ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2021 року м. Київ № 640/24631/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арагон-2008 до Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю Арагон-2008 звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просить суд визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Київську міську раду прийняти рішення зменшити розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єкту нежитлової нерухомості, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Арагон-2008 , а саме: торгово-розважального центру з адміністративними приміщеннями та паркінгом, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58, до 0,1% розміру мінімальної заробітної плати за 1 метр квадратний площі об`єкта оподаткування на строк до 31.12.2020 включно.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що введення на усій території України карантину призвело до вкрай не задовільного фінансового стану позивача, поточної неплатоспроможності і неможливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати податок на вищевказаний об`єкт нежитлової нерухомості. З урахуванням наведених обставин, позивач вважає, що відповідач має зменшити розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єкту нежитлової нерухомості, що належить товариству.
Однак, незважаючи на відповідне звернення ТОВ Арагон-2008 до Київської міської ради, питання про надання пільг по податку для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких зазнали збитків через введення карантину в Україні, до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради не включалося, рішення з приводу цього прохання Київською міською радою не приймалося.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2020 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву ТОВ Арагон-2008 у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Наголосив, що підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) імперативно визначено, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Зауважив, що введення в державі карантину жодним чином не співвідноситься з автоматичним обов`язком місцевих органів приймати рішення щодо зменшення ставки податку на нерухоме майно.
Таким чином чинне законодавство не наділяє орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо встановлення індивідуальних пільг та відсутній обов`язок приймати таке рішення у разі надходження зверненням окремої особи.
Також відповідач вказав, що звернення позивача за функціональною спрямованістю було розглянуто постійною комісія Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку (в тому числі надано доручення профільним структурним підрозділам для надання відповідних висновків) у межах та спосіб визначеним чинним законодавством і проінформовано позивача щодо відсутності правових підстав вчиняти дії відносно яких порушено питання.
Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.11.2018 №145568682 Товариство з обмеженою відповідальністю Арагон-2008 є власником об`єкту нежитлової нерухомості: торгово-розважальний центр з адміністративними приміщеннями та паркінгом, розташований за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58 (надалі ТРЦ), загальною площею 191140кв.м. Право власності на цей об`єкт нерухомості підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.11.2018 року, індексний номер витягу: 145568682.
Приміщення вказаного ТРЦ Позивач надає в тимчасове платне користування (оренду) іншим суб`єктам підприємництва для ведення ними господарської діяльності.
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначені у таблиці № 1 до додатка 1 до рішення Київської міської ради 23.06.2011 № 242/5629, зокрема ставка податку для торгових центрів, універмагів, магазинів визначена пунктом 1230.1 вказаної таблиці та складає 1,5 відсотка.
У зв`язку з введенням на території України карантину, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, значно обмежено роботу закладів, які знаходяться в ТРЦ. Починаючи з 13.03.2020 в торгово-розважальному центрі за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58, не працювали кінотеатр, заклади громадського харчування та заклади торгівлі промисловими товарами. Загальна площа об`єктів, роботу яких було призупинено на час карантину, становить близько 75 відсотків загальної площі торгово-розважального центру.
З огляду на положення пункту 14 Перехідних положень Цивільного кодексу України орендарі приміщень у ТРЦ були звільнені від сплати орендної плати за весь період дії обмежень (заборони) здійснювати підприємницьку діяльність під час карантину.
Як зазначив позивач, зазначені фактори негативно вплинули на рентабельну діяльність ТОВ Арагон-2008 та призвели до вкрай незадовільного фінансового стану і до неможливості своєчасно та у повному обсязі сплачувати податок для об`єкту нежитлової нерухомості: торгово-розважальний центр з адміністративними приміщеннями та паркінгом, розташований за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58.
З урахуванням наведеного ТОВ Арагон-2008 звернулося до Київської міської ради з листом від 04.05.2020 вих. №4/01/20 у якому висловило прохання зменшити розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єкту нежитлової нерухомості торгово-розважальний центр з адміністративними приміщеннями та паркінгом, розташований за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, будинок 58, до 0,1% розміру мінімальної заробітної плати за 1 метр квадратний площі об`єкта оподаткування на строк до 31.12.2020 включно.
Відповідь на вказане звернення ТОВ Арагон-2008 надана листом постійної Комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку Київської міської ради VIII скликання від 16.06.2020 №08/280/524, у якому повідомлено позивача, що порушене ним питання опрацьоване профільними Департаментами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), висновки яких додані до вказаного листа.
Так, до зазначеного листа додано лист Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09.06.2020 №054-1-2-13-1572 у якому запропоновано позивача в разі виникнення або накопичення податкового боргу щодо сплати податків і зборів до бюджету міста Києва скористатись нормами статті 100 ПК України. Одночасно повідомлено, що відповідно до статті 12 ПК України не дозволяється міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, вважаючи, що відповідачем у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пунктів 24, 28 статті 26, статті 69 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.
Стаття 10 ПК України передбачає, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Разом з цим, підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Положення вказаної норми узгоджуються із змістом підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України, який закріплює, що податкове законодавство України ґрунтується в тому числі і на принципі рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.
Проаналізувавши зазначені норми у контексті спірних правовідносин суд зазначає, що вказане звернення позивача до відповідача щодо зменшення розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для окремого об`єкта позивача, фактично є проханням встановити для вказаного об`єкта позивача індивідуальну пільгову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що прямо заборонено підпунктом 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПК України та суперечить принципу рівності усіх платників перед законом.
Тому, незважаючи на погіршення майнового становища позивача у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень, відповідач не може встановити для вказаного об`єкта позивача індивідуальну пільгову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
При цьому, суд зауважує, що з метою зменшення негативних впливу карантинних обмежень на фінансовий стан платників податків, законодавцем доповнено підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України наступними пунктами:
- 52-5, за змістом якого об`єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 1 березня по 31 березня 2020 року;
- 52-6, яким надано органам місцевого самоврядування у 2020 році право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
- 52-7, яким встановлено, що у 2020 році на проекти рішень, рішення сільських, селищних, міських рад, рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, прийняті відповідно до пункту 52-6 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу, не поширюється підпункт 4.1.9 пункту 4.1 та пункт 4.5 статті 4, підпункт 12.3.4 пункту 12.3, підпункт 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішень) та пункт 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 Податкового кодексу України, Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", частина третя статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закон України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання".
Разом з цим, вказані положення пунктів 52-6 - 52-7 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України хоча й надають право органом місцевого самоврядування протягом 2020 року приймати рішення щодо зменшення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, однак не нівелюють положення підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 12.3.7 пункту 12.3 статті 12 ПК України, адже не надають право органом місцевого самоврядування приймати такі рішення щодо окремого платника податків або щодо окремого об`єкту оподаткування.
Крім того, як обґрунтовано зауважив відповідач, введення в державі карантину жодним чином не співвідноситься з автоматичним обов`язком місцевих органів приймати рішення щодо зменшення ставки податку на нерухоме майно.
Посилання позивач на те, в порушення пункту 28 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР питання про надання пільг по податку для об`єктів нежитлової нерухомості, власники яких зазнали збитків через введення карантину в Україні, до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради не включалося, рішення з приводу цього прохання Київською міською радою не приймалося, суд вважає помилковими.
Так, відповідно до статті 47 Закону №280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Частина п`ятнадцята статті 47 Закону №280/97-ВР встановлює, що перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.
Згідно із статтею 5 Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.06.2014 №9/9, постійні комісії Київської міської ради, здійснюють повноваження, визначені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, Регламентом Київської міської ради, цим Положенням та відповідно до функціональної спрямованості, яка визначена цією статтею.
Постійні комісії Київської міської ради відповідно до вищевказаних актів здійснюють в тому числі розглядають звернення громадян, підприємств, установ та організацій.
Постійна комісія Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку вивчає, попередньо розглядає, бере участь у підготовці та готує проекти рішень Київської міської ради, надає висновки та рекомендації, здійснює контроль за виконанням рішень ради, її виконавчого органу з питань встановлення місцевих податків та зборів.
Рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №579/579 затверджений Регламент Київської міської ради стаття 26 якого визначає, що суб`єктами подання проектів рішень виступають Київський міський голова, депутати Київради, заступник міського голови - секретар Київради, постійні комісії Київради, виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), загальні збори громадян в порядку, визначеному законодавством та цим Регламентом, а також члени територіальної громади міста Києва в порядку місцевої ініціативи відповідно до вимог, передбачених законодавством та цим Регламентом.
З урахуванням наведеного, звернення позивача правомірно за функціональною спрямованістю розглянуто постійною комісією Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку у межах та спосіб визначеним чинним законодавством і проінформовано позивача про відсутність правових підстав вчиняти дії відносно яких порушено питання, у тому числі, з підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі №800/434/17, зауважила, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового акта віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає, що у межах спірних правовідносин відповідачем не допущено протиправної бездіяльності.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
При вирішенні даної справи суд враховує також й те, що у позовній заяві ТОВ Арагон-2008 просить зменшити ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на строк до 31.12.2020 включно. При цьому, незважаючи на те, що станом на час розгляду даної справи минув строк до якого позивач просив встановити зменшену ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивач не звертався до суду із заявою про уточнення чи зміну позовних вимог. За таких обставин, задоволення позовних вимог, у їх редакції згідно позовної заяви, жодним чином не вплине на права позивача.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідачів відповідно до статті 139 КАС України відсутні, а відповідачі не понесли витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Арагон-2008 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Арагон-2008 (місцезнаходження юридичної особи: 04111, місто Київ, вулиця Щербаківського Данила, будинок 58; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 13679915).
Відповідач - Київська міська рада (місцезнаходження юридичної особи: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 22883141).
Суддя О.М. Чудак
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.08.2021 |
Оприлюднено | 18.08.2021 |
Номер документу | 99031628 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Губська Людмила Вікторівна
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Чудак О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні