Постанова

від 27.06.2023 по справі 200/6203/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5601/23 Справа № 200/6203/19 Суддя у 1-й інстанції - Цитульський В.І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.

суддів Новікової Г.В., Гапонова А.В.

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в м. Дніпро справу що виникла з цивільних правовідносин за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання незаконними рішень та недійсним свідоцтва про право власності, в якій подана апеляційна скарга Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023року, головуючий у суді першої інстанції Цитульський В.І.,

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2019року Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Запорізьке шосе80»-ОСББ подало позов в якому виклало вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Дніпрі ради Виконавчий комітет та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради - Департамент про визнання незаконними Рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпрі ради «Про затвердження протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі» № 853 від 21 листопада 2003року Рішення № 853 в частині пунктів 1, 1.4 та 1.4.2 щодо квартири АДРЕСА_1 та Розпорядження Департаменту № 2/32-17 від 16 березня 2017року на підставі якого видане Свідоцтво про право власності на житло від 16 березня 2017року, реєстраційний номер 32Б-17 Розпорядження № 2/32-17 та недійсним самого Свідоцтва № НОМЕР_1 , яке посвідчує право спільної власності ОСОБА_1 та члена її сім`ї ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову заявник посилався на те, що при оформленні права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 до неї було без згоди позивача приєднано також частину колясочної площею 9,1м2, яка належить до допоміжних приміщень та призначена для задоволення потреб усіх співвласників.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що в суді підтверджено збільшення площі квартири АДРЕСА_1 , однак за рахунок частини приміщення електрощитової, яку приєднано до цієї квартири в 1988році, це питання вирішувалось за погодження утримувача будинку ЖЕД-36, який вбачав можливість обслуговування електрощитової і відповідність такого приєднання технічним вимогам, також було погодження з боку органу місцевого самоврядування.

У своїх висновках суд керувався також тим, що в ході судового розгляду не підтверджено жодних порушень прав співвласників, які не висловлювали скарг чи зауважень щодо зайняття відповідачами частини приміщення електрощитової та приєднання спірної частини приміщення не впливає на експлуатацію комунікацій будинку, не створює перешкод для власників інших квартир.

Також, згідно висновків суду, не ефективним способом захисту прав власника є задоволення вимог про визнання незаконними частини Рішення № 853, Розпорядження № 2/32-17 та Свідоцтва № 2/32Б-17.

З рішенням суду позивач ОСББ не погодився, в апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування рішення та задоволення позову.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягало в тому, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права так як визнання незаконними та скасування правового акту індивідуальної дії, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності є ефективними способами захисту.

Як стверджував заявник поза увагою суду залишились обставини з приводу відсутності згоди власників усіх квартир будинку щодо приміщення електрощитової, яке є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку.

Також, доводи апеляційної скарги зводились до того, що правове значення для вирішення цього спору має саме та обставина, що тільки 07 лютого 2018року ревізійною комісією ОСББ було виявлено та зафіксовано зайняття частини допоміжного приміщення електрощитової.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гейко Валерій Іванович заперечив вимоги ОСББ, обґрунтовував відзив тим, що в рішенні суду дотримано положень законодавства і заявником обрано невірний спосіб захисту та не зазначено порушень, які би призвели до неправильного вирішення справи. Також представник відповідача стверджував, що не заслуговують на увагу доводи позивача про порушення його права чи прав співвласників в результаті отримання відповідачами права власності на частину допоміжних приміщень та за таких обставин втручання в право власності відповідачів з боку ОСББ не буде виправдане і відповідати принципу співмірності.

Суд апеляційної інстанції заслухавши суддю-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення позивача голови правління ОСББ Варфоломея Сергія Вікторовича та представника адвоката Підлужного Василя Михайловича, пояснення відповідача ОСОБА_2 , за відсутності його представника, від якого надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, клопотання якого про відкладення розгляду справи залишене без задоволення, також за відсутності ОСОБА_1 та представників Виконавчого комітету і Департаменту, явка яких є необов`язковою, повідомлених про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

12 грудня 1985року ОСОБА_3 виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради виданий ордер № 1314 на жиле приміщення, однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 19,1м2 /том І а.с.40/.

20 серпня 2015року створене об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 /том І а.с.10-11, 12-26/.

Довідкою з місця проживання ОСББ підтверджено, що ОСОБА_1 постійно проживала в квартирі АДРЕСА_1 сім`єю в складі 3 осіб ОСОБА_3 та сина ОСОБА_2 /том І а.с.32-33/.

15 вересня 2003року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Бабушкінської районної ради із заявою про можливість приєднання до однокімнатної квартири заявника частини приміщення колясочної площею 10,5м2 та рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 21 листопада 2003року № 853 ОСОБА_3 дозволено приєднати частину колясочної площею 10,5м2 в будинку АДРЕСА_3 , як підсобне приміщення, до загальної площі суміжної однокімнатної квартири АДРЕСА_4 та вирішено вважати квартиру АДРЕСА_4 однокімнатною, житловою площею 19,4м2, загальною 48,0м2 /том І а.с.29, 31/.

Згідно акту ОСББ від 07 лютого 2018року представники ревізійної комісії зафіксували те, що власники квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зайняли частину допоміжного приміщення (колясочної) у п`ятому під`їзді цього будинку, яке є спільною сумісною власністю всіх власників квартир, та приєднали це приміщення до своєї квартири /том І а.с.27/.

У Висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 12/19 від 11 березня 2019року йдеться про те, що за технічним паспортом та експлікацією на 9-ти поверховий будинок АДРЕСА_2 , приміщення літ. VІ у під`їзді № 5, площею 16,6м2, має функціональне призначення електрощитової та за проектним рішенням належить до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку та на час дослідження доступ до частини приміщення електрощитової неможливий /том І а.с.45-58/.

Згідно відповіді Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/9-1381 від 22 березня 2018року на підставі рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 21 листопада 2003року № 853 частину колясочної площею 9,1м2 в будинку АДРЕСА_2 приєднано, як підсобне приміщення, до загальної площі суміжної однокімнатної квартири АДРЕСА_4 цього будинку та Розпорядженням Департаменту від 22 грудня 2016року № 837 узаконено внутрішнє перепланування з переобладнанням квартири АДРЕСА_1 та після узаконення зазначена квартира вважається однокімнатною, житловою площею 19,1м2, загальною 47,5м2 та Розпорядженням органу приватизації від 16 березня 2017року квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 47,5м2 передана у власність мешканців /том І а.с.59, 181/.

На підставі Свідоцтва про право власності на житло від 16 березня 2017року № 32Б-17 Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради квартира АДРЕСА_1 , площею 47,5м2 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /том І а.с.60/.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції зробив висновок про те, що позовні вимоги і предмет спору пов`язані із правами та обов`язками ОСББ, однак не заявлено вимогу про витребування майна, також не підтвердженого того що частина допоміжного приміщення вибула із власності поза волею співвласників та не доведено порушення їх прав.

Перевірившиоскаржуване рішення апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог законодавства щодо законності і обґрунтованості рішення, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У даній справі володіння відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірним майном квартирою АДРЕСА_1 з внутрішнім переплануванням та переобладнанням, житловою площею 19,1м2, загальною 47,5м2 посвідчено Рішенням виконавчого комітетуБабушкінської районноїради від21листопада 2003року№ 853,Розпорядженням Департаментувід 22грудня 2016року№ 837та Свідоцтвомпро правовласності нажитло від16березня 2017року№ 32Б-17 і державною реєстрацією такого права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак позивач наполягав на неправомірності такого права, це пов`язував із тим, що Спірне майно насправді належить всім співвласникам будинку.

Позивач стверджував про наявність перешкод у здійсненні співвласниками права користування своєю власністю допоміжним приміщенням частиною електрощитової, оскільки ОСББ не погоджувало і не давало своєї згоди на переобладнання Спірного майна та право власності на Спірне майно, на час вирішення спору, зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є фактичними володільцями нерухомого майна без законних підстав.

Стаття 391 Цивільного кодексу України проголошує, що власникмайнамає право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаної норми права визначальним є саме встановлення обставин про належність позивачу права власності на Спірне майно, користування яким становить предмет спору.

В суді підтверджено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 12грудня 1985року належало Бабушкінськійрайонній раді,виконавчим комітетомякої виданийордер №1314на жилеприміщення,однокімнатну ізольовануквартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та квартира знаходилась в користуванні ОСОБА_3 , який зайняв і використовував квартиру разом із дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_2 , та сторони не заперечували даних обставин. Та з огляду на те, що не були оскаржені висновки суду в цій частині, такі висновки не можуть бути предметом перевірки апеляційного суду.

Водночас з наявних у суду матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2003року ОСОБА_1 звернулася до виконавчого комітету Бабушкінської районної ради із заявою про можливість приєднання до однокімнатної квартири заявника частини приміщення колясочної площею 10,5м2 та рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 21 листопада 2003року № 853 ОСОБА_3 дозволено приєднати частину колясочної (фактично електрощитової) площею 10,5м2 в будинку АДРЕСА_3 , як підсобне приміщення, до загальної площі суміжної однокімнатної квартири АДРЕСА_4 та вирішено вважати квартиру АДРЕСА_4 однокімнатною, житловою площею 19,4м2, загальною 48,0м2.

В подальшому Розпорядженням Департаменту від 22 грудня 2016року № 837 узаконено внутрішнє перепланування з переобладнанням квартири АДРЕСА_1 та після узаконення зазначена квартира вважається однокімнатною, житловою площею 19,1м2, загальною 47,5м2 та Розпорядженням органу приватизації від 16 березня 2017року квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 47,5м2 передана у власність мешканців цієї квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011року N14-рп/2011, в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

З наявних у суду матеріалів справи вбачається що приватизація Спірної квартири здійснювалась із дотриманням процедури визначеної чинним законодавством, перепланування погоджувалось із житлово-експлуатаційною організацією, яка була балансоутримувачем будинку і органом місцевого самоврядування, який узаконив всі зміни та ці обставини не спростовані жодними доказами.

Ключові аргументи позивача, висунуті в позовній заяві про те, що з боку відповідачів не було погодження саме з ОСББ питання з приводу можливості приєднання до однокімнатної квартири частини приміщення електрощитової не спростовують висновків суду.

За приписами статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» - Закон, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За конкретних обставин цієї справи об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 створене тільки 20 серпня 2015року.

Стаття 18 Закону на об`єднання покладає обов`язок, зокрема забезпечуватидотримання інтересівусіх співвласниківпри встановленніумов іпорядку володіння,користування ірозпорядження спільноювласністю.

Та частинами першою та другою статті 369 ЦК України регламентовано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними та розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Отож суд першої інстанції відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Рішення від 21 листопада 2003року № 853 та інформації органів місцевої влади щодо проведення приватизації та обґрунтовано вважав що зазначені документальні докази є належними письмовими доказами які були вирішальними для розгляду справи.

Також обґрунтовано надав важливе значення тому аспекту, що було підтверджене рішенням повноважного органу державної влади Розпорядженням Департаменту від 22 грудня 2016року № 837 яким узаконено внутрішнє перепланування з переобладнанням квартири АДРЕСА_1 за зверненням ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бабушкінської районної ради із заявою про можливість приєднання до однокімнатної квартири заявника частини приміщення колясочної (електрощитової) площею 10,5м2 та рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради від 21 листопада 2003року № 853 ОСОБА_3 дозволено приєднати частину колясочної (електрощитової) площею 10,5м2 в будинку АДРЕСА_3 , як підсобне приміщення, до загальної площі суміжної однокімнатної квартири АДРЕСА_4 та вирішено вважати квартиру АДРЕСА_4 однокімнатною, житловою площею 19,4м2, загальною 48,0м2, та держава як власник, в особі органів місцевої влади виявляла волю на приєднання чистини електрощитової до Спірної квартири, погоджувала та узаконила таке перепланування.

Оскільки відповідачі дотрималися процедури оформлення права, яка включала погодження із балансоутримувачем будинку вираження волі яких відбулось вчиненням певних дій, складанням та підписанням Рішення від 21 листопада 2003року № 853 та Розпорядження Департаменту від 22 грудня 2016року № 837 суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що мало місце втілення волі у письмовому вираженні, що виключає недобросовісність дій з боку відповідачів щодо заволодіння чужим майном.

Вирішення спору у даній справі не може бути покладено в залежність від формальної обставини щодо необхідності повторного погодження питань щодо перепланування квартири з новоутвореним ОСББ.

Заразом узгоджуються із чинним законодавством висновки суду першої інстанції з приводу того, що визнання недійсними Рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті Дніпрі ради № 853 від 21 листопада 2003року, Розпорядження Департаменту № 2/32-17 від 16 березня 2017року та Свідоцтва № 2/32Б-17, яке посвідчує право спільної власності ОСОБА_1 та члена її сім`ї ОСОБА_2 як документів, які видано для підтвердження права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не захистить інтереси співвласників чи ОСББ, не породжує жодного права і позовна вимога про визнання їх недійсними не є належним способом захисту.

За конкретних обставин цієї справи, вимоги про визнання недійсними наведених актів у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересів та права позивача і не є необхідними для захисту права власності ОСББ.

Право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права та розпорядження своїм майном, з огляду на заявлену неправомірність володіння цим майном з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - передбачене у чинному законодавстві України.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його набувачем та у володінні якої майно знаходиться і для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію.

За змістом статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отож можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача відповідно статті 388 ЦК залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність.

Водночас, за обставин встановлених у справі, ніщо не вказує на те, що ОСББ не знало або не могло знати про обставини щодо набуття відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права на частину допоміжного приміщення та щодо фактичного заволодіння таким майном.

За конкретних обставин у цій справі суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач незаявляв вимогпро витребуванняСпірного майна маючи для цього ефективні засоби юридичного захисту.

За висновком Великої Палати ВС, наведеним у постанові від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

За цих обставин критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Немає підстав вважати, що в ОСББ, будуть існувати перешкоди реалізувати свої права у визначений законом спосіб.

Також ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2023року.

Судді: