Постанова

від 28.06.2023 по справі 640/24631/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/24631/20 Головуючий у І інстанції - Чудак О.М.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадженняапеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «АРАГОН-2008» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАГОН-2008» до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРАГОН-2008» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради питання про надання товариству пільг по податку для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких зазнали збитків через введення карантину в Україніта зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо зменшення розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єкту нежитлової нерухомості, що перебуває у власності ТОВ «Арагон-2008», а саме: торгово-розважального центру з адміністративними приміщеннями та паркінгом, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58, до 0,1% розміру мінімальної заробітної плати за 1 метр квадратний площі об`єкта оподаткування на строк до 31.12.2020 включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що введення на усій території України карантину призвело до вкрай незадовільного фінансового стану позивача, поточної неплатоспроможності і неможливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати податок на вищевказаний об`єкт нежитлової нерухомості. З урахуванням наведених обставин, позивач вважає, що відповідач має зменшити розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єкту нежитлової нерухомості, що належить товариству. Однак, незважаючи на відповідне звернення ТОВ «Арагон-2008» до Київської міської ради, питання про надання пільг по податку для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких зазнали збитків через введення карантину в Україні, до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради не включалося, рішення з приводу цього прохання Київською міською радою не приймалося.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року у задоволені позову відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні повноваження встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи,просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Арагон-2008» є власником об`єкту нежитлової нерухомості: торгово-розважальний центр з адміністративними приміщеннями та паркінгом, розташований за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58 (далі - ТРЦ), загальною площею 191 140кв.м, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.11.2018(індексний номер витягу: 145568682).

Приміщення вказаного ТРЦ позивач надає в тимчасове платне користування (оренду) іншим суб`єктам підприємництва для ведення ними господарської діяльності.

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені у таблиці № 1 до додатка 1 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 № 242/5629, зокрема ставка податку для торгових центрів, універмагів, магазинів визначена п. 1230.1 вказаної таблиці та складає 1,5 %.

У зв`язку з введенням на території України карантину, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, значно обмежено роботу закладів, які знаходяться в ТРЦ. Починаючи з 13.03.2020 в торгово-розважальному центрі за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58, не працювали кінотеатр, заклади громадського харчування та заклади торгівлі промисловими товарами. Загальна площа об`єктів, роботу яких було призупинено на час карантину, становить близько 75 % загальної площі торгово-розважального центру.

З огляду на положення п. 14 «Перехідних положень» Цивільного кодексу України орендарі приміщень у ТРЦ були звільнені від сплати орендної плати за весь період дії обмежень (заборони) здійснювати підприємницьку діяльність під час карантину.

04.05.2020ТОВ «Арагон-2008» звернулося до Київської міської ради з листом, у якому висловило прохання зменшити розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єкту нежитлової нерухомості торгово-розважальний центр з адміністративними приміщеннями та паркінгом, розташований за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58, до 0,1% розміру мінімальної заробітної плати за 1 метр квадратний площі об`єкта оподаткування на строк до 31.12.2020 включно.

16.06.2020 постійна Комісія з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Київської міської ради VIII скликання листом №08/280/524 повідомила позивача, що порушене ним питання опрацьоване профільними Департаментами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), висновки яких додані до вказаного листа. Так, до зазначеного листа додано лист Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.06.2020 №054-1-2-13-1572, у якому запропоновано позивачу в разі виникнення або накопичення податкового боргу щодо сплати податків і зборів до бюджету міста Києва скористатись нормами ст. 100 Податкового кодексу України. Одночасно повідомлено, що відповідно до ст. 12 Податкового кодексу України не дозволяється міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачає, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України).

При цьому, пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Положення вказаної норми узгоджуються із змістом пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України, який закріплює, що податкове законодавство України ґрунтується в тому числі і на принципі рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Отже, як правильно зауважив суд першої інстанції, вказане звернення позивача до відповідача щодо зменшення розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для окремого об`єкта позивача, фактично є проханням встановити для вказаного об`єкта позивача індивідуальну пільгову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що прямо заборонено пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України та суперечить принципу рівності усіх платників перед законом.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незважаючи на погіршення майнового становища позивача, у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень, відповідач не може встановити для вказаного об`єкта позивача індивідуальну пільгову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, з метою зменшення негативних впливу карантинних обмежень на фінансовий стан платників податків, законодавцем доповнено підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України наступними пунктами:

- 52-5, за змістом якого об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до ст. 266 цього Кодексу в період з 01.03. по 31.03.2020;

- 52-6, яким надано органам місцевого самоврядування у 2020 році право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- 52-7, яким встановлено, що у 2020 році на проекти рішень, рішення сільських, селищних, міських рад, рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, прийняті відповідно до п. 52-6 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу, не поширюється пп. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, пп. 12.3.4 п. 12.3, пп. 12.4.3 п. 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішень) та п. 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) ст. 12 ПК України, Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання».

Колегія суддів зазначає, що вказані положення п.п. 52-6 - 52-7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України хоча й надають право органом місцевого самоврядування протягом 2020 року приймати рішення щодо зменшення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак не нівелюють положення пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 ПК України, адже не надають право органом місцевого самоврядування приймати такі рішення щодо окремого платника податків або щодо окремого об`єкту оподаткування.

Крім того, введення в державі карантину жодним чином не співвідноситься з автоматичним обов`язком місцевих органів приймати рішення щодо зменшення ставки податку на нерухоме майно.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення питання про надання пільг по податку для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких зазнали збитків через введення карантину в Україні, до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради, оскільки, враховуючи відсутність у відповідача повноважень встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів, а також пряму заборону вчиняти такі дії, відповідач правомірно не вносив до порядку денного сесії питання щодо зменшення позивачу ставок місцевих податків.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 289, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАГОН-2008»- залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк