Рішення від 22.06.2023 по справі 369/12459/22

Справа № 369/12459/22

Провадження № 2/369/2417/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Фінагеєвої І.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Світлак Ю.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво- Святошинського районного суду Київської області цивільну справу №369/12459/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася 06 грудня 2022 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис за № 3312. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 . Був поставлений діагноз: передчасно народжена дитина ГВ 35 тижнів, гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС СЕЛ з обох сторін. З відповідачем у позивача не склалося спільне життя через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Спільне господарство сторонами не ведеться і вони разом не проживають тривалий час. У серпні 2020 року відповідач залишив сім`ю і з того часу вони не проживають разом. Позивачка змушена була возити дитину на огляд та консультації до лікарів, купувати ліки та створювати особливі умови для життя дитини та її лікування. Відповідач нехтував своїми батьківськими обов`язками, участі в вихованні дочки не приймав, ні моральної підтримки, ні матеріальної допомоги на виховання та лікування дочки не надавав. За таких обставин примирення і подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. Спільна дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні та вихованні. За медичними показниками дочка регулярно проходить медичний огляд у лікарів, що є платним, а також за власні кошти позивач купує ліки.

За період часу з серпня 2020 року по теперішній час позивачем було витрачено на харчування, ліки, обстеження та консультації у лікарів, одежу, іграшки для дитини 74636 грн.

Позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , мешкає АДРЕСА_2 , половину вартості додаткових витрат на дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме грошові кошти в сумі 37318, 00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2022 року цивільну справу прийнято до провадження та відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Судом сторонам було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу також надіслано копію позову з додатками.

У судовому засіданні позивачка на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач заперечував щодо задоволення позовної заяви в повному обсязі, з підстав викладених у поясненнях.

Оцінивши усі докази, зібрані в справі у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, виходячи з обставин, встановлених під час розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зістаттями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 , виданого 14 грудня 2019 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано 14 грудня 2019 року шлюб, про що Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві 14 грудня 2019 року складено відповідний актовий запис № 3312. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище « ОСОБА_7 ».

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 08 вересня 2021 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Київ, Україна, про що 18 червня 2020 року Виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області складено відповідний актовий запис № 19. Батьками особи зазначено: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .

Позивачка зазначила, що за період часу з серпня 2020 року по дату подання позову 06 грудня 2022 року позивачем було витрачено на харчування, ліки, обстеження та консультації у лікарів, одягу, іграшки для дитини та інші побутові потреби 74636 грн., на підтвердження чого надала квитанції та товарні чеки про купівлю в аптеках вітамінів, підгузків, вологих серветок, харчування для дітей « ІНФОРМАЦІЯ_8 », нозальних крапель, дитячого одягу та аксесуарів, косметичних засобів та продуктів харчування.

Згідно з п. 4ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності дост. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно дост.18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 пояснив, що у 2019 році вони познайомилися з позивачкою, у 2020 року у сторін народилася дитина, але позивачка не повідомила про це відповідача. Про факт народження дитини відповідач дізнався тільки в червні 2020 року. З цього часу сторони проживали разом, але після виникнення конфлікту між подружжям сторони почали проживати окремо один від одного (з серпня 2020 року). Відповідач зазначив, що намагався допомагати матері дитини, хотів бачитися з дочкою, але позивачка не надавала реквізитів для сплати допомоги та не давала йомуможливості бачитися з дитиною. Дочка народилася недоношеною, але жодних захворювань немала. Відповідачу не відомо про хвороби дочки, інші потреби дитини, позивач жодного разу не зверталася до відповідача за допомогою. Відповідач намагався передати кошти дитині, але позивач не брала їх. Позивачем до суду наданий акт оцінки потреб дитини/сім`ї від 30 червня 2021 року, виданий ССД Дмитрівської сільської ради, у якому зазначено, що дитина ОСОБА_4 , має вагу та зріст відповідного віку, проходить профілактичний огляд, дитина здорова.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини»в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 2ст. 51 Конституції України,ст. 180 Сімейного кодексу України- батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованаПостановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларація прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована УкраїноюПостановою Верховної Ради України від 27.02.1991року №789-ХІІ) як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Вищевказаною Декларацією прав дитини, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Також, відповідно до положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Згідно ізст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 8ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Статтею 141 СК Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частина 1 статті 185 СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини другоїстаті 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після фактичного понесення разово, періодично або постійно. (ч. 3ст. 185 СК України)

У пункті 18постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»звернуто увагу судів на те, що до передбаченоїстаттею 185 СК Україниучасті в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

В правовій позиції Верхового Суду України, висловленій 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17, зазначено, що виходячи з аналізустатті 185 СК України, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Отже, законодавцем закріплено правило, відповідно до якого той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається згаданою вище статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою.

Відповідно до даної норми обов`язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред`являвся. У такому випадку такий батько зобов`язаний нести додаткові витрати на дитину.

Додаткові витрати не є додатковим стягнення коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Повертаючись до матеріалів справи, суд перш за все відзначає, що витрати пов`язані з придбанням продуктів харчування,вітамінів,ліків,обстеження таконсультації улікарів,одягу,іграшки длядитини таінші побутовіпотребивходять до складу аліментів.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на продукти харчування, вітаміни, ліки, обстеження та консультації у лікарів, одяг, іграшки для дитини та інші побутові потреби, не підлягають під поняття додаткових витратах на дітей, та позивачем необґрунтовано якими саме особливими обставинами викликані відповідні додаткові витрати на дитину.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7,80,185 СК України, ст.ст.12,80,81,133,141,259,268,280,281-282,284,354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа:Служба усправах дітейДмитрівської сільськоїради Бучанськогорайону Київськоїобласті,про стягненнядодаткових витратна утриманнядитини, - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: І.О. Фінагеєва