Рішення

від 03.10.2007 по справі 45/120-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03"

жовтня 2007 р.                                                           

Справа № 45/120-07

вх. № 3669/5-45

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Коробко Є.С.

за участю представників сторін:

позивача - Швидченко М.Л., довіреність б/н від 07.03.2007 р.,

відповідача - ОСОБА_2., довіреність від 15.03.2007 р.  

розглянувши справу за позовом ДП "Луганськкожа" ТОВ

"Токімпекс", м. Луганськ 

до  СПДФО ОСОБА_1., м.

Харків  

про стягнення 88127,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд вилучити у відповідача і передати позивачу

шкіряну продукцію на суму 88127,28 грн., а також відшкодувати позивачу судові

витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору

комісії від 04.01.2005 р. за № 04/01 позивач передав відповідачу за накладною №

22.6 від 31.01.2005 р. продукцію на загальну суму 88127,28 грн., відповідач

продукцію отримав, проте одержані кошти та звіт за реалізовану продукцію

відповідно до вимог договору позивачу не надав. Враховуючи умови п. 2.4

договору комісії, згідно до якого у випадку невиконання у 30-денний строк

зобов'язання щодо продажу продукції, відповідач повинен повернути позивачу

непроданий товар, позивач звернувся з позовом до суду.  Позивач в засіданні суду 01.06.2007 р. надав

заяву про зміну предмету позову, зокрема вказав, що порушені права позивача

мають бути захищені шляхом стягнення з відповідача коштів в сумі 88127,28 грн.,

які він одержав від продажу майна позивача. У письмових поясненнях у справі

позивач зазначив, що представлена відповідачем квитанція прибуткового касового

ордеру є підробленою, оскільки до каси позивача відповідач коштів в сумі боргу

не вносив. Наполягав на проведенні експертизи наданого відповідачем фінансового

документу.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції позовні

вимоги не визнає, зазначаючи на проведення розрахунку із позивачем за

прибутковим касовим ордером, проти зміни позову не заперечував. Надав суду

письмові пояснення, в яких зазначив, що кошти від відповідача в сумі  88127,28 грн. до каси позивача прийняв

помічник головного бухгалтера ОСОБА_4. Проти проведення експертизи не

заперечував.              

За узгодженим клопотанням сторін строк  розгляду справи продовжувався, відповідно до

ч. 4 ст. 69 ГПК України.     

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2007 р.

призначено у справі судову почеркознавчу експертизу і судово-технічну

експертизу документів, проведення яких було доручено експертам Харківського

науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, в зв'язку з

чим відповідно до ст. 79 ГПК України провадження по справі було зупинене.   

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2007 р.

поновлено провадження у справі.

В засіданні суду 03.10.2007 р. позивач позовні вимоги підтримує в

повному обсязі, до справи надав клопотання про відкликання раніше заявленого

клопотання про вжиття запобіжних заходів.

03.10.2007 р. в засіданні суду від відповідача прийшов представник

ОСОБА_2. за довіреність від 15.03.2007 р., який не заперечував проти

відкликання позивачем  клопотання

позивача в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України та заявив клопотання про

відкладення розгляду справи у зв'язку із відсутністю представника відповідача:

ОСОБА_3 .

Позивач заперечує проти клопотання відповідача посилаючись на

наявні доручення відповідача, тривалість розгляду справи в суді, а також на

висновки проведеної експертизи.

Суд розглянувши клопотання позивача щодо відкликання раніше

заявлено клопотання про вжиття запобіжних заходів та  клопотанні 

відповідача поро відкладення розгляду справи, вислухавши пояснення

представників сторін, дійшов висновку про прийняття відмови позивача від

клопотання про вжиття запобіжних заходів, а також з огляду на те, що відповідно

до поданих суду нотаріально посвідчених доручень від 04.04.2007 р. та від

15.03.2007 р. відповідачем надано шести особам представляти інтереси  відповідача в тому числі й в судових

органах,  відмовив відповідачу в

задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представників

сторін, суд встановив, що 04.01.2005 р. між сторонами було укладено договір

комісії                      № 04/01

відповідно до умов якого, відповідач (комісіонер) зобов'язався реалізувати шкіряну

продукцію, яку він одержав від позивача (комітент) за накладною від 31.01.2005

р. № 22.6. на суму 88127,28 грн.

Відповідач продав продукцію позивача, що підтверджується

наданою                        № 700001

від 07.02.2005 р., проте, грошових коштів позивачу не перерахував і звіту про

належне виконання даного доручення не надав, чим порушив умови договору

комісії. Згідно з п.2.5 договору комісії № 04/01 одержані грошові кошти  комісіонер зобов'язаний передати комітенту

протягом 7 банківських днів після завершення угоди. Суми перерахованих

комітенту коштів за реалізоване майно, повинні підтверджуватись звітом

комісіонера, із зазначенням найменування, кількості та ціни реалізованого

товару (п. 3.2.4 договору комісії № 04/01).

В сулу встановленого ст. 33 ГПК України правила кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень. Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює

докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному

та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх

сукупності.

Відповідачем не надано доказів належного виконання ним

зобов'язання з передачі позивачу коштів одержаних від продажу прийнятої на

комісію продукції. Таким доказом суд не сприймає надану відповідачем квитанцію

прибуткового касового ордеру № 18 від 12.02.2005 р. на суму 88127,28 грн. з

огляду на те, що справжність цього документу в ході розгляду справи не

підтвердилась.

Відповідно до „Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні”, затвердженого Постановою Правління НБУ №72 від

19.02.2001 р. зареєстрованого в Мінюсті України 15.03.2001 р. №237/5428, яке

було чинним станом на 12.02.2005 р. (надалі - Положення), приймання готівки

касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними

головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про

приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або

особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою

підприємства (п. 3.2. Положення).

Станом на 12.02.2005 р. особою, яка займала посаду

бухгалтера-касира на підприємстві позивача, уповноваженою на проведення касових

операцій з готівкою, була ОСОБА_5, що підтверджується копіями штатного розкладу

позивача та наказу № 2-ОК від 01.04.2003 р. Головним бухгалтером позивача

станом на 12.02.2005 р. була ОСОБА_6, про свідчить копія наказу № 1-к від

11.03.2003 р. З копій штатного розкладу позивача від 01.08.2003 р. та наказу

про призначення № 15-ОК від 31.07.2003 р. вбачається, що ОСОБА_4, який за

поясненнями відповідача, видав йому квитанцію прибуткового касового ордеру №

18, станом на 12.02.2005 р. займав посаду 

фінансового директора позивача.

Надана відповідачем квитанція № 18 від 12.02.2005 р. не підписана

жодною з вказаних посадових осіб підприємства позивача, як цього вимагає

Положення. Згідно з висновком проведеної у справі судової почеркознавчої

експертизи № 6219 від 12.09.2007 р. підписи, розташовані на квитанції прибуткового

касового ордеру № 18 від 12.02.2005 р. у рядках: „Головний бухгалтер” та

„Касир”, виконані не ОСОБА_6., не ОСОБА_5., не ОСОБА_4., а іншою особою.

Тому суд вважає, що квитанція прибуткового касового ордера не

доводить факту передачі відповідачем коштів в сумі 88127,28 грн. до каси

позивача і, відповідно, факту прийняття позивачем вказаної суми коштів.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідачем не

підтверджені викладені в письмових поясненнях на позов заперечення відповідача

стосовно проведення ним розрахунку із директором позивача, з подальшим

одержанням прибуткового касового ордеру від ОСОБА_4. Доказів на підтвердження

цих обставин відповідач не надав. Суд відзначає, що відповідно до п. 2.1.

Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і

зберігають на цих рахунках свої кошти на договірних умовах, здійснюють

розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських

відносинах, пріоритетно у безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням

діючих обмежень) у порядку, установленому законодавством України, у тому числі

нормативно-правовими актами Національного банку України. В силу обмеження,

встановленого п. 2.3. Положення сума готівкового розрахунку одного підприємства

(підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, не має

перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома

платіжними документами. Квитанція прибуткового касового ордеру № 18 від

12.02.2005 р. вимозі наведеної вище нормі закону не відповідає.     

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших

актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -

відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановити справжність або підробленість частини відтиску круглої

печатки, наявної на квитанції прибуткового касового ордеру № 18, не надається

можливим. Відповідно до висновку криміналістичної судово-технічної експертизи

документів                  № 6220 від

14.09.2007 р. встановити, чи нанесено відтиск круглої печатки, частина якого є

на квитанції прибуткового касового ордеру № 18 від 12.02.2005 р. на суму 88127,28

грн., кліше печатки ЛП „Луганськкожа” ТОВ „Токімпекс”, не представляється

можливим.

Крім того, суд бере до уваги, що іншими письмовими доказами у

справі спростовується твердження відповідача щодо проведення ним розрахунків із

позивачем. Зокрема, копія касової книги позивача свідчить, що операція з

внесення до каси позивача готівки на суму 88127,28 грн. згідно з вимогою п. 4.2

Положення, відповідно до якої усі надходження готівки в національній валюті

підприємства враховують у касовій книзі, не відображена. З витягу з книги

реєстрації прибуткових ордерів з 01.01.05 р. по 31.05.05 р. вбачається, що

прибутковий касовий ордер № 18 від 12.02.2005 р. в журналі реєстрації

прибуткових і видаткових касових документів позивача як первинний документ

бухгалтерського обліку не зареєстрований. Номер ордеру, квитанцію якого надав

відповідач, не співпадає з нумерацією касових ордерів, зареєстрованих

бухгалтерією позивача, як того вимагає п. 3.11. Положення. Підстави для сумніву

щодо правильності відображення позивачем операцій з готівкою (в т.ч. у

відносинах з відповідачем) в суду відсутні. Долучена до матеріалів справи копія

Акту перевірки дотримання ДП „Луганскьккожа” ТОВ „Токімпекс” вимог податкового

та валютного законодавства, проведеної ДПІ у жовтневому районі                               м. Луганська №73/23-32418660

від 30.11.2005 р. за період з 01.04.2004р. по 30.09.2005р., підтверджує

відсутність порушень порядку касових операцій з готівкою підприємством

позивача.

Також відповідачем не доведений факт належного виконання ним

зобов'язання надати позивачу звіт про виконання доручення за договором

комісії                 № 04/01 від

04.01.2005 р. Відповідних доказів на підтвердження цього факту суду не

представлено. Відповідач в цій частині також порушив договірні умови та вимоги

закону. Відповідно ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням

комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все

одержане за договором комісії.

За таких обставин, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що

підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 49 ГПК України, враховуючи задоволення позовних

вимог, судові витрати по сплаті державного мита, витрат за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати по оплаті за

проведення судової експертизи покладаються 

на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з СПДФО ОСОБА_1, АДРЕСА_1(в тому числі з НОМЕР_1в філії

Укрексімбанк м. Харкова, МФО НОМЕР_2, код НОМЕР_3) на користь Дочірнього

підприємства „Луганськкожа” Товариства з обмеженою відповідальністю

„Токімпекс”, м. Луганськ, вул. Дніпровська, 47 (р/р 2600514708 в ЛОД АППБ

„Аваль”, МФО 304007 код ЄДРПОУ 32418660) - 88127,28 грн. боргу, 881,00 грн.

держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу, 871,60 грн. витрат по оплаті за проведення судової експертизи.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення підписане 

08.10.2007 р.

Суддя                                                         

                                  Калініченко

Н.В.