Рішення

від 21.06.2023 по справі 260/710/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2023 року м. Ужгород№ 260/710/23 15:18 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - у судове засідання не з`явився,

представник позивача: адвокат Мурін Олександр Степанович,

відповідач 1: Державна служба України з безпеки на транспорті - представник Білова Олександра Валеріїна,

відповідач 2: Відділ державного нагляду (контролю) в Закарпатській області державної служби України з безпеки на транспорті - представник не з"явився,

третя особа: ОСОБА_2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Муріна Олександра Степановича ( АДРЕСА_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області державної служби України з безпеки на транспорті (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 38), третя особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 21 червня 2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 26 червня 2023 року.

14 лютого 2023 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, якою просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служба України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу AO №340801 від 02.02.2023 року.

20 лютого 2023 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду:

- відомості про водія ОСОБА_2 або заяву про залучення такої особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява;

- визначити статус органу, яким було винесено постанову про застосування адміністартивно-господарського штрафу із дотриманням вимог за ст. 160-161 КАС України.

27 лютого 2023 року на виконання вимог ухвали, представником позивача подано до суду заяву про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 та Відділ державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служба України з безпеки на транспорті.

03 березня 2023 року ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Відділ державного нагляду (контролю) в Закарпатській області державної служби України з безпеки на транспорті. Зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті надати до 23 березня 2023 року належним чином засвідчену копію направлення на перевірку від 23 січня 2023 № 015620 року та докази про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 .

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що системний аналіз правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України. Тобто, поняття «власник транспортного засобу» та «автомобільний перевізник» не є тотожними, оскільки автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не власник транспортного засобу. Натомість, оскаржувана постанова була складена відповідачем щодо фізичної особи (а не суб`єкта господарювання), про що свідчить, зокрема, відсутність у цій постанові відомостей про код ЄДРПОУ, реєстраційний документ, ліцензію. Позивач припинив свою діяльність як фізична особа - підприємець ще в 2007 році, а відтак не є суб`єктом господарювання. Враховуючи, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільних перевізників, а позивач на момент проведення перевірки не був автомобільним перевізником в розумінні вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», можна прийти до висновку, що позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, як наслідок, підстави застосування до нього адміністративно - господарського штрафу відсутні.

24 березня 2023 року представником відповідачів до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що за наявних даних матеріалів справи вбачається здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання, або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності з перевезення вантажів. Законом України «Про автомобільний транспорт» визначено поняття перевізника, а саме автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. За даними Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області (співвідповідач) відносно ОСОБА_1 була винесена постанова ВДН(к) у Закарпатській області АО№340119 від 25.08.2022 р за транспортним засобом MAN НОМЕР_2 , який фігурує і в цій справі. Позивач є перевізником за умов наявного права власності на транспортний засіб, який свідомо наданий у користування без належного оформлення. Посадові особи Укртрансбезпеки, складаючи акт на позивача під час рейдової перевірки на дорозі, за відсутністю технічної можливості перевірити дані ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та за відсутності належним чином оформленого договору оренди транспортного засобу, склали акт саме на власника ОСОБА_1 . Правомірність користування транспортним засобом позивача водієм ОСОБА_2 також відповідачу не відома Відтак, під час перевірки транспортного засобу MAN НОМЕР_2 та спеціалізований напівпричіп реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 на підставі права власності (свідоцтво про реєстрацію права власності НОМЕР_4 ) було виявлено порушення вимог статті 60 Закону №2344 зокрема абзацу 3 частини статті 48 Закону №2344, а саме відсутня особиста картка водія в цифровому тахографі та винесено постанову АО№340801 від 02.02.2023 р.

Третьою особою у строк встановлений в ухвалі суду від 03 березня 2023 року не подано письмових пояснень та не повідомлено суд про причини неподання.

Представник відповідача 2 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

31 березня 2023 року третя особа ОСОБА_2 подав суду заяву, за якою позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, а розгляд справи проводити без його участі, (а.с.109)

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 25 січня 2023 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку ( перевірку на дорозі) №015620 від 23 січня 2023 року та графіка проведення рейдових перевірок від 16 січня 2023 року було проведено перевірку транспортного засобу марки MAN SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_2 , НОМЕР_5 , що належить ФОП ОСОБА_1 та водієм якого був ОСОБА_2 .

За результатами такої перевірки складено акт №334862 від 25 січня 2023 року, (а.с. 76). Відповідно до якого під час перевірки виявлено відсутність особистої картки водія транспортного засобу в цифровому тахографі, відсутня роздруківка на паперовому носії про роботу та відпочинок водія ОСОБА_2 за 25 січня 2023 року на момент проведення перевірки, чим порушено вимоги абз. 3 ч.1 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті повідомлено водія ОСОБА_2 про те, що у відповідності до пунктів 25, 26 Постанови КМУ від 08.11.2006 р. № 1567 просять ФОП ОСОБА_1 прибути 02 лютого 2023 року до Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області для участі у розгляді справи за актом № 334862 від 25 січня 2023 року про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт. Попереджений, що розгляд справи відбудеться о 09:30 за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 38, Відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, (а.с. 79).

02 лютого 2023 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО №340801, якою до ОСОБА_1 застосовано відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, (а.с. 77).

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу AO №340801 від 02 лютого 2023 року протиправною, позивач звернувся до суду з метою її скасування.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ).

За змістом статті 3 Закону № 2344-ІІІ цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 18 Закону № 2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).

У пункті 1 Положення № 103 закріплено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 1 пункту 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Пунктом 8 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктами 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення № 103 встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт..

В свою чергу, пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, за змістом вказаних правових норм, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Згідно пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 регламентовано, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, аналіз наведених норм Порядку №1567 встановлює право суб`єкта господарювання бути присутнім при розгляді справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, надавати пояснення та докази на спростування висновків акта перевірки.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, при цьому повідомлення Відділом державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті водія ОСОБА_2 про те, що у відповідності до пунктів 25, 26 Постанови КМУ від 08.11.2006 р. № 1567 просять ФОП ОСОБА_1 прибути 02 лютого 2023 року до Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області для участі у розгляді справи за актом № 334862 від 25 січня 2023 року про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт. Попереджений, що розгляд справи відбудеться о 09:30 за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 38, Відділ державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, (а.с. 79) - не може слугувати належним доказом, що повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи.

Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачами не подано суду доказів належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Суд зазначає, що особі, до якої застосовуються адміністративно-господарські штрафи, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

При цьому, порушення права позивача бути обізнаним про час та місце розгляду справи відносно нього, з огляду на викладені в адміністративному позові зауваження позивача щодо матеріалів перевірки та суті стверджуваного порушення, вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такого розгляду та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

У спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28 вересня 1977 року, зокрема: право бути вислуханим, це означає, що до будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.

Слід вказати, що право бути вислуханим під час розгляду його справи віднесено до одного з основних складових (принципів) адміністративної процедури. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття "несприятливих" адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено належними доказами факту вчинення позивачем порушення за яке передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та відповідно не доведено правомірність винесення постанови № 340801 від 02 лютого 2023 року про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а відтак постанова № 340801 від 02 лютого 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу є необґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин, які мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Позивач при поданні адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 13 лютого 2023 року № 32528798800006314972, (а.с. 10).

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовові вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову № 340801 від 02 лютого 2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати що складаються із судового збору в розмірі 1073, 60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні, 60 коп. )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль