Рішення

від 21.04.2023 по справі 200/21845/17

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/21845/17

Провадження № 2/932/229/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача адвоката Ажмякова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,автогосподарства ГУМВС Українив Дніпропетровськійобласті,Головного управлінняМВС Українив Дніпропетровськійобласті,Товариства здодатковою відповідальністю«Страхове товариство«ДОМІНАНТА»,про відшкодуванняшкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_4 (прізвище змінено на « ОСОБА_5 »), звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , автогосподарства ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 жовтня 2015 року о 01 год. 10 хв. водій ОСОБА_3 , який на той момент був працівником поліції дільничним інспектором, керуючи автомобілем марки «Тойота», модель «Пріус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті вул. Карла Лібкнехта (вул. М. Грушевського) та вул. Комсомольської в м. Дніпропетровську, виїхав на зазначене перехрестя на червоний сигнал світлофору, що забороняє рух, в результаті чого сталось зіткнення з автомобілем марки «Опель Омега», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався на зелений сигнал світлофору. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а позивач ОСОБА_4 отримала травму обличчя.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Унаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, вдарившись лобною частиною обличчя об пластикові деталі салону автомобіля та обшивки. Відповідно до висновку спеціаліста судовомедичного експерта № 5137 від 09.11.2015 року, у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної області праворуч, що спричинені від дії тупого твердого предмету, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Діагноз: відкрита черепно мозкова травма. В подальшому було також виявлено травми у вигляді забою обох очей, гематом, вивих носу, підшкірних гематом, припухлість. На лобній частині обличчя залишився шрам (рубець), який мав характер непоправного, оскільки його не можна усунути за допомогою хірургічного втручання, що є ознакою тяжких тілесних ушкоджень.

З приводу травм, отриманих в результаті ДТП, позивач проходила довготривале лікування, зокрема, зверталась до лікарів зі скаргами на головний біль, болі в області носу, лоба та правого плеча, придбавала медичні препарати. Їй проводилась корекція зовнішності та хірургічні втручання, пластична хірургія. Загальний курс лікування та вартість медичних препаратів оцінює в 24064, 90 грн. Вартість додаткових витрат у вигляді курсу лікування КЗ «Косметологічна лікарня» ДМР склала 8000, 00 грн. Крім того, у день ДТП позивач мала на руках квиток до м. Санкт-Петербург, яким не змогла скористатись, оскільки потрапила у ДТП. Вартість квитка склала 1832, 47 грн. Цю матеріальну шкоду просить стягнути солідарно з відповідачів.

Моральна шкода ОСОБА_1 полягає у фізичному болю та стражданнях, які позивач зазнала унаслідок ушкодження її здоров`я. Так, у позивачки було знівечено обличчя, встановлений діагноз кіста правої потиличної долі, струс головного мозку. Після ДТП ОСОБА_1 стала страждати на псоріаз, у неї погіршилися зір та пам`ять. Вона була змушена змінити свій уклад життя, оскільки у зв`язку із травмою та знівеченням обличчя, не могла відвідати родичів, погано пересувалась, у неї були запаморочення та головний біль, погіршився апетит та сон. У неї було відчуття тривоги за своє здоров`я, а близькі та дитина бачили її в такому стані, що завдавало позивачу додаткові страждання. Також на обличчі залишився шрам (рубець), який є невиліковним та непоправним, і це завдає виняткових моральних страждань та кожен раз нагадує позивачу про ДТП. Моральну шкоду оцінює у сумі 198295, 78 грн., яку просить стягнути солідарно з відповідачів.

Відповідачем ТзДВ «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» надано відзив, в якому заперечують проти задоволення позову. Вказують, що витрати на лікування та вартість залізничного квитка, авансу у розмірі 8000, 00 грн. є завищеними та не підтверджені доказами. Відповідачем було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування, тому свій обов`язок страхова компанія виконала. Розмір моральної шкоди розрахований правильно за ставкою 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Солідарний обов`язок страхової компанії по відшкодування шкоди відсутній. З цих підстав просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві ГУМВС в Дніпропетровській області зазначає, що з позовними вимогами не згодні у повному обсязі. Вказують, що постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року не свідчить про вину ОСОБА_3 , оскільки патрульний автомобіль виконував оперативне завдання та рухався із ввімкненими проблисковими маячками та спеціальним звуковим сигналом, тому мав перевагу у русі, і водій автомобіля «Опель Омега», реєстраційний номер НОМЕР_2 , мав пропустити патрульне авто. Позивачем не доведено належними і допустимими доказами витрат на лікування, оскільки деякі ліки були придбані не за призначенням лікаря. Не є доказом матеріального збитку, понесеного позивачкою, надані ФОП ОСОБА_7 товарні чеки, а такий вид діяльності як лікувальні процедури не має права здійснювати цей суб`єкт підприємницької діяльності. Щодо придбання залізничного квитка для поїздки до родичів в м. Санкт-Петербург, то копія цього квитка не є допустимим доказом, так як у зазначеному квитку відсутній рік поїздки, лише вказано день та місяць. З приводу солідарного стягнення, то відповідач вказує, що суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують спільне заподіяння шкоди відповідачами по справі, а також наявність скупних взаємопов`язаних дій та єдність наміру ОСОБА_3 , ГУМВС та Автогосподарства ГУМВС щодо завдання такої шкоди позивачу. Позивачка не надала суду доказів того, в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю ГУМВС в Дніпропетровській області її заподіяно, з яким міркувань вона виходила, визначаючи саме такий розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Також позивачка не надала доказів причинного зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою та кістою правої потиличної долі, псоріазом та погіршенням зору та пам`яті.

З урахуванням викладеного, ГУМВС в Дніпропетровській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Від інших відповідачів відзиви на позовну заяву не надходили.

ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, де вказує, що постанова про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення є чинною і свідчить про те, що в його діях є склад адміністративного правопорушення. Ставити під сумнів цю постанову є суперечливим та незаконним. Придбання всіх медичних препаратів та проведення лікування підтверджено належними та допустимими доказами. У залізничному квитку до м. Санкт Петербург, зазначена дата його оформлення та час виконання операції, що свідчить про дату відправлення поїзду. Вказує про наявність підстав для солідарного стягнення шкоди, а моральна шкода нею доведена у встановленому порядку та підтверджується належними доказами.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлева Д.О. від 13 грудня 2017 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2018 року призначено по справі судово-медичну експертизу.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2018 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року зобов`язано позивача ОСОБА_1 з`явитись до судового експерта для проведення експертизи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року призначено у справі судово медичну експертизу.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року провадження по справі поновлено.

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2020 року суддю ОСОБА_8 відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із ухваленням рішення про звільнення судді з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 08.04.2021 справа передана судді Лукіновій К.С.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2023 року справа прийнята в провадження судді Лукіновій К.С., призначено проведення повторного підготовчого засідання.

У зв`язку із закінченням відрядження судді Лукінової К.С., справа передана 01.02.2022 року судді Кондрашову І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2022 року справа прийнята в провадження судді Кондрашова І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2023 року закрито підготовче засідання, справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримала позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ГУНП в Дніпропетровській області, автогосподарства ГУМВС України в Дніпропетровській області протягом всього часу розгляду справи заперечували проти задоволення позовних вимог, вказували на необґрунтованість пред`явленого позову та відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди. Просили відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, унаслідок якої травмувалась. Так, 15 жовтня 2015 року приблизно о 01 год. 10 хв. водій ОСОБА_3 , будучи працівником поліції дільничним інспектором, керуючи автомобілем марки «Тойота», модель «Пріус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті вул. Карла Лібкнехта (вул. М. Грушевського) та вул. Комсомольської в м. Дніпропетровську, виїхав на зазначене перехрестя на червоний сигнал світлофору, що забороняє рух, тобто порушив вимоги п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, в результаті чого скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом автомобілем «Опель Омега», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався на зелений сигнал світлофору. У цьому автомобілі в якості пасажира перебувала ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а позивач ОСОБА_1 від удару автомобілів отримала травму обличчя та забійну рану лоба.

Згідно висновку спеціаліста судовомедичного експерта № 5137 від 09.11.2015 року, у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної області праворуч, що спричинені від дії тупого твердого предмету, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Як видно з медичної карти амбулаторного хворого та довідки КЗ «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги, ОСОБА_1 встановлено основний та супутній діагнози: відкрита черепно мозкова травма, забій обох очей, гематоми, вивих носу, підшкірні гематоми, припухлість, забійна рана лобної частини області праворуч, струс головного мозку.

Згідно протоколу мультизрізової комп`ютерної томографії ОСОБА_1 від 16.03.2016, діагностовано МСКТ ознаки кісти правої поличної долі, поліпозного сінусіта.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

У постанові, зокрема, зазначено, що водієм ОСОБА_3 порушені п.п. 1.3, 1.5, 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів та отримання пасажиркою ОСОБА_4 ушкоджень. Постанова судді ОСОБА_9 не оскаржувалась та набрала законної сили.

Довідкою від 25.09.2017 № 280 КУ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня» № 16, підтверджено, що після ДТП ОСОБА_1 звернулась до лікарні з приводу травми. Оглянута хірургом та невропатологом. Діагноз: забійна рана лоба.

19.10.2015 року ОСОБА_1 зверталася за медичною допомогою до сімейного лікаря ОСОБА_10 з приводу травм. Рекомендовано консультація хірурга, невропатолога, окуліста.

19.10.2015 року ОСОБА_1 відвідувала консультацію лікаря офтальмолога з діагнозом: забій обох очей, гематома нижнього віка правого ока. Призначено амбулаторне лікування, р-р Тиотриазолін 1%.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 оглянута хірургом. Призначено лікування: Цифран, Лимфоміазот, Дексаметазон, ОСОБА_11 . Призначена консультація отоларинголога, невропатолога, офтальмолога.

21.10.2015 року проведена ОСОБА_1 перев`язка правої лобної частини, замінено медичний пластир, оброблена рана розчином йоду.

27.10.2015 року проведено повторний огляд хірургом, призначено гель Контрактубекс, 2 рази на день.

05.11.2015 року огляд хірурга, рекомендовано гель Контрактубекс.

18.11.2015 року ОСОБА_1 звернулась до невропатолога. Призначено: КТ головного мозку; Прамістар. Ніцерум. Нейроксимет.

У період з 13.01.2016 по 19.01.2016 ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні з приводу гострого трахеїту.

22.03.2016 позивач звернулася до лікаря невропатолога. Була рекомендована повторна консультація окуліста. Призначено Ектрон, 100, нейроксимет 2 міс.

06.06.2017 року ОСОБА_1 звернулась до лікаря отоларинголога з приводу дискомфорту у горлі. Рекомендовано: консультація ендокринолога, невропатолога.

Як убачається з висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 384 від 05.02.2018, після загоєння рани лобної області праворуч у гр. ОСОБА_4 сформувався рубець, який є значних розмірів, виражений, помітний, і сам по собі з течією часу або під впливом хірургічних методів лікування, не зник, і відповідно до проведеної консультації потребує хірургічно втручання, тобто є невиправним. Вирішення питання про непоправне знівечення обличчя винесено на розсуд суду.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що вона проходила тривале лікування, що зумовило витрачання нею часу та нервів, звернення до лікарів, придбання низки медичних препаратів, відвідування консультацій, хірургічні втручання, перев`язки, посттравматичне відновлення. На загальний курс лікування та відновлення, придбання ліків, хірургічне втручання, косметологію та корекцію зовнішності ОСОБА_1 витрачено грошових коштів на суму 24064, 90 грн.

Ця сума підтверджена квитанціями, які є у матеріалах справи, а також узгоджується із наданими позивачем поясненнями та розшифровкою кожної витрати, сформованими у таблиці.

Суд також вважає за необхідне зарахувати до загальної суми матеріальних витрат вартість квитка до м. Санкт Петербург, у розмірі 1832, 47 грн., оскільки тієї ночі (15 жовтня 2015 року) позивач їхала на таксі до головного залізничного вокзалу в м. Дніпро, для поїздки до родичів, проте унаслідок ДТП така подорож не відбулась з незалежних від ОСОБА_1 причин. Ці витрати є доведеними і перебувають у причинному зв`язку із настанням події ДТП та винної поведінкою ОСОБА_3 .

Таким чином, загальна сума матеріальних витрат ОСОБА_1 складає 26084, 32 грн.

Що стосується косметологічних маніпуляцій, враховуючи знівечення обличчя, характер травми, строк її загоєння, необхідність корекції зовнішності, суд вважає також можливим стягнути вартість курсу лікування рубця у розмірі 8000, 00 грн. Процес корекції зовнішності є складним та потребує великої кількості маніпуляцій, є вартісним, тому при визначенні розміру компенсації слід врахувати лист КЗ «Косметологічна лікарня» ДМР від 27.11.2017 року щодо вартості всього курсу лікування.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує такі позиції.

Згідно ізст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно дост. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно дост. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 1ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно дост. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суд вважає, що позивачу заподіяна матеріальна шкода. При вирішенні питання щодо підстав для відшкодування такої шкоди та розміру відшкодування, суд звертає увагу на наступне.

Так, сам факт дорожньо-транспортної пригоди це стрес для позивача. ОСОБА_1 їхала на залізничний вокзал з тим, щоб відправитись у подорож та відвідати своїх родичів. Проте запланована поїздка не відбулась через ДТП, що спричинило позивачу додаткові незручності. ОСОБА_1 відчувала страх, переживання та сильний емоційний стрес у зв`язку із фактом ДТП, тому їй заподіяна моральна шкода.

Суд враховує, що унаслідок ДТП позивача зазнала сильного болю, отримала специфічну травму обличчя, вдарившись всією частиною обличчя об деталі автомобіля, отримавши відкриту черепно-мозкову травму, забій обох очей, гематоми, вивих носу, підшкірні гематоми, припухлість, забійну рану лобної частини області праворуч, струс головного мозку.

У зв`язку із ДТП та отриманням такої травми обличчя, ОСОБА_1 перенесла сильний емоційний стрес. Так, суд бере до уваги, що позивач травмувалась саме обличчям. Для жінки це має не аби яке значення, оскільки зовнішність та краса для жінки завжди на першому місці. Сприйняття жіночої особи відбувається здебільшого через зовнішність. Позивач хоча й мала хлопця, проте повинна була вживати численних зусиль для планування свого особистого та сімейного життя, оскільки такі травми могли привести до розлучення, бо сприйняття позивача як здорової людини було підірвано. Знівечення обличчя призвело до перенесення весілля, відкладення побачень з родичами. Вона змушена була тривалий час перебувати вдома, щоб не лякати людей своїм виглядом.

Після травми обличчя ОСОБА_1 було жахливо спотворене, що видно із фотографій, які долучені до матеріалів справи. Така травма і таке знівечення обличчя викликали шок як у самого позивача, так і оточуючих людей. Родичі та близькі бачили цю травму та стан позивача, тому усвідомлення нею, що її близькі бачать її у такому стані, завдало їй виняткових моральних страждань.

При цьому ОСОБА_3 спочатку хотів компенсувати позивачу лікування, а потім відмовився, що знову завдало позивачу емоційних переживань, оскільки вона зрозуміла, що залишилась із проблемою сам на сам, і їй потрібно якось далі жити, витрачати своє здоров`я, нерви та грошові кошти на лікування.

Як встановлено в ході розгляду справи, для позивача ця травма на все життя, оскільки після заподіяння таких тілесних ушкоджень вона стала млявою, усамітнюватись, змушена була вживати численних зусиль для організації свого життя після травми та приведення себе в норму. Поведінка позивачки навіть в судовому засідання викликає подив, оскільки унаслідок травму лоба та голови, вона здебільшого розсіяна, дивакувата, відсторонена.

Таким чином, сам факт дорожньо-транспортної пригоди та отримання такої травми, є самостійною і достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди оскільки позивач мала нервові переживання та стрес, і перенесла такі страждання, які запам`ятовує на все життя. Шрам (рубець), який залишився і не підлягає виправленню, кожного дня буде нагадувати їй про ДТП, вона буде в думках повертатися до подій тієї ночі та знову страждати.

Крім того, моральних страждань завдало також відновлення після травми. Позивач змушена була докласти виняткових зусиль для відновлення свого здоров`я та реабілітації після травми. Так, позивач витрачала купу часу для відвідування різних лікарень, ходила на консультації, їй проводилось лікування. Після травми у неї опухло все обличчя, що завдавало болю. Сам процес лікування та відновлення є довготривалим, тому суд враховує, що після травми ОСОБА_1 дійсно проходила довгий період реабілітації та зазнала низки хірургічних втручань, що свідчить про моральні страждання.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-21/26235-ПС від 12.11.2021 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, у розділі «Висновки» зазначено, що ситуація, яка досліджувалась, а саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.10.2015, є психотравмувальною для підекспертної особи ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок психотравмувальної дії вказаної ситуації, підекспертній особі ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинені страждання на моральному рівні.

При цьому експерт визначив такі розміри відшкодування моральної шкоди, які вважає обґрунтованими і доведеними, а саме: у разі визнання заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 648 мінімальних заробітних плат; у разі визнання заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 27 мінімальних заробітних плат.

Суд, аналізуючи такий висновок експерта відзначає, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається саме судом, а не експертом, а висновок експерта, як доказ, не має для суду наперед встановленої сили і оцінюється нарівні з іншими доказами.

Відповідно до п.2.1.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я №6 від 17.01.1995 року, судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

Наведене кореспондується з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.27 постанови № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», згідно яких, визначення наявності знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи. Водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Хоча з матеріалів справи й видно, що рубець (шрам) ОСОБА_13 має характер невиправного дефекту, оскільки в результаті тривалого лікування та корекції зовнішності цей рубець не вдалось усунути, суд позбавлений можливості в рамках розгляду даної справи кваліфікувати такий дефект як непоправне знівечення обличчя, що віднесено до тяжких тілесних ушкоджень. Для цього потрібно призначати додаткові судово-медичні експертизи, оскільки останній висновок спеціаліста датований 05.02.2018 року.

Тому при визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що позивачу заподіяні легкі тілесні ушкодження, тому моральна шкода складає орієнтовно 27 мінімальних заробітних плат, що станом на момент ухвалення рішення могло б складати 180900, 00 грн. (6700 грн. х 27).

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, щорозмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із характеру заподіяних ушкоджень позивачу, тяжкої травми обличчя, наявність невиправного дефекту зовнішності, враховує характер, обсяг і тривалість страждань, оскільки лікування та відновлення проводилось у строк, який становить більше ніж 2 роки, та вважає, що обґрунтованим, справедливим і розумним розміром компенсації моральної шкоди є сума у 150000, 00 грн.

Такий розмір не призведе до безпідставного збагачення позивача. Визначаючи саме такий розмір відшкодування суд виходить з тяжкості вимушених змін в житті позивача, оскільки як сама травма, так і довготривала реабілітація завдали виняткових страждань позивачці, які важно переоцінити. При цьому суд виходить також з того, що травмування відбулось обличчям, що зумовлює усамітнення, соціальну адаптацію такої особи у суспільстві та в колі оточуючих близьких, родичів, складності у спілкуванні, знаходження постійно у стані пригніченості та дискомфорту.

Суд частково бере до уваги висновок експерта № СЕ-19/104-21/26235-ПСвід 12.11.2021року зарезультатами проведеннясудово-психологічноїекспертизи,проте жоднимчином незв`язаний цимивисновками,тому надаєсамостійно власнуоцінку розмірузаподіяної моральноїшкоди ОСОБА_1 виходячи іззагальних засадцивільного судочинства,зокрема,вимог розумностіі добросовісності.Тому сумау 150000,00грн.у якостіморальної шкоди,є достатньообґрунтованою ітакою,що здатназадовольнити розумніпотреби ОСОБА_1 у компенсаціїзаподіяної їйшкоди.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і яка полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

В даному випадку внаслідок незаконних дій водія ОСОБА_3 позивачу була спричинена моральна і матеріальна шкода. Суд вважає, що для відшкодування такої шкоди є всі складові, а саме наявність протиправної поведінки, настання негативних наслідків та причинного зв`язку між діями ОСОБА_3 та настанням шкоди. При цьому за загальним правилом, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відбувається особою, яка на законній підставі володіє таким джерелом, тобто власником транспортного засобу, а відшкодування шкоди, завданої працівником державного органу, підприємства, установи чи організації, або працівником юридичної особи приватного права, відбувається безпосередньо таким органом чи установою, організацією.

Суд відхиляє доводи ГУМВС Українив Дніпропетровськійобласті про те, що ОСОБА_3 не порушував Правила дорожнього руху, оскільки керував оперативним транспортним засобом, якому надано право відступати від вимог ПДР. З цим не можна погодитись, оскільки Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року саме ОСОБА_3 визнано винним у порушенні вимог п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, що й стало причиною ДТП. Вказана постанова ОСОБА_9 не оскаржувалась, набрала законної сили, тож має преюдиційне значення щодо наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, а відтак не може ставитись під сумнів. Суд також вказує, що для використання оперативного автомобіля та відступу ним від вимог ПДР, останній має бути із ввімкненою звуковою та світовою сигналізацією, а також виконувати оперативне завдання, що підтверджено письмово. При цьому такий автомобіль повинен дотримуватись вимог безпеки та не створювати аварійних ситуацій. Однак матеріали справи не містить такої інформації, тому суд не бере пояснення представника відповідача до уваги.

Щодо доводів відповідачів про те, що ОСОБА_1 не доведено документальними доказами проходження лікування та придбання препаратів, суд відноситься до них критично, оскільки матеріалами справи підтверджено як придбання всіх лікувальних, знеболювальних засобів, так і проходження нею тривалого лікування. Придбання цих засобів викликано лише з лікувальною метою та пов`язано із фактом ДТП та ушкодженням здоров`я, тому не викликають жодного сумніву у суду. При цьому обсяг лікування та кількість придбання засобів вочевидь може бути більшим, ніж заявлено позивачем, оскільки, як буває у житті, не всі витрати можна підтвердити документально. Проте суд вважає також обґрунтованим і справедливим компенсацію витрат на корекцію зовнішності у розмірі вартості курсу на суму 8000 грн., оскільки ці маніпуляції є складними та не прогнозованими, оскільки дефект зовнішності має невиправного характеру.

Заперечення стосовно достовірності залізничного квитка не приймаються, оскільки квиток є встановленого зразка і містить всю необхідну інформацію для визначення рейсу, напрямку, дату і часу поїздки. Судом прийнято цей доказ як належний.

Доводи голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області, викладені у відзиві, з приводу того, що більшість лікувальних засобів придбавались не за призначенням лікаря, суд відхиляє, оскільки факт заподіяння шкоди та отримання позивачем травми є доведеним, тому придбання нею допоміжних препаратів, наприклад, як ОСОБА_14 тощо, мало на меті як власне лікування так і відверення негативних наслідків травми. Більше того, лікарі надавали ОСОБА_1 рекомендації щодо придбання саме цих медичних препаратів.

Так, гідрокортизон це мазь для лікування запальних захворювань шкіри немікробної етіології: екзема, алергічний та контактний дерматит, нейродерміт, псоріаз. Застосування такого препарату прямо пов`язано із травмою ОСОБА_1 , оскільки шкіра навколо рани була подразнена. Лідаза це препарат для лікування та загоєння гематом, рубців шкіри різного походження, травматичних уражень шкіри, нервів тощо. Гліцин це препарат, який сприяє зменшенню психоемоційного напруження, агресивності, конфліктності, підвищує соціальну адаптацію, поліпшує настрій, поліпшує сон та вегетативно-судинну діяльність.

Таким чином, всі медичні препарати, які придбавались позивачкою, придбані для лікування і безпосередньо пов`язані із травмою.

Інші доводи відповідачів не є слушними, і не спростовують висновків суду, тому відхиляються.

Проте суд вважає за необхідне надати оцінку щодо наявності чи відсутності підстав для солідарного стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди.

Позивач визначила в якості відповідачів всіх суб`єктів, які тим чи іншим чином мають відношення до заподіяння їй шкоди. Так, ОСОБА_1 визначено відповідачами ОСОБА_3 , автогосподарство ГУМВС України в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є ГУНП в Дніпропетровській області, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА».

Проте солідарного обов`язку з відшкодування шкоди у зазначених відповідачів не виникає, з огляду на таке.

Як встановлено судом, 15 жовтня 2015 року о 01 год. 10 хв. водій ОСОБА_3 , керував автомобілем марки «Тойота», модель «Пріус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить патрульній поліції, та скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом автомобілем «Опель Омега», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався на зелений сигнал світлофору, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження.

На момент скоєння ДТП водій ОСОБА_3 був працівником поліції дільничним інспектором Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Конституційний Суд України врішенні від 30.05.2001 р. у справі №1-22/2001за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» зазначив, зокрема, таке:Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави (ст. 3, 16, 22).Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків». Стаття 152 Конституції України зобов`язує державу відшкодовувати матеріальну чи моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними. Відшкодовується також державою завдана безпідставним осудженням шкода у разі скасування вироку суду як неправосудного (ст. 62 Конституції України)».

Відповідно доППВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, в п. 16якої вищий судовий орган України звертає увагу на те, щосуди повинні суворо дотримуватися передбаченогост. 56 Конституції Україниправа особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди,заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Відповідна позиція втілена міститься упостанові КЦС ВС від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц.

Суд приходить до переконання, що оскільки ОСОБА_3 будучи працівником поліції, керував автомобілем марки «Тойота», модель «Пріус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та скоїв ДТП, і його визнано винним, то матеріальну шкоду повинно відшкодовувати ГУМВС України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області. При цьому сам ОСОБА_3 не несе майнової відповідальності, тому у задоволенні позову до нього суд відмовляє. Майнова відповідальність ОСОБА_3 можлива у випадку пред`явлення до нього регресного позову.

Таким чином, матеріальну і моральну шкоду позивачці повинно компенсувати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, працівником якого був ОСОБА_3 . А оскільки ГУНП в Дніпропетровській області (колишня інституція ГУМВС України в Дніпропетровській області), є державним, правоохоронним органом, діяльність якого фінансується виключно з Державного бюджету України, відшкодування шкоди повинно відбуватись за рахунок Держави.

Водночас відповідач Автогосподарство ГУМВС України в Дніпропетровській області є допоміжним суб`єктом та виконує функції технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, обліку автопарку ГУНП, тому не може нести відповідальність за дії працівників поліції, які перебувають при виконання службових повноважень та скоїли ДТП. Крім того, Автогосподарство ГУМВС України в Дніпропетровській області з 01.12.2015 перебуває в стані припинення, що видно з інформації з сайту You Control. Отже, в частині позовних вимог до Автогосподарства ГУМВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, слід також відмовити.

Щодо позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» суд виказує таке.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування, на користь якої укладеного договір страхування (подати допомогу, виконати послуги тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідальність власника транспортного засобу «Тойота» «Пріус» була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» згідно полісу № АЕ/2523658. Проте позивачем не надано доказів, що вона зверталась після ДТП до ТДВ СК «Домінанта» з приводу відшкодування заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди. Механізм відшкодування шкоди передбачає звернення потерпілої особи до страхової компанії невідкладно, або не пізніше двох днів із заявою /повідомленням про ДТП. В подальшому страхова компанія на підставі заяви потерпілої особи компенсує всі документально підтверджені витрати на лікування чи відшкодовує моральну шкоду.

Однак в судовому засіданні позивач повідомляла, що вона не пам`ятає чи був дотриманий нею такий порядок. Будь-яких доказів, що позивач ОСОБА_1 зверталась до страхової компанії чи подавала відповідні заяви про компенсацію шкоди, матеріали справи не містять.

Водночас у відзиві представник ТДВ СК «Домінанта» повідомляє, що ними виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 807, 30 грн. Проте зазначена сума вочевидь не відповідає розміру спричиненої шкоди ОСОБА_1 та не покриває витрат з лікування та не задовольняє вимоги про відшкодування шкоди. Але суд вважає, що з огляду на не дотримання порядку звернення до страхової компанії та не доведення цих обставин позивачем, а також з огляду на виплату відшкодування, слід вважати обов`язок ТДВ СК «Домінанта» виконаним. Всі обставини справи вказують на те, що відсутні правові підстави для покладення додаткового обов`язку ТДВ СК «Домінанта» відшкодувати завдану позивачу шкоду. При цьому солідарний обов`язок з відшкодування шкоди виникає у випадках чітко визначених законодавством, зокрема, у разі укладення договору безпосередньо між позивачем та ТДВ СК «Домінанта», у разі неподільності предмета зобов`язання, в інших випадках.

Зважаючи на ці обставини, суд доходить висновку, що ТДВ СК «Домінанта» не відповідає за заподіяння шкоди ГУМВС України в Дніпропетровській області, тому що заявлені розміри відшкодування шкоди у сукупності перевищують встановлені ліміти, а також з огляду на відсутність солідарного обов`язку страхової відшкодовувати таку шкоду та не дотримання ОСОБА_1 порядку звернення до страхової, суд не знаходить підстав для стягнення суми матеріальної і моральної шкоди солідарно з ТДВ СК «Домінанта», тому ця позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд вважає можливим задовольнити позов частково та стягнути з відповідача ГУНП в Дніпропетровській області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 34084, 32 грн., моральну шкоду у розмірі 150000, 00 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , автогосподарства ГУМВС України в Дніпропетровській області, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», про стягнення шкоди, слід відмовити у зв`язку із відсутністю обов`язку по відшкодуванню шкоди у зазначених осіб.

За положеннями ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону,на користьякої ухваленорішення,звільнено відсплати судовихвитрат,з другоїсторони стягуютьсясудові витратина користьосіб,які їхпонесли,пропорційно дозадоволеної чивідхиленої частинивимог,а іншачастина компенсуєтьсяза рахунокдержави упорядку,встановленому КабінетомМіністрів України.Якщо обидвісторони звільненівід оплатисудових витрат,вони компенсуютьсяза рахунокдержави упорядку,встановленому КабінетомМіністрів України.

В даному випадку ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, оскільки станом на момент подання позову діяла редакція Закону України «Про судовий збір» (п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону), якою передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Виходячи з того, що друга сторона, з якої необхідно стягнути судовий збір, є бюджетною установою, а позивач звільнена від сплати судового збору, суд вважає недоцільним стягнення судового збору, оскільки в такому випадку судовий збір не стягується, бо це призведе лише до перерозподілу бюджетних коштів, оскільки компенсація відбувається за рахунок бюджету і на користь спеціального фонду бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, 00 коп.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду у розмірі 34084 (тридцять чотири тисячі вісімдесят чотири) гривні, 32 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 , автогосподарства ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», про відшкодування шкоди, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участі в судовому засіданні протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ