Постанова від 03.09.2025 по справі 205/8536/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 205/8536/21

провадження № 61-14045св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - держава в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в інтересах якої до суду звернувся керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра,

відповідачі: ОСОБА_1 , Дніпровська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Дніпровське лісове господарство»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року у складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року у складі колегії суддів Максюти Ж. І., Барильської А. П., Зайцевої С. А.,

у справі за позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство «Дніпровське лісове господарство», про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року керівник Західної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Дніпропетровська ОДА) та державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» (далі - ДП «Дніпровське лісове господарство») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області) про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації та усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

Прокурор мотивував позов тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:825:1042 входить до складу земель лісогосподарського призначення і розташована у кварталі 15, виділ 15 Новокодацького лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство».

Відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України факт передання у приватну власність та зміни цільового призначення земельної ділянки із кадастровим номером 1210100000:08:825:1042, яка перебувала у користуванні ДП «Дніпровське лісове господарство» та розташована на території Новокодацького району м. Дніпра, став відомим із запиту прокуратури. Кабінет Міністрів України рішень стосовно передання з державної у приватну власність та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймав. Відповідно до публічної кадастрової карти України спірна земельна ділянка згідно з планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2014 року входить до складу земель лісогосподарського призначення Новокодацького лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство».

Рішенням Дніпровської міської ради від 22 січня 2020 року № 255/53 було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:08:825:1042, у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстровано приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу (далі - Дніпровський МНО) Лозенко В. В.

Спірна земельна ділянка вибула з державної власності із порушенням вимог земельного і лісового законодавства України та перебуває у власності відповідача ОСОБА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З 15 березня 2012 року до компетенції обласної державної адміністрації віднесено повноваження з вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб. Проте Дніпровська міська рада всупереч нормам чинного законодавства надала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо надання у власність земельної ділянки та передала у власність земельну ділянку за рахунок земель ДП «Дніпровське лісове господарство» без належної зміни цільового призначення землі та її вилучення у землекористувача.

Земельним кодексом України (далі - ЗК України) встановлений вичерпний перелік видів використання земель лісогосподарського призначення, для яких їх можуть надавати у власність і передавати у користування громадянам органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Рішенням від 27 січня 2021 року № 139/2 Дніпровська міська рада передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку у районі буд. АДРЕСА_1 . Проте Дніпровська міська рада не є уповноваженим органом на розпорядження спірною земельною ділянкою та визначення її категорії.

Прокурор просив суд:

- визнати недійсним рішення Дніпровської міської ради від 27 січня 2021 року № 139/2 «Про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1210100000:08:825:1042, яка розташована на території Новокодацького району м. Дніпра, за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською ОДА права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:08:825:1042, яка розташована на території Новокодацького району м. Дніпра, шляхом її повернення (витребування) на користь держави в особі Дніпропетровської ОДА з правом постійного користування ДП «Дніпровське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 1210100000:08:825:1042, у Державному земельному кадастрі;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішень судів

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 27 травня 2022 року, яку Дніпровський апеляційний суд та Верховний Суд залишили без змін, клопотання Дніпровської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду задовольнив частково.

Позовні вимоги керівника Західної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах ДП «Дніпровське лісове господарство» до ОСОБА_1 , Дніпровської міської ради та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення залишив без розгляду. У задоволенні клопотання в іншій частині відмовив.

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 24 січня 2023 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ДП «Дніпровське лісове господарство».

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 13 лютого 2023 року, яке Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 вересня 2023 року залишив без змін, керівникові Західної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах Дніпропетровської ОДА у задоволенні позовних вимог відмовив.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності як земельна ділянка лісогосподарського призначення, як і доказів того, що відведення і передання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вчинено з перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2023 року до Верховного Суду, Дніпропетровська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 11 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

07 жовтня 2024 року справу передано колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Верховний Суд ухвалою від 08 серпня 2025 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 31 березня 2021 року у справі № 360/1998/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 380/375/17, від 09 червня 2021 року у справі № 369/16416/18, від 16 червня 2021 року у справі № 359/11910/14, від 24 листопада 2021 року у справі № 369/16317/18, від 25 січня 2023 року у справі № 372/2093/19, від 26 січня 2023 року у справі № 488/2812/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду, надання у приватну власність, зміна цільового призначення та реєстрація кадастрового номера на вказану земельну ділянку лісгосп не погоджував.

Належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення Новокодацького лісництва ДП «Дніпровський лісгосп» також підтверджується інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 01 липня 2021 року № 398.

Кабінет Міністрів України рішень стосовно передання з державної у приватну власність та зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки не приймав.

Дніпровська міська рада не мала повноважень на вилучення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У жовтні 2023 року Дніпровська міська рада надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У жовтні 2023 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи

Суд установив, що 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 39).

Дніпровська міська рада рішенням від 22 січня 2020 року № 255/53 надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, у АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 35-38).

Дніпровська міська рада рішенням від 27 січня 2021 року № 139/2 затвердила проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений ТОВ «Земстройінвест» та передала у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 49-51).

08 лютого 2021 року державний реєстратор - приватний нотаріус Дніпровського МНО Лозенко В. В. зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:08:825:1042, площею 0,1 га, за ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 28, 29).

Згідно із відомостями, зазначеними у довідці ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18 лютого 2020 року № 31-4-0.38-1407/167-20 з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01 січня 2016 року земельна ділянка площею 0,1 га у районі буд. АДРЕСА_1 належить до земель запасу комунальної форми власності (т. 2 а. с. 91).

Містобудівним висновком Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 13 квітня 2020 року № 14/27-302 встановлено, що за матеріалами генерального плану розвитку міста земельна ділянка розташована на існуючій території садибної житлової забудови. Розміщення жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на зазначеній території відповідає вимогам чинної містобудівної документації. Земельна ділянка розташована в охоронних зонах дощової каналізації та водопроводів, які перетинають ділянку. За результатами розгляду вказаних матеріалів, з урахуванням вимог, зазначених у листі Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 07 лютого 2020 року № 214/11-20, та в межах наданих повноважень управління погодило за містобудівними вимогами, визначеними чинною містобудівною документацією, проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 (т. 2 а. с. 135, 136).

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт «ґ» частини четвертої статті 84 ЗК України).

Відповідно до статті 56 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Згідно зі статтею 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 12 ЛК України громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Згідно зі статтею 57 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У позовній заяві прокурор вказував, що на території Дніпропетровської області повноваження щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Дніпропетровською ОДА. Вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передання у приватну власність порушує інтереси держави.

Відхиляючи лист ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» як належний доказ, а також схему розташування земельної ділянки, які долучено до матеріалів справи, суд першої інстанції керувався тим, що відомості з лісовпорядкування зазначені станом на 2013 рік, що суперечить вимогам статті 54 ЛК України про ведення обліку лісів з постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки.

Як повідомило ДП «Дніпровське лісове господарство» листом від 27 травня 2021 року № 01-05/209, копія якого міститься в матеріалах справи, згідно з проєктом організації та розвитку лісового господарства ДП «Дніпровське лісове господарство», розробленим Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням «Укрдержліспроект», станом на 01 січня 2014 року земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:08:825:1042 входила до складу земель лісогосподарського призначення і розташована у кварталі 15, виділ 15 Новокодацького лісництва ДП «Дніпровське лісове господарство». Вилучення земельної ділянки з земель лісового фонду, надання у приватну власність, зміна цільового призначення та реєстрація кадастрового номера на цю земельну ділянку з лісгоспом не погоджувалися, землевпорядна документація на адресу ДП «Дніпровське лісове господарство» не надходила (т. 1 а. с. 107).

У листі від 28 грудня 2019 року № 4/16-2929 Головне архітектурно-планувальне управління Дніпровської міської ради, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , вказало, що за матеріалами генерального плану розвитку міста частина зазначеної земельної ділянки розташована на території зелених насаджень загального користування. Розміщення жилого будинку, господарських будівель і споруд на території зелених насаджень загального користування не відповідає вимогам чинної містобудівної документації (т. 1 а. с. 47).

Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 75, 76), від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20 (пункт 39), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 132), від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (пункт 9.14)].

У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц Велика Палата Верховного Суду виклала такий висновок: «планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Отже, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

До здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності ЛК України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування (пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Надавши оцінку письмовим доказам, які свідчать про належність спірної земельної ділянки станом на 01 січня 2014 року до складу земель лісогосподарського призначення, та відхиливши такі докази, суд першої інстанції не установив підстав зміни цільового призначення земельної ділянки (і чи відбулась така зміна цільового призначення) станом на час її передання у приватну власність.

Поклавши в основу свого рішення відомості з державної статистичної звітності, суд першої інстанції не врахував, що право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення підтверджується планово-картографічними матеріалами.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, затверджені у встановленому порядку, мають інформаційний та правовстановлюючий характер, що підтверджується усталеною судовою практикою Верховного Суду (постанови від 13 листопада 2019 року у справі № 361/6826/16, від 09 червня 2021 року у справі № 369/16416/18), у яких наголошується, що матеріали лісовпорядкування є належним доказом належності земель до лісогосподарського призначення.

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи, зробили передчасні висновки у справі, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, враховуючи що прокурор фактично поєднав у позовній заяві вимоги віндикаційного та негаторного характеру, прохаючи суд повернути (витребувати) спірну земельну ділянку на користь держави, слід належно установити предмет позову у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. ГрушицькийСудді В. М. Ігнатенко А. А. Калараш І. В. Литвиненко Є. В. Петров