Рішення

від 28.06.2023 по справі 320/4730/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року м. Київ№ 320/4730/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за, розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агродія» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агродія" з позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 09.12.2021 №UA100060/2021/000066/1 та від 17.12.2021 №UA100060/2021/000069/1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/4730/22 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення товару ним було надано достатньо документів, з яких можливо встановити митну вартість за основним методом (ціною договору). Позивач акцентує увагу на тому, що подані ним документи до митного органу не містять розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Вважає, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та не впливають на числові значення складових митної вартості. За наведених обставин, вважає, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

04.07.2022 до Київського окрежного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснив, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхування), та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Вказаний висновок відповідача ґрунтується на тому, що:

- інвойс на поставку від 17.11.2021 № SCXL21111901 не містить умов, порядку та терміну оплати, що не дає можливості однозначно встановити порядок оплати та, відповідно, наявність платіжних документів на момент поставки;

- відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та які, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України є основними документами, які підтверджують митну вартість товару;

- надана роздруківка експортного документа з країни відправлення не є копією митної декларації країни відправлення, зазначений документ не містить відміток митного органу країни відправлення, номеру митної декларації, товарно-транспортних документів, а також вказаний документ наданий без перекладу;

- надана роздруківка експортного документа з країни відправлення містить інформацію про витрати на страхування у розмірі 252,96 євро, що всупереч твердженням позивача свідчить про здійснення страхування товару, проте, страхові документи декларантом не подано;

- поданий разом з МД зовнішньоекономічний контракт від 12.11.2021 № SCXL211119RZ-030 в графу 44 митної декларації внесений з датою 17.11.2021.

Встановлені обставини, на переконання відповідача, свідчать про правомірність застосування митним органом резервного методу при визначенні митної вартсоті товарів.

05.07.2022 до Київського окрежного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній просить суд задовольнити позовні вимоги. Зазначив, що відповідач жодним чином не спростував доводи позивача, наведені у позовній заяві, та не надав жодного доказу, який би підтверджував правомірність дій митного органу при визначенні митної вартсоті товарів за резервним методом.

Також, позивач звернув увагу, що ні спірні рішення, ні відзив не містять порівняльних характеристик оцінюваного, позаяк позивачу не відомо на яких умовах поставки та комерційних умовах поставлявся товар згідно МД від 16.11.2021 № UA100040/2021/337698, і чи така є аналогічна умовам контрактів від 12.11.2021 № SCXL211119RZ-030 та/або від 30.11.2021 № SCXL211139RZ-030.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 08.07.2022, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 320/4730/22 та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 22.07.2022.

13.07.2022 до Київського окрежного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про приєнання до матеріалів справи копії акта прийому наданих послуг від 12.07.2022.

20.07.2022 до Київського окрежного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на те, що учасники справи не прибули в судове засідання 22.07.2022 та враховуючи заяву позивача, що надійшла до суду 20.07.2022, суд на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

12.11.2021 між Sichuan Runzhao Food Co.LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ «Компанія «Агродія» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № SCXL211119RZ-030, за предметом якого Продавець продав, а Покупець купив осетрову ікру (гібрид Acispenser shrenckii та Huso dauricus), осетрову ікру (Acispenser shrenckii), осетрову ікру (Acispenser Baerii), осетрову ікру (Acispenser Gueldenstaedtii) надалі пойменовану товар у кількості та на умовах, викладених в цьому контракті.

Пунктом 1.2 контракту № SCXL211119RZ-030 визначено, що виробником товару за цим контрактом є компанія Sichuan Runzhao Food Co.LTD.

Відповідно до пункту 2.1 контракту № SCXL211119RZ-030 Продавець продає кількість товару згідно з інвойсами або специфікаціями, які є невідємними частинами цього товару.

Згідно з пунктом 3.1 контракту № SCXL211119RZ-030 ціни на товар встановлюються з урахуванням вартості тари, упаковки, маркування і вартості доставки на умовах DAP Київ, Україна, в євро. Загальна сума контракту дорівнює сумі всіх інвойсів або специфікацій за цим контрактом.

Відповідно до пункту 3.2 контракту № SCXL211119RZ-030 платіж за цим контрактом виконується після поставки товару.

Оплата за цим контрактом здійснюється шляхом перерахування суми в євро на рахунок Продавця простим банківським переказом. Часткові платежі дозволяються (пункт 3.3 контракту № SCXL211119RZ-030).

Пунктом 4.1 контракту № SCXL211119RZ-030 визначено, що товар постачається на умовах DAP Київ, Україна.

З метою розмитнення поставленого Sichuan Runzhao Food Co.LTD товару, а саме: "ікра гібридна, осетрових порід (чорна ікра), штучно вирощена, виду: (acispenser shrenckii x huso dauricus) 482,399 кг, (аcispenser shrenckii) 102,67 кг, (аcispenser baerii) 71,093 кг, (acispenser gueldenstaedtii) 148,358 кг, морожена, малосолена, готова до вживання без додавання спецій, приправ, з додавання консерванту, без теплової обробки, не містить ГМО. Чиста вага нетто 804,52 кг, упаковано в 49 п/п коробів (розфасована в 533 металеві банки з різною вагою нетто). Дата виробництва: 10-11/2021. Термін придатності: 8 місяців. Виробник: Sichuan Runzhao Food Co.LTD. Країна виробництва: СN.", 07.12.2021 позивач подав до відповідача митну декларацію № UA100060/2021/552769.

Одночасно з указаною митною декларацією представником декларанта на підтвердження заявленої митної вартості товару та відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України було подано до відповідача наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт від 17.11.2021 № SCXL211119RZ-030;

- сертифікат якості від 17.11.2021;

- інвойс від 17.11.2021 № SCXL21111901;

- авіаційну вантажну накладну від 01.12.2021 № 02СТU14965650;

- сертифікат про походження товару від 22.11.2021 № С213377598990080;

- прейскуран (прас-лист) виробника товару б/н від 12.11.2021;

- договір про надання послуг митного брокера від 27.11.2019 № 27-11-19;

- сертифікат від 17.11.2019;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами від 06.12.2021 № 7933381;

- лист Держрибагентства від 06.12.2021 № 1-7.1-18;

- сертифікат CITES 2021 CN/ЕС0002 від 01.12.2021;

- митну декларацію країни відправлення б/н від 01.12.2021.

09.12.2021 відповідачем на адресу позивача було скеровано повідомлення про неможливість визнання заявленої митної вартості імпортованих товарів. Митний орган зазначив, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- пунктом 3.2 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 12.11.2021 № SCXL211119RZ-030 визначено умови оплати, а саме: оплата після поставки товару, що має відображатись в інвойсі, а також пунктом 7.1 контракту встановлено пеню за порушення термінів оплати, проте інвойс на поставку від 17.11.2021 № SCXL21111901 не містить умов, порядку та терміну оплати, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- надана роздруківка експортного документа з країни відправлення не є копією митної декларації країни відправлення, зазначений документ не містить відміток митного органу країни відправлення, номеру митної декларації, товарно-транспортних документів, а також вказаний документ наданий без перекладу;

- надана роздруківка експортного документа з країни відправлення містить інформацію про витрати на страхування у розмірі 252,96 євро, що всупереч твердженням позивача свідчить про здійснення страхування товару, проте, страхові документи декларантом не подано;

- поданий разом з МД зовнішньоекономічний контракт від 12.11.2021 № SCXL211119RZ-030 в графу 44 митної декларації внесений з датою 17.11.2021.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України необхідне подання наступних додаткових документів:

- якщо рахунок олачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з дотриманням вимог статті 254 МК України;

- копію митної декларації країни відправлення з дотриманням вимог статті 254 МК України;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації.

Декларантом не було подано додаткові документи.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаною митною декларацією, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.12.2021 № UA100060/2021/000066/1.

Мотивуючи рішення відповідач зазначив, що за наданими декларантом документами неможливо упевнитись в істинності або точності складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі вказаного рішення Київською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100060/2021/002230.

Так, різниця між сумою митних платежів була внесена позивачем в якості грошової застави з метою випущення товарів у вільний обіг.

07.02.2022 представник позивач направив до митного органу заяву в порядку, у якій просив визнати заявлену митну вартість на підставі заяви про купівлю іноземної валюти № 6 від 22.12.2021, платіжного доручення № 6 від 22.12.2021, виписки по рахунку за період з 21.12.2021 по 13.01.2022; бухгалтерської довідки № 4 від 03.02.2022; картки рахунку 632 за 01.12.2021-31.01.2022.

Листом від 16.02.2022 № 7.8-2/15/8.19/6208 Київська митниця повідомила представника позивача про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів, випущених у вільний обіг під гарантійні зобов`язання за ЕМД 09.12.2021 № UА100060/2021/553004.

30.11.2021 між Sichuan Runzhao Food Co.LTD (Китай) (Продавець) та ТОВ «Компанія «Агродія» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт № SCXL211139RZ-030, за предметом якого Продавець продав, а Покупець купив осетрову ікру (гібрид Acispenser shrenckii та Huso dauricus) надалі пойменовану товар у кількості та на умовах, викладених в цьому контракті.

Пунктом 1.2 контракту № SCXL211139RZ-030 визначено, що виробником товару за цим контрактом є компанія Sichuan Runzhao Food Co.LTD.

Відповідно до пункту 2.1 контракту № SCXL211139RZ-030 Продавець продає кількість товару згідно з інвойсами або специфікаціями, які є невідємними частинами цього товару.

Згідно з пунктом 3.1 контракту № SCXL211119RZ-030 ціни на товар встановлюються з урахуванням вартості тари, упаковки, маркування і вартості доставки на умовах DAP Київ, Україна, в євро. Загальна сума контракту дорівнює сумі всіх інвойсів або специфікацій за цим контрактом.

Відповідно до пункту 3.2 контракту № SCXL211139RZ-030 платіж за цим контрактом виконується після поставки товару.

Оплата за цим контрактом здійснюється шляхом перерахування суми в євро на рахунок Продавця простим банківським переказом. Часткові платежі дозволяються (пункт 3.3 контракту № SCXL211139RZ-030).

Пунктом 4.1 контракту № SCXL211139RZ-030 визначено, що товар постачається на умовах DAP Київ, Україна.

З метою розмитнення поставленого Sichuan Runzhao Food Co.LTD товару, а саме: "ікра гібридна, осетрових порід (чорна ікра), штучно вирощена, виду: (acispenser shrenckii x huso dauricus) морожена, малосолена, готова до вживання без додавання спецій, приправ, з додавання консерванту, без теплової обробки, не містить ГМО. Чиста вага нетто 601,65 кг, упаковано в 36 п/п коробів (розфасована в 376 пластикових банок з різною вагою нетто). Дата виробництва: 11-12/2021. Термін придатності: 8 місяців. Виробник: Sichuan Runzhao Food Co.LTD. Країна виробництва: СN.", 17.12.2021 позивач подав до відповідача митну декларацію № UA100060/2021/553665.

Одночасно з указаною митною декларацією представником декларанта на підтвердження заявленої митної вартості товару та відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України було подано до відповідача наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт від 30.11.2021 № SCXL211139RZ-030;

- сертифікат якості від 30.11.2021;

- інвойс від 03.12.2021 № SCXL21113901;

- авіаційну вантажну накладну від 11.12.2021 № 020СТU14965764;

- сертифікат про походження товару від 03.12.2021 № С213377598990089;

- прейскуран (прас-лист) виробника товару б/н від 30.11.2021;

- договір про надання послуг митного брокера від 27.11.2019 № 27-11-19;

- сертифікат від 30.11.2019;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами від 17.12.2021 № 7988814;

- лист Держрибагентства від 14.12.2021 № 1-6.1-17;

- сертифікат CITES 2021 CN/ЕС0002 від 31.12.2021;

- митну декларацію країни відправлення б/н від 13.12.2021.

Відповідачем на адресу позивача було скеровано повідомлення про неможливість визнання заявленої митної вартості імпортованих товарів. Митний орган зазначив, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

- пунктом 3.2 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 30.11.2021 № SCXL211139RZ-030 визначено умови оплати, а саме: оплата після поставки товару, що має відображатись в інвойсі, а також пунктом 7.1 контракту встановлено пеню за порушення термінів оплати, проте інвойс на поставку від 03.12.2021 № SCXL21113901 не містить умов, порядку та терміну оплати, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- надана роздруківка експортного документа з країни відправлення не є копією митної декларації країни відправлення, зазначений документ не містить відміток митного органу країни відправлення, номеру митної декларації, товарно-транспортних документів, а також вказаний документ наданий без перекладу;

- надана роздруківка експортного документа з країни відправлення містить інформацію про витрати на страхування у розмірі 252,96 євро, що всупереч твердженням позивача свідчить про здійснення страхування товару, проте, страхові документи декларантом не подано.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідно до статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідне подання наступних додаткових документів:

- якщо рахунок олачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування з дотриманням вимог статті 254 МК України;

- копію митної декларації країни відправлення з дотриманням вимог статті 254 МК України;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом не було подано додаткові документи.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаною митною декларацією, Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2021 № UA100060/2021/000069/1.

Мотивуючи рішення відповідач зазначив, що причинами, через які неможливо визначити заявлену митну вартість є: неподання декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складовиз митної вартості. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 Митного кодексу України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі додавання чи віднімання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГААТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях подібних за характеристиками товарів.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 247,67 ЕUR/кг (МД від 16.11.2021 № UA100040/2021/337698).

На підставі вказаного рішення Київською митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100060/2021/002254.

Так, різниця між сумою митних платежів була внесена позивачем в якості грошової застави з метою випущення товарів у вільний обіг.

05.05.2022 представник позивача направив до митного органу заяву в порядку, у якій просив визнати заявлену митну вартість на підставі заяви про купівлю іноземної валюти № 7 від 12.01.2022, платіжного доручення № 7 від 11.01.2022, виписки по рахунку за період з 21.12.2021 по 13.01.2022; бухгалтерської довідки № 5 від 03.02.2022; картки рахунку 632 за 01.12.2021-31.01.2022; дослідження про рівень цін на ікру гібридну, осетрових порід (чорна ікра), штучно вирощена, розробленого ТПП України від 08.04.2022.

Листом від 16.05.2022 № 7.8-2/15/8.19/8492 Київська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.12.2021 № 100060/2021/000069/1.

Не погодившись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно зі статтею 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

За приписами частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами частин другої - восьмої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

У статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Наведене відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої цієї статті МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (пункти 1, 2 частини п`ятої статті 54 МК України).

Пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 МК України).

Аналізуючи наведені положення МК України суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визнання митної вартості.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У спірних рішеннях відповідач вказує на відсутність в інвойсах порядку, умов та термінів оплати та відсутність платіжних документів.

З даного приводу, доцільно звернути увагу, що положення частини другої статті 53 МК України містить факультативну норму в частині подання декларантом доказів оплати за товар, що свідчить про те, що наявність розрахункових документів не впливає на визначення складових митної вартості товару.

Також згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17, сама по собі відсутність оплати не впливає на митну вартість з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Крім того, пунктом 5 частини другої статті 53 МК України передбачено, що платіжні документи подаються для підтвердження митної вартості товарів лише за наявності.

З матеріалів справи вбачається, що умовами контрактів № SCXL211119RZ-030 та № SCXL211139RZ-030 передбачено наступне: платіж за цими контрактами виконується після поставки товару. Оплата за цим контрактом здійснюється шляхом перерахування суми в євро на рахунок Продавця простим банківським переказом. Часткові платежі дозволяються.

З інвойсів від 17.11.2021 № SCXL21111901 та від 03.12.2021 № SCXL21113901 вбачається, що останні містять умови та порядок оплати поставленого товару для покупця, а саме: найменування отримувача, рахунок в євро, назву банківської установи, swift код, термін оплати після доставки.

У свою чергу, відсутність конкретної дати оплати поставленого товару обумовлена виключно умовами поставки, визначених контрактами № SCXL211119RZ-030 та № SCXL211139RZ-030, а саме: DAP Київ. Суд звертає увагу, що в даному правилі Incoterms доставлення та прибуття в пункт призначення є однаковим терміном, що пояснює відсутність у позивача платіжних документів на момент митного оформлення товарів.

Щодо ненадання декларантом документів, що підтверджують страхування товару.

Так, за визначенням правил Інкотермс 2020 року «Поставка в місце призначення» (DAP) означає, що продавець доставив товар та передає ризик покупцю, коли товар передається в розпорядження покупцю на транспортному засобі, той що прибув та готовий до вивантаження в названому місці або в узгодженому пункті в даному місці, якщо будь-який такий пункт узгоджено в контракті. Продавець бере на себе всі ризики пов`язані з доставлення товару в місце призначення чи до узгодженої точки пов`язаної з даним місцем призначення.

Враховуючи, що за умовами поставки всі транспортні витрати та страхування товару несе продавець, доводи митного органу про необхідність подання декларантом страхових документів є безпідставними, оскільки витрат, пов`язаних зі страхуванням імпортованих товарів, декларант не здійснював, що повністю кореспондується з відомостями, наданими при митному оформленні документах.

Також, суд відхиляє доводи митного органу, що надані роздруківки експортних документів з країни відправлення не є митними деклараціями країни відправлення, оскільки вони не містять відміток митного органу країни відправлення.

Суд звертає увагу, що подані позивачем до митного оформлення товарів митні декларації країни відправлення разом з авіаційними вантажними накладними дають змогу ідентифікувати місце вибуття товару поставленого товару, його кількість та вартість.

Стосовно не надання перекладу експортних митних декларацій, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 зазначив, що ст. 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Натомість, оскаржувані рішення не містять даних, які митний орган мав намір перевірити для підтвердження відомостей, зазначених у митних деклараціях.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в обґрунтування оспорюваного рішення, спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Суд акцентує увагу, що приписи вказаних вище статей МК України зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено, чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем в оскаржуваних рішеннях, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Також, суд констатує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є порушенням частини сьомої статті 54 МК України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що неподання позивачем витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, а наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 810/1479/16.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", і "Москаль проти Польщі". Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", і "Тошкуце та інші проти Румунії" і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду даного позову сплачено судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплаченої позивачем суми судового збору.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закону № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Так, 04.01.2022 ТОВ «Компанія «Агродія» (Клієнт) та Адвокатське об`єднання "Захист Бізнесу" укладено договір про надання правової допомоги № 04/01/22-1, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу щодо скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 09.12.2021 №UA100060/2021/000066/1 та від 17.12.2021 №UA100060/2021/000069/1.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що винагорода Адвокатського об`єднання за надані послуги і порядок компенсації витрат узгоджуються сторонами на підставі додаткових угод до даного договору.

04.01.2022 ТОВ «Компанія «Агродія» (Клієнт) та Адвокатське об`єднання "Захист Бізнесу" укладено додаткову угоду № 1 до договір про надання правової допомоги № 04/01/22-1.

Пунктом 1.1 вказаної додаткової угоди визначено, що винагорода Адвокатського обєднання за надані послуги складає:

- 20000,00 грн за ознайомлення з матеріалами та поясненнями, наданими клієнтом; дослідження законодавства та судової практики у подібних правовідносинах; допомогу у підготовці та подання документів, необхідних для перегляду рішень про коригування митної вартості товарів, повернення фінансової гарантії, позовної заяви (у разі потреби), інших документів, необхідних для захисту інтересів клієнта; представництво інтересів клієнта, надання клієнту консультації по вищевказаним правовідносинам;

- додатково 10 % від суми поверненої фінансової гарантії у випадку скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 09.12.2021 №UA100060/2021/000066/1 та від 17.12.2021 №UA100060/2021/000069/1.

Пунктом 1.4 додаткової угоди передбачено, що факт надання відповідних послуг з боку Адвокатського об`єднання буде засвідчуватися актами прийому наданих послуг.

Згідно з платіжним дорученням від 05.01.2022 № 354 ТОВ «Компанія «Агродія» сплачено Адвокатському об`єднанню 20000,00 грн винагороди за надану правову допомогу.

На виконання пункту 1.4 додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 04/01/22-1 12.07.2022 сторонами підписано акт прийому наданих послуг від 12.07.2022, згідно з яким вартість наданої правової допомоги становить 20000,00 грн.

Суд констатує, що надані послуги підтверджуються матеріалами справи.

Надаючи оцінку вимозі позивача про відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 20000,00 грн судом враховуються складність даної справи та різноманітність правового регулювання спірних правовідносин.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у пункті 268 Рішення по справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy).

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів суд, дослідивши докази на підтвердження їх понесення позивачем, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 10 000,00 грн.

Поряд з цим, суд не вбачає правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 9600,00 грн понесених позивачем витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

За змістом частини п`ятої статті 139 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частин першої третьої статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Під час розгляду даної справи сторони не порушували питання про призначення експертизи, відповідно, в саметіалах справи відсутня ухвала суду про призначення експертизи та відповідний висновок експерта.

У свою чергу, додане представником позивача до матеріалів справи дослідження, розроблене ТПП України, у розумінні статті 101 КАС України не є висновком експерта, що складений на замовлення учасника справи у порядку, встановленому статтею 104 КАС України, відповідно, оплата позивачем такого дослідження не відноситься до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За наведених обставин, суд відмовляє позивачеві у стягненні витрат, понесених внаслідок оплати дослідження ТПП України.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 132, 134, 139, 241 - 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агродія» (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 188А, ідентифікаційний код 38093615) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, ідентифікаційний код 43997555) про коригування митної вартості товарів від 09.12.2021 №UA100060/2021/000066/1 та від 17.12.2021 №UA100060/2021/000069/1.

Стягнути за рахунок бюджетних Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, ідентифікаційний код 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агродія» (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 188А, ідентифікаційний код 38093615) 24810,00 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8А, ідентифікаційний код 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агродія» (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 188А, ідентифікаційний код 38093615) 10 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу.

У задоволенні стягнення витрат, пов`язаних з проведенням експертизи відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.