Постанова від 27.06.2023 по справі 205/8536/21

Постанова

Іменем України

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 205/8536/21

провадження № 61-2776св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство»

відповідач - ОСОБА_1 , Дніпровська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2022 рокуу складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» (далі - ДП «Дніпровське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

26 травня 2022 року Дніпровська міська рада направила до суду заяву про залишення позовної заяви керівника Західної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах Дніпропетровської облдержадміністрації та ДП «Дніпровське лісове господарство» до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення без розгляду.

У своїй заяві представник відповідача зазначив, що прокурор подав позов в інтересах ержавного підприємства - ДП «Дніпровське лісове господарство», разом з тим, абзацом 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» заборонено здійснення представництва інтересів держави в особі державних підприємств. Також прокурором не доведено необхідність звернення до суду з позовом в інтересах Дніпропетровської облдержадміністрації, яка не позбавлена можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2022 року клопотання Дніпровської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду задоволено частково. Позовні вимоги керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах ДП «Дніпровське лісове господарство» до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення залишено без розгляду. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовлено.

Залишаючи позовні вимоги керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах ДП «Дніпровське лісове господарство» без розгляду, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі держаного підприємства.

Не погодившись з даною ухвалою суду в частині задоволення клопотання, керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Риженко О. В.в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ДП «Дніпровське лісове господарство» оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюДніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року апеляційну скаргу залишено без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року в оскарженій частині залишено без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24 лютого 2023 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 18 квітня 2023 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить суд у задоволенні касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури відмовити, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

11 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2022 року не була предметом апеляційного перегляду в частині відмови у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про залишення без розгляду позовної заяви керівника Західної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах Дніпропетровської облдержадміністрації, а тому, в силу приписів пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, у вказаній частині не підлягає касаційному перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 травня 2022 року в оскаржуваній частині та постанова Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2022 року відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року (далі - Закон № 1697-VII). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі ДП «Дніпровське лісове господарство», яке не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зробила висновок про те, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Встановивши, що позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах ДП «Дніпровське лісове господарство», спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду.

Доводи касаційної скарги щодо розгляду справи без участі прокурора, який завчасно з`явився 27 травня 2022 року до суду першої інстанції, але йому було повідомлено, що судове засідання, призначене на 12 год. 30 хвил. 27 травня 2022 року не відбудеться у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщення суду, є необґрунтованими, оскільки у повному обсязі спростовуються матеріалами справи, зокрема протоколом судового засідання від 27 травня 2022 року (в якому зазначено, що ніхто з учасників справи у судове засідання не з`явився), на який Західною окружною прокуратурою міста Дніпра були надані зауваження, залишені ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська без задоволення.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду в оскаржуваній частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича в інтересах Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року в оскаржуваній частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов