Ухвала

від 27.06.2023 по справі 645/1090/22

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1090/22

Провадження № 1-кп/645/8/23

УХВАЛА

Іменем України

27 червня 2023 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначила, що підстави застосування запобіжного заходу відносно останньої обґрунтовуються настанням ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачена може: переховуватися від суду, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. А отже маються достатні підстави вважати, що обвинувачена при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою у подальшому може продовжити вчиняти нові злочини, пов`язані з незаконним обігом наркотичних речовин. Застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння.

Крім того, у зв`язку з тим, що свідок ОСОБА_6 систематично в судові засідання на виклик суду не з`являється, а ухвали про привід свідка не виконуються, прокурор заявила клопотання про надання судового доручення в порядку ч. 3 ст. 333 КПК України провести слідчі (розшукові) дії щодо встановлення фактичного місця проживання вказаного свідка.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заявив клопотання, яке уточнив про заміну обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що прокурором не доведено, що наявні ризики і та обставина, що судовий розгляд не завершено, виправдовують подальше тримання ОСОБА_4 під вартою. Не наведено наявності обґрунтованих ризиків, які б виправдовували подальше тримання її під вартою, оскільки досудове провадження завершено. Стосовно можливості незаконного впливу на свідків, зазначив, що більша частина свідків є кадровими співробітниками патрульної поліції, а решта, як зазначає прокурор , були присутні під час складання протоколу затримання НЕженцевої в порядку ст. 208 КПК України. Оскільки інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України базується лише на вилученні у ОСОБА_4 особливо небезпечного наркотичного засобу попри відсутності будь-якої інформації , яка за своїм змістом надає можливість ідентифікувати факти збуту чи домовленості про збут конкретних наркотичних речовин обвинуваченою, за участю якої, оперативні закупки не проводились, відповідних домовленостей щодо збуту іншим особам не задокументовано. Зауважив, що тривале (10 місяців) перебування його підзахисної під вартою, з огляду на можливу зміну кваліфікації дій ОСОБА_4 на ч. 1 ст. 309 КК України, нівелює ризик, передбачений п.1ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, інкримінований їй злочин носить одно епізодичний характер. Сторона захисту переконана, що на даний час, на даній стадії судового розгляду запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , застосований до ОСОБА_4 має бути змінений на домашній арешт у певний час доби.

Обвинувачена в судовому засіданні підтримала клопотання свого захисника про заміну запобіжного заходу на домашній арешт, просила його задовольнити.

Прокурор заперечував проти клопотання захисника та просив суд вирішити питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій, у зв`язку з тим, що строк тримання під вартою закінчується, розгляд справи триває, а ризики передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177КПКУкраїни на даний час не відпали та продовжують існувати.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього документи, а також додатково надані до клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини вказують на необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою. Існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину є необхідною умовою для законності подальшого тримання її під вартою, але з часом існування лише цієї умови вже є недостатнім обґрунтуванням для продовження тримання особи під вартою.

Крім цього, підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду - ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою, а також необхідність тримання особи під вартою в ході судового розгляду справи має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен заарештований або затриманий має право на звільнення. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки до суду.

Згідно вимог ч. 2 ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають Достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст.178КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно вимог ч. 1 ст.178КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Водночас, наразі наявність вказаних ризиків не підтверджено.

У рішенні ЄСПЛ «В. проти Швейцарії» зазначено, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання" її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, і його міжнародні контакти ("В. проти Швейцарії" (W v Switzerland), 14379/88, 26.01.93). В своєму рішенні у справі "Адамяк проти Польщі" (Adamiak v Poland), 20758/03, 19.12.2006) Суд нагадує, що в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення.

Крім того, положення ст.199КПК України регулюють порядок продовження строку тримання під вартою, зокрема, відповідно до ч.5 ст.199КПК України слідчий суддя (а відповідно під час судового розгляду суд) зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Так, ч.3 ст.199КПК України зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Прокурор заявляючи клопотання про продовження строку тримання під вартою мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 8 років, та може вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків, переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Між тим прокурором не доведено, що наявні ризики і та обставина, що судовий розгляд не завершено, не виправдовує подальше тримання обвинуваченої під вартою, оскільки в судовому засіданні вже були допитані більшість свідків.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на важкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

Суд вважає, що подальше перебування обвинуваченої ОСОБА_4 під вартою буде суперечити п.п. «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, хоча і є співмірним з тяжкістю обвинувачення, однак останнє на даний час не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до статті 3КонституціїУкраїни людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 29КонституціїУкраїни гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, вирішуючи клопотання захисника та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний із позбавленням волі, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини.

Окрім того, згідно сталої судової практики, слідчий суддя, суд при розгляді клопотання та вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК). Відповідні дані підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні поданого клопотання, оскільки впливають на достовірність підстав (ризиків) для застосування того чи іншого виду запобіжного заходу.

При цьому, під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувачена ОСОБА_4 не порушувала дисципліну, виконувала законні вимоги співробітників правоохоронних органів та слідчого ізолятору, оскільки такі дані в матеріалах справи відсутні.

Також слідчий суддя (суд), суд повинен ураховувати, що тримання під вартою має застосовуватися тільки у виняткових випадках, як винятковий захід, з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження (рішення ЄСПЛ у справі "Ассенов та інші проти Болгарії"). Реалізуючи положення ч. 5 ст. 199 КПК, слідчий суддя, а також суд відповідно до ч. 3 ст.331КПК мають враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення волі, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Прокопенко проти України", від 05.11.2008 у справі "Єлоєв проти України"). Тому суд у разі задоволення клопотання про продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має чітко зазначити в судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише наведенням переліку законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст.5Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі "Харченко проти України"), а тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав визнається несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим в п. 1 ст. 5 цієї конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.11.2008 у справі "Соловей і Зозуля проти України").

Зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані.

Відтак,оцінюючи сукупністьобставин,а саме:не доведеннястороною обвинуваченняобставин,що ризики,які залишилисьвиправдовують подальшетримання підвартою обвинуваченої ОСОБА_4 та можутьбути підставамидля подальшоговтручання управа особина свободу,тривале триманняобвинуваченої підвартою,наявності унеї постійногомісця реєстраціїта проживання,у томучислі наявностіродини,особи обвинуваченої,яка ранішене судима, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, суд вважає за необхідне застосувати запобіжний захід, який є співмірним з існуючими ризиками, доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на неї процесуальних обов`язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є домашній арешт у певний час доби з покладенням на обвинувачену ряду обов`язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченій ОСОБА_4 міру запобіжного заходу на домашній арешт у певний час доби із покладенням на останню обов`язків строком до двох місяців.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту при фактичних обставинах цієї справи та пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позаяк дозволить досягти мети застосування запобіжних заходів, визначеної у ст. 177 КПК України.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити обвинуваченій, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Стосовно заявленого клопотання прокурора про надання судового доручення в порядку ч. 3 ст. 333 КПК України провести слідчі (розшукові) дії щодо встановлення фактичного місця проживання свідка ОСОБА_6 , яке підтримали інші учасники процесу, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд вважає за необхідне надати судове доручення органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії щодо встановлення фактичного місця проживання свідка ОСОБА_6 та засобів телефонного зв`язку, що є необхідним для проведення його допиту під час судового розгляду кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.5, 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. ст. 177-199, ч. 3 ст. 303, 395, ч. 3 ст. 333 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 в проміжок часу з 21:00 години вечора до 06:00 години ранку наступної доби.

Зобов`язати обвинувачену ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади.

Покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-заборонити у визначений час залишати місце мешкання, а саме: АДРЕСА_1 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби строком на 2 місяці, тобто до 27 серпня 2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 КПК України обвинувачену ОСОБА_4 негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за вказаним запобіжним заходом та постановкою вказаної особи на облік покласти на начальника Відділу поліції № 2 Харківського районного відділу поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Клопотання прокурора про надання судового доручення в порядку ч. 3 ст. 333 КПК України - задовольнити.

Надати судове доручення слідчим слідчого відділу Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області у кримінальному провадженні № 645/1090/22 провести слідчі (розшукові) дії щодо встановлення фактичного місця проживання та засобів телефонного зв`язку свідка ОСОБА_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали для організації виконання направити начальнику ВП №2 ХРУП № 2 ГУ НП в Харківській області.

Копію ухвали для здійснення контролю за її виконанням направити керівнику Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова.

Ухвала в частині зміни запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою, в той же строк, з моменту вручення копії ухвали суду.

Повний текст складено 28.06.2023.

Суддя - ОСОБА_1