Ухвала

від 22.06.2023 по справі 206/81/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2209/23 Справа № 206/81/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпроапеляційнускаргу захисника ОСОБА_6 ,подану наухвалу Самарськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 17травня 2023року пропродовження строкузапобіжного заходуу виглядітримання підвартою щодообвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_7 , -

встановила:

В провадженні Самарського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.10.2022 приблизно о 23:30 в ході телефонної розмови у ОСОБА_7 , щодо ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник конфлікт з раніше малознайомим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з приводу того, що останній висловлював своє невдоволення швидкою їздою по смт. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області його сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В цей час у ОСОБА_7 на ґрунті образ, які ОСОБА_8 висловлював в його бік, раптово виник злочинний умисел спрямований на умисне вбивство останнього, тобто умисне протиправне заподіяння смерті інший людині.

В подальшому, 19.10.2022, приблизно о 00:25, ОСОБА_10 , разом з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухаючись на автомобілі «Ваз 21083», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 , по дорозі сполученнями смт. Іларіоново Синельниківського району Дніпропетровської області - ж/м Ігрень у м.Дніпро (у направленні ж/м Ігрень), неподалік с/т Лідія ж/м Ігернь у м. Дніпро побачили автомобіль «Chery Amulet», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по проїзний частині дороги в попутному напрямку.

В цей час, ОСОБА_9 , який керував автомобілем «Ваз 21083», здійснив наїзд на автомобіль «Chery Amulet», в результаті якого водій останнього втратив контроль керування та автомобіль вилетів з дороги у кювет.

Після зупинки автомобіля «ChervAmulet», ОСОБА_7 , продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство вийшов з автомобілю «Ваз 21083», підійшов до автомобіля «CheryAmules» зі сторони водійського сидіння, відкрив двері та витягнув ОСОБА_8 з авто.

19.10.2022 приблизно 00:30, ОСОБА_10 , знаходячись за адресою м. Дніпро навпроти с/т Лідія, на узбіччі дорожнього покриття ТО401 сполученням сит Іларіонове Синельниківського району дніпропетровськ області-ж/м Ігрень у м. Дніпро доводячи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, до кінця, стоячи обличчям до спини ОСОБА_8 , який в той момент знаходився у вертикальному положенні, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи настання, діючи умисно, використовуючи ніж, який мав при собі, в короткий проміжок часу, у дуже швидкій послідовності, клинком ножа наніс 5 ударів в область спини, руки та шиї ОСОБА_8 .. У результаті умисних злочинних дій ОСОБА_10 , згідно даних висновку судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_6 приблизно о 00:40, від рани по задній поверхні грудної клітини праворуч на відстані 2,5 см від умовної середньої лінії тіла та на висоті 157 см від рівня підошви від якої відходить рановий канал.

Умисні дії ОСОБА_7 , які виразились у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Під час судового засідання ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2023 року, продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строком до 13 липня 2023 року включно.

Суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України існують, обрання іншого, більш м`якого виду, суд вважає не доцільним, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Не погодившись із судовим рішенням захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_7 міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 з обов`язком застосування електронного засобу стеження електронного браслету.

В обґрунтування, посилаючись на практику ЄСПЛ зазначає, що суд першої інстанції, при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не врахував, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки, має родину та трьох неповнолітніх дітей на утриманні, має постійне місце проживання, має позитивні характеристики.

При цьому, вважає, що жоден ризик, передбачений статтею 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений.

На переконання захисника обвинуваченому ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від органів слідства, так як про нього є багато інформації у правоохоронних органів. Крім того, обвинувачений розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.

Відсутність ризику вливати на свідків чи потерпілих захисник пояснює тим, що всі свідки та потерпілі вже надали свої пояснення органам досудового розслідування.

Також захисник зазначає, що обвинувачений не має можливості спотворити або сховати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі речові докази органом розслідування вже вилучені та приєднані до матеріалів провадження.

Захисник заперечує причетність його підзахисного до вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, оскільки а ні в експертних дослідженнях, а ні в показах свідків не міститься доказова інформація, щодо причетності останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Тому захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 17 травня 2023 рокута ухвалити нову, якою обрати йому інший запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу суду та обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, вислухавши думку прокурора ОСОБА_13 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч.3 ст.331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.2 ст.331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 до13 липня 2023 року, суд першої інстанції врахував що ОСОБА_7 підозрюється у скоєні кримінального правопорушення, віднесених законом до категорії тяжких, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, а також наявність, передбачених ч.1 ст.177 КПК ризику того, що обвинувачений можепереховуватися від суду, вливати на свідків або потерпілих у цьому кримінальному провадженні або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,про існування яких свідчить як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, так і дані про особу обвинуваченого, який не одружений, ніде не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків та наявність інших кримінальних проваджень щодо обвинуваченого з приводу хуліганства та умисного спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.

Враховуючи положення статті 28 КПК, а також те, що згідно наданої апеляційному суду довідки про рух кримінального провадження, судовий розгляд кримінального провадження по суті обвинувачення ОСОБА_7 триває, по справі ще не досліджено усіх доказів, тому суд апеляційної інстанції не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на даному етапі кримінального провадження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 до 13 липня 2023 року. На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, на чому наполягає його захисник, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки на даному етапі кримінального провадження.

Отже доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України та відсутність підстав для продовження йому строку тримання під вартою, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини розширила дію гарантій частини 4 статті 5 Конвенції, яка зокрема згідно з доктриною Суду Конвенція вимагає періодичного перегляду тривалого тримання.

Так, аби відповідати вимогам Конвенції, такий перегляд повинен дотримуватись як матеріальних, так і процесуальних норм національного законодавства і, більше того, здійснюватись згідно з метою статті п`ятої Конвенції, тобто для захисту особи від свавілля. Остання вимога означає не тільки, що компетентний суд повинен приймати рішення «швидко», але також, що такі рішення мають прийматися з розумними інтервалами (рішення Herczegfalvy v.Austria, 1992 р.)

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Позбавлення свободи та особистої недоторканості має бути обґрунтованим. Відсутність будь-яких підстав у рішеннях судових органів, які санкціонують тримання під вартою протягом тривалого періоду часу, може бути несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим п. 1 ст. 5 (рішення у справі «Сташайтіс проти Литви» від 21.03.2002 р..

Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічного з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а встановлені судом ризики не відпали та продовжують існувати.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Тому, на переконання апеляційного суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 не порушує його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також права, передбачені Конституцією України.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню,а ухвала Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 17 травня 2023 року є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів, -

ухвалила:

Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 17 травня 2023 року, якою продовжено строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 до 13 липня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4