Постанова

від 20.06.2023 по справі 500/4231/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4231/22 пров. № А/857/10118/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 500/4231/22 (головуюча суддя Подлісна І.М., постановлену в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі, повний текст рішення складений 27 січня 2023 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

24 листопада 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Адемн" звернулося із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просило: а) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Тернопільській області від 18 жовтня 2022 року №45425 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю ,,Адемн" критеріям ризиковості платника податку;

б) зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю ,,Адемн" з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

Рішенням від 23 січня 2023 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

26 січня 2023 року представник позивача подав до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області та у відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України надав докази на підтвердження витрат позивача, пов`язаних з розглядом судом даної справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою від 27 січня 2023 року Тернопільський окружний адміністративний суд заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнив частково.

Стягнув з Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адемн" витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 6000,00 (шість тисяч) грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі відповідач повністю заперечує проти відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки не вважає, що такі відповідають критеріям їх дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вважає, що затрачений час для підготовки і подання позовної заяви в розмірі 5 годин є завищеним, оскільки справа є незначної складності, зразки позовних заяв містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет.

Також апелянт звертає увагу на те, що суд здійснив розподіл витрат на правничу допомогу у формі ухвали, що є порушенням процесуальних норм.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким залишити без розгляду заяву представника ТзОВ «Адемн» про стягнення витрат на правничу допомогу.

ТзОВ ,,Адемн" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права. Просить відхилити вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 КАС України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частини 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина 3 статті 252 КАС України).

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу (частина 4 статті 252 КАС України).

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 252 КАС України).

Отже, відповідно до приписів вказаних вище правових норм, рішення у формі ухвали за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення постановляється лише у випадку відмови у прийнятті додаткового рішення.

Отже, задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, та постановляючи ухвалу, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.

Щодо висновків суду першої інстанції про визначення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

Судами встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової допомоги від 01.11.2022, укладений між адвокатським бюро «Руслана Гураля» та ТзОВ «Адемн», звіт про надану правничу допомогу від 23.01.2023, платіжне доручення №6128 від 26.12.2022 на суму 10000 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

У матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять опис робіт (наданих послуг), документи про оплату таких послуг.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Водночас суд апеляційної інстанції вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Так, проаналізувавши надані позивачу послуги адвокатським бюро «Руслана Гураля», які вказані у звіті про надану правничу допомогу, на предмет обсягу таких послуг та виконаних робіт, складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, складності справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, до 3000 грн.

Суд також враховує, позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про не співмірність заявлених до відшкодування витрат, проте вважає, що такі підлягають стягненню лише в сумі 3000 грн. Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права в частині форми прийняття рішення за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі та не врахував усіх критеріїв при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає правильним скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою заяву ТзОВ «Адемн» задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 143, 243, 252, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 500/4231/22 та ухвалити постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС у Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адемн» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 26.06.2023.