Постанова

від 14.06.2023 по справі 365/74/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 365/74/16-ц Номер провадження 22-ц/824/9554/2023Головуючий у суді першої інстанції Хижний Р. В.Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Поливач Л. Д. 14 червня 2023 року місто Київ

Справа №365/74/16

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Рудик О.Л.

учасники справи :

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа Згурівський відділ державної виконавчої служби

у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ)

заінтересована особа ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року, постановлену у складі судді Хижного Р. В., в приміщенні Згурівського районного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання протиправною бездіяльності Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), мотивованою тим, що 20.10.2022 ОСОБА_1 подав до Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке було об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2, яке отримано представником Відділу 26.10.2022. Проте з моменту отримання вказаної заяви минуло більше 30 днів, відповідь так і не отримана стягувачем. Тридцятиденний строк сплинув 25.11.2022. ОСОБА_1 вказує, що усі вимоги щодо форми та змісту заяви були дотримані. Зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику мало бути надіслано розгорнуту та обґрунтовану відповідь, про що зазначено у п. 6 прохальної частини заяви.

У зв`язку із зазначеним просив суд визнати протиправною бездіяльність Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у частині ненадання представнику ОСОБА_1 відповіді на подану ним заяву стягувача від 20.10.2022 з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2 в межах визначених Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР строків, яка в обов`язковому порядку підлягає розгляду відповідно до цього закону і відповідь на яку він мав отримати протягом 30 днів з моменту її отримання виконавчим органом і яку згідно чіткого формулювання у прохальній частині цієї його заяви (п.6) він повинен був отримати у вигляді скан - копії офіційної письмової відповіді, з підписом уповноваженої особи та печаткою цього виконавчого органу, яка мала бути надіслана стягувачу на зазначену у його заяві від 20.10.2022 його електронну адресу. Також заявник просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши з Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги та у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення його скарги, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої ухвали, порушення судом норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Також просив стягнути з Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 36 500, 00 грн.

В обґрунтування зазначив, що суд відмовляючи у задоволенні скарги не врахував, що в прохальній частині заяви від 20.10.2022 заявником було чітко зазначено, що відповідь у вигляді скан - копії з підписом та печаткою він просить надіслати стягувачу на вказану адресу електронної пошти.

У апеляційній скарзі заявник посилається на п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», який зобов`язує виконавця розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Проте оскільки Законом України «Про виконавче провадження» строк надання відповіді на запит сторони виконавчого провадження не встановлено, апелянт в частині строків надання відповіді керувався положеннями Закону України «Про звернення громадян».

Вважає, що посилання на положення в частині строків надання відповіді на його запит як сторони виконавчого провадження не є підставою для відмови у задоволенні скарги про визнання бездіяльності Згурівського ВДВС протиправними.

Звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів надсилання на електронну адресу стягувача відповіді на подану ним заяву, чим підтверджується бездіяльність Згурівського ВДВС. Натомість наданий Відділом витяг з реєстру вихідної кореспонденції АСВП апелянт вважає недостовірним доказом на підтвердження надання відповіді на його заяву. Крім того такий доказ було подано з порушенням процесуального порядку подання доказів.

Апелянт у скарзі послався на висловлену Міністерством юстиції України позицію щодо можливості застосування до звернень сторін виконавчого провадження положень Закону України «Про звернення громадян».

Судом першої інстанції під час розгляду скарги на бездіяльність Відділу не надано жодної правової оцінки його бездіяльності та не приділено увагу жодному з чисельних доказів, наданим суду стягувачем на підтвердження обставин, викладених у скарзі. При цьому суд надав перевагу доказам, наданим Згурівським ВДВС.

Вважає, що суд фактично усунувся від розгляду скарги по суті, не встановивши факт протиправності та бездіяльності Згурівського ВДВС і помилково або цілеспрямовано виршив, що скаржником обрано неправильний спосіб захисту. При цьому судом першої інстанції не визначено, який спосіб захисту на його погляд був ефективним для захисту порушеного права стягувача.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 (який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції) підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених підстав.

Представник заінтересованої особи Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та боржник ОСОБА_2 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомили. Будь - яких заяв, клопотань на час розгляду справи до суду апеляційної інстанції від вказаних осіб не надходило. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися.

Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та боржника ОСОБА_2 , з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Їхня неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 , перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції дійшов висновку, що скаржником неправильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки оскарження бездіяльності Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині недотримання вимог Закону України «Про звернення громадян» повинно мати місце в порядку звернення до суду із відповідним позовом. Вимоги скарги сформульовані таким чином, що не підпадають під дію положень статей 447-451 ЦПК України, якими врегульовано оскарження бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу та Закону України «Про виконавче провадження». Подавши заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян» на бездіяльність Відділу, ОСОБА_1 таким чином визначив правовий режим правовідносин за цим зверненням.

Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як вбачається зі скарги, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність Відділу, що не передбачено Розділом VII ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача (заявника) про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами її розгляду.

Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.

Відтак, за змістом зазначеного Закону, як державний виконавець, так і керівники органів державної виконавчої служби є державними виконавцями та державними службовцями, а органи державної виконавчої служби є одночасно суб`єктами владних повноважень та органами, діяльність яких підпадає під контроль судових органів, що видали виконавчий документ.

Із пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вбачається, що суб`єктом оскарження може бути державний виконавець чи інша посадова особа державної виконавчої служби, які представляють орган державної виконавчої служби, оскільки державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частинами першою, третьою статті 450 ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення дії чи бездіяльність яких оскаржується.

Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

З наведеного вбачається, що заявник, звертаючись до суду із скаргою на підставі статті 447 ЦПК України, покладається на судовий контроль, який є важливою гарантією забезпечення обов`язковості й виконання судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано у встановлені законом строки, належним чином і в повному обсязі.

Таким чином, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного розділом VII ЦПК України, є завершальною стадією судового провадження, що виключає застосування принципів диспозитивності цивільного судочинства, визначеного статтю 13 ЦПК України та характерного для судового спору (позовного провадження).

Судом встановлено, що на виконанні Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_3, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 .

20.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2 в межах визначених Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР строків, а саме протягом 30 днів з моменту її отримання виконавчим органом на його електронну адресу.

Звертаючись до Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із вказаною вимогю, ОСОБА_1 подав відповідну заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що наголосив у самій заяві та у поданій до суду скарзі про визнання протиправною бездіяльності Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при виконанні заочного рішення Згурівського районного суду Київської області від 01.04.2016 року у справі № 365/74/16-ц.

Отже, не отримавши відповідь на своє звернення на електронну адресу, зазначену у заяві, ОСОБА_1 оскаржив до суду саме бездіяльність Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яку вважав протиправною, посилаючись на положення Закону України «Про звернення громадян».

Так, право громадян на звернення із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності передбачене ч. 1 Закону України «Про звернення громадян».

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян»).

При цьому, за змістом статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У поданій до суду скарзі заявник просить визнати протиправною бездіяльність Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у частині ненадання йому відповіді на подану ним заяву від 20.10.2022 з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП НОМЕР_1, яке було об`єднано до ЗВП НОМЕР_3, згідно передбачених Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР строків, яка в обов`язковому порядку підлягає розгляду відповідно до цього закону і відповідь на яку він мав отримати протягом 30 днів з моменту її отримання виконавчим органом і яку згідно чіткого формулювання у прохальній частині цієї його заяви (п.6) він повинен був отримати у вигляді скан - копії офіційної письмової відповіді, з підписом уповноваженої особи та печаткою цього виконавчого органу, яка мала бути надіслана стягувачу на зазначену у його заяві від 20.10.2022 його електронну адресу.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 фактично оскаржує бездіяльність Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо ненадання йому відповіді на подане звернення. Тобто оскаржує бездіяльність самого органу державної виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень, а не державного виконавця чи посадової особи органу державної виконавчої служби.

Колегія суддів, ураховуючи зазначене, погоджується з висновком суду першої інстанції у тому, що обраний заявником спосіб захисту прав у виконавчому провадженні, який зводиться до оскарження бездіяльності Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині недотримання вимог Закону України «Про звернення громадян» повинно мати місце в порядку звернення до суду із відповідним позовом у порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спосіб захисту не узгоджується з положеннями статті 451 ЦПК України, за якими, суд може визнати протиправною бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби за умови обґрунтованості скарги. Заявник фактично оскаржує бездіяльність органу державної виконавчої служби, як суб`єкта владних повноважень, щодо невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян», а саме ненадання відповіді на звернення громадянина.

У справі, яка переглядається установлено, що ОСОБА_1 вимоги скарги сформульовані таким чином, що не підпадають під дію положень статей 447- 451 ЦПК України, якими врегульовано оскарження бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу та Закону України «Про виконавче провадження». Звернувшись із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 самостійно визначив правовий режим зазначеного звернення.

За таких обставин, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 з наведених вище підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Скаржник не довів суду, що він обрав вірний спосіб захисту порушеного (на його думку) права на отримання відповіді на звернення, що його скарга обгрунтовано подана до суду саме в порядку Розділу VII ЦПК України. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення скарги на бездіяльність Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Підстави для постановлення судом першої інстанції окремої ухвали були відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. ОСОБА_1 не позбавлений права звернення з відповідною позовною заявою до суду адміністративної юрисдикції.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін ухвалу суду першої інстанції, судові витрати на правничу допомогу, заявлені ОСОБА_1 , не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 27.06.2023.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна