Постанова

від 08.11.2023 по справі 200/21845/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7558/23 Справа № 200/21845/17 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря судового засідання Шавкун Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , автогосподарства ГУ МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Автогосподарства ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ТзДВ «СТ «ДОМІНАНТА» про відшкодування шкоди (т. 1 а.с. 1-14), в обґрунтування якого посилалась на те, що 15 жовтня 2015 року о 01 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 , який на той момент був працівником поліції дільничним інспектором, керуючи автомобілем марки «Тойота», модель «Пріус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті вул. Карла Лібкнехта (вул. М. Грушевського) та вул. Комсомольської в м. Дніпропетровську, виїхав на зазначене перехрестя на червоний сигнал світлофору, що забороняє рух, в результаті чого сталось зіткнення з автомобілем марки «Опель Омега», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався на зелений сигнал світлофору.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а позивач ОСОБА_5 отримала травму обличчя.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Унаслідок ДТП позивач отримала тілесні ушкодження, вдарившись лобною частиною обличчя об пластикові деталі салону автомобіля та обшивки.

Відповідно до висновку спеціаліста судовомедичного експерта №5137 від 09.11.2015 року, у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної області праворуч, що спричинені від дії тупого твердого предмету, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею. Діагноз: відкрита черепно мозкова травма. В подальшому було також виявлено травми у вигляді забою обох очей, гематом, вивих носу, підшкірних гематом, припухлість. На лобній частині обличчя залишився шрам (рубець), який мав характер непоправного, оскільки його не можна усунути за допомогою хірургічного втручання, що є ознакою тяжких тілесних ушкоджень.

З приводу травм, отриманих в результаті ДТП, позивач проходила довготривале лікування, зокрема, зверталась до лікарів зі скаргами на головний біль, болі в області носу, лоба та правого плеча, придбавала медичні препарати. Їй проводилась корекція зовнішності та хірургічні втручання, пластична хірургія. Загальний курс лікування та вартість медичних препаратів оцінює в 24 064, 90 грн. Вартість додаткових витрат у вигляді курсу лікування КЗ «Косметологічна лікарня» ДМР склала 8 000, 00 грн.

Крім того, у день ДТП позивач мала на руках квиток до м. Санкт-Петербург, яким не змогла скористатись, оскільки потрапила у ДТП. Вартість квитка склала 1 832, 47 грн.

Моральна шкода ОСОБА_1 полягає у фізичному болю та стражданнях, які позивач зазнала унаслідок ушкодження її здоров`я. Так, у позивачки було знівечено обличчя, встановлений діагноз кіста правої потиличної долі, струс головного мозку. Після ДТП ОСОБА_1 стала страждати на псоріаз, у неї погіршилися зір та пам`ять. Вона була змушена змінити свій уклад життя, оскільки у зв`язку із травмою та знівеченням обличчя, не могла відвідати родичів, погано пересувалась, у неї були запаморочення та головний біль, погіршився апетит та сон. У неї було відчуття тривоги за своє здоров`я, а близькі та дитина бачили її в такому стані, що завдавало позивачу додаткові страждання. Також на обличчі залишився шрам (рубець), який є невиліковним та непоправним, і це завдає виняткових моральних страждань та кожен раз нагадує позивачу про ДТП. Моральну шкоду оцінює у сумі 198 295, 78 грн.

На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , Автогосподарства ГУМВС України в Дніпропетровській області, ГУ МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 198 295,78 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої їй ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; стягнути з ТзДВ «СТ «ДОМІНАНТА» на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1 704,22 грн в якості відшкодування моральної шкоди, завданої їй ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; стягнути солідарно з ОСОБА_2 , Автогосподарства ГУМВС України в Дніпропетровській області, ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ТзДВ «СТ «ДОМІНАНТА» на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 34 084,32 грн в якості відшкодування майнової шкоди, завданої їй ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 ГУ МВС України в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, задовольнити частково.

Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн.

Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 34 084,32 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Автогосподарства ГУ МВС України в Дніпропетровській області, ТзДВ «СТ «ДОМІНАНТА», про відшкодування шкоди, відмовлено (т. 3 а.с. 155-159).

Не погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, ГУ МВС України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу (т. 3 а.с. 165-176), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_7 - адвокат Ажмяков Р.В. скористався правом та подав відзив на апеляційну скаргу ГУ МВС України в Дніпропетровській області, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін посилаючись на необгрунтованість апеляційної скарги (т. 3 а.с. 211-215).

Інші учасники процесу не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Зі змісту апеляційної скарги видно, що ГУ МВСУкраїни вДніпропетровській областіоскаржується рішеннясуду лишев частинізадоволених вимог,а томув іншійчастині рішеннясуду першоїінстанції колегієюсуддів непереглядається.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з доведеності та обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, унаслідок якої травмувалась.

Так, 15 жовтня 2015 року приблизно о 01 год. 10 хв. водій ОСОБА_2 , будучи працівником поліції дільничним інспектором, керуючи автомобілем марки «Тойота», модель «Пріус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на перехресті вул. Карла Лібкнехта (вул. М. Грушевського) та вул. Комсомольської в м. Дніпропетровську, виїхав на зазначене перехрестя на червоний сигнал світлофору, що забороняє рух, тобто порушив вимоги п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, в результаті чого скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом автомобілем «Опель Омега», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався на зелений сигнал світлофору. У цьому автомобілі в якості пасажира перебувала ОСОБА_6 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а позивач ОСОБА_6 від удару автомобілів отримала травму обличчя та забійну рану лоба.

Згідно висновку спеціаліста судовомедичного експерта №5137 від 09.11.2015 року у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забійної рани лобної області праворуч, що спричинені від дії тупого твердого предмету, можливо з обмеженою контактуючою поверхнею, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Як видно з медичної карти амбулаторного хворого та довідки КЗ «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги, ОСОБА_6 встановлено основний та супутній діагнози: відкрита черепно мозкова травма, забій обох очей, гематоми, вивих носу, підшкірні гематоми, припухлість, забійна рана лобної частини області праворуч, струс головного мозку.

Згідно протоколу мультизрізової комп`ютерної томографії ОСОБА_6 від 16.03.2016, діагностовано МСКТ ознаки кісти правої поличної долі, поліпозного сінусіта.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

У постанові, зокрема, зазначено, що водієм ОСОБА_2 порушені п.п. 1.3, 1.5, 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів та отримання пасажиркою ОСОБА_1 ушкоджень. Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

Довідкою від 25.09.2017 № 280 КУ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня» №16, підтверджено, що після ДТП ОСОБА_6 звернулась до лікарні з приводу травми. Оглянута хірургом та невропатологом. Діагноз: забійна рана лоба.

19.10.2015 року ОСОБА_6 зверталась за медичною допомогою до сімейного лікаря ОСОБА_8 з приводу травм. Рекомендовано консультація хірурга, невропатолога, окуліста.

19.10.2015 року ОСОБА_6 відвідувала консультацію лікаря офтальмолога з діагнозом: забій обох очей, гематома нижнього віка правого ока. Призначено амбулаторне лікування, р-р Тиотриазолін 1%.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 оглянута хірургом. Призначено лікування: Цифран, Лимфоміазот, Дексаметазон, Нейровітан. Призначена консультація отоларинголога, невропатолога, офтальмолога.

21.10.2015 року проведена ОСОБА_6 перев`язка правої лобної частини, замінено медичний пластир, оброблена рана розчином йоду.

27.10.2015 року проведено повторний огляд хірургом, призначено гель Контрактубекс, 2 рази на день.

05.11.2015 року огляд хірурга, рекомендовано гель Контрактубекс.

18.11.2015 року ОСОБА_6 звернулась до невропатолога. Призначено: КТ головного мозку; Прамістар. Ніцерум. Нейроксимет.

У період з 13.01.2016 по 19.01.2016 ОСОБА_6 знаходилась на лікуванні з приводу гострого трахеїту.

22.03.2016 позивач звернулась до лікаря невропатолога. Була рекомендована повторна консультація окуліста. Призначено Ектрон, 100, нейроксимет 2 міс.

06.06.2017 року ОСОБА_6 звернулась до лікаря отоларинголога з приводу дискомфорту у горлі. Рекомендовано: консультація ендокринолога, невропатолога.

Як убачається з висновку спеціаліста судово-медичного експерта №384 від 05.02.2018, після загоєння рани лобної області праворуч у гр. ОСОБА_1 сформувався рубець, який є значних розмірів, виражений, помітний, і сам по собі з течією часу або під впливом хірургічних методів лікування, не зник, і відповідно до проведеної консультації потребує хірургічно втручання, тобто є невиправним. Вирішення питання про непоправне знівечення обличчя винесено на розсуд суду.

Отже, судом першої інстанції вірно враховано той факт, що позивач проходила тривале лікування, що зумовило витрачання нею часу та нервів, звернення до лікарів, придбання низки медичних препаратів, відвідування консультацій, хірургічні втручання, перев`язки, посттравматичне відновлення. На загальний курс лікування та відновлення, придбання ліків, хірургічне втручання, косметологію та корекцію зовнішності ОСОБА_6 витрачено грошових коштів на суму 24 064, 90 грн, яка підтверджена доказами наявними в матеріалах справи.

Доводи скарги стосовно того, що позивачем придбавались лікарські засоби не за призначенням лікаря, а тому не підлягають врахуванню при визначенні матеріальної шкоди відхиляються колегією суддів оскільки такі доводи не спростовують того факту, що вказані препарати придбавались, як допоміжні з метою посттравматичного відновлення, тобто усунення наслідків ушкодження її обличчя під час ДТП, а також з метою налагодження її психологічного стану, зняття стресу та тривожності, а тому є припущеннями апелянта зробленими на підставі власного тлумачення змісту вказаних доказів та переоцінки вказаних доказів, однак, оцінка доказів є прерогативою суду, а переоцінка доказів учасником справи чинним законодавством не передбачена.

Крім того, апелянтом не надано будь-яких доказів на спростування вищезазначених доказів, в тому числі і стосовно того, що препарати, які придбавались позивачем крім призначених лікарями не сприяли відновленню наслідків отриманих позивачем під час ДТП та є такими, що не призначені для усунення таких наслідків.

Також, апелянтом не ставилось питання щодо залучення у даній справі спеціаліста/експерта у відповідній сфері з метою отримання відповідного висновку на підтвердження того факту, що вказані препарати не відносяться до тих, які мають властивості усунення посттравматичного відновлення наслідків отриманих позивачем під час ДТП травм, в тому числі налагодження психологічного стану, зняття стресу та зняття тривожності на підтвердження своїх заперечень, оскільки у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства принцип доказування покладається на обидві сторони.

Суд також вірно зарахував до загальної суми матеріальних витрат вартість квитка до м. Санкт Петербург, у розмірі 1 832,47 грн, оскільки тієї ночі (15 жовтня 2015 року) позивач їхала на таксі до головного залізничного вокзалу в м. Дніпро, для поїздки до родичів, проте унаслідок ДТП така подорож не відбулась з незалежних від ОСОБА_6 причин та вона була позбавлена можливості скористатись таким квитком. Такі витрати є доведеними і перебувають у причинному зв`язку із настанням події ДТП та винної поведінкою ОСОБА_2 .

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необхідності врахування косметологічних маніпуляцій, враховуючи знівечення обличчя позивача, характер травми, строк її загоєння, необхідність корекції зовнішності, а тому дійшов вірного висновку щодо стягнення вартості курсу лікування рубця у розмірі 8 000,00 грн, оскільки процес корекції зовнішності є складним та потребує великої кількості маніпуляцій, є вартісним, тому при визначенні розміру компенсації вірно врахував наявний в матеріалах справи доказ, а саме лист КЗ «Косметологічна лікарня» ДМР від 27.11.2017 року щодо вартості всього курсу лікування.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що на підставі вищевикладеного листа лікування за призначенням лікаря підтверджено фіскальними чеками на загальну суму 624,47 грн, оплата рубця у сумі 468,37 не зазначена у вказаному листі, а тому наданий фіскальний чек не підтверджує того факту, що він належить саме позивачу, а також того, що вказаний лист містить обчислення орієнтовної вартості всього курсу лікування, а тому не є належним доказом, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи є припущеннями зробленими на підставі власного тлумачення вказаного доказу та переоцінки вказаного доказу, однак, оцінка доказів є прерогативою суду, а переоцінка доказів учасником справи чинним законодавством не передбачена.

Крім того, апелянтом не надано будь-яких доказів на спростування відомостей зазначених у даному доказі, а саме, що позивачем не здійснювалась косметологічна процедура рубця на обличчі, який виник під час ДТП.

Також, апелянтом не ставилось питання щодо залучення у даній справі спеціаліста/експерта у сфері косметології з метою отримання відповідного висновку на спростування доказів наданих позивачем та на підтвердження своїх заперечень, оскільки у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства принцип доказування покладається на обидві сторони.

Крім того, слід звернути увагу на те, що надання саме позивачем фіскального чеку на оплату рубця у сумі 468,37 грн свідчить про те, що вказана процедура надавалась саме позивачу та сплачувалась нею та будь-яких доказів, які б спростовували вказане матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані ФОП ОСОБА_9 послуги щодо здійснення процедури карбоксетерапії, яка є різновидом мезотерапії не є належними доказами на підтвердження матеріальної шкоди понесеної позивачем, оскільки серед видів діяльності ФОП ОСОБА_9 відсутній вид такої діяльності, як лікувальні процедури колегія суддів відхиляє, оскільки вказана терапія відноситься до косметологічних процедур та може здійснюватись косметологом за КВЕД 96.02 надання послуг перукарями та салонами краси, який згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявний у ФОП ОСОБА_9 .

А доводи стосовно того, що у апелянта є сумніви щодо виписування фіскальних чеків наданих позивачем на підтвердження проведення такої терапії саме ФОП ОСОБА_9 є лише припущеннями апелянта без будь-яких доказів на підтвердження таких сумнівів, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а тому такі доводи відхиляються колегією суддів.

Згідно із ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і яка полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За загальним правилом, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відбувається особою, яка на законній підставі володіє таким джерелом, тобто власником транспортного засобу, а відшкодування шкоди, завданої працівником державного органу, підприємства, установи чи організації, або працівником юридичної особи приватного права, відбувається безпосередньо таким органом чи установою, організацією.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його вірним та обґрунтованим, оскільки для відшкодування шкоди позивачу наявні всі необхідні складові, а саме наявність протиправної поведінки, настання негативних наслідків та причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та настанням шкоди.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяна матеріальна шкода, оскільки факт ДТП завдав позивачу значного стресу та фізичного болю, наслідків для її здоров`я та зовнішнього вигляду, що у причиновому зв`язку потягло за собою зміни в її житі, в тому числі особистому, з близькими та оточуючими, також враховуючи необхідність прикладення позивачем додаткових зусиль для організації свого життя після отримання травми, відновлення її здоров`я та зовнішності у вигляді неодноразових звернень до лікарів різних галузь медицини, довготривалого лікування для відновлення свого стану здоров`я та зовнішності, затрат на консультації лікарів, проходження відповідних процедур та придбання лікарських препаратів за призначенням лікарів направлених на максимальне відновлення стану здоров`я позивача та її зовнішнього вигляду, яке було до ДТП, а також враховуючи, що повноцінне відновлення здоров`я позивача, зовнішнього вигляду та її душевного стану є неможливим, що в своїй сукупності призводить до певних незручностей для позивача та впливає на її психологічний стан, що в сукупності призводить до моральних страждань позивача, а тому наявні підстави для відшкодування такої шкоди.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/104-21/26235-ПС від 12.11.2021 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи, у розділі «Висновки» зазначено, що ситуація, яка досліджувалась, а саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.10.2015, є психотравмувальною для підекспертної особи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок психотравмувальної дії вказаної ситуації, підекспертній особі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинені страждання на моральному рівні.

При цьому експерт визначив такі розміри відшкодування моральної шкоди, які вважає обґрунтованими і доведеними, а саме: у разі визнання заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 648 мінімальних заробітних плат; у разі визнання заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 27 мінімальних заробітних плат.

Висновок суду, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається саме судом, а не експертом, а висновок експерта, як доказ, не має для суду наперед встановленої сили і оцінюється нарівні з іншими доказами є обгрунтованим.

Відповідно до п.2.1.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я №6 від 17.01.1995 року, судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

Наведене кореспондується з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п.27 постанови № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», згідно яких, визначення наявності знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи. Водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію.

Хоча з матеріалів справи й видно, що рубець (шрам) ОСОБА_10 має характер невиправного дефекту, оскільки в результаті тривалого лікування та корекції зовнішності цей рубець не вдалось усунути, суд вірно зауважив, що позбавлений можливості в рамках розгляду даної справи кваліфікувати такий дефект як непоправне знівечення обличчя, що віднесено до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки для цього потрібні спеціальні знання та призначення додаткової судово-медичні експертизи.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходив із характеру заподіяних ушкоджень позивачу, тяжкої травми обличчя, наявність невиправного дефекту зовнішності, характер, обсяг і тривалість страждань, оскільки лікування та відновлення проводилось у строк, який становив більше ніж 2 роки, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 150 000, 00 грн, оскільки такий розмір відповідає принципу розумності та співмірності, та не призведе до безпідставного збагачення позивача.

Доводи апелянта стосовно того, що ОСОБА_2 не порушував Правила дорожнього руху, оскільки керував оперативним транспортним засобом, якому надано право відступати від вимог ПДР колегія суддів вважає безпідставними, оскільки постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року саме ОСОБА_2 визнано винним у порушенні вимог п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, що й стало причиною ДТП. Вказана постанова не оскаржувалась, набрала законної сили, тож має преюдиційне значення щодо наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, а відтак не може ставитись під сумнів.

Також слід звернути увагу на те, що для використання оперативного автомобіля та відступу ним від вимог ПДР, останній має бути із ввімкненою звуковою та світовою сигналізацією, а також виконувати оперативне завдання, що підтверджується письмово, разом з тим, письмових доказів на підтвердження вказаного матеріали справи не містять, при цьому, такий автомобіль не звільняється від обов`язку дотримуватись вимог безпеки та не створювати аварійних ситуацій.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені ГУ МВС України в Дніпропетровській області у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Ж.І. Максюта