Рішення

від 28.06.2023 по справі 320/2832/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 червня 2023 рокум. ДніпроСправа № 320/2832/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2023 року до Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до якого позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області від 23.11.2021 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 згідно ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового трудового стажу періоди роботи на посаді машиніста котлів з 01.11.2001 по 13.09.2007 згідно довідки, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці від 28.07.2022 № 016-1139;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву від 15.11.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 згідно зі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та врахувати періоди роботи з 26.07.1983 по 16.07.1986, з 08.08.1986 по 09.04.2001, з 17.04.2001 по 25.10.2001, з 01.11.2001 по 20.03.2020;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників;

-відшкодувати пенсію у розмірі, згідно чинного законодавства з моменту відмови у призначенні пенсії від 23.11.2022 до прийняття рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.11.2022 позивач звернулась за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Заяву позивача про призначення пенсії опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та винесено рішення від 23.11.2022 за №104450008135 про відмову в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю пільгового стажу, передбаченого п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Однак позивач зазначила, що додана до заяви її трудова книжка містить всі необхідні записи щодо прийняття на роботу, переведення та звільнення в спірні періоди. Вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 28.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 05.06.2023 зобов`язано відповідача надати суду заяву позивача про призначення пенсії зі всіма доданими документами; рішення, прийняте за наслідком розгляду заяви позивача про призначення пенсії; детальний розрахунок стажу позивача з нормативним обґрунтуванням та детальним визначенням всіх підприємств, періоди роботи які увійшли до зазначеного періоду; відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5) щодо позивача. Запропоновано позивачу надати суду відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5) з електронного кабінету на сайті ПФУ та копію паспорту громадянина України.

Від Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до пільгового стажу не зараховано період роботи на посаді машиніста котлів з 01.11.2001 по 13.09.2007 згідно довідки, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці від 28.07.2022 №016-1139, оскільки довідка видана підприємством, що знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. До страхового стажу не зараховано періоди згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1983, оскільки по батькові, зазначене на титульному аркуші, не відповідає паспортним даним заявниці, чим порушено п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162. Крім того, за період роботи з 01.11.2017 по 02.03.2020 відсутня інформація про сплату страхових внесків. Довідка, що підтверджує пільговий характер роботи ОСОБА_1 , завірена печаткою «Луганської народної Республіки», тобто є недійсною і не створює жодних правових наслідків. Враховуючи вищенаведене, право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону №1058-IV у позивачки відсутнє. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

На виконання вимог ухвали суду від 05.06.2023 відповідачем надано копію рішення про відмову в призначенні пенсії, копію розрахунку стажу, довідку форми ОК-5 на позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 17.10.2022 №3251-5002242504.

15.11.2022 позивач звернулася з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104450008135 від 23.11.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2.

При цьому в рішенні зазначено, вік заявниці на дату звернення становить 58 років 29 днів.

Страховий стаж становить 24 роки 10 місяців 11 днів.

Стаж роботи за Списком № 2 відсутній.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до стажу роботи за списком № 2 не зараховано період роботи на посаді машиніста котлів з 01.11.2001 по 13.09.2007 згідно довідки, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці від 28.07.2022 №016-1139, оскільки довідка видана підприємством, що знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

До страхового стажу не зараховано періоди згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1983, оскільки по батькові, зазначене на титульному аркуші, не відповідає паспортним даним заявниці, чим порушено п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

Страховий стаж розраховано згідно диплому, свідоцтв про народження дітей та даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).

Звернув увагу, що за період роботи з 01.11.2017 по 02.03.2020 відсутня інформація про сплату страхових внесків.

В матеріалах справи наявні: свідоцтво про народження позивача від 05.01.1965 серії НОМЕР_3 , диплом серії НОМЕР_4 від 25.07.1983; трудова книжка серії НОМЕР_1 від 12.08.1983, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 03.10.2017 № 07.097-5722; свідоцтво про укладення шлюбу від 11.10.1985 року серії НОМЕР_5 , свідоцтво про народження дитини від 26.12.1995 серії НОМЕР_6 , свідоцтво про народження дитини від 17.04.1996 серії НОМЕР_7 , довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 28 липня 2022 року № 016-1139, копія свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 23665177440, накази про результати атестації робочих місць від 29.11.2000 № 229, від 26.07.2004 № 172, від 24.07.2009 № 62, відомості з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ОК-5).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1) в редакції, що діяла на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

За приписами пункту 1.6 Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

За приписами пункту 2.23 Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За приписами пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України № 1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки, які народились по 31 березня 1965 року, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, а в період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності страхового стажу в період з 01.04.2022 по 31.03.2023 не менше 24 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим пункту 2 частини другої статті 114 Закону, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону, жінкам на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Отже, стаття 114 Закону №1058-IV передбачає право громадян на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як стверджує позивач, вона звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язковедержавне пенсійне страхування».

Відповідач, розглянувши заяву позивача та перевіривши подані ним документи, відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2.

Між тим, з такими висновками відповідача суд погодитись не може.

Щодо не зарахування до пільгового стажу оскаржуваних періодів роботи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 №383, передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Так, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383).

Відповідно до п. 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Згідно п. 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Суд звертає увагу, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи із зазначенням відповідного Списку, до якого віднесено професію працівника, визначає саме підприємство шляхом надання уточнюючої довідки.

При цьому, уточнююча довідка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Зазначена довідка необхідна для подальшого її надання відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.

У постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: 1) за відсутності трудової книжки як такої або 2) необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, аналіз вище наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016, яка набрала чинності з 03.08.2016, затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 12.08.1983 містить наступні записи:

- з 01.09.1982 по 25.07.1983 навчання в ТУ № 65 м.Стаханова;

- 26.07.1983 прийнята молодшим продавцем магазину № 44 (на підміну відпусток);

- 18.10.1983 переведена молодшим продавцем лотка магазину № 28;

- 16.07.1986 звільнена за власним бажанням;

- 08.08.1986 прийнята прибирачем виробничих приміщень у котельню підприємства «Стахановтеплокомуненерго»;

- 08.10.1986 переведена учнем апаратника ХВО котельні «Тополь» 2 ділянки;

- 15.12.1986 переведена апаратником хімводоочищення;

- 05.10.1987 переведена оператором котельні;

- 01.02.1990 переведена апаратником хімводоочищення;

- 01.07.1996 Із «Стахановтеплокомуненерго» виділена ділянка в м.Брянка відокремлений філіал «Брянкатеплокомуненерго» ОГП «ЛТКЄ»;

- 16.04.1998 переведена підсобним робітником на ремонтний період;

- 07.11.1998 переведена апаратником ХВО ІІ-гр.;

- 26.04.1999 переведена сторожем на ремонтний період;

- 25.10.1999 переведена апаратником ХВО ІІ-гр.;

- 04.04.2000 переведена сторожем;

- 20.11.2000 переведена апаратником ХВО ІІ-гр.;

- 09.04.2001 звільнена за погодженням сторін;

- 17.04.2001 розпочата виплата допомоги по безробіттю;

- 25.10.2001 закінчено виплату допомоги по безробіттю;

- 01.11.2001 прийнята у ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» у теплосиловий цех машиністом котлів 4 розряду;

- 01.11.2001 за результатами атестації робочого місця та умовами праці підтверджено право на пенсію за Сп. № 2 машиністу котлів;

- 30.12.2002 за результатами атестації робочого місця та умовами праці підтверджено право на пенсію за Сп. № 2 машиністу котлів;

- 14.09.2007 переведена до цеху безперервного розливання сталі апаратником хімводоочищення 3 гр.кв.;

- 01.02.2008 переведена в киснево конвертерний цех апаратником хімводоочищення 3 гр;

- 28.10.2008 переведена в киснево конвертерний цех апаратником хімводоочищення ІV гр;

- 02.03.2020 звільнена за власним бажанням.

Суд зазначає, що в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином.

Разом з тим, наведені періоди роботи не було зараховано відповідачем до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії, оскільки по батькові, зазначене на титульному аркуші, не відповідає паспортним даним заявниці, чим порушено п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

Як вбачається з паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 , виданого Брянківським МВ ГУМВС України в Луганській області 13.11.2009, на другій сторінці вказаного паспорту по батькові позивача російською мовою зазначене як « ОСОБА_2 ».

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 05.01.1965, зазначено ПІП (російською мовою) особи, якій воно видано « ОСОБА_3 », народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 11.10.1985 зазначено (російською) « ОСОБА_4 » та (російською) « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 11.10.1985.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 на першому аркуші зазначено такі установчі дані особи, якій вона видана, викладені російською мовою: « ОСОБА_5 » (закреслено) « ОСОБА_6 », ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, у наданих позивачем до пенсійного органу документах вбачаються розбіжності в по батькові (російською мовою) особи, якій вони видані, а саме: « ОСОБА_2 » у паспорті, свідоцтві про народження, свідоцтві про шлюб та « ОСОБА_7 » у трудовій книжці.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно п. 2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи проводяться арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 5 січня 1984 р в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 г.) записується: "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р .; "05.01.1984".

Записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Згідно п. 2.10 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Пунктом 2.12 Інструкції № 162 визначено, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виробляються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) І з посиланням на номер і дату цих документів.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція № 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 N 412, не застосовується.

Так, згідно п. 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.11 Інструкції №58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до пункту 2.13 Інструкції №58 Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів; в) внесення відомостей про роботу.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно п 1.5. Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Так, відповідно до п. 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Аналізуючи чинні нормативноправові акти України, які регулюють спірні правовідносини,суд зазначає про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.

При цьому, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім того, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

В Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться відомості про сплату Філією «Брянкатеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 24192091), Брянківським міським центром зайнятості (код ЄДРПОУ 13392349), ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05441447), ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (код ЄДРПОУ 05441447) страхових внесків за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з січня 1999 року по жовтень 2017 року, що співпадає з періодами роботи позивача, зазначених у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Таким чином, суд приходить висновку, що відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 26.07.1983 по 16.07.1986, з 08.08.1986 по 09.04.2001, з 17.04.2001 по 25.10.2001 та з 01.11.2001 по 02.03.2020, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.08.1983, носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства.

Відтак, суд вважає, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для винесення органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначення пенсії та не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту пенсіонера.

З огляду на викладені обставини, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано страховий стаж позивача відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 12.08.1983.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа №275/615/17, провадження №К/9901/768/17, у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Що стосується тверджень відповідача щодо неможливості зарахування до пільгового стажу роботи позивача періодів її роботи на посаді машиніста котлів з 01.11.2001 по 13.09.2007 згідно довідки, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці від 28.07.2022 №016-1139, оскільки остання видана підприємством, що знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна довідка від 28.07.2022 №016/1139, в якій зазначено, що з 01.11.2001 по 13.09.2007 ОСОБА_1 працювала в ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» на посаді машиніста котлів, що передбачено Списком № 2 розділу ХІІІ пункт 13а Постанови КМУ від 16.01.2003 № 36.

Також позивачем надані постанови генерального директора та профспілкового комітету від 29.11.2000 №229, від 26.07.2004 № 172 та від 24.07.2009 №61 щодо проведення атестацій робочих місць, згідно яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 в тому числі й професія позивача.

При цьому вказані документи видані філіалом №1 «АМК», яке розташовано на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частин другої та третьої статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємство здійснювало господарську діяльність, перебувало під контролем української влади, і таке підприємство було утворено відповідно до законодавства України.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96).

Отже, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92).

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, позивач опинилася в ситуації, що відповідно позбавляє її можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Отже, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на соціальне забезпечення не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо призначення пенсії.

Таким чином суд враховує, що відомості вказані в уточнюючій довідці, постановах про проведення атестації та трудовій книжці позивача є достатніми для зарахування спірного періоду до стажу роботи позивача, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що період роботи позивача з 01.11.2001 по 13.09.2007 в ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» на посаді машиніста котлів підтверджений та підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за списком №2.

Щодо не зарахування відповідачем позивачу до її страхового стажу періоду роботи з 01.11.2017 по 02.03.2020, у зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини першої статті 11 Закону №1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, які працюють на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

Частиною першою статті 15 вказаного Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, в тому числі на підприємствах, установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України.

Частиною другою статті 17 Закону №1058 передбачено, що до обов`язків страхувальників віднесено, зокрема, нарахування, обчислення і сплата в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини 2 цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків врегульовує стаття 20 Закону №1058, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала ОСОБА_1 у спірний період.

Оскільки законодавством покладено обчислення та сплату страхових внесків на підприємство-страхувальника, ОСОБА_1 позбавлена можливості самостійно сплатити ці страхові внески. У зв`язку з чим ОСОБА_1 не може нести відповідальність за неналежне виконання ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» своїх обов`язків по сплаті обов`язкових платежів.

Як наслідок, не виконання обов`язків роботодавця по сплаті страхових внесків, не може ставити в залежність та бути підставою для позбавлення позивача права на пенсійне забезпечення.

Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеної у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16) від 27.03.2018 та у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.11.2017 по 02.03.2020.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача, бездіяльність відповідача при не зарахуванні певних періодів стажу, відсутність належного обґрунтування рішення суб`єкта владних повноважень та передчасні висновки про недостатність у позивача пільгового стажу для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

В контексті наведеного, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 26.07.1983 по 16.07.1986, з 08.08.1986 по 09.04.2001, з 17.04.2001 по 25.10.2001, з 01.11.2001 по 20.03.2020 мають бути зараховані до страхового, зокрема, періоди роботи з 01.11.2001 по 13.09.2007 до пільгового стажу з повторним розглядом заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 23.11.2022 за №104450008135 про відмову у призначенні пенсії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті частини другої статті 2 КАС України, а отже, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.11.2001 по 13.09.2007 в ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» на посаді машиніста котлів та до загального страхового стажу періоди роботи з 26.07.1983 по 16.07.1986, з 08.08.1986 по 09.04.2001, з 17.04.2001 по 25.10.2001, з 01.11.2001 по 20.03.2020.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення та перерахунку пенсії для чого приймає відповідне рішення.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень Пенсійного органу на прийняття рішення, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.11.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 04.01.2023 №1520932693.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (Івано-Франківська область, м.Івано-Франківськ, вул.Сичових стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області від 23.11.2021 № 104450008135 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди: з 26.07.1983 по 16.07.1986, з 08.08.1986 по 09.04.2001, з 17.04.2001 по 25.10.2001, з 01.11.2001 по 20.03.2020; до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, період з 01.11.2001 по 13.09.2007.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 листопада 2022 року про призначення пенсії на пільгових умовах за віком згідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Тихонов