Рішення

від 20.06.2023 по справі 191/3346/17

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/3346/17

Провадження № 2/191/379/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря Омельченко К.В.

представників позивача Циб С.В., Костенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 01 липня 2007 року він був прийнятий у ТОВ "АМАС-ЕНЕРГІЯ" на посаду наповнювача балонів, проте, з червня 2016 року не отримував заробітну плату.

Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів 31 липня 2012 року позивач був звільнений з посади і 01 жовтня 2012 року і знову був прийнятий на роботу, записи про звільнення та про прийняття на роботу, а також накази про звільнення і про прийняття на роботу позивача у 2012 році в матеріалах справи відсутні.

Станом на 01 жовтня 2012 року видання наказу або розпорядження про прийняття на роботу не були обов`язковими для укладення трудового договору за умови фактичного допуску працівника до роботи.

З січня 2016 року посадовий оклад позивача складав 1500,00 грн., з яких відповідач повинен був утримувати податки, а саме: ПДФО в розмірі 145,98 грн.; військовий збір в розмірі 22,50 грн.

Таким чином, позивач повинен був отримувати на руки заробітну плату в розмірі 1331,52 грн.

Остання виплата заробітної плати відбулася 03 червня 2016 року.

З метою встановлення точного розміру нарахованої та виплаченої позивачу заробітної плати і утриманих з неї податків позивач 07 серпня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про надання довідки про роботу, однак відповідь не отримав. Також ухвалами суду неодноразово у відповідача витребувалися оригінали відповідних документів щодо відомостей розподілу виплат і усіх додатків до цих документів, довідки про середньомісячну заробітну плату позивача за період з 01 січня 2016 року до 01 грудня 2016 року, однак згідно листа відповідача від 04 серпня 2021 року вказаних документів у нього немає.

Оскільки відповідач не надав суду доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, позивач вважає встановленими факти розміру фактично виплаченої позивачу заробітної плати згідно квитанцій та виписки з банківського рахунку з січня по червень 2016 року, а також розмір нарахованої позивачу заробітної плати за вказаний період, що підтверджується довідкою ОК-5.

Станом на липень 2016 року відповідач має перед позивачем заборгованість по заробітній платі в розмірі 884,01 грн.

Починаючи з липня 2016 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу заробітну плату, як і не сплачував відповідні податки. Заборгованість по заробітній платі за липень 2016 року складає 1500,00 грн.; за серпень 2016 року 1500,00 грн.; за вересень 2016 року 1500,00 грн.; за 9 робочих днів жовтня 2016 року 675,00 грн.

Загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на 14 жовтня 2016 року складає 6059,01 грн.

Позивач дійсно перебував на лікарняному, але наприкінці 2015 року, а не у 2016 році, як зазначає відповідач у відзиві, що підтверджується нарахуванням лікарняних у січні 2016 року. Надані відповідачем табелі обліку робочого часу не є належними і достовірними доказами по справі, оскільки вони містять недостовірний графік роботи позивача, а саме 5 днів на тиждень по 8 робочих годин в день, тоді як позивач працював позмінно і той факт, що АЗС працює в суботу та неділю є загальновідомим фактом і робота такої організації з одним працівником при восьмигодинному графіку неможлива. Також табель обліку робочого часу за червень 2016 року містить записи про роботу позивача у червні 2016 року, в той же час у вказаному табелі міститься запис про 21 прогул, тобто вказаний табель містить внутрішню суперечність даних про роботу позивача. Крім того, табель обліку робочого часу за серпень 2016 року наданий з іншого підприємства ТОВ «МЕТА ОІЛ», де позивач не працював і підпис директора вказаного товариства ОСОБА_2 аналогічний підпису ОСОБА_3 . Табель обліку робочого часу за листопад 2016 року також наданий з іншого підприємства. Також сам відповідач зазначає, що позивач не вчиняв прогулів до 14 жовтня 2016 року включно, до нього ніколи не застосовувалися дисциплінарні стягнення. Вказані табелі обліку робочого часу не містять жодних даних про те, що позивач з ними ознайомлений.

14 жовтня 2016 року позивач подав директору відповідача заяву про звільнення за власним бажанням з 14 жовтня 2016 року, також просив його звільнити, за можливості, без врахування 14 - денного строку попередження роботодавця.

З метою встановлення обставин справи, у тому числі графіку роботи позивача, фактичне місцезнаходження його трудової книжки, записів в ній, переліку заяв позивача і наказів відповідача по ним судом були витребувані певні документи, однак згідно листа відповідача від 04 серпня 2021 року зазначено, що вказаних документів він не має.

Також позивачу не виплачені відпускні за останні 2 роки роботи, оскільки позивач за цей період у відпустці не був.

Сумарний заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців складає 21787,20 грн. за період жовтень 2015 року - вересень 2016 року. Кількість робочих за період жовтень 2015 р. - вересень 2016 р. складає 252 дня, тому відпускні, які належать до сплати позивачу складають: 21787,20 грн. / 252 * 48 = 4149,16 грн.

Також позивач посилається на п.3 ч.1 ст.117 КЗпП України, згідно якого в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач надав розрахунки, з урахуванням середньоденної заробітної плати, яка порахована відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 та вказана у позовній заяві, сума, якої складає 68,18 грн.

Число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком з 15 жовтня 2016 року до 26 листопада 2021 року складає 1279 днів.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 20 липня 2015 року №10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у жовтні 2016 р.(які мають бути оплачені за середнім заробітком) - 11, кількість робочих днів у листопаді 2016 р. - 22, кількість робочих днів у грудні 2016 р. 22 дні, всього 55.

Відповідно до листа Мінсоцполітики від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» кількість робочих днів у січні 2017 р. - 20, кількість робочих днів у лютому 2017 р. - 20, кількість робочих днів у березні 2017 р. - 22, кількість робочих днів у квітні 2017 р. - 19, кількість робочих днів у травні 2017 р. - 20, кількість робочих днів у червні 2017 р. - 20, кількість робочих днів у липні 2017 р. - 21, кількість робочих днів у серпні 2017 р. - 22, кількість робочих днів у вересні 2017 р. - 21, кількість робочих днів у жовтні 2017 р. - 21, кількість робочих днів у листопаді 2017 р. - 22, кількість робочих днів у грудні 2017 р. - 20. Загальна кількість 248 днів.

Кількість робочих днів у січні 2018 р. - 21, кількість робочих днів у лютому 2018 р. - 20, кількість робочих днів у березні 2018 р. - 21, кількість робочих днів у квітні 2018 р. - 20, кількість робочих днів у травні 2018 р. - 19, кількість робочих днів у червні 2018 р. - 20, кількість робочих днів у липні 2018 р. 22, кількість робочих днів у серпні 2018 р. - 22; кількість робочих днів у вересні 2018 р. 20, кількість робочих днів у жовтні 2018 р.- 22; кількість робочих днів у листопаді 2018 р.-22; кількість робочих днів грудні 2018 р. 20.

Кількість робочих днів у січні 2019 р. - 21, кількість робочих днів у лютому 2019 р. - 20, кількість робочих днів у березні 2019 р. - 20, кількість робочих днів у квітні 2019 р. - 20, кількість робочих днів у травні 2019 р. - 22, кількість робочих днів у червні 2019 р. - 18, кількість робочих днів у липні 2019 р. 23, кількість робочих днів у серпні 2019 р. - 21; кількість робочих днів у вересні 2019 р. 21, кількість робочих днів у жовтні 2019 р.- 22; кількість робочих днів у листопаді 2019 р.-21; кількість робочих днів грудні 2019 р. 21.

Кількість робочих днів у січні 2020 р. - 21, кількість робочих днів у лютому 2020 р. - 20, кількість робочих днів у березні 2020 р. - 21, кількість робочих днів у квітні 2020 р. - 21, кількість робочих днів у травні 2020 р. - 19, кількість робочих днів у червні 2020 р. - 20, кількість робочих днів у липні 2020 р. 23, кількість робочих днів у серпні 2020 р. - 20; кількість робочих днів у вересні 2020 р. 22, кількість робочих днів у жовтні 2020 р.- 21; кількість робочих днів у листопаді 2020 р.-21; кількість робочих днів грудні 2020 р. 22.

Кількість робочих днів у січні 2021 р. - 19, кількість робочих днів у лютому 2021 р. - 20, кількість робочих днів у березні 2021 р. - 22, кількість робочих днів у квітні 2021 р. - 22, кількість робочих днів у травні 2021 р. - 18, кількість робочих днів у червні 2021 р. - 20, кількість робочих днів у липні 2021 р. 22, кількість робочих днів у серпні 2021 р. - 21; кількість робочих днів у вересні 2021 р. 22, кількість робочих днів у жовтні 2021 р.- 20; кількість робочих днів у листопаді 2021 р. 19.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 15 жовтня 2015 року складає: 1279 днів (робочих днів) * 68.18 грн. (середньоденна заробітна плата) = 87202,64 грн.

На неодноразові звернення позивача щодо видачі належним чином оформленої трудової книжки, жодної офіційної відповіді не отримано, через її відсутність позивач не має змоги працевлаштуватись, та фактично позбавлений гарантованого Конституцією права на працю. Також позивач позбавлений можливості заробляти собі на життя, і тому вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн. Позивач обґрунтовує тим, що неправомірні дії відповідача, щодо позбавлення його трудової книжки та остаточного розрахунку при звільненні, спричинили йому моральну шкоду, оскільки без неї позивач не міг працевлаштуватися та залишився без засобів на існування, був позбавлений можливості на оздоровлення та належний відпочинок. У зв`язку з невидачею трудової книжки з відповідними записами, даний час не увійшов в страховий стаж, а відтак позбавив права позивача отримувати належну йому суму пенсії.

Враховуючи вищевикладене просить суд зобов`язати відповідача видати позивачу трудову книжку з відповідними записами про роботу та причину звільнення; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 01 травня 2016 року до 14 жовтня 2016 року в розмірі 6059,01 грн.; відпускні в розмірі 4194,16 грн.; середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто станом на 26 листопада 2021 року в розмірі 87202,64 грн.; моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву та письмові пояснення до позовної заяви , відповідно до яких, відповідач заявлені вимоги не визнав, просив залишити позов без задоволення, зазначивши, що позивачем недостатньо надано доказів на підтвердження своїх вимог, позивачем доведено лише факт працевлаштування у відповідача, що, в свою чергу, не заперечується. Що стосується інших обставин предмету доказування, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо таких обставин, зокрема, позивачем не надано доказів як факту подання відповідачу заяви про звільнення за власним бажанням, так і дати подання такої заяви позивачем. Також вирішальним фактом є дата подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, оскільки у відповідності з положеннями ст.38 КЗпПУ роботодавець має право звільнити працівника за власним бажанням лише за спливом двох тижнів з дати подання відповідної заяви. Формулювання позивачем у позовній заяві дати подання заяви про звільнення відповідача «У жовтні 2016 року...» унеможливлює визначення дати звільнення працівника та робить невірним розрахунок позивача заборгованості із заробітної плати по 15 жовтня 2016 року, оскільки належну дату звільнення позивача неможливо встановити без встановлення дати подання заяви про звільнення за власним бажанням. Враховуючи, що відповідач не отримував від позивача заяву про звільнення за власним бажанням, відповідачем заперечується отримання від позивача заяви про звільнення за власним бажанням, тому вважають що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ" в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце судового розгляду справи був повідомлений завчасно.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши подані матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював в ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ" на посаді оператора заправника з липня місяця 2007 року по фактичну дату його звільнення 14 жовтня 2016 року.

З копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів відносно ОСОБА_1 вбачається, що останній отримував доходи від ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ" , що підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ," (а.с.4).

Судом оглянутоФорми ОК-5Пенсійного фондуУкраїни проіндивідуальні відомостіпро застраховануособу ОСОБА_1 ,копії відомостейрозподілу виплатТОВ"АМАС-ЕНЕРГІЯ" ОСОБА_1 та копіїтабелю облікуробочого часу(а.с.47-57)та встановлено,що середня заробітнаплата ОСОБА_1 за 2016рік складала1500,00грн., останнє нарахування заробітної плати ОСОБА_1 відбулося 03 червня 2016 року.

З наведеного вбачається, що роботодавець ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ" не виконав свої зобов`язання в повному обсязі щодо виплати заробітної плати працівнику, що призвело до заборгованості по заробітній платі з травня місяця по день фактичного звільнення ОСОБА_1 , тобто до 15 жовтня 2016 року.

Судом встановлено, що починаючи з липня 2016 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу заробітну плату, як і не сплачував відповідні податки.

Заборгованість по заробітній платі за липень 2016 року складає 1500,00 грн.; за серпень 2016 року 1500,00 грн.; за вересень 2016 року 1500,00 грн.; за 9 робочих днів жовтня 2016 року 675,00 грн.

Загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на 14 жовтня 2016 року складає 6059,01 грн.

Посилання відповідача у відзиві про недоведеність подання позивачем заяви про звільнення і дати звільнення суд вважає необґрунтованими.

Так, позивачем була надана до суду копія заяви про його звільнення з роботи за власним бажанням з 14 жовтня 2016 року.

У разі, якщо відповідач цей факт спростовує, саме він повинен довести суду про те, що відповідної заяви про звільнення він від позивача не отримував, однак жодного доказу відповідач суду не надав.

Крім того, з метою встановлення обставин справи, у тому числі графіку роботи позивача, фактичне місцезнаходження його трудової книжки, записів в ній, переліку заяв позивача і наказів відповідача по ним судом за клопотанням позивача неодноразово були витребувані певні документи, однак згідно листа відповідача від 04 серпня 2021 року зазначено, що вказаних документів він не має.

Згідно п.п.2.10, 279, Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №578/5 від 12 квітня 2012 року, строк зберігання документів (довідки, звіти, розрахунки) про суми виплачених доходів і утриманих з них податків і зборів (обов`язкових платежів) на користь фізичних осіб юридичними особами та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності складає не менше 5 років.

Строк зберігання розрахунково-платіжних відомостей (особових рахунків): працівників, аспірантів, студентів складає не менше 75 років.

Отже, витребувані судом документи повинні перебувати на зберіганні у відповідача, у зв`язку з чим суд вважає їх неподання без поважних причин.

Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи, що позивач не має таких доказів і про їх витребування неодноразово заявляв суду, однак на неодноразові ухвали суду про витребування доказів відповідач належним чином не відреагував і докази суду не надав, суд вважає за необхідне визнати наявність зазначених позивачем у позові обставин.

Згідност.43Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно достатті 115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 6059,01 грн. і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Обґрунтованими суд вважає і позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача видати позивачу трудову книжку з відповідними записами про роботу та причину звільнення.

Так, відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.1ст. 47 КЗпП України(в редакції, діючої на час виникнення спірних правовідносин) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Згідно п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення за № 58 від 29.07.1993 року у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий деньзвільненнявидаєтьсянаказівноситься запис дотрудовоїкнижкипрацівника.Раніше внесений запис про день звільненнявизнаєтьсянедійснимупорядку,встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Аналізуючи вищенаведене та встановивши, що відповідачем в день фактичного звільнення позивача не видано належно оформлену трудову книжку, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Так, відповідно до п. З ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Враховуючи, що у позивача розмір заробітної плати у серпні і вересні 2016 року складав 3000,00 (1500,00 + 1500,00) грн., робочих днів у серпні і вересні 44, то середньоденна заробітна плата позивача складає 68,18 грн.

Число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком з 15 жовтня 2016 року до 26 листопада 2021 року складає 1279 днів.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме з 15 жовтня 2015 року складає: 1279 днів (робочих днів) * 68.18 грн. (середньоденна заробітна плата) = 87202,64 грн., які підлягають стягненню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відпускних в розмірі 4194,16 грн. не підлягають задоволенню , входячи з наступного.

Відповідно до ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно ст.75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надав суду жодного доказу щодо того, що він протягом двох років не отримував відпустку, тому у разі задоволення цієї позовної вимоги рішення суду буде грунтуватися на припущеннях, що суперечить вимогам ч.6 ст.81 ЦПК України.

Що стосується моральної шкоди, то відповідно до відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювачем, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягає задоволенню, оскільки, моральна шкода позивача полягала в порушенні його трудових прав та неможливістю працевлаштуватися на роботу, отримувати заробітну плату у зв`язку з відсутністю трудової книжки, фактично залишили його без засобів на існування та позбавили можливості на оздоровлення і належний відпочинок, також у зв`язку з її невидачею з відповідними записами, даний час не увійшов в страховий стаж позивач і позбавляє його отримувати належну йому пенсію.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог

Розподіл судових витрат необхідно здійснити відповідно до приписів ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.12,81,84, 141, 259,263,264,265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» (місцезнаходження юридичної особи: 49000, Дніпропетровська область місто Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 110А) видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), трудову книжку з відповідними записами про роботу та причину звільнення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» (місцезнаходження юридичної особи: 49000, Дніпропетровська область місто Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 110А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), заборгованість по заробітній платі з 01 травня 2016 року по 14 жовтня 2016 року у розмірі 6059 грн. 01 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» (місцезнаходження юридичної особи: 49000, Дніпропетровська область місто Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 110А) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 26.11.2021 в розмірі 87202 ( вісімдесят сім тисяч двісті дві) грн. 64 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» (місцезнаходження юридичної особи: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 110А) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), моральну шкоду у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В задоволенні позовних вимог в частині виплати відпускних відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» (місцезнаходження юридичної особи: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Маршала Малиновського, будинок 110А) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106 Код за ЄДРПОУ: 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 ), судовий збір в розмірі 972 (дев`ятсот сімдесят дві) гривні 62 коп.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі допустити до негайного виконання.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 29 червня 2023 року.

Суддя Я. Ю. Костеленко