Рішення

від 26.04.2023 по справі 160/3895/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Справа № 160/3895/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, рішення про коригування митної вартості та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА (далі ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА, позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці UA110140/2023/000079;

- визнання протиправною та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості №UA110000/2023/000005/2 від 10.02.2023 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 06.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA110140/2023/000849 від 09.02.2023 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач зауважує, що декларантом до митного контролю товару надано проформу-інвойс від 19.10.2022 року №ZY042218, яка не завірена (не підтверджена) покупцем. Також відповідач зазначає, що витрати на страхування імпортованого товару продавцем документально не підтверджено та відповідно, враховуючи дані ДМВ, витрати на страхування не включено до складу митної вартості задекларованого товару. Крім того, за результатом аналізу платіжного доручення встановлено, що банківські реквізити бенефіціара «ShandongZhongyuanFoods CO., LTD» відрізняються від банківських реквізитів продавця «ShandongZhongyuanFoods CO., LTD», узгоджених Контрактом. Відповідач звертає увагу, що вартість задекларованої партії товару за ЕМД від 09.02.2023 року №UA110140/2023/000849 (23UA110140000849U8) 7755,00дол.США, в той час як декларантом до митного контролю товару надано платіжні доручення в іноземній валюті на суму 9306,00дол. США, що перевищує вартість задекларованої партії товару (7 755,00 дол. США). Митну вартість товару №1 за ЕМД від 09.02.2023 року №UA110140/2023/000849 (23UA110140000849U8) скориговано за резервним методом визначення митної вартості (стаття 64 МКУ) до рівня 0,89 дол. США/кг, з урахуванням опису товару, країни походження, виробника, вагових характеристик, умов поставки INCOTERMS та хронологічної відповідності (за основу для коригування митної вартості товару використано митне оформлення ідентичного товару). Джерело цінової інформації: ЕМД від 16.11.2022 року №UA204020/2022/030048 (22UA204020030048U0).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» (покупець) та SHANDONG ZHONGYUAN FOODS CO., LTD. (Китай) (продавець), укладено контракт поставки №16 від 09.12.2019, розділом 1 якого визначено, що продавець продає, а покупець купує імбир для суші, далі за текстом - Товари, в асортименті вказаному в рахунках-інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Товар поставляється партіями на умовах, узгоджених сторонами у цьому контракті та проформах-інвойсах згідно з правилами Інкотермс 2010. У разі якщо у проформах-інвойсах не погоджено умови постачання, товар поставляється на умовах FOB (Китайська Народна Республіка) згідно з правилами Інкотермс 2010.

Кількість та ціни партії товару погоджується сторонами у проформах-інвойсах на кожне відвантаження товару, які є невід`ємною частиною контракту.

Проформою-інвойсом №ZY042218 від 19.10.2022 року до контракту поставки №16 від 09.12.2019 року сторони погодили поставку товару імбиря для суші рожевого 1,4кг*10 пакетів/ящик у кількості 1650 ящиків загальною вартістю 7755,00 доларів США, із розрахунку 4,7 доларів США за ящик.

Також проформою-інвойсом №ZY042218 від 19.10.2022 року до контракту поставки №16 від 09.12.2019 сторони погодили наступні умови поставки:

1. Пакування: 1,4 кг*10 пакет/ящик.

2.Строк поставки: 1*20 FCL імбир для суші, дата відправки за погодженням сторін.

3. Порт навантаження та призначення: Порт Циндао, Китай в Україна.

4. Страхування: на розсуд покупця.

5. Умови оплати: банківським переказом 20% передплата перед початком виробництва. Оплата 80% впродовж 15 днів після надання копії коносаменту.

Документи: проформа-інвойс, комерційний інвойс, пакувальний лист, коносамент, сертифікат аналізу, форма А, санітарний сертифікат, сертифікат якості, фіто санітарний сертифікат, комерційний інвойс, комерційна пропозиція, прайс лист, декларація виробника, експортна декларація.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, отриманий товар був задекларований ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» за електронною митною декларацією (ЕМД) №23UA110140000849U8 від 09.02.2023 року до Дніпровської митниці (товар №1 у графі 31 ЕМД).

10.02.2023 року відповідачем направлено позивачу повідомлення та запропоновано додатково надати документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

- якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів (враховуючи зазначені розбіжності та невідповідності);

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів (враховуючи зазначені розбіжності та невідповідності);

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (враховуючи зазначені розбіжності та

невідповідності);

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копія митної декларації країни відправлення (враховуючи зазначені розбіжності та невідповідності);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь на запит митного органу 10.02.2023 декларантом надано лист №10/02, в якому зазначено, що підприємство не має можливості надати додаткові документи у десятиденний термін.

За результатом проведеної митної оцінки, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000005/2 від 10.02.2023 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2023/000079.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за

результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості

про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом до митного контролю товару надано проформу-інвойс від 19.10.2022 №ZY042218, яка не завірена (не підтверджена) покупцем, хоча реквізити відповідальної особи покупця передбачені формою документу (confirmedbybuyers). Вищезазначене ставить під сумнів достовірність та об`єктивність інформації, що зазначена в проформі-інвойсі від 19.10.2022 №ZY042218.

За ЕМД від 09.02.2023 №UA110140/2023/000849 (23UA110140000849U8), згідно документів, наданих декларантом ТОВ «Енелайз» до митного контролю, поставка товару «імбир маринований» здійснюється на підставі зовнішньоекономічного контракту від 09.12.2019 №16 (далі - Контракт), проформи-інвойсу від 19.10.2022 №ZY042218, інвойсу від 20.11.2022 №ZY042218.

В розділі «Терміни та їх визначення» Контракту зазначено, що проформа-інвойсце документ, в якому сторони узгоджують поставку кожної окремої партії товару, а саме: конкретизуються умови поставки, узгоджується асортимент, кількість, ціна товару, порядок оплати та, за необхідності, адреса здійснення поставки партії товару.

Позивачем до суду надано засвідчений екземпляр проформи-інвойса від 19.10.2022 року №ZY042218 та зазначено, що після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію суверенної України, жодна з міжнародних кур`єрських служб не відновила роботу на сполученні України та країн Азії, в тому числі Китаю. Обмін деякими документами відбувається в електронному вигляді, що не суперечить ані нормам чинного законодавства, ані положенням контракту поставки №16 від 09.12.2019 року.

Положеннями частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Проте, суд враховує, що наведена обставина жодним чином не впливає на числові складові розміру митної вартості товару, адже, ціна товару закріплена у додатковій угоді №6 від 03.01.2022 року до контракту поставки №16 від 09.12.2019 року.

В пункті 2 оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що витрати на страхування імпортованого товару продавцем документально не підтверджено та відповідно, враховуючи дані ДМВ (декларації митної вартості), витрати на страхування не включено до складу митної вартості задекларованого товару.

Судом встановлено, що у відповідності до умов контракту поставки №16 від 09.12.2019 року поставка товару відбувалась на умовами FOB згідно з правилами Інкотермс 2010 порт Циндао (Qingdao), Китай. Термін FOB (Free On Board) - це термін інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Додаткових умов щодо обов`язкового страхування продавцем товару до порту Циндао (Qingdao), Китай, сторонами у контракті поставки №16 від 09.12.2019 року та додатках до нього не погоджено.

Пунктом 4 проформи-інвойсу від 19.10.2022 року №ZY042218 визначено, що страхування товару здійснюється покупцем (Insurance: BY BUYER), відповідно до наданого перекладу на розсуд продавця.

Інших складових, які б окремо впливали на розмір вартості товару вказаним контрактом та додатками до нього також не передбачено.

Згідно абзацу 6 розділу 4 «Упаковка та маркування Товару. Порядок завантаження Товару» контракту поставки №16 від 09.12.2019 року, будь-яка юридична відповідальність, а також податки, збори, платежі, збитки, шкода, штрафи, що виникають у зв`язку з перевантаженням, покладається на продавця. Продавець зобов`язаний відшкодувати їх протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту пред`явлення претензії Покупцем або Перевізником.

Таким чином, що вартість товару, визначено контрактом поставки №16 від 09.12.2019 року є остаточною для покупця, а будь-які додаткові витрати відшкодовуються продавцем, що свідчить про те, що жодні інші чинники не впливають на вартість товару, визначену контрактом.

Також, митний органом зазначено, що декларантом до митного контролю надано платіжне доручення в іноземній валюті щодо оплати за товар від 25.10.2022 №167 на суму 3102,00 дол. США, від 10.01.2023 року №178 на суму 6204,00 дол. США.

В розділі 6 Контракту зазначено, що оплата здійснюється банківським переказом в дол. США на реквізити продавця, зазначені в Контракті. Однак, за результатом аналізу документів встановлено, що банківські реквізити бенефіціара «ShandongZhongyuanFoods CO., LTD» в графах 59 та 57 платіжних доручень в іноземній валюті щодо оплати за товар від 25.10.2022 №167 та від 10.01.2023 №178 відрізняються від банківських реквізитів продавця «ShandongZhongyuanFoods CO., LTD», узгоджених Контрактом (сторінка 7 Контракту).

В графі 70 «Призначення платежу» платіжного доручення в іноземній валюті щодо оплати за товар від 10.01.2023 №178 зазначено реквізити Контракту від 09.12.2019 №16, інвойсу від 19.10.2022 №ZY042218. За номером №ZY042218 від 19.10.2022 до митного контролю декларантом надано проформу-інвойсу, а не інвойс.

Пунктом 15 розділу II Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» визначено, що платник заповнює реквізит Призначення платежу платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України. Разом з тим, згідно частини 4 та 5 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно пунктів 4 та 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Розділом 6 «Порядок оплати» контракту поставки №16 від 09.12.2019 визначено, що оплата товару за цим контрактом здійснюється на умовах, обумовлених у проформах-інвойсах і може включати: передоплату, оплату за фактом поставки та оплату з відстрочкою платежу. Датою оплати вважається дата списання грошей із поточного рахунку покупця. Оплата провадиться банківським переказом у Доларах США на реквізити продавця, зазначені у контракті.

Пунктом 7 проформи-інвойсу №ZY042218 від 19.10.2022 року до контракту поставки №16 від 09.12.2019 року визначені банківські реквізити продавця, на які і було сплачено оплату за поставлений товар позивачем.

Отже, оплата вартості товару здійснювалась на погоджені сторонами у відповідних проформах-інвойсах банківські реквізити продавця, згідно умов контракту поставки №16 від 09.12.2019 року.

Зазначене пояснює відмінність банківських реквізитів продавця, вказаних у контракті поставці №16 від 09.12.2019 року та тих, що вказані в платіжних дорученнях від 25.10.2022 року №167 та від 10.01.2023 року №178.

Крім того, суд бере до уваги, що банківські реквізити продавця жодним чином не впливають та числові складові митної вартості товару, адже за реквізитами, вказаними в платіжних дорученнях чітко видно, що оплата здійснювалась за поставку товару по контракту №16 від 09.12.2019 року, а її отримувачем є продавець Shandong Zhongyuan Foods CO., LTD.

Стосовно тверджень відповідача про те, що в графі 70 «Призначення платежу» платіжного доручення від 25.10.2022 року №167 зазначено реквізити контракту від 09.12.2019року №16, інвойсу від 19.10.2022 №ZY042217 та інвойсу від 19.10.2022 №ZY042218, однак, за номером №ZY042218 від 19.10.2022 до митного контролю декларантом надано проформу-інвойсу, а не інвойс №ZY042218 від 19.10.2022, в той час, як інвойс від 19.10.2022 року №ZY042217 декларантом до митного контролю товару за ЕМД від 09.02.2023№UA110140/2023/000849 (23UA110140000849U8) взагалі не надавався.

Суд звертає увагу, що повне найменування інвойсу чи проформи-інвойсу, зазначених в призначенні платежу платіжного доручення від 25.10.2022 №167 жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Водночас призначення платежу, вказане в платіжному дорученні від 25.10.2022 року №167 дає можливість чітко ідентифікувати за яку поставку здійснювалась оплата. Більш того, відомості в платіжному дорученні повністю кореспондуються з відомостями, що містяться в інших наданих митниці документах.

Крім того, суд приймає до уваги пояснення позивача, який зазначив, що оскільки умови контракту №16 від 09.12.2019 передбачають попередню оплату (20% від загальної вартості поставки), позивач здійснив передоплату по двом поставкам товару, що підтверджується платіжним дорученням від 25.10.2022 №167, а саме:

- за проформою-інвойсом №ZY042217 від 19.10.2022 у розмірі 1 551,00 доларів США (що дорівнює 20% від загальної суми поставки у розмірі 7 755,00 доларів США);

- за проформою-інвойсом №ZY042218 від 19.10.2022 у розмірі 1 551,00 доларів США (що дорівнює 20% від загальної суми поставки у розмірі 7 755,00 доларів США), у відповідності до якого відбулась поставка товару, митна вартість якого є предметом цього спору.

Саме тому, розмір платежу, здійсненого на виконання умов контракту поставки №16 від 09.12.2019 у платіжному дорученні №167 від 25.10.2022 дорівнює 3102,00 доларів США, який складається з двох попередніх оплат по двом різним поставкам товару в рамках вказаного контракту.

Верховним Судом, при прийнятті рішень у справах про коригування митної вартості неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16.

Стосовно тверджень відповідача про ненадання документу щодо підтвердження договірних відносин між ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» та «GLSystems Logistics OU» декларантом до митного контролю не надано.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що декларантом надано коносамент від 30.01.2023 року №9, згідно якого транспортування товару за маршрутом Constanta (Румунія) Рені (Україна) здійснено перевізником «GLSystems Logistics OU».

Однак, документу щодо підтвердження договірних відносин між ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» та «GLSystems Logistics OU» декларантом до митного контролю не надано. Вищезазначене ставить під сумнів достовірність інформації, яка зазначена в рахунку експедитора ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» від 20.01.2023 року №14.1/23.

Так, позивачем до суду надано докази, у відповідності до яких судом встановлено, що ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» укладало договір №234-ЮГЛ від 04.01.2023 року про надання транспортноекспедиторських послуг з ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛЛОДЖИСТІК».

В свою чергу, ТОВ «ЮНАЙТЕД ГЛОБАЛ ЛОДЖИСТІК» укладало договір №040219 від 04.02.2019 року про надання транспортноекспедиторських послуг з «GLSystems Logistics OU».

Суд бере до уваги, що саме ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» надавало позивачу послуги з транспортного перевезення товару на підставі договору №KL-280/18 від 23.10.2018 року.

Вартість послуг з транспортування товару, наданих ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД», оплачені позивачем у повному обсязі та включені до митної вартості товару, що підтверджується матеріалами справи.

Тому залучення в ланцюгу перевезення придбаного позивачем товару сторонніх експедиторів жодним чином не впливає на митну вартість товару та не стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД».

Стосовно тверджень відповідача про те, що в документах, які підтверджують надання послуг з перевезення ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД», містяться розбіжності в банківських реквізитах.

У своїй сукупності всі надані на підтвердження транспортних послуг з перевезення товару документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД» надають можливість їх ідентифікувати, оцінити їх обсяг та вартість, порядок та умови надання, вказані дані кореспондуються між собою.

Надані документи не містять жодних розбіжностей щодо маршруту перевезення та його вартості, яка була включена до митної вартості товару.

З реквізитів, на які здійснювались платежі за транспортні послуги чітко видно, що оплата відбувалась в рамках договору №KL-280/18 від 23.10.2018, а її отримувачем є саме ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД».

Стосовно тверджень відповідача про те, що в наданій декларантом копії митної декларації країни відправлення від 30.11.2022 №439020220000016538 зазначено номер коносаменту « 222992241». Разом з тим, декларантом до митного контрою товару надано коносаменти за іншими номерами: від 03.12.2022 №ZJSM22120007, від 30.01.2023 №9.

Судом встановлено, що в митній декларації країни відправлення від 30.11.2022 №439020220000016538 зазначено номер коносамента для морських або мультимодальних перевезень №222992241 від 03.12.2022.

Коносамент №ZJSM22120007 від 03.12.2022 є морським коносаментом, який був складений агентом, що викупив місця під перевезення на судні та виданий перевізнику ТОВ «КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД».

Крім того, суд враховує, що і в митній декларації країни відправлення від 30.11.2022 року №439020220000016538, і в морських коносаментах №222992241 від 03.12.2022, №ZJSM22120007 від 03.12.2022, і в річному коносаменті №9 від 30.01.2023 зазначено один і той самий номер контейнера №TCLU2299970, в якому здійснювалось перевезення товару, що підлягав розмитненню.

Таким чином, всі дані в неведених вище документах відповідають один одному та кореспондуються між собою.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці правовчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому в розумінні наведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені норми зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд бере до уваги, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів. Відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі №803/776/17, від 11.06.2020 року у справі №815/5597/17.

З огляду на зазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Таким чином, суд доходить висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року по справі №21-127а15 та 02.06.2015 року №21- 498а15 Верховний Суд висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, жодних розбіжностей та невідповідностей перелічені вище документи не містить та підтверджують перевезення одного і того самого товару, що вказує на необґрунтованість висновків відповідача, та як наслідок, необґрунтованість оскарженого рішення.

Судом встановлено, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою ст.53 МК України.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості UA110000/2023/000005/2 від 10.02.2023 року та принйтої картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці UA110140/2023/000079 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10'914 грн. 00коп., суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу до суду надано копії: договору про надання професійної правничої допомоги №16/02/2023 від 16.02.2023р. (укладено між позивачем та адвокатом Давиденко Дар`єй Ігорівною); платіжна інструкція №8294 від 28.02.2023; рахунок-фактура №1 від 27.02.2023.

Підпунктом 4.1 договору про надання професійної правничої допомоги №16/02/2023 від 16.02.2023р. визначено вартість надаваних послуг в суді першої інстанції та підпунктом 4.2 передбачено, що протягом 3 робочих днів після підписання договору відбувається 100% оплати за супровід справи в суді першої тінстанції.

З наданої копії платіжної інструкції на підтвердження вартості послуг адвоката, вбачається сплата з порушенням строку встановленого підпунктом 4.2 вказаного договору, а тому суд не вбачає підстав покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10'914грн.00коп.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 5'368грн. 00коп., сплата яких підтверджується платіжним дорученням №8303 від 28.02.2023.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110140/2023/000079.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110000/2023/000005/2 від 10.02.2023.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВА КОМПАНІЯ ЕКОНА» (49034, м.Дніпро, вул. Любарського, буд.126, код ЄДРПОУ 34589850) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) судовий збір у розмірі 5'368грн. 00коп. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова