Рішення

від 28.06.2023 по справі 904/2001/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2023м. ДніпроСправа № 904/2001/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод", м. Вільнянськ Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД", м. Дніпро

про стягнення 197 467,70 грн. -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" на свою користь 148 266,96 грн коштів за непоставлений товар, 15 869,24 грн 3% річних, 33 331,50 грн витрат від інфляцій. Судові витрати просить покласти на відповідача

В обґрунтовує свої позовні заяви зазначає, що відповідачем не повернуто кошти у сумі 148 266,96 грн, які перераховані згідно рахунку №2508 від 10.12.2021 на поставку товару та боргу за попереднім рахунком №2379 від 24.11.2021, який відповідачем не поставлений. У зв`язку з чим позивачем було нараховані 3% річних та витрати від інфляцій.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 у справі №904/2001/23 направлено на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" та отримано відповідачем 01.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням №4930021886752.

Також, копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 у справі №904/2001/23 направлено на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД", яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що сформовано довідку про доставку електронного листа до електронної скриньки 21.04.2023.

26.04.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" надійшла заява, в якій просить закрити провадження по справі №904/2001/23 з огляду на тотожність позовів у справах №904/882/22 та №904/2001/23.

Заява мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" вже зверталось до відповідача із позовом про стягнення з останнього у розмірі 148 140,00 грн. за непоставлений товар згідно рахунку №2508 від 10.12.2021, який було сплачено двома платежами 100 000 грн 13.12.2021 та 48 000 грн. 14.12.2021.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/882/22 відмовлено у задоволенні позову. Вказане рішення набрало законної сили, не змінено і не скасоване.

Дані позови повністю збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Усі документи, що долученні до цього позову, було поданні і проаналізовані судом при розгляді тотожного позову у справі № 904/882/22.

Відповідач вважає, що позивач намаганням уникнути тотожності шляхом збільшення позовних вимог на 126,96 грн то тотожність предмета зберігається при зміні розміру позовних вимог, так як при цьому залишається незмінним предмет позову.

За доводами відповідача. спір на дану суму взагалі відсутній, оскільки позивач жодного разу, до моменту звернення до суду, не звертався з заявою про повернення переплати по рахунку, що і було б підставою для повернення 126,96 грн. і відповідно станом на написання даного клопотання, ці кошти вже були повернуті позивачу.

На думку, відповідача у даному випадку спостерігається спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав і є рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2023 позивачу запропоновано надати пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" про закриття провадження у справі №904/2001/23.

11.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" надійшли письмові пояснення, в яких позивач не погоджується із доводами відповідача про однаковість справ, оскільки підставою позову у справі №904/882/22 стала стаття 1212 Цивільного кодексу України, а у справі №904/2001/23 інша підстава позову. Інші доводи відповідача позивач вважає лише спробою затягнути розгляд справи та користування грошима позивача.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов, однак надав заяву про закриття провадження у справі, позивач надав пояснення на заяву про закриття провадження у справі, матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 у справі №904/882/22 встановлені такі обставини від 24.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" (постачальник) укладений договір поставки № 171РБ-21, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця гофпродукцію, далі - товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Асортимент, ціна повару (з урахуванням ПДВ) визначається на підставі узгодженої та підписаної сторонами накладної (чи Специфікації). Ціна повару вказується у товарних накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару (пункт 1.2 договору).

Кількість кожної партії товару, що поставляється, вказується у письмових заявках покупця, які оформлюються окремо. Постачальник узгоджує заявки покупця шляхом виставлення на їх підставі рахунків на оплату (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору поставка кожної партії Товару здійснюється на підставі письмової заявки Покупця, протягом 5-10 (п`яти-десяти) робочих днів з моменту отримання Постачальником 100% передоплати за таку партію Товару, якщо додатково не будуть узгоджені інші умови. При замовленні виробів із мікрогофрокартону та п`ятишарового картону поставка Товару здійснюється на підставі заявки Покупця, протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту отримання Постачальником 100% передплати за такий Товар, якщо додатково не будуть узгоджені інші умови. Заявки надаються постачальнику у письмовій формі за допомогою електронної пошти або факсимільного зв`язку, які забезпечують фіксацію тексту та дату замовлення, або іншим засобом, прийнятим для сторін.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW, м. Дніпро відповідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 2010". За домовленістю сторін поставка може здійснюватися як транспортом постачальника, так і транспортом покупця. Така домовленість оформлюється письмовою угодою до цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що товар вважається переданим з моменту оформлення шляхом відмітки про його отримання на екземплярі накладної (Специфікації) за допомогою підпису представника Покупця, повноваження якого закріплені у довіреності, оформленій відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100% передоплати на підставі виставленого рахунку.

Покупець зобов`язується прийняти заявлений та виготовлений відповідно до його заявки товар з логотипом його фірми, або логотипом його продукції, або іншими інформаційними носіями в об`ємі замовлення без коригування кількості Товару у сторону зменшення. При цьому Покупець зобов`язаний прийняти Товар протягом 48 (сорока восьми) годин з дати його виготовлення та/або дати, вказаної в заявці Покупця, яка узгоджена з Постачальником. У випадку не прийняття Товару по закінченню вищевказаного строку Покупець зобов`язаний оплатити зберігання Товару на складі Постачальника з розрахунку доба зберігання у розмірі 1 % від вартості Товару (пункт 6.2 договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до здійснення їх Сторонами у повному обсязі (пункт 8.1 договору).

10.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" було отримано заявку № 5379 від 10.12.2021 на виготовлення ящиків (4 клапана) на загальну суму 148 100,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" було виставлено рахунок № 2508 від 10.12.2021 на загальну суму 148 140 грн, з посиланням на договір поставки № 171РБ-21 від 24.11.2021.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" перерахувало грошові кошти у розмірі 148 140 грн: 13.12.2021 у сумі 100 000 грн та 14.12.2021 у сумі 48 140 грн (з призначенням платежу за ящики згідно рахунку № 2508 від 10.12.2021).

07.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" із вимогою про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 148 140 грн. відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" поставку товару не здійснило, грошові кошти не повернуло звернувся до суду із позовом про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 148 140 грн відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (у справі №904/882/22).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 у справі №904/882/22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" безпідставно набутих коштів у розмірі 148 140 грн відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, в матеріалах справи міститься рахунок на оплату № 2379 від 24.11.2021 на загальну суму 131 556,00 грн, з посиланням на договір поставки № 171РБ-21 від 24.11.2021.

27.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" претензію (вимогу) про повернення коштів за вих. №1 від 27.03.2023 з вимогою сплатити 197 467,70 грн. протягом семи днів з моменту отримання претензії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" посилається на не поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" товару та просить стягнути 148 266,96 грн коштів за непоставлений товар (148 140,00 грн. перерахованих на підставі рахунку №2508 від 10.12.2021 та 126,96 грн. борг за непоставлену продукцію за попереднім рахунком №2379 від 24.11.2021, актом звірки), 15 869,24 грн 3% річних, 33 331,50 грн витрат від інфляцій, що і є причиною виникнення спору (справа №904/2001/23).

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 148 266,96 грн коштів за непоставлений товар, 15 869,24 грн 3% річних, 33 331,50 грн витрат від інфляцій.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 171РБ-21 від 24.11.2021, виставлення рахунку №2508 від 10.12.2021 на оплату, факт оплати рахунку №2508 від 10.12.2021, виставлення рахунку №2379 від 24.11.2021 на оплату, факт оплати рахунку №2379 від 24.11.2021, строк поставки товару за договором, строк дії договору, наявність прострочення передачі товару за договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2023 у справі №904/882/22 пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка кожної партії Товару здійснюється на підставі письмової заявки Покупця, протягом 5-10 (п`яти-десяти) робочих днів з моменту отримання Постачальником 100% передоплати за таку партію Товару, якщо додатково не будуть узгоджені інші умови. При замовленні виробів із мікрогофрокартону та п`ятишарового картону поставка Товару здійснюється на підставі заявки Покупця, протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту отримання Постачальником 100% передплати за такий Товар, якщо додатково не будуть узгоджені інші умови. 07.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" зверталось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" із вимогою про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 148 140 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" перерахувало грошові кошти у розмірі 148 140 грн: 13.12.2021 у сумі 100 000 грн та 14.12.2021 у сумі 48 140 грн (з призначенням платежу за ящики згідно рахунку № 2508 від 10.12.2021).

Доказів здійснення поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" оплаченого товару на суму 148 140,00 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" до суду не надано.

Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Відповідач доказів поставки товару за договором поставки № 171РБ-21 від 24.11.2021 згідно виставленого рахунку №2508 від 10.12.2021 та / або повернення суми передоплати у розмірі 148 140,00 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" подано заяву про закриття провадження по справі №904/2001/23 з огляду на тотожність позовів у справах №904/882/22 та №904/2001/23.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13.03.2019 № 916/3245/17 та від 12.06.2019 № 916/542/18.

Так, у справі №904/882/22 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" поставку товару не здійснило, грошові кошти не повернуло просило стягнути безпідставно набуті кошти у розмірі 148 140 грн відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Натомість, у справі №904/2001/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Вільнянський молокозавод" посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" поставку товару не здійснило, грошові кошти не повернуло просить стягнути 148 266,96 грн коштів за непоставлений товар, посилаючись на приписи статті 693 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, господарський суд погоджується із доводами позивача, що у справах №904/882/22 та №904/2001/23 різні підстави позову, відповідно відсутні підстави для закриття провадження у справі.

За таких обставин позовні вимоги в частині з відповідача на користь позивача 148 266,96 грн коштів за непоставлений товар є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 126,96 грн. боргу за непоставлену продукцію за попереднім рахунком №2379 від 24.11.2021 господарський суд зазначає, що на підтвердження позовних вимог в цій частині позивачем надано лише копію рахунку на оплату №2379 від 24.11.2021 на загальну суму 131 556,00 грн.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України).

Між тим, ні доказів оплати вказаного рахунку, ні доказів часткової поставки товару за вказаним рахунком (рахунок на суму 131 556,00 грн., а заявлено до стягнення лише 126,96 грн.) позивачем до суду не надано.

За таких обставин господарський суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 126,96 грн. боргу за непоставлену продукцію за попереднім рахунком №2379 від 24.11.2021 та такими, що не підлягають задоволенню в цій частині.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 15 869,24 грн. 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 та 33 331,50 грн. інфляційних втрат за період з березня 2022 року по лютий 2023 року.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

При цьому, за нормами статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримано попередню оплату за договором поставки №171РБ-21 від 24.11.2021 на підставі рахунку №2508 від 10.12.2021, однак товар не поставив, кошти не повернув.

Відтак, відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, встановлено, що за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Так, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відтак, правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у в постановах Верховного Суду України та вказала, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на які поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України, беручи до уваги практику Верховного Суду, викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020, яка є найбільш релевантна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати (148 140,00 грн.) обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Згідно зі статтею 610 Цивільного України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відвідача на користь позивача 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 та інфляційних втрат за період з березня 2022 року по лютий 2023 року заявлені правомірно.

Між тим, під час здійснення розрахунку 3% річних позивачем допущено арифметичну помилку, а саме 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 складають 4 760,77 грн. (148 140,00 грн. х 391 день х 3% / 365).

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення з відвідача на користь позивача 4 760,77 грн. 3% річних за період з 01.03.2022 по 27.03.2023 та 33 331,50 грн. інфляційних втрат за період з березня 2022 року по лютий 2023 року підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 186 232,27 грн. (148 140,00 грн коштів за непоставлений товар (попередньої оплати) + 4 760,77 грн 3% річних + 33 331,50 грн інфляційних втрат).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" про стягнення 197 467,70 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус ЛТД" (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 160; поштова адреса: 49102, м. Дніпро, вул. Данили Галицького, 1Д, код ЄДРПОУ 20206809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод" (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Запорізька, 65, код ЄДРПОУ 43581147) 148 140,00 грн коштів за непоставлений товар, 4 760,77 грн 3% річних, 33 331,50 грн інфляційних втрат, 2 793,48 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.06.2023

Суддя Ю.А. Бажанова