Рішення

від 14.06.2023 по справі 904/4923/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023м. ДніпроСправа № 904/4923/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Криворізький національний університет, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг в особі Відокремленого структурного підрозділу "Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету", Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг

про стягнення неустойки у розмірі 314 803,57 грн.

Представники:

від позивача: Іванченко І.С., представник;

від відповідача: Чернець І.А., адвокат;

від третьої особи: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить (з урахуванням збільшення позовних вимог) стягнути з Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" пеню у розмірі 794,01 грн. та неустойку у розмірі 393 749,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майно орендарем своєчасно не було повернуто, керуючись ст. 785 Цивільного кодексу України, позивачем нарахована та заявлено до стягнення пеню у розмірі 794,01 грн. та неустойку в розмірі 393 749,66 грн. за період з лютого 2021 по 05.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 24.01.2023 о 10:00 год.

19.01.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача - Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшов відзив на позовну заяву.

19.01.2022 через систему "Електронний суд" від відповідача - Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2023 у задоволенні заяви відповідача - Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

Уповноважений представник позивача у підготовче засідання 24.01.2023 прибув.

Відповідач прибуття повноважного представника у засідання не забезпечив, натомість через систему "Електронний суд" 24.01.2023 надійшло від останнього клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2023 клопотання, представника відповідача - Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено та підготовче судове засідання відкладено на 15.02.2023 о 12:00 год.

15.02.2023 від позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 26.03.2023 включно та в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2023 о 10:00 год. в відеоконференції за участю представника відповідача.

15.03.2023 через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшло клопотання/заява про збільшення позовних вимог, у якому просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 794,01 грн. та неустойку у розмірі 393 749,66 грн.

15.03.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.03.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, у якому просить залучити до розгляду даної справи, на стороні позивача, Криворізький національний університет, в особі Відокремленого структурного підрозділу "Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету", в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Криворізький національний університет в особі Відокремленого структурного підрозділу "Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету" та підготовче судове засідання відкладено на 20.04.2023 о 12:00 год. в відеоконференції за участю представника відповідача.

03.04.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04.04.2023 від позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи підтвердження направлення документів на електронну адресу третьої особи.

У призначене підготовче судове засідання 20.04.2023 з`явились представники сторін.

Відповідачем заявлено усне клопотання про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на необхідність виконання позивачем положень ст.ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України в частині надіслання третій особі документів, оскільки додані позивачем до матеріалів справи докази відправлення третій особі документів не є належним доказом.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Розглянувши у судовому засіданні 20.04.2023 усне клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд на місці ухвалив відмовити у його задоволенні, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2023 о 15:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.

25.04.2023 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення по суті справи.

25.04.2023 від третьої особи до суд надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи та проводити судовий розгляд справи за наявними матеріалами, з урахуванням письмових пояснень.

17.05.2023 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення по суті справи.

Протокольною ухвалою 17.05.2023, оголошено перерву до 14.06.2023 о 11:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.

13.06.2023 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.06.2023 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Суд протокольною ухвалою 14.06.2023 заяву позивача, яке надійшло до суду 14.06.2023 долучив до матеріалів справи та не прийняв до розгляду.

Розгляд справи по суті 15.03.2022 не відбулось у зв`язку із запровадженням з 24.02.2022 воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області 15.04.2022 призначено справу до судового розгляду по суті 05.05.2022 о 10:30 год.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 14.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ПОЗИЦІЇ СТОРІН:

Позиція позивача, викладена у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як орендар нерухомого майна площею 44,6 кв.м., розміщеного за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Тухачевсвкого, 26а, продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку дії договору оренди №12/02-4173-ОД від 06.10.20210, який припинив свою дію 05.08.2020, що стало підставою для нарахування та заявленою (з урахуванням збільшення позовних вимог) до стягнення пеню у розмірі 794301 грн. та неустойку в розмірі 393 749,66 грн. за період з 15.03.2021 по 15.02.2022.

Позиція відповідача, викладена у відзиві позовну заяву.

Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування викладених у відзиві заперечень відповідач посилається на наступні обставини.

Позивач при зверненні з позовною заявою від 22 грудня 2022р. № 10-11-04374 просить Суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 314 605,35 грн., оскільки здійснив нарахування неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України в загальній сумі 583 221,82 грн за період: 01 лютого 2021р. - 05 січня 2022 року , з урахуванням строків оплати орендної плати (згідно пункту 3.6 договору, не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим) . При проведенні розрахунку неустойки позивач зазначає про існуючу переплату, що була зроблена відповідачем при оплаті орендної плати за користування орендованим майном в розмірі 268 616,47 грн., яка виникла внаслідок проведення оплати 50% орендної плати, в період з 05 серпня 2020 року по 30 квітня 2022 року ,на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Маємо зазначити що позивач не в повному обсязі врахував кошти, які були сплачені відповідачем як орендна плата за договором №12/02-4173-ОД від 06.10.2010 р. Так, позивач не врахував кошти сплачені відповідачем, як 50% орендної плати на користь Автотранспортного фахового коледжу Криворізького національного університету в сумі 327 694,26 грн. Таким чином, сума переплати складає 600 773,29 грн, що була сплачена відповідачем, як орендна плата у позадоговірний період, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та на користь Автотранспортного фахового коледжу Криворізького національного університету, про що свідчать додані до відзиву платіжні доручення.

Відповідач вважає, що позивач невірно нарахував передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойку, оскільки не врахував в повному обсязі сплачені кошти відповідачем за період з 05 серпня 2020 року по 30 квітня 2022 року, що були сплачені відповідачем, за користування орендованим майном у позадоговірний період, як орендна плата у розмірі 600 773,29 грн. = 268 616,47 грн. (орендодавцю) + 327 694,26 грн. ( балансоутримувачу), оскільки у відповідача є переплата за договором оренди №12/02-4173-ОД від 06.10.2010 р., в розмірі 600 773,29 грн. тому у позивача відсутні підстави здійснювати нарахування та вимагати сплати неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період 01 лютого 2021р. - по 5 січня 2022 року в сумі 314 605,35 грн.

Позиція третьої особи

Третя особа не підтримує заперечення проти позову, викладені у відзиві відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

З матеріалів справи вбачається, що між Регіональним відділенням Фонду держмайна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 39 від 17.01.2019 є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Київстар (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4173-ОД від 06.10.2010 (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно частину даху під розміщення антени та контейнеру (далі - майно) площею 44,6 кв.м, розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Тухачевського, 26а, на даху 9-ти поверхового будинку, що перебуває на балансі Криворізького автотранспортного технікуму КТУ (балансоутримувач), правонаступником якого є Криворізький національний університет в особі Відокремленого структурного підрозділу "Автотранспортний фаховий коледж Криворізького національного університету"), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 01.09.2010 і становить за незалежною оцінкою 233 409, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв`язку (пункт 1.2 договору).

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору орендар набуває права строкового платного користування державним майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2010 року 5849,45 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень 2010 року.

За змістом пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за завітним, у співвідношенні:

50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 2 924,73 грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 2 924,72 грн.

Відповідно до пункту 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Сторони встановили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання передачі орендодавцеві зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються невиконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення (пункт 5.5 договору).

За умовами пункту 5.19 договору орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання цього договору.

У разі наміру продовжити строк дії договору оренди орендар зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копію договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (пункт 5.20 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що цей договір укладено строком на один рік, що діє з 06 жовтня 2011 року по 5 жовтня 2011 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, поданою відповідно до пункту 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (пункт 10.2 договору).

Згідно з пунктом 10.3 договору зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Чинність цього договору припиняється, серед іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (пункт 10.9 договору).

Відповідно до пункту 10.11 договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов`язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено договором.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 10.12 договору).

Відповідно до умов договору об`єкт оренди передано орендарю в платне користування за актом приймання-передачі від 06.10.2010.

Додатковими угодами від 21.11.2011, 03.02.2015, 13.09.2017 про внесення змін до договору оренди сторони, серед іншого, продовжували строк дії договору, відповідно, з 06.10.2011 по 05.09.2014 включно; з 06.09.2014 по 05.08.2017 включно; з 06.08.2017 по 04.08.2020 включно. Також додатковими угодами від 21.11.2011 та від 03.02.2015 внесені зміни в п. п. 3.1, 3.6 договору щодо розміру орендної плати та порядку її сплати.

Листом від 03.09.2020 №11-02-04779 позивач повідомив відповідача, що договір припинив свою дію з 05.08.2020 і що відповідачу необхідно повернути державне майно за актом приймання передачі балансоутримувачу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2022 у справі №904/7728/21, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду у цій справі від 09.06.2022, що набрали законної сили, встановлено, що договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4173-ОД від 06.10.2010, є таким, що припинив свою дію 05.08.2020 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено. У зв`язку з викладеним відмовлено відповідачу в задоволенні позову про визнання договору продовженим.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув балансоутримувачу за актом приймання передачі орендоване майно, що є предметом договору, який припинив свою дію 05.08.2020, та згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2022 у справі №904/5802/21 стягнуто з відповідача неустойку за період з серпня 2020 по січень 2021 за договором оренди № 12/02-4173-ОД, а новий договір № 12/7480-6586 укладено 06.01.2022, заборгованість зі сплати неустойки за період з лютого 2021 по січень 2022 (в тому числі враховуючи переплату з орендної плати за весь період після припинення терміну дії договору) складає (з урахуванням збільшення позовних вимог) 393 749,66 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі (статті 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 283, 284, 286 Господарського кодексу України), а тому обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Також правовідносини з оренди державного майна регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна. До 01.02.2020р. діяв Закон Про оренду державного та комунального майна № 2269-ХІІ від 10.04.1992р., а з 01.02.2020р. вступив в дію Закон України Про оренду державного та комунального майна № 157 ІХ від 03.10.2019р.

Водночас, самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, є неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, що є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору оренди, коли користування майном стає неправомірним.

Отже, правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору оренди не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, що сформульована в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після припинення строку дії договору продовжував користуватися орендованим майном і сплачувати оренду плату. Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень за період користування орендованим майном: серпень 2020 року - квітень 2022 року відповідачем було сплачено орендну плату в загальній сумі 600 773,29 грн, з яких позивачу як орендодавцю в загальній сумі 268 616,47 грн та 327 694,26 грн.

Статтею 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна, в редакції на час укладення договору, встановлено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Приймаючи до уваги приписи ст. 75 ГПК України Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4173- ОД від 06.10.2010, є таким, що припинився 05.08.2020р. на підставі закінчення строку, на який його було укладено. За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховано у спірному періоді неустойку.

З огляду на викладене, з урахуванням п.3.6 договору орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу, а неустойка, у разі неповернення орендованого майна, орендодавцю.

З вищенаведених норм права випливає, що при оренді державного майна орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу, а неустойка, у разі неповернення орендованого майна орендодавцю.

У зв`язку з цим у Господарського суду були відсутні підстави зарахувати сплачену орендну плату балансоутримувачу в рахунок погашення неустойки орендодавцю. Суд правильно зарахував в погашення неустойки лише суму орендних плетежів які були сплачені орендодавцю.

Питання сплаченої балансоутримувачу орендної плати після припинення договору оренди повинно вирішуватися між відповідачем та балансоутримувачем.

Що стосується правової природи неустойки, яка стягується на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, слід зазначити про таке.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним

Таким чином, ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

В той же час, суд погоджується з доводами відповідача щодо неврахування сплачених останнім коштів за весь час користування нерухомим майном після закінчення договору оренди.

Матеріалами справи підтверджено, що позиваче не було враховано сплату відповідачем орендної плати на суму 11 660,92 грн.

З урахуванням викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 384 088,74 грн. В частині стягнення 11 660,92 грн. належить відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 794,01 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.03.2023).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з п. 3.8. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4173-ОД від 06.10.2010р, орендна плата, перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6.співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати.

З поданого позивачем розрахунку пені вбачається, що до суми пені ним віднесені і індекси інфляції. Такий розрахунок не відповідає ані вимогам діючого законодавства, ані умовам договору про які йшлося вище.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 794,01 грн. задоволенню не підлягають.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням викладеного позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 5 731,33 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д; код ЄДРПОУ 14360570) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6; код ЄДРПОУ 42767945) неустойку в розмірі 382 088,74 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 731,33 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.06.2023.

Суддя В.Г. Бєлік