками якої складено акт від 16 листопада 2022 №03/8405/09-01/31979915.

Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про встановлення порушення ТОВ Павлівський пивзавод вимог частини 33 статті 3 Закону №481/95-ВР, а саме виробництво алкогольних напоїв, коди УКТ ЗЕД яких не внесені у ліцензію на виробництво алкогольних напоїв у 2021 році, у кількості 2471 пляшок за оптово-відпускною ціною 138,00 грн на суму 340998,00 грн.

ТОВ Павлівський пивзавод подало заперечення від 29 листопада 2022 року №167 на акт перевірки від 16 листопада 2022 №03/8405/09-01/31979915, однак листом від 15 грудня 2022 року ГУ ДПС повідомило позивача, що викладені у вказаного акті перевірки висновки є правомірними.

З огляду на викладені у акті перевірки висновки ГУ ДПС 15 грудня 2022 року було винесено рішення №000374-09, яким до ТОВ Павлівський пивзавод застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі: 139 932,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії у березні 2021 року, 43884,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії у квітні 2021 року, 377380,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії у червні 2021 року, 135792,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії у серпні 2021 року, 85008,00 грн за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії у грудні 2021 року, а всього на суму 681 996,00 грн.

ТОВ Павлівський пивзавод скористалося правом на оскарження вказаного рішення відповідача у адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 13 березня 2023 року №6134/6/99-00-06-03-02-06 його скаргу від 09 січня 2023 року №7 залишено без задоволення, а рішення про застосування фінансових санкцій без змін.

Відтак, ТОВ Павлівський пивзавод за захистом своїх прав звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльност , розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Частиною 33 статті 3 Закону №481/95-ВР передбачено, що на виробництво спирту етилового неденатурованого, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, дистиляту виноградного спиртового, спирту-сирцю плодового, біоетанолу, спирту етилового денатурованого, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального видаються окремі ліцензії на кожен вид діяльності, а в ліцензіях на виробництво алкогольних напоїв також зазначаються коди 2103 90 30 00, 2106 90, 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД залежно від виду продукції, що вироблятиметься. У ліцензії також зазначаються адреси місць провадження діяльності

За приписами абзацу восьмого частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку контролюючого органу про встановлення факту виготовлення ТОВ Павлівський пивзавод алкогольних напоїв, коди УКТ ЗЕТ яких не внесені у ліцензію позивача на виробництво алкогольних напоїв у 2021 році.

Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що у період з 21 квітня 2022 року по 28 квітня 2022 року ГУ ДПС проводилася фактична перевірка дотримання ТОВ Павлівський пивзавод вимог законодавства щодо виробництва спирту та алкогольних напоїв і відповідно до довідки контролюючого органу, складеної за її наслідками, були досліджені:

ліцензія на виробництво алкогольних напоїв №990108202000044, термін дії з 01 липня 2020 року до 01 липня 2025 року;

ліцензія на виробництво спирту етилового (зернового дистиляту) серія АЖ №077779, реєстраційний №990101201900001, термін дії з 09 січня 2019 року до 01 січня 2024 року;

ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та пері (без додання спирту) реєстраційний №990208202000121, термін дії з 26 червня 2020 року до 26 червня 2025 року.

Під час проведеної фактичної перевірки було встановлено, зокрема, виробництво позивачем пива солодового не пастеризованого та алкогольного напою Павлівський пивний дар (міцність 40% об. спирту) та не було виявлено порушень законодавства щодо виробництва і обігу спирту та алкогольних напоїв.

Водночас суд першої інстанції доречно зауважив, що відповідно до заявки-розрахунку на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв реєстраційний номер №1 від 14 грудня 2021 року ТОВ Павлівський пивзавод придбавало марки акцизного податку типу АВ ЛГП у кількості 500 штук на товар згідно з УКТ ЗЕД 2208308200, тобто спирт етиловий неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. % 4 спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт.

Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що ТОВ Павлівський пивзавод виготовляє продукцію Павлівський пивний дар за погодженням із ГУ ДПС, яке продало позивачу відповідні марки акцизного податку.

При цьому апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251, передбачено продаж марок акцизного податку для алкогольних напоїв підприємствам-виробникам та імпортерам алкогольних напоїв на підставі їх попередніх заявок-розрахунків (абзац четвертий пункту 3 Положення), а виробництво алкогольних напоїв підлягає ліцензування у відповідності до приписів Закону №481/95-ВР, то контролюючий орган зобов`язаний здійснювати перевірку наявності відповідної ліцензії при видачі марок акцизного податку.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Попри те, приписами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року у справі № 140/7182/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк