Постанова

від 15.11.2007 по справі 45/120-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2007

р.                                                          

Справа № 45/120-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О.,

судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за

участю представників сторін:

позивача - Базілевський В.І.

відповідача -  ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків  (вх. № 3161 Х/3) на рішення господарського

суду Харківської області від 03.10.07 р. по справі № 45/120-07

за позовом Дочірнього

підприємства «Луганськкожа» Товариства з обмеженою відповідальністю

«Токімпекс», м. Луганськ

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 88 127,28 грн.

встановила:

Позивач, Дочірнє підприємство «Луганськкожа» Товариства з

обмеженою відповідальністю «Токімпекс», м. Луганськ, звернувся до

господарського суду Харківської області з позовною заявою,  в якій просив вилучити у Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків і передати

позивачу шкіряну продукцію на суму 88 127,28 грн., а також відшкодувати судові

витрати.

В подальшому ДП «Луганськкожа» ТОВ «Токімпекс» надав до місцевого

господарського суду заяву про зміну предмету позову та просив стягнути з

відповідача коштів в сумі 88 127,28 грн., які він одержав від продажу шкіряної

продукції.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду першої

інстанції з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи,

оскільки вважає, що надана відповідачем квитанція прибуткового касового ордеру,

як доказ сплати позивачу коштів в розмірі 88 127,00 грн., є підробленою.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2007р.

призначено у справі почеркознавчу експертизу і судово-технічну експертизу

документів, проведення якої було доручено експертам Харківського

науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. М.С. Бокаріуса.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.07р. по

справі                         №

45/120-07 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з СПД ФО

ОСОБА_1 на користь ДП «Луганськкожа» ТОВ «Токімпекс» 88 127,28 грн. боргу,

881,00 грн. держмита , 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу, 871,60 грн. витрат по оплаті за проведення судової

експертизи.

Суд першої інстанції в мотивування прийнятого рішення на підставі

висновків почеркознавчої експертизи № 6219 від 12.09.2007р., криміналістичної

судово-технічної експертизи документів № 6220 від 14.09.2007р., а також інших

письмових доказів послався на те, що квитанція прибуткового касового ордера не

доводить факту передачі відповідачем коштів в сумі 88 127,28 грн. до каси

позивача і, відповідно, факту прийняття позивачем вказаної суми коштів, в

зв'язку з чим вважає недоведеним відповідачем факт належного виконання своїх

зобов'язань за договором комісії № 04/01 від 04.01.2005р., а тому  дійшов висновку, про визнання позовних вимог

обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не

погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом порушені норми

матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи,

посилаючись при цьому на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що

відтиск круглої печатки на квитанції від 12.02.2005р. є підробленим, в зв'язку

з чим вважає дану квитанцію належним доказом на отримання позивачем від

відповідача коштів на суму 88 127,28 грн. вартості шкіряної продукції. Крім

того, на думку відповідача, 

господарський суд, маючи сумніви щодо недостовірності наданих

відповідачем письмових доказів, повинен був зупинити провадження у справі та

направити матеріали справи до прокуратури для проведення перевірки підробки

квитанції від 12.02.2005р. слідчим шляхом.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу вважає рішення суду

першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та

процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку

з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без

задоволення, як безпідставну. В обґрунтування наданих заперечень відповідач посилається

на те, що квитанція до прибуткового касового ордеру № 18 від 12.02.2005р. на

суму 88 127,28 грн., не є підтвердженням такої сплати, оскільки, відповідно до

висновків експертизи, підписи на даному документі є сфальсифікованими, а

встановити справжність частини відтиску круглої печатки не представляється

можливим. Позивач також зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу

виконання ним умов договору комісії № 04/01 від 04.01.2005р.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи

та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи

апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін,

колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без

задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, 

господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення

та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за

якими встановив, що 04.01.2005р. між сторонами укладено договір комісії № 04/01

(далі, Договір), відповідно до умов якого, відповідач (комісіонер) зобов'язався

реалізувати шкіряну продукцію, яку він одержав від позивача (комітент) за

накладною  за № 22.6 від

31.01.2005р.  на суму 88 127,28 грн.

Відповідач продукцію позивача реалізував, що підтверджується

видатковою накладною № 700001 від 07.02.2005р., проте грошових коштів позивачу

не перерахував і звіту про належне виконання даного доручення не надав, чим

порушив умови договору комісії.

Згідно п. 2.5 Договору одержані грошові кошти комісіонер

зобов'язаний передати комітенту протягом 7 банківських днів після завершення

угоди. Суми перерахованих комітенту коштів за реалізоване майно, повинні

підтверджуватись звітом комісіонера, із зазначенням найменування, кількості та

ціни реалізованого товару (п. 3.2.4 Договору).

Відповідачем в підтвердження передачі позивачу коштів, одержаних

від продажу прийнятої на комісію продукції, надана квитанція прибуткового

касового ордеру № 18 від 12.02.2005р.  на

суму 88 127,28 грн.

Відповідно до висновку проведеної у справі судової почеркознавчої

експертизи               № 6219 від

12.09.2007р., підписи, розташовані на квитанції прибуткового касового ордеру №

18 від 12.02.2005р. у рядках: «Головний бухгалтер» та «Касир»,  виконані не посадовими особами позивача, а

іншою людиною.

Згідно висновку криміналістичної судово-технічної експертизи

документів № 6220 від 14.09.2007р. встановити, чи нанесено відтиск круглої

печатки, частина якого є на квитанції прибуткового касового ордеру № 18 від

12.02.2005р. на суму 88 127,28 грн., кліше печатки ДП «Луганськкожа» ТОВ

«Токімпекс», не представляється можливим.

За таких обставин, місцевий господарський суд в своєму рішенні

дійшов висновку, що квитанція прибуткового касового ордера не доводить факту

передачі відповідачем коштів в сумі 88 127,28 грн. до каси позивача і,

відповідно, факту прийняття позивачем вказаної суми коштів.

Слід зазначити, що дані висновки суду першої інстанції ґрунтуються

не тільки на висновках вищезазначених експертиз, а і підтверджені іншими

письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують

твердження відповідача щодо проведення ним розрахунків із позивачем.

Так, відповідно до «Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ № 72 від

19.02.2001р., підприємства, які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають

на цих рахунках свої кошти на договірних умовах, здійснюють рахунки за своїми

грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно

у безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням діючих

обмежень) у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими

актами Національного банку України. В силу обмеження, встановленого п. 2.3

даного Положення, сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємцем)

з іншим підприємством (підприємцем) через їх каси, не має перевищувати десяти тисяч

гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.

Проте, квитанція прибуткового касового ордеру № 18 від

12.02.2005р. вимозі наведеної вище нормі закону не відповідає.

Крім того, копія касової книги позивача свідчить що операція з

внесення до каси позивача готівки на суму 88 127,28 грн. згідно з вимогою п.

4.2 Положення, відповідно до якої усі надходження готівки в національній валюті

підприємства враховують у касовій книзі, не відображена. З витягу з книги

реєстрації прибуткових ордерів з 01.01.05р. по 31.05.05р. вбачається, що

прибутковий касовий ордер №18 від 12.02.05р. в журналі реєстрації прибуткових

та видаткових касових документів позивача як первинний документ бухгалтерського

обліку не зареєстрований. Номер ордеру, квитанцію якого надав відповідач, не

співпадає з нумерацією касових ордерів, зареєстрованих бухгалтерією позивача,

як того вимагає п. 3.11 Положення.

Судом першої інстанції також досліджені докази на підтвердження

правильності відображення позивачем операцій з готівкою ( в тому числі у

відносинах з відповідачем), зокрема, копія Акту перевірки дотримання  ДП «Луганськкожа» ТОВ «Токімпекс»  вимог податкового та валютного законодавства,

проведеної ДПІ у Жовтневому районі                     м. Луганська № 73/23-324418660

від 30.11.2005р. за період з 01.04.2004р. по 30.09.2005р., що свідчить про

відсутність порушень порядку  касових

операцій з готівкою підприємством позивача.

Відповідно до ст.1022 Цивільного кодексу України, після вчинення

правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і

передати йому все одержане за договором комісії.

Однак, відповідачем не доведений факт надання позивачу звіту про

виконання ним зобов'язання за договором комісії № 04/01 від 04.01.2005р.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про

порушення відповідачем договірних умов та вимог чинного законодавства, в

зв'язку з чим визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню.

З даними висновками господарського суду повністю погоджується

колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням,  що ґрунтується

на всебічному,  повному  і 

об'єктивному  розгляді в судовому

процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним

тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, 

що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх  відсутності 

-  на  підставі 

закону,  що регулює  подібні 

відносини,  або  виходячи 

із  загальних засад і змісту

законодавства України.

Оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає

зазначеним вище вимогам, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги

обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому,

узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку

регулюють спірні правовідносини,  що

призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідач на підтвердження правомірності своєї позиції

посилається в апеляційній скарзі на те, що квитанція прибуткового касового

ордеру № 18 від 12.02.2005р. є належним доказом на отримання позивачем від

відповідача коштів на суму 88 127,28 грн., оскільки, на його думку, в

матеріалах справи відсутні докази того, що відтиск круглої печатки на квитанції

є підробленим.

Колегія суддів визнає необґрунтованість та безпідставність таких

тверджень і вважає, що висновок криміналістичної судово-технічної експертизи

документів № 6220 від 14.09.2007р., який є 

істотним  для правильного

вирішення даного господарського спору між сторонами по справі, спростовує

викладену позицію відповідача, оскільки 

встановити справжність частини відтиску круглої печатки на квитанції

прибуткового касового ордеру № 18 від 12.02.2005р. на суму 88 127,28 грн., не

представляється можливим. Таким чином, відсутні підстави вважати справжність

відтиску печатки, що виключає посилання на зазначену квитанцію, як на справжній

документ.

Крім того, місцевим господарським судом під час вирішення справи

були досліджені інші письмові докази, які є підтвердженням того,  що квитанція прибуткового касового ордера не

доводить факту передачі відповідачем коштів в сумі 88 127,28 грн. до каси

позивача і, відповідно, факту прийняття позивачем вказаної суми коштів.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом

першої інстанції норм процесуального права щодо не направлення матеріалів

справи до прокуратури для проведення перевірки підробки квитанції від

12.02.2005р. слідчим шляхом, колегією суддів до уваги не береться, оскільки

відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України надсилання

господарським судом матеріалів справи до слідчих органів, не є обов'язковим для

господарського суду, проте, ст. 33 Господарського процесуального кодексу

України чітко визначено обов'язок доказування, який розподіляється між

сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які

обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд

у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням того, що наявність заборгованості відповідача перед

позивачем в розмірі 88 127,28 грн. за договором комісії № 04/01 від

04.01.2005р. підтверджена належними доказами по справі та визнана судом,

відповідач доказів сплати  заборгованості

в розмірі 88 127,88 грн. не представив, аргументованих заперечень, які б спростовували

висновки судової почеркознавчої експертизи № 6219 від 12.09.2007р. та

криміналістичної судово-технічної експертизи документів № 6220 від

14.09.2007р., проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових

експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса не надав, в зв'язку з чим позовні

вимоги є обґрунтованими, та правомірно визнані господарським такими, що

підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів, відповідач не обґрунтував і не довів

належними та допустимими доказами правомірність викладених заперечень щодо

позовних вимог. Разом з цим, факти, викладені в апеляційній скарзі та його

посилання на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції,

не знайшли свого підтвердження під час вирішення справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного

господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного

та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду

Харківської області від 03.10.2007р. по справі № 45/120-07 прийняте без

порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи позивача з яких

подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для

його зміни чи скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, п. 1

ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

апеляційного господарського суду,  -

постановила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарськогосуду Харківської області від 03.10.2007р. по

справі                     № 45/120-07 залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                                   

Демченко В.О. 

                                 Судді                                                               

    Такмаков Ю.В. 

Барбашова С.В.