Постанова від 28.11.2023 по справі 369/12459/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року м. Київ

Справа № 369/12459/22

Провадження № 22-ц/824/13161/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д ., Шкоріної О. І.

сторони: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа: Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Драган Яною Геннадіївною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що 14 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про що зроблено актовий запис за № 3312. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_4 . Був поставлений діагноз: передчасно народжена дитина ГВ 35 тижнів, гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС СЕЛ з обох сторін. З відповідачем у позивача не склалося спільне життя через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Спільне господарство сторонами не ведеться і вони разом не проживають тривалий час.

У серпні 2020 року відповідач залишив сім`ю і з того часу вони не проживають разом. Позивачка змушена була возити дитину на огляд а консультації до лікарів, купувати ліки та створювати особливі умови для життя дитини та її лікування. Відповідач нехтував своїми батьківськими обов`язками, участі в вихованні дочки не приймав, ні моральної підтримки, ні матеріальної допомоги на виховання та лікування дочки не надавав. За таких обставин примирення і подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливі. Спільна дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні та вихованні. За медичними показниками дочка регулярно проходить медичний огляд у лікарів, що є платним, а також за власні кошти позивач купує ліки.

За період часу з серпня 2020 року по теперішній час позивачем було витрачено на харчування, ліки, обстеження та консультації у лікарів, одежу, іграшки для дитини 74 636 грн.

Позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , мешкає АДРЕСА_2 , половину вартості додаткових витрат на дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме грошові кошти в сумі 37 318, 00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 грудня 2022 року цивільну справу прийнято до провадження та відкрито позовне провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Драган Я.С. просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що витрати спричиненні передчасним народженням дитини та тим, що аліменти та будь-які витрати до 11 серпня 2023 року (дата з якої присуджені аліменти з відповідача) відповідачем не сплачувалося, судом першої інстанції було невірно зроблено висновок, що витрати,що просить стягнути позивач, входить до складу аліментів, оскільки відповідно до норм матеріального права та медичної документації що долучено до позовної заявислідує, що витрати яких потребує дитина, що народжена раніше строку не є звичними витратами, що зазвачай несуть батьки, а є додатковими витратами навіть,якщо в їх склад включене харчування(воно є спеціальним) Зауважує, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права та позиції Верховного Суду до спірних правовідносин.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 , виданого 14 грудня 2019 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровано 14 грудня 2019 року шлюб, про що Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві 14 грудня 2019 року складено відповідний актовий запис № 3312. Після реєстрації шлюбу дружина отримала прізвище « ОСОБА_1 ».

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 08 вересня 2021 року Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, Україна, про що 18 червня 2020 року Виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області складено відповідний актовий запис № 19. Батьками особи зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Позивачка зазначила, що за період часу з серпня 2020 року по дату подання позову 06 грудня 2022 року позивачем було витрачено на харчування, ліки, обстеження та консультації у лікарів, одягу, іграшки для дитини та інші побутові потреби 74 636 грн., на підтвердження чого надала квитанції та товарні чеки про купівлю в аптеках вітамінів, підгузків, вологих серветок, харчування для дітей « Нутрілонг », нозальних крапель, дитячого одягу та аксесуарів, косметичних засобів та продуктів харчування.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач ОСОБА_2 пояснив, що у 2019 році вони познайомилися з позивачкою, у 2020 року у сторін народилася дитина, але позивачка не повідомила про це відповідача. Про факт народження дитини відповідач дізнався тільки в червні 2020 року. З цього часу сторони проживали разом, але після виникнення конфлікту між подружжям сторони почали проживати окремо один від одного (з серпня 2020 року). Відповідач зазначив, що намагався допомагати матері дитини, хотів бачитися з дочкою, але позивачка не надавала реквізитів для сплати допомоги та не давала йомуможливості бачитися з дитиною. Дочка народилася недоношеною, але жодних захворювань немала. Відповідачу не відомо про хвороби дочки, інші потреби дитини, позивач жодного разу не зверталася до відповідача за допомогою. Відповідач намагався передати кошти дитині, але позивач не брала їх. Позивачем до суду наданий акт оцінки потреб дитини/сім`ї від 30 червня 2021 року, виданий ССД Дмитрівської сільської ради, у якому зазначено, що дитина ОСОБА_4 , має вагу та зріст відповідного віку, проходить профілактичний огляд, дитина здорова.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у силу положень статті 185 СК України вказані позивачем витрати не відносяться до додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами (хронічна хвороба, каліцтво, розвиток здібностей дитини, тощо), а є поточними витратами на забезпечення основних життєвих потреб дитини, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Як зазначено в ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 1 статті 181 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких наведено у зазначеній статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними факторами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.

Додаткові витрати не є додатковим стягнення коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Визначення обставин, які можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду, який розглядає позов про визначення розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, зумовлених особливими обставинами. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини або чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. При чому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Тому розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично затрачені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що під додатковими витратами на дитину позивач розуміє витрати: на продукти харчування, вітаміни, ліки, обстеження та консультації у лікарів, одяг, іграшки для дитини та інші побутові потреби. Всього, на загальну суму 74 636 гривень, та вважала за необхідне стягнути з відповідача половини вартості додаткових витрат на дитину, а саме грошові кошти в сумі 37 318, 00 грн..

За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що витрати на продукти харчування, вітаміни, ліки, обстеження та консультації у лікарів, одяг, іграшки для дитини та інші побутові потреби, не підлягають під поняття додаткових витратах на дітей, та позивачем необґрунтовано якими саме особливими обставинами викликані відповідні додаткові витрати на дитину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені позивачем витрати на продукти харчування, вітаміни, ліки, обстеження та консультації у лікарів, одяг, іграшки для дитини та інші побутові потребине викликані особливими обставинами, а тому не є додатковими у розумінні ст. 185 СК України. Зазначені витрати є повсякденними, поточними витратами на забезпечення основних життєвих потреб дитини. Їх придбання не було зумовлено особливими обставинами.

З відповідача стягуються аліменти на задоволення потреб дитини. Матеріалами справи не встановлений, а позивачем не доводиться, факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по сплаті аліментів на утримання доньки та наявність заборгованості за їх сплатою.

Позивач покликається на додаткові витрати пов`язані з проходженням медичних обстеженьта консультації у лікарів, витрати на продукти харчування, вітаміни, ліки, одяг, іграшки для дитини та інші побутові потреби, надавши копію довідки дослідження головного мозку дитини, копіювиписки №118 від 12.06.2020 року, де вказаний встановлений діагноз дитини та сам перелік ліків та рекомендацій щодо лікування, харчування (суміш Нутрілон), а також копії чеків про їх оплату, копії чеків на купівлю вітамінів, ліків, одягу, іграшок для дитини та інші побутові потреби.

Однак, зазначені докази не містять інформації про те, що дитина потребує постійного лікування, постійного вживання ліків, а також проходження медичних процедур, які потребують щомісячних витрат, не надано суду жодних доказів наявності відповідних рекомендацій лікарів про лікування дитини. А наявність чеків без відповідної медичної документації не підтверджує адресність таких витрат на дитину.

Позивачем ненадано належних та допустимих доказів підтвердження понесення останньою витрат, які у розумінні ст.185 СК України, можуть бути визначені як додаткові витратина дитину, що викликані особливими обставинами. Не здобуто таких доказів і в ході розгляду справи апеляційним судом.

Тому, обґрунтованим є висновок місцевого суду, що вказані позивачем додаткові витрати на утримання дитини, у силу положень статті 185 СК України, не відносяться до додаткових витрат на дитину, викликаних особливими обставинами (хронічна хвороба, каліцтво, розвиток здібностей дитини, тощо), оскільки є поточними витратами на забезпечення основних життєвих потреб дитини, а хвороба на яку покликається позивач не є тяжким, хронічним захворюванням.

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правозалишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін, розподіл судових витрат у зв?язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Драган Яною Геннадіївною , залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна