Рішення

від 06.06.2023 по справі 205/7032/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

06.06.2023 Єдиний унікальний номер 205/7032/21

Провадження № 2/205/1501/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді БасовоїН.В., за участю секретаря судового засідання Саруханової К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 12 серпня 2021 року звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, у якому з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 74 178,24 грн., компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустку в розмірі 21200,97 грн., заборгованість за відрядження в розмірі 5309,93 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні в розмірі 133262,79 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.; судові витрати в розмірі 9777,73 грн., з яких: 1777,73 грн. судовий збір, 8000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Позов мотивованийтим,що позивачз 1993року працюваву відповідачана різнихпосадах.14червня 2021року позивачазвільнено завласним бажанням.При цьому,відповідач удень звільненняне здійснивз позивачемповний розрахунок.06жовтня 2021року відповідачздійснив частковийрозрахунок зпозивачем,сплативши йомучастину заборгованостііз заробітноїплати,а саме 40397,29грн.Заборгованість відповідачаперед позивачемскладає 251951,93грн.,з яких:74178,24грн.(114575,53грн. 40397,29грн.) заборгованістьпо заробітнійплаті; 133 262,79 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 14 серпня 2021 року по 20 грудня 2021 року; 21 200,97 грн. компенсація за невикористану основну та додаткову відпустку; 5 309,93 грн. заборгованість за відрядження; 10 000,00 грн. моральна шкода; 8 000,00 грн. витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року зобов`язано ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» надати суду належним чином засвідчену довідку про заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з січня 2021 року по червень 2021 року; довідку про заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з січня 2021 року по червень 2021 року; довідку про суму компенсації за невикористану основну та додаткову відпустки.

Ухвалою Ленінськогорайонного судум.Дніпропетровська від16серпня 2022року зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду Дніпропетровської області надати на адресу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містять інформацію про страховий стаж, заробітну плату та сплату страхових внесків страхувальниками за період з 01 січня 2021 року по теперішній час.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 74 178,24 грн., компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустку в розмірі 21 200,97 грн., заборгованість за відрядження в розмірі 5 309,93 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні в розмірі 133 262,79 грн., моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9 544,89 грн., з яких: 1 735,40 грн. судовий збір, 7 809,49 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2023 року заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди скасовано.

Позивач письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. У запереченнях представник відповідача позовні вимоги визнав частково в частині стягнення середнього заробітку в розмірі 78614,40 грн. Зазначив, що повний розрахунок з позивачем був проведений 07 жовтня 2021 року. Позивачем до розрахунку заборгованості по заробітній платі в порушення вимог чинного законодавства включена заборгованість за договорами підряду. Середній заробіток позивача за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку (14.06.2021р. 07.10.2021р.) склав 78 614,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1993 року працював у відповідача на різних посадах (а.с. 13-30).

Наказом № 43-К від 14 червня 2021 року позивача звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України; виплатити компенсацію за невикористану основну і додаткову щорічну відпустку за 21 календарний день (а.с. 12).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно положень статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, при звільненні остаточний розрахунок з позивачем відповідачем не був проведений, заборгованість по заробітній платі була виплачена лише 06 жовтня 2021 року в розмірі 40 397,29 грн., в т.ч. компенсація відпустки 7954,48 грн. (а.с. 169).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2021 року та 01 травня 2021 року між ПрАТ «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) були укладені договори підряду, заборгованість за оплату послуг за якими позивачем включена до загального розміру заборгованості по заробітній платі.

Разом з тим, стягнення заборгованості за договором підряду не регулюється нормами трудового законодавства, а ці правовідносини по своїй суті є договірними.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що визначений позивачем розмір невиплаченої заборгованості: по заробітній платі 74 178,24 грн., компенсації за невикористану відпустку 21 200,00 грн. та заборгованості за відрядження 5 309,93 грн. не підтверджений належними, достатніми та достовірними доказами, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України підприємство, установа або організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу. Тобто, підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Середньоденний заробіток позивача становить 689,60 грн. (а.с. 169).

Середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 червня 2021 року по 06 жовтня 2021 року складає 79 993,60 грн.: 689,60 грн. х 116 днів = 79993,60 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи тривалість моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих зв`язках, і наслідків, що наступили, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 79 993,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України суд виходить із наступного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснював адвокат Кошовий В.К. на підставі договору по надання правової допомоги від 06 серпня 2021 року (а.с. 41-42).

В акті приймання-передачі виконаних робіт та звіті про надані послуги від 20 грудня 2021 року зазначений обсяг робіт, наданих адвокатом (а.с. 64-65).

Позивачем було здійснено оплату послуг адвоката на загальну суму 8 000,00 грн. (а.с. 66).

Також позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1777,73 грн. (а.с. 4, 72).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 3886,68 грн., з яких: 706,65 грн. судовий збір, 3180,03 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 129 Конституції України, ст. ст. 15-16 ЦК України, ст. ст. 47, 94, 115-117, 233 КЗпП України, ст. ст. 3, 27, 34 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 354, 430 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» (код ЄДРПОУ: 01412851, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 54) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 79 993,60 грн. (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто три гривні 60 копійок) та моральну шкоду в розмірі 500,00 грн. (п`ятсот гривень).

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 886,68 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 68 копійок), з яких: 706,65 грн. судовий збір, 3 180,03 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова