Постанова

від 30.05.2024 по справі 365/74/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

справа № 365/74/16-ц

провадження № 61-11358св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Червинської М. Є.,

учасники справи

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Згурівський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року у складі судді Хижного Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 рокуу складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ).

Скарга мотивована тим, що 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав до Відділу заяву з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке було об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2, яке отримано представником відділу 26 жовтня 2022 року.

Проте з моменту отримання вказаної заяви минуло більше 30 днів, відповідь так і не отримана стягувачем. Тридцятиденний строк сплинув 25 листопада 2022 року. Усі вимоги щодо форми та змісту заяви були дотримані. Зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику мало бути надіслано розгорнуту та обґрунтовану відповідь, про що зазначено у п. 6 прохальної частини заяви.

Його заява в обов`язковому порядку підлягає розгляду в межах визначених Законом України «Про звернення громадян» строків і відповідь на яку він мав отримати протягом 30 днів з моменту її отримання виконавчим органом, і яку згідно чіткого формулювання у прохальній частині цієї його заяви (п. 6) він повинен був отримати у вигляді скан-копії офіційної письмової відповіді, з підписом уповноваженої особи та печаткою цього виконавчого органу, яка мала бути надіслана стягувачу на зазначену у його заяві від 20 жовтня 2022 року його електронну адресу.

Просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Відділу у частині ненадання представнику ОСОБА_1 відповіді на подану ним заяву стягувача від 20 жовтня 2022 року з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2;

вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши з Відділу за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції і постанови апеляційного суду

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, у задоволенні скарги та у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, стягувач ОСОБА_1 звернувся до Відділу із заявою, поданою саме в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що ним наголошено як у самій заяві, так і у поданій до суду скарзі. Скаржником неправильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки оскарження бездіяльності Відділу в частині недотримання вимог Закону України «Про звернення громадян» повинно мати місце в порядку звернення до суду із відповідним позовом. Вимоги скарги сформульовані таким чином, що не підпадають під дію статей 447-451 ЦПК України, якими врегульовано оскарження бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу та Закону України «Про виконавче провадження». Подавши заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_1 таким чином визначив правовий режим правовідносин за цим зверненням.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 фактично оскаржує бездіяльність Відділу щодо ненадання йому відповіді на подане звернення. Тобто оскаржує бездіяльність самого органу державної виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень, а не державного виконавця чи посадової особи органу державної виконавчої служби. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у тому, що обраний заявником спосіб захисту прав у виконавчому провадженні, який зводиться до оскарження бездіяльності Відділу в частині недотримання вимог Закону України «Про звернення громадян» повинно мати місце в порядку звернення до суду із відповідним позовом у порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спосіб захисту не узгоджується з положеннями статті 451 ЦПК України, за якими, суд може визнати протиправною бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби за умови обґрунтованості скарги. Заявник фактично оскаржує бездіяльність органу державної виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень щодо невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян», а саме ненадання відповіді на звернення громадянина.

Аргументи учасників справи

25 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення судів скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на спростування його доводів щодо бездіяльності Відділу у зв`язку з ненаданням відповіді на заяву стягувача.

Долучена за згодою суду першої інстанції до матеріалів справи представником Відділу роздруківка, як єдиний доказ надсилання відповіді стягувачу на його заяву, з якої вбачаються надсилання певної кореспонденції, яка була названа витягом з реєстру вихідної кореспонденції АСВП, у якому, за заявою цього органу, вся інформація (включаючи нібито вчасно надану відповідь стягувачу) формується автоматично і не може бути відредагована. Ця роздруківка була подана з порушенням процесуального порядку подання доказів, через майже 4 місяці після початку розгляду справи, після вже проведених судових засідань і за тиждень до винесення оскарженої ухвали суду першої інстанції, а тому не може бути доказом відсутності вини у бездіяльності посадових осіб Відділу. Щодо змісту цього доказу, то він не містить відомостей про адресата, якому був адресований документ, а тому наявні підстави вважати, що наведене у витязі поштове відправлення не стосується стягувача.

Міністерством юстиції України висловлено позицію, що до звернень сторін виконавчого провадження можуть застосовуватись положення Закону України «Про звернення громадян». Оскільки вказаний запит скаржником було надіслано на адресу Відділу у межах відритих виконавчих проваджень, то скаргу про визнання протиправної його бездіяльності правомірно було подано в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, а тому подана касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції під час розгляду скарги на бездіяльність Відділу не надав жодної правової оцінки його бездіяльності та не дослідив жоден доказ, наданий суду представником стягувача на підтвердження такої бездіяльності, вказавши, що скаржник обрав неналежний спосіб захисту і не зазначивши, який же спосіб захисту був би ефективним.

Стягувач на стадії розгляду скарги в суді першої інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 36 500,00 грн, які є фактично понесеними та документально підтвердженими. Проте, у зв`язку з відмовою у задоволенні скарги судом питання про розподіл судових витрат не було вирішено. Тому при касаційному розгляді цієї справи слід вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ним в суді першої інстанції і в апеляційному суді.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на виконанні Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2

20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2 в межах визначених Законом України «Про звернення громадян» строків, а саме протягом 30 днів з моменту її отримання виконавчим органом на його електронну адресу.

Позиція Верховного Суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як в доктрині, так і практиці касаційного суду, звертається увага на існування службових строків: (а) процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду (службові строки) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2020 року в справі № 178/14/20 (провадження № 61-9921св20)); (б) строки судової діяльності (службові строки) відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не впливають на реалізацію суб`єктивних процесуальних прав сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі. Пропущення службового строку не знімає із суду обов`язку вчинити процесуальну дію або комплекс процесуальних дій (див., зокрема, Курс цивільного процесу: підручник за ред. В. В. Комарова. - Х. : Право, 2011. - С. 432) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 752/11324/14-ц (провадження № 61-11238св23)).

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1 Закону України «Про звернення громадян»).

Дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» (частина перша статті 12 вказаного Закону).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження (пункти 6, 7 частини першої статті 2 цього Закону).

У частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Тлумачення наведених норм свідчить, що заяви та клопотання сторін та інших учасників виконавчого провадження, пов`язані із виконанням судових рішень, зобов`язаний розглянути саме виконавець. Законом України «Про виконавче провадження» не встановлений строк розгляду заяв сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхніх клопотань у виконавчому провадженні, обов`язок розгляду яких покладений на виконавця (стаття 13 цього Закону «строки прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій»),і порядок розгляду таких заяв виключено зі сфери дії Закону України «Про звернення громадян».

Тому відповідні заяви та клопотання мають розглядатися у строки, які встановлюються виконавцем з урахуванням такої засади як розумність. Такий строк по своїй суті належить до службових строків, встановлений в Законі саме для виконавця. Цей строк не впливає на реалізацію суб`єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається:

суди вважали, що, звернувшись до суду із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 самостійно визначив правовий режим зазначеного звернення. Тому обраний заявником спосіб захисту прав у виконавчому провадженні - оскарження бездіяльності Відділу в частині недотримання вимог Закону України «Про звернення громадян» слід застосувати в порядку звернення до суду із відповідним позовом, оскільки такий спосіб захисту не узгоджується зі статтею 451 ЦПК України. Заявник фактично оскаржує бездіяльність органу державної виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень щодо невиконання вимог Закону України «Про звернення громадян», а саме ненадання відповіді на звернення громадянина;

суди не врахували, що відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено - суд відмовляє в задоволенні скарги. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, пов`язані із виконанням судових рішень. Заяви та клопотання сторін та інших учасників виконавчого провадження мають розглядатися у строки, які встановлюються виконавцем з урахуванням такої засади як розумність. Такий строк по своїй суті належить до службових строків, встановлений в Законі саме для виконавця. Цей строк не впливає на реалізацію суб`єктивних прав сторін, інших учасників виконавчого провадження;

суди не в повній мірі надали оцінку змісту та відповідним доводам скарги ОСОБА_1 про те, що ним подана заява саме в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке було об`єднано до зверненого ВП № НОМЕР_2; відповідна заява до Відділу від 20 жовтня 2022 року пов`язана із виконанням заочного рішення Згурівського районного суду Київської області від 01 квітня 2016 року у справі № 365/74/16-ц, стягувачем при виконанні якого є ОСОБА_1 (а. с. 17-19);

проте скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтування неправомірної бездіяльності саме виконавця у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Згурівського районного суду Київської області від 01 квітня 2016 року у справі № 365/74/16-ц, порушення ним розумного строку розгляду відповідного звернення та порушення цим права скаржника як сторони виконавчого провадження. При цьому ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Тому у задоволенні скарги ОСОБА_1 судам належало відмовити саме з цієї підстави, у зв`язку з чим оскаржені судові рішення слід змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів змінити в мотивувальні частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Є. Червинська