Рішення

від 27.06.2023 по справі 420/7498/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7498/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Галата В.І.,

за участю сторін: представника позивача - Левіна В.В.

представника відповідача - Ткаченко А.О.

представника третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ДАРЛ до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, товариство з обмеженою відповідальністю ПЕПЕРС КЛІПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія «ДАРЛ» з позовною заявою до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, товариство з обмеженою відповідальністю ПЕПЕРС КЛІПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008181407 від 21 лютого 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 104 183, 75 грн., з яких 83 347, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 20 836, 75 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» від 14.12.2018 року №2765/15-32-14-07/40325466, яким встановлена відсутність правових підстав для включення суми ПДВ до складу податкового кредиту за операціями з TOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕРС КЛІПС») за жовтень 2017 року суми 83 347 грн., відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008181407 від 21 лютого 2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія «ДАРЛ» вважає, що висновки Головного управління ДФС в Одеській області, викладені в акті перевірки від 14.12.2018 року №2765/15-32-14-07/40325466 є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0008181407 від 21.02.2019 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку з огляду на наступне.

Так, позивач стверджує, що акт перевірки не містить доказів порушення ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» норм податкового законодавства.

Позивач вказує, що у перевіряємий період ТОВ «Виробнича Компанія «ДАРЛ», як замовник, мало фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕРС КЛІПС») на підставі Договору від 29.09.2017 р. № 917/41ТО про надання послуг по поточному профілактичному ремонту виробничого обладнання, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Вороного, 12-А. Факт виконання договірних зобов`язань підтверджується актами виконаних робіт № 161, № 162, № 163, № 164 від 16.10.2017 року про ремонт та технічне обслуговування виробничого обладнання на загальну суму 500080,80 грн., у т.ч. ПДВ - 83 346,80 грн.

16.10.2017 року був укладений договір про переведення боргу № 16/10-2, згідно якого ТОВ «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕРС КЛІПС») передав ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» належне йому право вимагати від ТОВ «Виробнича Компанія «ДАРЛ» належного виконання своїх зобов`язань за Договором від 29.09.2017 р. № 917/41ТО, а саме прийняти та оплатити послуги, щодо поточного профілактичного ремонту виробничого обладнання.

Як зазначає позивач, він повністю оплатив вартість послуг, що підтверджується платіжними дорученнями № 1171, № 1172, № 1173 від 14.11.2017 року, а ТOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕРС КЛІПС») склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Щодо доцільності укладання Договору від 29.09.2017 р. № 917/41ТО, позивач зазначив, що виробниче обладнання, яке використовується для здійснення господарської діяльності підприємства, а саме для виробництва безалкогольних напоїв, потребувало ремонту, про що директору підприємства неодноразово доповідав інженер виробничого обладнання.

Таким чином, позивач стверджує, що господарські взаємовідносини з TOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕРС КЛІПС») мали реальний характер та економічну обґрунтованість по забезпеченню діяльності ТОВ «Виробнича Компанія «ДАРЛ» та досягнення його мети - підтримувати обладнання у робочому стані для ведення своєї господарської діяльності.

З огляду на зазначене, позивач посилається на те, що висновки контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються наданими до перевірки первинними документами. ТОВ «Виробнича Компанія «ДАРЛ» правомірно відобразило у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з TOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕРС КЛІПС») на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів. Що стосується обставин порушення ТОВ «СКІРОС» податкового законодавства, то це не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення ТОВ «Виробнича Компанія ДАРЛ» сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки позивач не несе відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені його контрагентом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року, справа №420/7498/19 перебувала в провадженні судді Глуханчука О.В.

Ухвалою суду від 21 січня 2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду 15 листопада 2022 року замінено відповідача по справі №420/7498/19 з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на Головне управління ДПС в Одеській (код ЄДРПОУ 43142370; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), а також замінено відповідача з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ ВП 44069166, (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 року №187 призначено повторний автоматизований розподіл справи №420/7438/19 з підстав того, що рішенням Вищої ради правосуддя від 28.02.2023 року звільнено з посади суддю Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 09.03.2023 року, справа №420/7498/19 передана судді Радчуку А.А.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року прийнято до провадження справу №420/7498/19 та відповідно до ч. 14 ст. 31 КАС України розпочато її розгляд спочатку за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.05.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 25.05.2023 року 11:20 год.

Судове засідання, призначене на 25.05.2023 року, було відкладене на 14.06.2023 року 12:00 год.

Судове засідання, призначене на 14.06.2023 року, було відкладене на 21.06.2023 року 14:20 год., у зв`язку із тим, що представник відповідача під час вступного слова та відповідей на питання головуючого судді надав клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки та надання додаткових пояснень.

Згідно позиції відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву (а.с. 233-236, том 1), відповідач з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Так, відповідач вказує, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «СКІРОС» (ТОВ "ПЕПЕРС КЛІПС") за період з 01.10.2017 по 31.10.2017 року, аналізом наявних документів та інформації із перелічених баз даних встановлено, що між ТОВ «ВК «ДАРЛ» (замовник) та ТОВ «СКІРОС» укладений договір №917/41ТО від 29.09.2017 року. Суми ПДВ включено до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за жовтень 2017 року, відображено у додатку 5 до даної декларації за жовтень 2017 року. Податкові накладні зареєстровані у ЄРПН. До актів виконаних робіт як «додаток№1 до договору №917/41ТО від 29.09.2017» надано розшифровку робіт, а саме «Акти № 161-164 виконаних робіт з поточного профілактичного ремонту устаткування ТОВ «Виробнича компанія «Дарл». Акти виконаних робіт містять підписи директорів, печатки підприємств та підпис головного інженера ТОВ «ВК «ДАРЛ». ТОВ «ВК «ДАРЛ» в обґрунтування необхідності проведення робіт надано до матеріалів перевірки службові записки від головного інженера на адресу директора підприємства про необхідність виконання профілактичних ремонтів, проте ці записки датовані пізніше, ніж укладено договір.

Водночас, як вказує відповідач, суттєві розбіжності у первинних документах, інформація у базах даних ДПС, податкова інформація стосовно контрагента ТОВ «СКІРОС» (ТОВ "ПЕПЕРС КЛІПС"), стали підставою для висновків про нереальність господарської операції по Договору №917/41ТО від 29.09.2017 року, а отже безпідставність формування позивачем податкового кредиту по цим взаємовідносинам та порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України шляхом завищення податкового кредиту на суму 83346,80 грн. за жовтень 2017 року.

В обґрунтування своїх висновків відповідач зазначає про таке:

- ТОВ «СКІРОС» мало виконати роботи з власних матеріалів, але аналізом номенклатури товарів/робіт/послуг придбання за весь період діяльності згідно даних ЄРПН, не встановлено придбання товарів, будь- яких деталей, що використані при ремонтних роботах, не встановлено придбання перелічених деталей/запасних частин й ТОВ «ВК «ДАРЛ»;

- згідно даних бухгалтерського обліку та інших документів, наданих до перевірки, у жовтні 2017 та інших періодах жодних коштів на адресу ТОВ «СКІРОС» від ТОВ «ВК «ДАРЛ» за оформлені роботи не перераховувалось;

- відповідач вважає, що договір переведення боргу №16/10-2 від 16.10.2017 року не відповідає нормам Цивільного кодексу України;

- у «договорі переведення боргу» зазначена дата договору № 917/41ТО від 29.10.2017 року, замість № 917/41ТО від 29.09.2017 року;

- акти виконаних робіт та податкові накладні були виписані у день укладення договору переведення боргу - 16.10.2017 року;

- до матеріалів перевірки надані платіжні доручення, згідно яких TOB «ВК «Дарл» здійснило перерахування коштів на адресу ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» у листопаді 2017 року, підставою перерахування коштів підприємство зазначено договір переведення боргу №16/10-2 від 16.10.17 року. Також, до матеріалів перевірки ТОВ «ВК «Дарл» надало акти звіряння взаєморозрахунків за період 01.10.17-31.12.17 з контрагентами TOB «СКІРОС» та ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС». Акти звірки не мають номерів та дат, місця укладення. Тобто, інформація у актах звірки є версією бухгалтерського обліку ТОВ «ВК «ДАРЛ» за період 4 квартал 2017 року, що є недостатньо деталізованим періодом. У актах звіряння, і у картках рахунку 685 відсутня фіксація наявності боргу станом на 16.10.2017 та відсутнє проведення операції з переведення боргу між контрагентами станом на 16.10.2017.

Таким чином, відповідач стверджує, що сукупність чинників щодо неправильного застосування статей ЦК України та оформлення договору про переведення боргу, наявність неточностей та помилок у підставах виникнення «заборгованості», відсутність актів звіряння взаєморозрахунків між ТОВ «ВК «Дарл» та ТОВ «СКІРОС», дає підстави вважати, що всі вищеописані документи між ТОВ «ВК «Дарл» - ТОВ «СКІРОС» - ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» оформлені формально при відсутності реального надання послуг.

Також відповідач наводить доводи про неможливість контрагентом ТОВ «СКІРОС» надавати оформлені роботи/послуги. Вказує, що аналізом інформації, наявної у базах даних ДФС, даних ЄРПН, податкових інформацій, ЄДР та ін. встановлено наступне:

- у діяльності ТОВ «СКІРОС» (ТОВ "ПЕПЕРС КЛІПС") має місце: неодноразова зміна місця обліку, неодноразова зміна юридичної адреси та посадових осіб;

- за весь період діяльності підприємством подано тільки одну декларацію з ПДВ за червень 2017 року; повністю відсутні фінансова звітність, декларація з податку на прибуток.

- ТОВ «Скірос» не декларувало податкові зобов`язання по взаємовідносинам з TOB «ВК «Дарл», у системі співставлення ПЗ та ПК з ПДВ контрагентів рахується розбіжність;

- у ТОВ «Скірос» відсутні будь-які основні засоби, виробничі, трудові ресурси, та ін.;

- ГУ ДФС в Одеській області отримано податкову інформацію щодо ТОВ «Скірос» від 29.09.2017 № 442/26-15-14-04-05, складену ГУ ДФС у м. Києві, згідно якої «… вбачається надання можливості формування штучного схемного кредиту без реального здійснення господарських операцій в подальшому по ланцюгу постачання товарів/робіт (послуг).»;

- ГУ ДФС в Одеській області отримано від ГУ ДФС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ "ПЕПЕРС КЛІПС", 41069577, за звітні періоди декларування ПДВ лютий 2017р. - січень 2018р., згідно якої «…неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з придбання і реалізації товарів, робіт та послуг ТОВ «Пеперс Кліпс» (код ЄДРПОУ 41069577) у лютому 2017року - січні 2018року».

Також відповідач вказав у відзиві на те, що TOB «СКІРОС» / ТОВ «ПЕПЕР КЛІПС» є фігурантом у кримінальних провадженнях: Справа № 757/37429/18-к.

Також, аналізом інформації у ЄРПН, базах даних органів ДФС, за весь період діяльності у 2017-2018 роках відсутні операції з купівлі-продажу товарів/робіт/послуг між контрагентами ТОВ «СКІРОС» та ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС», що підтверджує відсутність економічних підстав для застосування договору про переведення боргу.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що ТОВ «СКІРОС», яке було постачальником TOB «ВК «ДАРЛ», у періоді жовтень 2017, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Отже, господарські операції між TOB «ВК «ДАРЛ» та ТОВ «СКІРОС» не відбулись, а тому правові підстави для складання (виписки) податкових накладних, первинних документів у ТОВ «СКІРОС» відсутні, відповідно відсутні й правові підстави у ТОВ «ВК «ДАРЛ» щодо їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності, включенню сум ПДВ до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

У судовому засіданні 21.06.2023 року учасники справи надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень стосовно предмета спору.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДАРЛ» (далі - ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ»), код ЄДРПОУ 40325466, зареєстрований у якості юридичної особи 09.03.2016 року, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1 556 102 0000 057474 (а.с. 89, том 1).

Основним видом економічної діяльності підприємства за КВЕД є: 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки.

У період з 03.12.2018 року по 07.12.2018 року згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 26.11.2018 року № 9274 та направлень від 28.11.2018 року №10747/14-07, №10748/14-07 (а.с. 237-239, том 1) проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ДАРЛ», код ЄДРПОУ 40325466, з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником TOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕР КЛІПС») код ЄДРПОУ 41069577, за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 14.12.2018 року №2765/15-32-14-07/40325466 (а.с. 50-66, том 1).

Відповідно до акту, перевіркою встановлено порушення, щодо яких виникли спірні правовідносини, а саме порушення ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2017 року, на суму 83347, 00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 14.12.2018 року №2765/15-32-14-07/40325466, ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» скористалось правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, та подало до Головного управління ДФС в Одеській області Заперечення від 08.02.2019 року вих. №4032-54/19 на вказаний Акт перевірки. У додатках заперечень надано: копія Договору №947/41ТО від 29.09.2017; копія Договору №16/10-2 від 16.10.2017; службові записки від 17.09.2017, 10.08.2017, 03.09.2017, 06.09.2017 (а.с. 67-70, том 1).

Рішенням Головного управління ДФС в Одеській області від 19.02.2019 року №3007/10/15-32-14-07-07, за результатами розгляду заперечень, висновки Акту перевірки від 14.12.2018 року №2765/15-32-14-07/40325466 залишені без змін (а.с. 71-80, том 1).

На підставі висновків акту перевірки від 14.12.2018 року №2765/15-32-14-07/40325466 та відповіді за заперечення, Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008181407 від 21.02.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 104183,75 грн., з яких 83347,00 грн. за податковим зобов`язанням та 20836,75 грн. за штрафними санкціями (а.с. 48, том 1).

Позивач подав скаргу на вказане повідомлення-рішення до ДФС України (а.с. 81-83, том 1).

Рішенням ДФС України від 31.05.2019 року №25331 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0008181407 від 21.02.2019 року залишено без змін, а скаргу підприємства без задоволення (а.с. 84-87, том 1).

Однак, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування, як протиправного, з підстав наведених в адміністративному позові.

Надаючи оцінку правомірності донарахувань позивачу податкових зобов`язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, згідно спірного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірку позивача проведено з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником TOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕР КЛІПС») код ЄДРПОУ 41069577, за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року.

Судом встановлено, що 29.09.2017 року між ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» (Замовник) та TOB «СКІРОС» (Виконавець) укладений Договір №917/41ТО на виконання послуг по поточному ремонту профілактичному ремонту виробничого обладнання, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Вороного, 12/А, з матеріалів виконавця. Вартість послуг 500080, 80 грн. Оплата безготівкова. Замовник сплачує 100 % вартості після виконання послуг. Замовник зобов`язаний повністю сплатити за послуги за 30 календарних днів після підписання акту прийому виконаних робіт. Договір діє до 31.12.2017 року (а.с. 7-8, том 1).

В акті перевірки від 14.12.2018 року №2765/15-32-14-07/40325466 зазначено, що вказана господарська операція не відбулась у дійсності.

Такі висновки відповідача обґрунтовані в акті перевірки тим, що згідно умов договору, TOB «СКІРОС» мав виконати роботи з власних матеріалів. Але, аналізом номенклатури товарів/робіт/послуг придбання за весь період діяльності згідно даних ЄРПН, не встановлено придбання товарів - будь- яких деталей, що були зазначені як використані при ремонтних роботах, у актах виконаних робіт. Також, не встановлено придбання вищеперелічених деталей/запасних частин ТОВ «ВК «ДАРЛ».

Згідно даних бухгалтерського обліку та інших документів, наданих до перевірки, у жовтні 2017 та інших періодах жодних коштів на адресу ТОВ «СКІРОС» від ТОВ ВК «ДАРЛ» за оформлені роботи не перераховувалось.

До матеріалів перевірки надано тристоронній договір про переведення боргу № 16/10-2 від 16.10.2017 року, укладений між ТОВ «ВК «Дарл» (боржник), ТОВ «Скірос» (первісний кредитор), ТОВ «Дюлонг Плюс» (новий кредитор).

Контролюючий орган надав зауваження до цього договору, як то у «договорі переведення боргу» зазначено, що право вимагати виникло згідно договору №917/41ТО від 29.10.2017, а між ТОВ «СКІРОС» та ТОВ «ВК «Дарл» було укладено договір № 917/41ТО від 29.09.2017 року. Акти виконаних робіт та податкові накладні були виписані у день укладення цього договору про переведення боргу - 16.10.2017 року. Також зауваження щодо невідповідності договору переведення боргу вимогам ЦК України.

У актах звіряння та у картках рахунку 685 відсутня фіксація наявності боргу станом на 16.10.2017 та відсутнє проведення операції з переведення боргу між контрагентами станом на дату укладення договору переведення боргу 16.10.2017, що суперечить умовам використання «договору переведення боргу».

Таким чином, сукупність чинників щодо неправильного застосування статей ЦК України та оформлення договору про переведення боргу, наявність неточностей та помилок у підставах виникнення «заборгованості», відсутність актів звіряння взаєморозрахунків між ТОВ «ВК «Дарл» та ТОВ «СКІРОС» щодо встановлення фактів наявності заборгованості станом до укладення договору, дає підстави вважати, що всі вищеописані документи між ТОВ «ВК «Дарл» - ТОВ «СКІРОС» - ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» оформлені з формальним підходом до формування документів при відсутності реального надання послуг.

Також відповідач наводить доводи про неможливість контрагентом ТОВ «СКІРОС» надавати оформлені роботи/послуги, згідно інформації, наявної у базах даних ДФС, даних ЄРПН, податкових інформацій, ЄДР та ін.

Натомість, позивач з такими висновками контролюючого органу не погоджується, вказуючи на те, що господарські взаємовідносини між ТОВ «ВК «Дарл» та ТОВ «СКІРОС» є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які надавались до перевірки, проте не взяті до уваги відповідачем.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Як вже було зазначено, 29.09.2017 року між ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» (Замовник) та TOB «СКІРОС» (Виконавець) укладений Договір №917/41ТО на виконання послуг по поточному ремонту профілактичному ремонту виробничого обладнання, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Вороного, 12/А, з матеріалів виконавця. Вартість послуг 500080, 80 грн.

На підтвердження виконання та реальності даного договору позивачем надано до суду копії наступних документів, а саме: Акти виконаних робіт №№161, 162, 163, 164 від 16.10.2017 року, якими сторони Договору №917/41ТО від 29.09.2017 року засвідчили (підписання та печатки підприємств) надання послуг по ремонту та технічному обслуговуванню виробничого обладнання. До вказаних актів також складені Акти з детальним описом робіт та обладнання/устаткування, що передавалось на ремонт (а.с. 11-19, том 1).

Згідно Оборотно-сальдової відомості по рахунку 685 за період 01.10.2017-31.11.2017 по контрагенту ТОВ «СКІРОС» оборот складає 500080,80 грн. (а.с. 20, том 1).

ТОВ «СКІРОС» складені та зареєстровані на користь ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» податкові накладні (а.с. 27-34, том 1).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору про переведення боргу №16/10-2 від 16.10.2017, укладеного між ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» (Боржник), ТОВ «СКІРОС» (Первісний Кредитор) та ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» (Новий Кредитор), розрахунки за надані по Договору №917/41ТО від 29.09.2017 року послуги здійснювались на користь ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС».

Згідно умов Договору про переведення боргу №16/10-2 від 16.10.2017 року, Первісний кредитор передав належне йому право вимоги за договором №917/41ТО від 29.09.2017 року з Боржником, а Новий кредитор прийняв право вимоги, що належало Первісному кредитору (а.с. 9-10, том 1).

На підтвердження розрахунків до суду надані копії Платіжних доручень №№1170, 1171, 1172, 1173 від 14.11.2017, згідно яких ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» перерахувало на користь ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» грошові кошти згідно Договору про переведення боргу №16/10-2 від 16.10.2017 року (а.с. 21-24, том 1).

Між ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» та ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» підписаний Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.10.2017-31.12.2017 на суму 500080,80 грн. (а.с. 25, том 1).

Враховуючи складені та зареєстровані ТОВ «СКІРОС» на користь ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» податкові накладні (а.с. 27-34, том 1), позивачем суми ПДВ 83347, 00 грн. включено до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за жовтень 2017 року, що відображено у додатку 5 до даної декларації.

Проаналізувавши вищевказані первинні документи, суд дійшов висновку, що вони підтверджують правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості послуг, отриманих від TOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕР КЛІПС»).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як визначено у пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Дослідивши надані позивачем документи, суд вважає, що вони відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (у редакції, чинній на момент господарських операцій) до первинних документів, оскільки містять відомості про укладені угоди, замовника послуг та виконавця, розкривають зміст наданих послуг, який відповідає умовам договорів, період надання послуг, вартість наданих послуг, поставлених товарів, а також місця де зазначені послуги були надані. Тобто підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку об`ємі.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, на запит контролюючого органу від 03.12.2018 року, до перевірки позивачем надано наступні документи:

Протокол та накази про призначення директора та головного бухгалтера;

Договір №917/41ТО від 29.09.2017 року;

Договір про переведення боргу №16/10-2 від 16.10.2017;

Акти виконаних робіт;

Оборотно-сальдові відомості по рахунку 685 за період 01.10.2017-31.11.2017 по контрагентам;

Платіжні доручення;

Договір оренди нерухомого майна №210-17 ОР від 25.11.2016;

Акт звірки взаєморозрахунків із ТОВ «Дюлонг Плюс»;

Акт звірки взаєморозрахунків із TOB «СКІРОС»;

Заявки про ремонт від головного інженера.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 14.12.2018 року №2765/15-32-14-07/40325466, ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» скористалось правом, передбаченим п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, та подало до Головного управління ДФС в Одеській області Заперечення від 08.02.2019 року вих. №4032-54/19 на вказаний Акт перевірки. У додатках заперечень надано: копія Договору №947/41ТО від 29.09.2017; копія Договору №16/10-2 від 16.10.2017; службові записки від 17.09.2017, 10.08.2017, 03.09.2017, 06.09.2017 (а.с. 67-70, том 1).

З огляду на зазначене, судом не встановлено в діях позивача складу порушення, передбаченого п. 44. 1 ст. 44 Податкового кодексу України, як зазначено в акті перевірки, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що позивач не надав певні витребувані документи на запит контролюючого органу.

За таких обставин, судом прийнято до уваги долучені до справи копії первинних документів по взаємовідносинам із TOB «СКІРОС», якими спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2017 року, на суму 83347, 00 грн.

Що стосується тверджень відповідача стосовного неправильного застосування статей ЦК України та оформлення Договору про переведення боргу № 16/10-2 від 16.10.2017 року, укладеного між ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» (Боржник), ТОВ «СКІРОС» (Первісний Кредитор) та ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» (Новий Кредитор).

Суд зазначає, що вказані висновки контролюючого органу не впливають на зміст спірних правовідносин, оскільки при вирішенні справи суд виходить із того, що цей договір чинний, недійсним у судовому порядку не визнавався, а надання оцінки цьому договору виходить за межі повноважень суду адміністративної юрисдикції.

Окрім того, за приписами ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Що стосується зауваження відповідача про те, що у договорі переведення боргу зазначено, що право вимагати виникло згідно договору Договору №917/41ТО від 29.10.2017, а між ТОВ «СКІРОС» та ТОВ «ВК «Дарл» було укладено договір № 917/41ТО від 29.09.2017 року. Акти виконаних робіт та податкові накладні були виписані у день укладення цього договору про переведення боргу - 16.10.2017 року.

Суд також не приймає зазначені твердження відповідача у якості таких, що впливають на реальність укладеного договору, оскільки написання дати Договору №917/41ТО - 29.10.2017, замість 29.09.2017 більше свідчить про наявність технічної описки, ніж не на те, що договір про переведення боргу виник раніше підстави для вимоги, як вказує відповідач.

З приводу того, що акти виконаних робіт та податкові накладні були виписані у день укладення Договору про переведення боргу - 16.10.2017 року, суд зауважує таке.

У силу вимог підпунктів а та б підпункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим-третім пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом першим пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як встановлено судом, за фактом надання послуг та складення актів виконаних робіт №№161, 162, 163, 164 від 16.10.2017 року, ТОВ «СКІРОС» складені на користь ТОВ «ВК «Дарл» податкові накладні, що відповідає пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не доведено, яким чином факт складання актів виконаних робіт та податкових накладних у день укладення Договору про переведення боргу від 16.10.2017 року впливає на правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником TOB «СКІРОС» за період з 01.10.2017 року по 31.10.2017 року.

Також нерелевантними є висновки контролюючого органу про те, що у актах звіряння та у картках рахунку 685 відсутня фіксація наявності боргу станом на 16.10.2017 та відсутнє проведення операції з переведення боргу між контрагентами станом на дату укладення договору переведення боргу 16.10.2017, що суперечить умовам використання «договору переведення боргу».

Відповідач наводить доводи про неможливість контрагентом ТОВ «СКІРОС» надавати оформлені роботи/послуги, згідно інформації, наявної у базах даних ДФС, даних ЄРПН, податкових інформацій, ЄДР та ін. Зазначає, що у діяльності ТОВ «СКІРОС» (ТОВ "ПЕПЕРС КЛІПС") має місце: неодноразова зміна місця обліку, неодноразова зміна юридичної адреси та посадових осіб; за весь період діяльності підприємством подано тільки одну декларацію з ПДВ за червень 2017 року; повністю відсутні фінансова звітність, декларація з податку на прибуток. ТОВ «Скірос» не декларувало податкові зобов`язання по взаємовідносинам з TOB «ВК «Дарл», у системі співставлення ПЗ та ПК з ПДВ контрагентів рахується розбіжність; У ТОВ «Скірос» відсутні будь-які основні засоби, виробничі, трудові ресурси, та ін.

З цього приводу, суд звертає увагу на те, що висновком Верховного Суду, викладеним у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 надана критична оцінка посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім цього, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Що стосується доводів відповідача з приводу наявності податкової інформації по контрагенту-постачальнику TOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕР КЛІПС»), суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, в силу приписів пп. 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.

Таким чином, суд зазначає, що сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів позивача може свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак не спростовувати реальність господарських операцій з ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ».

Натомість, висновки в акті перевірки в частині дослідження взаємовідносин позивача з контрагентами фактично ґрунтуються на аналізі податкової інформації відносно вказаного контрагента, без належної оцінки наданих позивачем первинних документів, що свідчить про їх необґрунтованість.

При цьому, посилання відповідача в акті перевірки на інформацію щодо відсутності у контрагентів позивача можливостей виконати умови договорів, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагентів, стосовно яких відсутні результати здійснення перевірочних заходів контролюючими органами, на обліку яких знаходяться ці контрагенти позивача.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 року по справі №815/29546/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.

З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податків, діяв без належної обачності й обережності, і йому було відомо про можливі порушення, які можливо допускав його контрагент або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо наявності «ділової мети» при укладанні Договору від 29.09.2017 року №917/41ТО.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Як встановлено судом основним видом економічної діяльності ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» за КВЕД є: 11.07 Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки.

Позивач доводить, що виробниче обладнання, яке використовується для здійснення господарської діяльності підприємства, а саме для виробництва безалкогольних напоїв, потребувало ремонту, про що директору підприємства неодноразово доповідав інженер виробничого обладнання.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» №05-А від 17.09.2017 року, за результатами розгляду службових записок головного інженера, виділені кошти на ремонт та технічне обслуговування виробничого обладнання (а.с. 40, том 1).

ТОВ «Виробнича компанія «ДАРЛ» подало до Головного управління ДФС в Одеській області Заперечення від 08.02.2019 року вих. №4032-54/19 на Акт перевірки. У додатках заперечень надано: копія Договору №947/41ТО від 29.09.2017; копія Договору №16/10-2 від 16.10.2017; службові записки від 17.09.2017, 10.08.2017, 03.09.2017, 06.09.2017 (а.с. 67-70, том 1).

У матеріалах справи наявні службові записки від 17.09.2017 (а.с. 36-39, том 1).

Отже, господарські взаємовідносини з TOB «СКІРОС» (ТОВ «ПЕПЕРС КЛІПС») мали економічну обґрунтованість по забезпеченню діяльності ТОВ «Виробнича Компанія «ДАРЛ» шляхом підтримання обладнання у робочому стані для ведення своєї господарської діяльності.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються висновки контролюючого органу, в межах спірних правовідносин, щодо неправильного застосування статей ЦК України та оформлення договору про переведення боргу, наявність неточностей та помилок у підставах виникнення «заборгованості», відсутність актів звіряння взаєморозрахунків між ТОВ «ВК «Дарл» та ТОВ «СКІРОС» щодо встановлення фактів наявності заборгованості станом до укладення договору, що, на думку відповідача, дає підстави вважати, що всі вищеописані документи між ТОВ «ВК «Дарл» - ТОВ «СКІРОС» - ТОВ «ДЮЛОНГ ПЛЮС» оформлені з формальним підходом до формування документів при відсутності реального надання послуг.

Також відповідач вказав у відзиві на те, що TOB «СКІРОС» / ТОВ «ПЕПЕР КЛІПС» є фігурантом у кримінальних провадженнях.

Що стосується наявності кримінальних проваджень варто вказати, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

Однак, доказів, які б свідчили про наявність такого, що набрав законної сили вироку суду відносно позивача та/або контрагента, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд вважає, що податковою безпідставно збільшено позивачу за перевіряємий період податкові зобов`язання та нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0008181407 від 21 лютого 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 104183,75 грн., з яких 83347,00 грн. за податковим зобов`язанням та 20836,75 грн. за штрафними санкціями, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., згідно платіжного доручення №3235 від 14 січня 2020 року.

Таким чином, враховуючи задоволення позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2102, 00 грн. суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ДАРЛ до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, товариство з обмеженою відповідальністю ПЕПЕРС КЛІПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0008181407 від 21 лютого 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 104 183, 75 грн., з яких 83 347, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 20 836, 75 грн. за штрафними санкціями, складене Головним управлінням ДПС в Одеській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія ДАРЛ судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2101 (дві тисячі сто одна) грн. та 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 27 червня 2023 року.

Суддя А.А. Радчук