Рішення

від 26.06.2023 по справі 910/3584/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.06.2023Справа № 910/3584/23

За позовом Приватного акціонерного товариства "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "АНАЛІТИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АУТСОРСИНГ-СОЛЮШИНС"

про стягнення 53 785,51 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "АНАЛІТИК" (далі - позивач, ПРАТ "АНАЛІТИК") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 06.03.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АУТСОРСИНГ-СОЛЮШИНС" (далі - відповідач, ТОВ "АУТСОРСИНГ-СОЛЮШИНС") про стягнення суми загального боргу 53 997,00 грн на підставі Договору № 14 оренди нежитлового приміщення від 04.12.2018.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов Договору № 14 оренди нежитлового приміщення від 04.12.2018 щодо оплати оренди нежитлового приміщення (за адресою 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, 3 поверх) за квітень 2020 року та комунальних послуг за квітень, травень 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 позовну заяву ПРАТ "АНАЛІТИК" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

28.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого додано позовну заяву від 22.03.2023 (уточнену на виконання ухвали від 15.03.2023) та документи на усунення недоліків разом з доказами їх направлення відповідачу.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

При цьому судом враховано, що додана до клопотання про усунення недоліків позовна заява від 22.03.2023 (уточнена на виконання ухвали від 15.03.2023) містить позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 53 785,51 грн, з яких: 25 386,00 грн основного боргу, 17 652,66 грн штрафу, 10 746,85 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 прийнято позовну заяву ПРАТ "АНАЛІТИК" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3584/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

18.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі.

27.04.2023 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, направлений відповідачем засобами поштового зв`язку 20.04.2023. Відповідно до якого, просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, пропущений з поважних причин та прийняти і залучити до матеріалів справи цей відзив на позовну заяву.

Клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву судом відхиляється з огляду на те, що відповідач подав відзив у встановлений судом строк. Відзив на позовну заяву долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач позов не визнає, свою позицію обґрунтовує наступним.

У зв`язку з встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» у спірний період відповідач фактично припинив здійснення господарської діяльності, зокрема користування об`єктом оренди та майном, яке було передано за Актом прийому-передачі.

Згідно п.1, п.п.3 п.2 вказаної Постанови в редакції Постанови КМУ №215 від 16.03.2020 та Постанови КМУ № 255 від 02.04.2020 - «з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України встановлено карантин, яким заборонено роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту».

Постановою КМУ від 22.04.2020 №291 вказану заборону подовжено до 11.05.2020.

Відтак, відповідач не міг бути допущеним до приміщення, знаходитися у ньому, зберігати у приміщенні речі через обставини, за які останній не відповідає.

Крім того, відповідач зазначив, що на виконання умов п.5.2. Договору, за п`ятнадцять календарних днів до бажаної дати припинення письмово попередив позивача листом про припинення дії Договору в односторонньому порядку до кінця квітня 2020, проте позивач ніяк не відреагував на вказаний лист.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено належним чином використання відповідачем об`єкта оренди у квітні 2020 року, оскільки орендоване приміщення не могло бути використане відповідачем через обставини, за які він не відповідає.

Відповідачем заявлено, що оскільки через карантин на території України він зміг повідомити позивача про розірвання Договору лише з 14.04.2020 року, то відповідач стверджує, що орендна плата за квітень 2020, як останній місяць оренди, уже була сплачена при підписанні Договору.

Відповідно до умов Договору відповідачем сплачено платежі за перший та останній місяці, які, на думку відповідача, можуть бути використані позивачем для погашення заборгованості за квітень 2020.

Щодо сплати штрафних санкцій, то відповідач вважає, що передбачена п. 4.6. Договору штрафна санкція відповідає поняттю «пеня», таким чином пеня має розраховуватися не за три роки, а тільки за шість місяців.

Відтак, у зв`язку із виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, неприйняття позивачем такого виконання, відсутність несвоєчасної оплати орендної плати, відповідач вважає, що не має нести відповідальність і сплачувати штраф та інфляційні втрати.

01.05.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

22.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача, зокрема зазначив про те, що встановлення карантину не звільняє автоматично відповідача від обов`язку виконання основного зобов`язання та оплати орендних платежів. Позивач звертає увагу суду на те, що позивач не отримав жодного офіційного повідомлення від відповідача про припинення дії Договору в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті спору та з процесуальних питань і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

04.12.2018 року між Приватним акціонерним товариством "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "АНАЛІТИК" (далі - позивач, орендодавець, ПРАТ "АНАЛІТИК") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АУТСОРСИНГ-СОЛЮШИНС" (далі - відповідач, орендар, ТОВ "АУТСОРСИНГ-СОЛЮШИНС") укладено Договір № 14 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: 01001, м. Київ. вул. Хрещатик, буд. 44, поверх 3, загальною площею 55.1 кв.м., яка складається з 48.5 кв.м. основної площі та 6.6 кв.м. площі загального користування а такаж майно, яке знаходиться у вказаному приміщенні та призначене для використання орендарем під час строку оренди, а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що приміщення надається для використання орендарем як адміністративного офісу в якому орендар має право організовувати та проводити ділові зустрічі, використовувати у приміщенні власне офісне обладнання, розміщувати вивіски та логотип ззовні приміщення, на будівлі, у приміщенні, мати цілодобовий доступ до приміщення.

Пунктом 1.5. Договору встановлено, що передача приміщення оформлюється Актом прийому-передачі (далі - Акт) із зазначенням технічного стану приміщення, наявного обладнання, інвентаря та іншого майна, що належить орендодавцю і передається разом з приміщенням.

Відповідно до Акту від 04.12.2018 орендар прийняв від орендодавця нежитлове приміщення та майно в оренду.

Статтею 3 Договору сторони визначили розмір та порядок сплати орендної плати й інших платежів по Договору, а саме.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати складає 23 000,00 грн (двадцять три тис. грн.) на місяць без ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата сплачується щомісячно до п`ятого числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або внесення в касу орендодавця.

Приписами пункту 3.3 Договору встановлено, що після підписання договору орендна плата сплачується за перший та останній місяці оренди приміщення в термін трьох робочих днів з дня підписання цього договору.

Орендна плата не включає в себе комунальні платежі, обслуговування та ремонт будівлі (п. 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, витрати, що включають водопостачання, опалення, електроенергію, прибирання, охорону, телефонний зв`язок сплачуються орендарем окремо, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків протягом трьох робочих днів з дня їх виставлення.

Позивачем виставлені відповідачу рахунок на оплату №5 від 31.05.2020 на суму 1 156,73 грн - платежі за послуги з обслуговування приміщення за травень 2020 р та рахунок на оплату №139 від 05.05.2020 на суму 1 230,00 грн - платежі за послуги з обслуговування приміщення за квітень 2020 р.

Підпунктом 2.1.2. Договору сторони передбачили, що орендар має зобов`язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Підпунктом 2.1.3. Договору сторони передбачили, що орендар має зобов`язання сплачувати у встановлені Договором строки платежі за послуги з обслуговування приміщення: водопостачання, електроенергію, опалення, телефонний зв`язок відповідно до виставлених орендодавцем рахунків.

Статтею 4 Договору сторони передбачили відповідальність на невиконання (неналежне виконання) Договору. Так, згідно з п. 4.6. Договору, у разі несвоєчасної оплати платежів згідно цього Договору орендар зобов`язується виплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей Договір вступає в силу з 04 грудня 2018 року і діє до 31 грудня 2019 року.

Згідно з пунктом 6.2. Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Умовами п. 6.4. Договору передбачено, що якщо жодна зі сторін не повідомила про припинення Договору, він вважається таким, що продовжив свою дію терміном на один рік.

Відповідно до п. 5.2. Договору передбачено, що сторони мають право припинити дію цього Договру в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення про це іншу сторону не менше ніж за 15 календарних днів до бажаної дати припинення.

Судом встановлено, що внаслідок укладення договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором найму (оренди).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Суд відхиляє твердження відповідача про дострокове розірвання Договору. В матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення позивача відповідачем про дострокове припинення Договору в односторонньому порядку, відповідно до п. 5.2 Договору. Суд зазначає, що направлення відповідачем позивачу листа на електронну пошту «analitikua@gmail.com» про розірвання Договору не може розглядатися в якості реалізації права відповідача на дострокове припинення дії Договору, оскільки цей лист не був відправлений відповідачем на офіційну електронну адресу позивача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Електронна пошта «analitikua@gmail.com» також не визначена сторонами в Договорі.

Крім того, умовами п. 5.3. Договору встановлено зобов`язання орендаря протягом одного місяця повернути майно орендодавцю за актом прийому-передачі, проте матеріали справи не містять доказів повернення такого майна позивачу.

Жодних доказів прийняття позивачем пропозиції відповідача про розірвання Договору суду не надано.

Твердження відповідача про звільнення від сплати орендної плати за квітень 2020 на підставі Постанови в редакції Постанови КМУ №215 від 16.03.2020 та Постанови КМУ № 255 від 02.04.2020 судом відхиляються з огляду на необгрунтованість та недоведеність.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Необхідність доведення причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю використання приміщення і неспроможністю виконати свої зобов`язання покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не доведено те, що майно не могло бути використане ним у зв`язку з встановленням карантину на підставі Постанови в редакції Постанови КМУ №215 від 16.03.2020 та Постанови КМУ № 255 від 02.04.2020, а також встановленням заборони відповідачу, як суб`єкту господарської діяльності, здійснювати свою господарську діяльність за основним КВЕДом: 82.20 «Діяльність телефонних центрів».

Відтак, у квітні 2020 року (в межах заявлених позовних вимог) відповідач зобов`язаний був сплачувати орендні платежі та нести інші витрати на об`єкт оренди, встановлені укладеним між сторонами Договором.

Відповідачем не надано доказів сплати ним орендної плати за квітень 2020 року в розмірі 23 000,00 грн, відтак вказана заборгованість підлягає стягненню із відповідача.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат за комунальні послуги за квітень та травень 2020 року.

Як визначено п. 3.5 Договору, витрати, що включають водопостачання, опалення, електроенергію, прибирання, охорону, телефонний зв`язок сплачуються орендарем окремо, відповідно до виставлених орендодавцем рахунків протягом трьох робочих днів з дня їх виставлення.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 1 230,00 грн заборгованості з плати (комунальних послуг) за квітень 2020 р. та 1 156,00 грн заборгованості з плати (комунальних послуг) за травень 2020 р. підлягають задоволенню.

Щодо можливого, на думку відповідача, зарахування сплаченого ним платежу за останній місяць в рахунок заборгованості з орендної плати та комунальних платежів, суд зауважує, що:

- матеріали справи не містять жодних доказів сплати відповідачем орендних платежів за перший та останній місяці оренди приміщення відповідно до п. 3.3. Договору;

- відсутні докази надання позивачем своєї згоди на проведення таких зарахувань;

- проведення зарахування в рахунок заборгованості з орендної плати умовами Договору не визначено;

- судом не встановлено факту дострокового розірвання Договору, відтак відлік останнього місяця оренди не розпочався.

Відтак, доводи відповідача про зарахування сплаченого ним платежу за останній місяць в рахунок заборгованості з орендної плати та комунальних платежів, судом відхиляються як безпідставні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 4.6. Договору штрафу у розмірі 17 652,66 грн та інфляційних втрат у розмірі 10 746,85 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у період з 10.06.2020 по 20.01.2023.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.6. Договору у разі несвоєчасної оплати платежів згідно цього Договору орендар зобов`язується виплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Проаналізувавши умови Договору, судом встановлено, що умовами п. 4.6. Договору визначено

відповідальність саме у вигляді пені.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 17 652,66 грн підлягають задоволенню у розмірі 1 032,09 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені (16 620,57 грн) суд дійшов висновку про зменшення розміру пені за рішенням суду відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму борг відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Отже, враховуючи, що позивач довів факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати щомісячних платежів, встановлених Договором, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, відтак, вимоги позивача про стягнення 10 746,85 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 25 386,00 грн заборгованості основного боргу) за Договором, з якої: 23 000,00 грн заборгованості з орендної плати за квітень 2020 року, 1 230,00 грн заборгованості з комунальних послуг за квітень 2020 року, 1 156,00 грн заборгованості з комунальних послуг за травень 2020 року; 1 032,09 грн пені; 10 746,85 грн інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які складаються з суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу щонайменше в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву також наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Зокрема відповідачем зазначено, що остаточний розрахунок витрат, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості будуть подані згідно ч.8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивачем станом на час розгляду справи не було подано доказів на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для відшкодування витрат позивачу на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АУТСОРСИНГ-СОЛЮШИНС" (Україна, 51900, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, ВУЛИЦЯ ВОЇНІВ-АФГАНЦІВ, будинок 5А, квартира 22; ідентифікаційний код 40914345) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АУДИТОРСЬКА ФІРМА "АНАЛІТИК" (Україна, 01042, місто Київ, ВУЛ. ЧИГОРІНА, будинок 57 А; ідентифікаційний код 14274505) 25 386,00 грн (двадцять п`ять тисяч триста вісімдесят шість гривень 00 коп.) основного боргу; 1 032,09 грн (одну тисячу тридцять дві гривні 09 коп.) пені; 10 746,85 грн (десять тисяч сімсот сорок шість гривень 85 коп.) інфляційних втрат та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 26.06.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА