Ухвала

від 21.06.2023 по справі 947/14475/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/14475/23

Провадження № 1-кс/947/7852/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021162490000654 від 12.05.2021 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пужайкове Балтського району Одеської області, громадянки України, з неповною вищою освітою, заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, СУ ГУНП в Одеській області за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021162490000654 від 12.05.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 361 КК України.

Як зазначає орган досудового розслідування, ОСОБА_7 , діючи з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, при невстановлених обставинах, усвідомлюючи та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, розробив злочинний план направлений на незаконне заволодіння об`єктами нерухомого майна на території міста Одеси, з використанням завідомо підроблених документів, зокрема рішень Суворовського районного суду міста Одеси про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та їх подальшого відчуження добросовісним набувачам.

У подальшому, ОСОБА_7 , усвідомлюючи складність у реалізації злочинного плану та необхідність застосування конспіраційних заходів, прийняв рішення щодо залучення до розробленого ним плану власної дружини ОСОБА_4 (з якої перебуває у шлюбі з 2018 року). Надалі, за невстановлених обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 , довів до відома ОСОБА_4 розроблений ним злочинний план з заволодіння нерухомим майном, при цьому поклавши на останню функції з підшукання та залучення до злочинної діяльності осіб для безпосереднього заволодіння об`єктом нерухомого майна, проведення розвідувальних заходів, з метою отримання інформації щодо нерухомого майна (об`єкту злочинного посягання), отримання копій правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Натомість ОСОБА_7 , володіючи здібностями виконувати різні ролі, справляти враження доброчесної, безкорисливої людини, при цьому переслідуючи свої інтереси та корисливі мотиви, при втіленні злочинного плану в життя взяв на себе організаційні функції контролю та координації осіб залучених до реалізації злочинного плану.

У подальшому, ОСОБА_4 маючи на меті особисте збагачення та збагачення членів своєї сім`ї, за погодженням з ОСОБА_7 , довела злочинний план з заволодіння нерухомим майном до власної матері ОСОБА_8 , яка у свою чергу розуміючи протиправність власних дій, маючи на меті всіляке сприяння у реалізації такого плану, за вказівкою доньки залучила до заволодіння нерухомим майном односельчан ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . У подальшому ОСОБА_8 чітко дотримуючись раніше доведеного їй злочинного плану прибула за адресою:

АДРЕСА_3 , де безпосередньо мешкають ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , маючи на меті залучення останніх до протиправного заволодіння нерухомим майном, довела їм план дій, при цьому розуміючи скрутне фінансове становище останніх, зацікавила їх грошовою винагородою. У свою чергу, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , маючи на меті незаконне збагачення, надали позитивну відповідь на пропозицію ОСОБА_8 та на вимогу останньої надали їй оригінали власних паспортів громадян України та довідок про присвоєння реєстраційних номерів облікової картки платника податків. Натомість, ОСОБА_8 діючи за вказівкою ОСОБА_4 , відповідно до загального злочинного плану за допомогою вбудованої фотокамери мобільного телефону зробила фотознімки вказаних паспортів, довідок про присвоєння реєстраційних номерів облікових карт платника податків та за допомогою мессенджера «Viber» відправила вказані фотознімки ОСОБА_4 , для їх подальшого використання при заволодінні нерухомим майном.

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час та за невстановлених обставин, з невстановлених джерел ОСОБА_7 отримав інформацію про те, що право власності на об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_4 , тривалий час не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі ДРРП), а також анкетні дані власника квартири, його місцезнаходження, площу квартири, її технічний стан.

У подальшому, ОСОБА_7 діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою заволодіння квартирою АДРЕСА_4 , шляхом реєстрації права власності у ДРРП за підконтрольним йому ОСОБА_9 , маючи у наявності отриманні ОСОБА_11 фотознімки паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_9 , та маючи на меті виготовлення завідомо підроблених документів передав вказані фотознімки невстановленій особі, яка безпосередньо виготовила завідомо підроблені документи пристосовані до заволодіння квартирою, зокрема: договір купівлі-продажу квартири від 11.07.2006 (укладений у простій письмовій формі, нібито між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 ) предметом якого виступала квартира АДРЕСА_4 ; рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 25.05.2007 по справі №2-3667 (головуючий суддя ОСОБА_15 ); лист виданий Суворовським районним судом міста Одеси від 16.03.2020 року за вих.№5/834 (адресований ОСОБА_9 , за підписом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_16 ).

Надалі, ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_4 , повідомила ОСОБА_9 про необхідність прибуття ОСОБА_9 до міста Одеси для безпосереднього заволодіння нерухомим майном. У свою чергу, ОСОБА_9 , діючи з корисливих мотивів, діючи згідно покладеної на нього функції, прибув до міста Одеси та під керівництвом невстановлених на даний час осіб, приступив безпосередньо до заволодіння об`єктом нерухомого майна. Прибувши 25.05.2020 року о 16 год. 54 хв. до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області ОСОБА_17 , ОСОБА_9 надав на підтвердження особи власний паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий Савранським РВ УМВС України в Одеській області 07.10.1996 та відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підтвердження повноважень надав завідомо підроблені документи: договір купівлі-продажу квартири від 11.07.2006 року (укладений у простій письмовій формі, нібито між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 ) предметом якого виступала квартира АДРЕСА_4 ; рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 25.05.2007 по справі №2-3667 2007 рік (головуючий суддя ОСОБА_15 ); лист виданий Суворовським районним судом міста Одеси від 16.03.2020 за вих. №5/834 (адресований ОСОБА_9 за підписом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси - ОСОБА_16 ), а також заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) реєстраційний номер 39696776 з власним підписом.

Після чого, державний реєстратор виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області ОСОБА_17 , будучи введеною в оману, діючи відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєструвала в ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_4 за ОСОБА_9 .

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного збагачення, шахрайським шляхом, за допомогою обману, придбали право на чуже майно на квартиру АДРЕСА_4 тим самим чим спричинивши збитки на загальну суму 504 700 грн.

У подальшому, продовжуючи реалізацію розробленого ОСОБА_7 злочинного плану, останній спільно з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення шляхом заволодіння нерухомим майном на території міста Одеси, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, з невстановлених джерел отримали інформацію про наявність другого об`єкту нерухомого майна квартира АДРЕСА_5 , право власності на яку не зареєстроване в ДРРП, а також анкетні дані власника квартири, його місцезнаходження, площу квартири та її технічний стан.

Діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 прийняв рішення до заволодіння вказаним об`єктом нерухомого майна залучити вже проінструктованого та обізнаного щодо плану дій ОСОБА_9 , у зв`язку з чим, ОСОБА_7 через підконтрольну йому ОСОБА_11 отримав анкетні дані ОСОБА_9 у вигляді фотознімків паспорту громадянина України, та маючи на меті виготовлення завідомо підроблених документів передав їх невстановленій особі, яка безпосередньо виготовила завідомо підроблені документи пристосовані до заволодіння квартирою АДРЕСА_5 , а саме: договір купівлі-продажу квартири, від 12.11.2008 (укладений у простій письмовій формі, нібито між ОСОБА_18 та ОСОБА_9 ) предметом якого виступала квартира АДРЕСА_5 ; рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28.01.2010 по справі №2-2642 2010 рік (головуючий суддя ОСОБА_19 ); рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29.11.2010 по справі №2-7276 2010 рік (головуючий суддя ОСОБА_19 ); лист виданий Суворовським районним судом міста Одеси від 16.02.2020 за вих. №4222 (адресований ОСОБА_9 за підписом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_16 про нібито наявність в архіві суду рішення по справі №2-7276/2010).

Надалі, ОСОБА_9 маючи на меті отримання неправомірної вигоди обіцяної йому ОСОБА_8 , виконуючи покладену на нього функцію, діючи за вказівками ОСОБА_7 та ОСОБА_4 доведених до нього через підконтрольну їм ОСОБА_8 , маючи на меті заволодіння нерухомим майном, у супроводі невстановлених досудовим розслідуванням осіб, 25.05.2020 о 17 год 05 хв прибув до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області ОСОБА_17 , та на підтвердження особи надав власний паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий Савранським РВ УМВС України в Одеській області 07.10.1996 та відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підтвердження повноважень надала завідомо підроблені документи: договір купівлі-продажу квартири від 12.11.2008 (укладений у простій письмовій формі, нібито між ОСОБА_18 та ОСОБА_9 ) предметом якого виступала квартира АДРЕСА_5 ; рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 28.01.2010 по справі № 2-2642 2010 рік (головуючий суддя ОСОБА_19 ); рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29.11.2010 по справі № 2-7276 2010 рік (головуючий суддя ОСОБА_19 ); лист виданий Суворовським районним судом міста Одеси від 16.02.2020 за вих. № 4222 (адресований ОСОБА_9 за підписом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_16 про нібито наявність в архіві суду рішення по справі № 2-7276/2010), а також заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) реєстраційний номер 39697051, з власним підписом.

Після чого, державний реєстратор виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області ОСОБА_17 , будучі введеною в оману, діючи відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєструвала в ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_5 за ОСОБА_9 .

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного збагачення, шахрайським шляхом, за допомогою обману, придбали право на чуже майно на квартиру АДРЕСА_5 тим самим чим спричинивши збитки на загальну суму 310 030 грн.

У подальшому, ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_4 , ОСОБА_8 керуючись жагою до незаконного збагачення, відчуваючи безкарність своєї протиправної діяльності, продовжили вживати заходів до заволодіння нерухомим майном на території міста Одеси, відповідно до розробленого ОСОБА_7 злочинного плану, у зв`язку з чим останній, відповідно до обраної собі ролі за невстановлених обставин, з невстановлених досудовим розслідуванням джерел отримав інформацію, що власниця квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_20 померла, право власності на вказану квартиру не зареєстроване в передбаченому законом порядку в ДРРП, параметри та технічний стан квартири та її місцезнаходження.

Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , з метою приховування своєю причетності до заволодіння вказаним об`єктом нерухомого майна, прийняли рішення залучити підконтрольну ОСОБА_8 ОСОБА_10 , яка за фінансову винагороду попередньо надала свою згоду на вчинення злочинних дій направлених на заволодіння нерухомим майном. Приступивши до підготовчого етапу ОСОБА_7 маючи у наявності анкетні дані ОСОБА_10 , у вигляді фотознімків паспорту останньої, отримані через підконтрольну йому ОСОБА_11 , маючи на меті виготовлення завідомо підроблених документів передав їх невстановленій особі, яка безпосередньо виготовила завідомо підроблені документи пристосовані до заволодіння квартирою АДРЕСА_6 , а саме: договір купівлі-продажу квартири від 09.02.2009, який нібито укладений між ОСОБА_20 та ОСОБА_10 у простій письмовій формі (предметом якого виступала квартира за адресою: АДРЕСА_7 ); рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14.09.2009 по справі №2-5614 (головуючий суддя ОСОБА_15 ); лист виданий Суворовським районним судом міста Одеси від 24.04.2020 вих.№5/1259 (адресований ОСОБА_21 за підписом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_16 ); технічний паспорт виготовлений ФОП ОСОБА_22 станом на 23.04.2019 на замовлення ОСОБА_23 (відповідно до актового запису №І-ЖД 518659 ОСОБА_23 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Надалі, ОСОБА_10 , маючи на меті особисте збагачення, діючи за безпосередньою вказівкою ОСОБА_8 згідно відведеної їй функції, під контролем невстановлених досудовим розслідуванням осіб, приступила до безпосереднього заволодіння об`єктом нерухомого майна та 27.05.2020 о 16 год 45 хв прибула до державного реєстратора виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області ОСОБА_17 , надала на підтвердження особи власний паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Теплодарським МВ УМВС України в Одеській області 18.06.1999 та відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підтвердження повноважень надала завідомо підроблені документи: договір купівлі-продажу квартири від 09.02.2009, який нібито укладений між ОСОБА_20 та ОСОБА_10 у простій письмовій формі (предметом якого виступала квартира за адресою: АДРЕСА_7 ); рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14.09.2009 по справі № 2-5614 (головуючий суддя ОСОБА_15 ); лист виданий Суворовським районним судом міста Одеси від 24.04.2020 вих. № 5/1259 (адресований ОСОБА_21 за підписом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_16 ); технічний паспорт виготовлений ФОП ОСОБА_22 станом на 23.04.2019 на замовлення ОСОБА_23 (відповідно до актового запису № І-ЖД 518659 ОСОБА_23 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ),а також заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) реєстраційний номер 39737101, з власним підписом.

Після чого, державний реєстратор виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області ОСОБА_17 , будучі введеною в оману, діючи відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєструвала в ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_10 .

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10 реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного збагачення, шахрайським шляхом, за допомогою обману, придбали право на чуже майно на квартиру АДРЕСА_6 , тим самим чим спричинивши збитки на загальну суму 497 736 грн.

Продовжуючи здійснення протиправної діяльності з заволодіння нерухомим майном на території міста Одеси, ОСОБА_7 , з невстановлених джерел, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, діючи згідно обраної ним ролі, отримав інформації щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_8 . У свою чергу, ОСОБА_4 , маючи на меті досягнення постановленої мети заволодіння нерухомим майном, в ході проведення установчих заходів встановила місцезнаходження вказаної квартири та приблизне її планування.

У подальшому приступивши до підшукання особи, яка б використовуючи завідомо підроблені документи, представляючись власником квартири, прибула до державного реєстратора та шляхом надання вказаним документів та заяви про реєстрацію права власності заволоділа квартирою адресою: АДРЕСА_8 , ОСОБА_7 та залученою до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 - ОСОБА_8 перебуваючи у приміщенні ресторану «Лев золотий» за адресою: м. Одеса, вул.Лузанівська, буд. 100А, запропонували ОСОБА_24 здійснити вищевказані дії за грошову винагороду. Натомість, ОСОБА_24 , керуючись корисливими мотивами, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та бажаючи їх настання надала свою згоду на участь у заволодіння нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_8 . Згодом, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці на території Одеської області, ОСОБА_24 на вимогу ОСОБА_8 , надала їй оригінал свого паспорту громадянина України, натомість остання діючи за вказівкою ОСОБА_4 за допомогою вбудованої фотокамери власного телефону зробили фотознімки зазначеного паспорту та за допомогою мессенджера «VIBER» направила ОСОБА_4 , які остання передала ОСОБА_7 , для подальшого виготовлення документів пристосованих для заволодіння квартирою за адресою: АДРЕСА_8 .

Таким чином, ОСОБА_7 виконуючи обрану ним роль, діючи в інтересах злочинної групи, з метою збагачення, шляхом реєстрації права власності на вище вказану квартиру за підконтрольною собі особою ОСОБА_24 , за невстановлених обставин надав анкетні дані останньої невстановленій особі, для подальшого виготовлення завідомо підроблених документів, до числа яких належать: рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23.06.2009 по справі №2-3305 (головуючий суддя ОСОБА_19 ); лист виданий Суворовським районним судом міста Одеси від 13.07.2020 вих.№5/2155 (адресований ОСОБА_24 за підписом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_16 ).

Надалі, ОСОБА_24 , діючи за вказівкою ОСОБА_25 , ОСОБА_8 та під контролем невстановлених досудовим розслідуванням осіб, з метою заволодіння квартирою за адресою: АДРЕСА_8 , 27.07.2020 об 11 год 59 хв прибула до державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_26 , надала на підтвердження особи власний паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Балтським РВ УМВС України в Одеській області 11.01.1999 та відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підтвердження повноважень надала завідомо підроблені документи: рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 23.06.2009 по справі №2-3305 (про визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_8 за ОСОБА_24 ); лист виданий Суворовським районним судом міста Одеси від 13.07.2020 вих. №5/2155 (адресований ОСОБА_24 за підписом керівника апарату Суворовського районного суду міста Одеси ОСОБА_16 ), а також заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) реєстраційний номер 40661467, з власним підписом.

Після чого, державний реєстратор Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_26 , будучі введеним в оману, діючи відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та зареєстрував в ДРРП право власності на квартиру АДРЕСА_9 за ОСОБА_24 .

Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_24 реалізуючи свій злочинний намір, з метою незаконного збагачення, шахрайським шляхом, за допомогою обману, придбали право на чуже майно на квартиру АДРЕСА_9 , тим самим чим спричинивши збитки на загальну суму 400 000 грн.

За викладених обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.06.2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками: придбання права на чуже майно, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих їй тяжких кримінальних правопорушень, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні -

Прокурор оголосив клопотання, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисникпідозрюваної заперечував проти задоволення поданого клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що пред`явлена підозра його підзахисній є необґрунтованою, а ризикі зазначені у клопотанні не відповідають дійсності та є формально зазначеними. ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв`язки, так як одружена, має на утриманні малолітню дитину, доглядає також за дитиною чоловіка від першого шлюбу та на даний час вагітна. Враховуючі вказані обставини, просив у задоволені клопотання відмовити та застосувати до його підзахисної запобіжний захід у увигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрювана з пред`явленою їй підозрою не погодилася та щодо обрання запобіжного заходу відносно неї пітримала думку свого захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно дост. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.06.2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками: придбання права на чуже майно, шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною ОСОБА_4 інкримінованиї їй кримінальних правопорушень, слідчим суддею встановлено таке.

Згідноч. 5ст. 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст.89,94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так,обґрунтованість підозриу вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.191ККУкраїни підтверджується:показами підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (відображенимиу протоколідопиту підозрюваного,від 11.05.2023),згідно показівостаннього довчинення кримінальногоправопорушення направленогона заволодіннянерухомим майномйого тайого співмешканку ОСОБА_10 залучила ОСОБА_8 (матірпідозрюваної ОСОБА_4 )та післянадання нимизгоди научасть увчинення кримінальногоправопорушення,саме навимогу ОСОБА_8 вони надалиїй своїпаспорти таІПН,які останнясфотографувала тау подальшомучерез Інтернет-мессенджер«VIBER»,відправила безпосередньо ОСОБА_4 ; показами підозрюваної ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (відображеніу протоколудопиту підозрюваної,від 11.05.2023),згідно показівостанньої довчинення кримінальногоправопорушення направленогона заволодіннянерухомим майном,її та ОСОБА_9 залучила ОСОБА_8 (матірпідозрюваної ОСОБА_4 )та післянадання нимизгоди научасть увчинення кримінальногоправопорушення,саме навимогу ОСОБА_8 вони надалиїй своїпаспорти таІПН,які останнясфотографувала тау подальшомучерез Інтернет-мессенджер«VIBER»,відправила безпосередньо ОСОБА_4 ; показами підозрюваних ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (відображеніу протоколідопиту підозрюваної,від 12.05.2023),згідно показівостанньої запропозицією ОСОБА_8 вона працевлаштуваласядо ресторану«Лев золотий»,фактичним керівникомякогобув ОСОБА_7 (підозрюванийу даномукримінальному провадженні).Безпосередньо підчас роботив зазначеномуресторані перебуваючиу службовомукабінеті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запропонували ОСОБА_24 прийняти участьу заволодінніоб`єктом нерухомогомайна,на щоостання погодилась;протоколом обшуку,від 11.05.2023(об`єктомобшуку єквартира заадресою: АДРЕСА_2 ),в ходіпроведення обшукусеред іншого,були вилученіособисті мобільнітелефони ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з листуваннямищодо заволодіннянерухомого майна; протоколом оглядупредмету,від 22.05.2023(предметомогляду эмобільний телефонмарки «Iphone»,який належить ОСОБА_4 ,та вилученийв ходісанкціонованого обшуку11.05.2023),під часвказаного оглядувстановлено,що безпосередньо ОСОБА_8 за допомогою Інтернет-мессенджер«VIBER»,відправила ОСОБА_4 фотознімки паспортівта ІПН ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_27 ,які уподальшому використовувалисяпри підготовцідокументів длязаволодіння нерухомиммайном.Крім того, ОСОБА_4 надавала вказівки ОСОБА_8 ,які самедії требавчинити ОСОБА_24 в процесізаволодіння нерухомиммайном; протоколом обшуку, від 11.05.2023 (об`єктом обшуку є приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за адресою: АДРЕСА_10 ), в ході обшуку вказаного приміщення було вилучено велику кількість правовстановлюючої документації, рішення суду, зокрема на підставі, яких вказані особи заволоділи вищевказаним нерухомим майном: рішення Суворовського районного місцевого суду міста Одеси, справа 2-6395 від 2010 року, рішення від 08.04.2010 р. про визнання дійсним договору купівлі продажу від 06.02.2009 р. стосовно квартири розташованої за адресою АДРЕСА_11 ; рішення Суворовського районного суду м, Одеса, від 25.05.2007 р., справа №2-3667 від 2007 року, про визнання дійсним договору купівлі продажу об`єкта нерухомого майна розташованого за адресою АДРЕСА_12 ; Лист-повідомлення з Суворовського районного суду м. Одеси до ОСОБА_9 про прийняття рішення по справі №2-3667р від 25.05.2007; Остання сторінка договору купівлі продажу між продавцями ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та покупцем ОСОБА_9 РНОКПП НОМЕР_4 , а також іншими матеріалами кримінального провадженні у сукупності.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувчення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191 ККУкраїни та відхиляє заперечення сторони захисту в частині зазначення про необґрунтованість пред`явленої підозри.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому,КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.191 ККУкраїни,тяжкість покарання,що загрожуєпідозрюваній уразі визнанняїї винноюу їхвчиненні, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності з наведеними вище обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, а також враховуючи те, що підозрювана з пред`явленою їй підозрою не погоджується, не має сталого джерела доходів, оскільки офіційно не працює, що свідчить про відсутність факторів соціального стримування, має можливість безперешкодного виїзду за межі території України, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_4 з огляду на те, що вона заміжня, має на утриманні малолітню дитину та має зареєстроване місце проживання, слідчий суддя визнає неспроможними, оскільки на даний час ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Також, слідчий суддя пришов до висновку, що наразі наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме ризик того, що підозрювана ОСОБА_4 має можливість незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж провадженні з метою зміни ними показань у ході судового розгляду кримінального провадження у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Зокрема, у кримінальному провадженні є ряд свідків, які на даний час допитані, проте може виникнути необхідність у їх допиті. Додатково слідчий суддя приймає до уваги те, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетні уродженці с. Пужайково Подільського району, Одеської області, де безпосередньо мешкає матір підозрюваної ОСОБА_4 ОСОБА_8 , яка імовірно залучала осіб до вчинення кримінального правопорушення направленого на заволодіння нерухомим майном. Вказані обставини можуть свідчити про той факт, що ОСОБА_4 буде мати можливість незаконно спливати не тільки на свідків у вказаному кримінальному провадженні, але і на інших підозрюваних. Крім цього, слід зазначити, що такі припущення є не безпідставними, адже, як зазначає прокурор, після затримання ОСОБА_7 , ОСОБА_4 телефонувала ОСОБА_28 , та здійснюючи на останню психологічний тиск намагалася останню переконати не свідчити відносно ОСОБА_7 , який у свою чергу втягнув ОСОБА_28 у злочинну діяльність, шляхом реєстрації права власності на нерухоме майно належне третім особам. Вказані обставини підтверджуються протоколом допиту свідка ОСОБА_28 , від 19.05.2023 року та протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Також, згідно протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вбачається те, що під час перебування підозрюваного ОСОБА_7 (який є чоловіком підозрюваної) у ДУ «ОСІ» (відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси, від 12.05.2023), останній мав телефону розмову з дружиною підозрюваною (на даний момент) ОСОБА_4 . Під час розмови ОСОБА_7 інструктував останню щодо необхідності вчинити ряд дій направлених на здійснення впливу через третіх осіб на представників правоохоронних та судових органів, для подальшого звільнення його з-під варти. Таким чином, ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі може перешкоджати кримінальнму провадженню іншим чином, а саме: через третіх осіб впливати не лише на свідків, підозрюваних у кримінальному провадженні, а ще й намагатися здійснити вплив, або тиск на представників правоохоронних та судових органів, а також на представників медичних закладів, що матиме у собі ознаки іншого кримінального правопорушення, тобто може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваною ОСОБА_4 обов`язків.

Посилання сторони захисту на те, що відносно підозрюваної ОСОБА_4 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, так як вона одружена, має на утриманні малолітню дитину та постійне місце проживання, слідчий суддя вважає не переконливими, адже остання підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, має матеріальну можливість виїхати за кордон та в рамках кримінального провадження наразі встановлено наявність ризику у вигляді можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Встановлені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.191 ККУкраїни, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваної, забезпечити належну процесуальну поведінку останньої можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваної ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останньою відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних з придбанням права на чуже майно, шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення криміналних правопорушень у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованих підозрюваній ОСОБА_4 кримінальних правопорушень (шахрайство, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах).

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваній ОСОБА_4 заставу у розмірі 1712 466 грн., посилаючись на те, що під час досудового розслідування встановлено, що протиправна діяльність у якій підозрюється остання має систематичний характер, відповідно до чого у останньої може бути накопичена значна сума грошових коштів.

Проте, слідчий суддя вважає, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення є недостатньо обґрунтованим та прийшов довисновку,що відноснопідозрюваної ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на неї процесуальних обов`язків.

Таким чином, надавши правову оцінку всім доводам, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Крім цього, під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що на утриманні у підозрюваної ОСОБА_4 перебуває малолітній син ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Батько дитини наразі перебуває під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Отже, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, малолітня дитина залишається без батьківського піклування.

Відповідно до ч. 9ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд встановить, що у зв`язку із застосуванням зазначеного запобіжного заходу дитина, яка перебуває на утриманні підозрюваного, обвинуваченого, залишиться без батьківського піклування, слідчий суддя, суд зобов`язує прокурора повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування такої дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини, відомості про що зазначаються в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини. Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

Оскільки є ризик залишення малолітньої дитини без батьківського піклування, так як іншого беззаперечно не доведено, слідчий суддя пришов до висновку про необхідність вжиття заходів, передбачених ч. 9ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193,194-196, 376 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021162490000654 від 12.05.2021 року відносно підозрюваної ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 19.08.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 805 200 (вісімсот п`ять тисяч двісті) гривень.

Роз`яснити підозрюваній, що підозрювана або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 19.08.2023 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі м. Одеса та Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

У зв`язку із перебуванням на утриманні у підозрюваної ОСОБА_4 , відносно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою малолітньої дитини ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зобов`язати прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування за місцем перебування дитини про факт залишення дитини без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Орган опіки та піклування невідкладно після тимчасового влаштування дитини, залишеної без батьківського піклування, інформує слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про місце проживання (перебування) дитини.

Після отримання такої інформації слідчий, прокурор невідкладно повідомляє підозрюваного, обвинуваченого про місце проживання (перебування) дитини.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1