Постанова

від 18.10.2023 по справі 191/3346/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7692/23 Справа № 191/3346/17 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року м. Дніпро

Дніпроський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції Костеленко Я.Ю. повний текст рішення складено 29 червня 2023 року)

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди в якому просив:

Зобов`язати ТОВ "АМАС-ЕНЕРГІЯ," видати ОСОБА_1 трудову книжку з відповідними записами про роботу та причину звільнення.

Стягнути з ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ," на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі з травня 2016 р. по 15 жовтня 2016 р. у розмірі 6 675 грн. відпускні у розмірі 4 194 грн. 16 коп.

Стягнути з ТОВ «АМАС-ЕНЕРГІЯ», на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме 36 544. 48 коп.

Стягнути з ТОВ «АМАС-ЕНЕРГІЯ», на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у сумі 4 000 гривень.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди задоволено в повному обсязі.

На вказане рішення суду відповідачем була подана апеляційна скарга.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «АМАС-ЕНЕРГІЯ» було задоволено.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року скасовано з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Позивачем на постанову апеляційного суду була подана касаційна скарга.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року, рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

26листопада 2021року позивачембула поданазаява прозбільшення позовнихвимог,в якійвін просив зобов`язати відповідача видати позивачу трудову книжку з відповідними записами про роботу та причину звільнення; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 01 травня 2016 року до 14 жовтня 2016 року в розмірі 6059,01 грн.; відпускні в розмірі 4194,16 грн.; середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто станом на 26 листопада 2021 року в розмірі 87202,64 грн.; моральну шкоду в розмірі 4000,00 грн.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» видати ОСОБА_1 трудову книжку з відповідними записами про роботу та причину звільнення.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі з 01 травня 2016 року по 14 жовтня 2016 року у розмірі 6059 грн. 01 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 26.11.2021 в розмірі 87202 грн. 64 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» (на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у сумі 4000гривень.

В задоволенні позовних вимог в частині виплати відпускних відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 972 гривні 62 коп.

Із вказаним рішенням суду не погодився директор ТОВ «АМАС ЕНЕРГІЯ» Капелька Е.М. та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтвання доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не надано доказів як факту подання відповідачу заяви про звільнення за власним бажанням, так і дати подання такої заяви позивачем відповідачу, відсутність доказів подання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням унеможливлює вирішення по суті спору щодо звільнення позивача.

Наголошує на тому, що формулювання позивачем у позовній заяві дати подання заяви про звільнення відповідача «У жовтні 2016 року» унеможливлює визначення дати звільнення працівника та робить невірним розрахунок позивача із заборгованості по заробітній платі по 15 жовтня 2016 року, оскільки належну дату звільнення позивача неможливо встановити.

Вказує, на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 не навів доказів ініціювання звільнення з робочого місця, не надав доказів дати подання такої заяви відповідачу.

Також наголошує на тому, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витребуванні судом документи повинні перебувати на зберіганні у відповідача.

Директор ТОВ «АМАС ЕНЕРГІЯ» Капелька Е.М. просив рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона посилається на те, що твердження апелянта щодо відсутності у нього законодавчого обов`язку зберігати запитуванні документи понад трирічний строк, спростовується пунктами 2.10,279, переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12.04.2012 року.

Також зазначає, що посилання відповідача у скарзі, що від позивача не надходило заяв ні в жовтні 2016 року ані пізніше спростовується матеріалами справи.

ОСОБА_3 просила оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ" на посаді оператора заправника з липня місяця 2007 року по фактичну дату його звільнення 14 жовтня 2016 року.

З копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів відносно ОСОБА_1 вбачається, що останній отримував доходи від ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ" , що підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ," (а.с.4).

Судом оглянуто Форми ОК-5 Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , копії відомостей розподілу виплат ТОВ "АМАС-ЕНЕРГІЯ" ОСОБА_1 та копії табелю обліку робочого часу(а.с.47-57) та встановлено, що середня заробітнаплата ОСОБА_1 за 2016 рік складала 1500,00 грн., останнє нарахування заробітної плати ОСОБА_1 відбулося 03 червня 2016 року.

З наведеного вбачається, що роботодавець ТОВ "АМАС- ЕНЕРГІЯ" не виконав свої зобов`язання в повному обсязі щодо виплати заробітної плати працівнику, що призвело до заборгованості по заробітній платі з травня місяця по день фактичного звільнення ОСОБА_1 , тобто до 15 жовтня 2016 року.

Судом встановлено, що починаючи з липня 2016 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу заробітну плату, як і не сплачував відповідні податки.

Заборгованість по заробітній платі за липень 2016 року складає 1500,00 грн.; за серпень 2016 року 1500,00 грн.; за вересень 2016 року 1500,00 грн.; за 9 робочих днів жовтня 2016 року 675,00 грн.

Загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на 14 жовтня 2016 року складає 6059,01 грн.

Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені обставини у позові, підтверджуються матеріалами справи, що відповідачем не спростовано.

Апеляційний суд погодужється з даним висновком суду першої інстанції.

В силу вимог ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цьогоКодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно дост.1Закону України«Про оплатупраці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 43Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно достатті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1ст.21ЗаконуУкраїни «Прооплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 116 КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з липня 2016 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу заробітну плату, як і не сплачував відповідні податки.

Заборгованість по заробітній платі за липень 2016 року складає 1500,00 грн.; за серпень 2016 року 1500,00 грн.; за вересень 2016 року 1500,00 грн.; за 9 робочих днів жовтня 2016 року 675,00 грн.

Загальна сума заборгованості по заробітній платі станом на 14 жовтня 2016 року складає 6059,01 грн.

Також не виплата заробітної плати позивачу підтверджується довідкою форми ОК-5.

Факт не сплати заробіної плати ОСОБА_1 підтвердюжується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем на спростування даного факту не надано будь-яких документів, які б підтверджували виплату заробітної плати останньому.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, на те, що вони не повинні зберігати розрахунково платіжні відомості є такими, що не відповідають нормам діючого законодавста та спростовуються наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» та наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 року «Про затвердження Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», відповідно до яких обов`язок зберігання, введення архіву службових документів у тому числі розрахунково-платіжних відомостей, є обов`язком для виконання всіми установами, в незалежності від форми власності підприємства.

А тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, оскільки відповідачем не доведено факт її сплати.

Статтею 47КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників»передбачено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організація, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієїІнструкціївласник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Ввідповідно до п. 3 ч. 1 ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на ім`я директора підприємства була подана заява про звільнення від 14 жовтня 2016 року без відпрацювання двух тижнів, яка директорам була погоджена, про що свідчить його підпис, а тому доводи апеляційної скарги, що позивачем не було надано доказів звернення із заявою про звільнення спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивачем була подана заява про звільнення, яка була погоджена директором підприємства, проте позивачу не була видана трудова книжка і не ознайомлена з наказом про звільнення, дійшов обгрунтованого висновку, про задоволення вимог про стягнення середнього заробітку та зобов`язав відповідача видату ОСОБА_1 його трудову книжку.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Також апеляційний суд погоджується із сумою середнього заробітку, яка була стягнута судом першої інстанції.

Відповідачем на спростування суми середнього заробітку не надано будь-яких заперечень та у скарзі стосовно цієї вимоги не вказано ніяких доводів.

Крім того, слід зазначити, що доводи апеляційної скарги є однакові за змістом із відзивом на позовну заяву, яким суд першої інстанії в оскаржуваному рішенні надав належну оцінку під час судового розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАС-ЕНЕРГІЯ» залишити без задоволення.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18 жовтня 2023 року.

Судді: О.В. Халаджи

О.Д. Канурна

Т.В. Космачевська