Ухвала

від 15.05.2024 по справі 206/81/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/347/24 Справа № 206/81/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 (приймає участь в режимі

відеоконференції),

захисника ОСОБА_9 (приймає участь в режимі

відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження № 12022041700000488 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2023 року щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просить вирок суду скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та закрити провадження у справі, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що покази свідка ОСОБА_11 є недопустимим доказом, оскільки допит цього свідка був проведений в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, тому його особа належним чином не ідентифікована.

Також судом першої інстанції не постановлювалась ухвала про здійснення допиту свідка в режимі відеоконференції, не встановлювалось місцезнаходження свідка, не з`ясовувались причини неможливості з`явлення до приміщення будь-якого суду та не доручалося іншому суду вжити дії, передбачені ч.4 ст.336 КПК України.

Зазначає, що свідок пам`ятку про права та обов`язки не отримував, при цьому суд роз`яснив, що свідок має право надавати покази рідною мовою та відмовитися від надання показів відносно себе та своїх родичів, однак інші права та обов`язки свідку роз`яснені не були.

Стверджує, що за показами свідків, які були учасниками події, до автомобіля потерпілого підходили ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , при цьому за показами свідка ОСОБА_12 вона на руці свідка ОСОБА_11 побачила слід бурого кольору та витерла кров вологими серветками, однак зазначене не було взято до уваги ані прокурором, ані судом.

Посилається на те, що свідок ОСОБА_13 , яка під час події була з потерпілим, на досудовому розслідуванні про ніж нічого не говорила, хоча у потерпілого ОСОБА_14 виявлено 5 ножових ран.

Також на досудовому розслідуванні свідок ОСОБА_13 показала, що потерпілого ОСОБА_14 били двоє чоловіків та що їй був нанесений один удар в область тулуба, а під час судового розгляду показала, що потерпілого бив один чоловік, а її вдарили в область тулуба і обличчя, тобто в її показах наявні розбіжності, які не усунені судом.

Вказує на те, що протокол впізнання за фотознімками, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_10 як особу, яка нанесла тілесні ушкодження потерпілому, є недопустимим доказом, оскільки за показами свідка ОСОБА_13 , які нею були надані на досудовому розслідуванні, вона описати нападників не може, так як було темно. Окрім того, сторона захисту ставить під сумнів достовірність того, що в протоколі впізнання є фото ОСОБА_10 , так як відсутні відомості де, ким та звідки воно взялося. Також фото ОСОБА_10 має різкі відмінності від інших фото, оскільки він єдиний зображений на фоні дерева. Крім того, в довідці до протоколу впізнання не зазначено відомості про статистів, також вказане фото не визнано речовим доказом.

Звертає увагу на те, що відповідно до ст. 307, 308 ЦК України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод були грубо порушенні права обвинуваченого щодо використання фото в протоколах впізнання, оскільки воно було використано без його згоди.

Стверджує, що висновок дактилоскопічної експертизи від 29.11.2022 року № СЕ 19/104-22/37701-Д є недопустимим доказом, оскільки експертом зазначено, що на упакуванні дактилокарти наявний тільки підпис слідчого та відсутні підписи спеціаліста, підозрюваного, адвоката, хоча всі присутні особи підписували упакування дактилокарти, а тому зазначене свідчить про те, що експерту була надана дактилокарта не ОСОБА_10 .

Посилається на те, що протокол огляду диску від 02.01.2023 року, в якому вказано осіб, які зафіксовані на записі, є недопустимим доказом, оскільки в матеріалах провадження відсутня портретна експертиза, яка і встановлює тотожність зображення конкретної особи, окрім того, сторона захисту стверджує, що на цьому записі немає обвинуваченого та події відбувались в іншу дату, ніж зазначена на відео. Також особи, які зафіксовані на відео, не були присутні під час його перегляду та самі себе не ідентифікували.

Зазначає, що у цьому кримінальному провадженні автомобілі Chery та ВАЗ визнані речовими доказами, однак вказані докази безпосередньо в суді досліджені не були, що є порушенням КПК України.

Також в матеріалах провадження наявне повідомлення про зміну підозри та про права підозрюваного, однак ОСОБА_10 не отримував всю підозру та всі права.

Стверджує, що в протоколі ознайомлення ОСОБА_10 з матеріалами кримінального провадження не зазначено час ознайомлення та кількість томів, а також, що кількість поданих до суду матеріалів кримінального провадження не відповідає кількості матеріалів, наданих в порядку ст.290 КПК України.

Зазначає, що цивільний позов не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_10 невинуватий в інкримінованому йому злочині.

Представником потерпілих ОСОБА_8 подано заперечення на апеляційну скаргу захисника, в якому вона просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2023 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Цим же вироком з ОСОБА_10 стягнуто: - на користь ОСОБА_15 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 148 056 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 000 000 грн та витрати на правову допомогу - 3000 грн; - на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 800 000 грн, на утримання дитини загиблого - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 30 666 грн щомісячно, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_5 року, та до досягнення дитиною повноліття.

За обставин, викладених у вироку, 18.10.2022 року приблизно о 23.30 годин в ході телефонної розмови у ОСОБА_10 виник конфлікт з раніше малознайомим ОСОБА_14 з приводу того, що останній висловлював своє невдоволення швидкою їздою по АДРЕСА_2 його сина ОСОБА_17 . В цей час у ОСОБА_10 на ґрунті образ, які ОСОБА_14 висловлював в його бік, раптово виник злочинний умисел спрямований на умисне вбивство останнього, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. У зв`язку з чим, в ході телефонної розмови ОСОБА_10 домовився з ОСОБА_14 зустрітися для вирішення конфлікту по суті. В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, приблизно о 00.25 годин, ОСОБА_10 разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , рухаючись на автомобілі «ВАЗ 21083», д.н.з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_17 , по дорозі сполученнями смт. Іларіоново Синельниківського району Дніпропетровської області - житловий масив Ігрень у м. Дніпро (у направленні ж/м Ігрень), неподалік садового товариства Лідія ж/м Ігрень у м. Дніпро побачили автомобіль «Chery Amulet», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , який рухався по проїзній частині дороги в попутному напрямку. В цей час ОСОБА_17 , який керував автомобілем «ВАЗ 21083», з метою зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_14 , на вимогу батька ОСОБА_10 здійснив наїзд на автомобіль «Chery Amulet», в результаті якого водій останнього втратив контроль керування та автомобіль вилетів з дороги у кювет. Після зупинки автомобіля «Chery Amulet» ОСОБА_10 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, вийшов з автомобіля «ВАЗ 21083», підійшов до автомобіля «Chery Amulet» зі сторони водійського сидіння, відкрив двері та витягнув ОСОБА_14 з авто.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року приблизно о 00.30, ОСОБА_10 , знаходячись за адресою: м.Дніпро навпроти с/т Лідія, на узбіччі дорожнього покриття Т0401 сполученням смт. Іларіонове Синельниківського району Дніпропетровської області-ж/м Ігрень у м. Дніпро (gps координати 48.452898; 35.216783), доводячи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, до кінця, стоячи обличчям до спини ОСОБА_14 , який в той момент знаходився у вертикальному положенні, діючи умисно, використовуючи ніж, який мав при собі, в короткий проміжок часу, у дуже швидкій послідовності, клинком ножа наніс 5 послідовних ударів в область спини, руки та шиї ОСОБА_14 , внаслідок чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження.

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_10 , згідно із висновком судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_14 настала ІНФОРМАЦІЯ_5 року приблизно о 00.40 годин, від рани по задній поверхні грудної клітини праворуч на відстані 2,5 см від умовної середньої лінії тіла та на висоті 157 см від рівня підошви від якої відходить рановий канал у напрямку ззаду до переду, дещо зліва направо та зверху до низу, проходить крізь шкіру, підшкірно-жирову клітковину, м`язи шиї та грудної клітини, проникаючі у плевральну порожнину та утворюючі ушкодження правої підключичної артерії.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника, прокурора, потерпілу та представника потерпілих, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, підтверджується:

- показами потерпілої ОСОБА_7 , яка в суді першої інстанції повідомила, що вночі ІНФОРМАЦІЯ_5 року від дружини ОСОБА_15 - ОСОБА_19 вона дізналась про загибель її колишнього чоловіка - ОСОБА_14 . Очевидцем події вона не була, інформація відома зі слів інших осіб;

- показами потерпілого ОСОБА_15 , який в суді першої інстанції повідомив, що його рідний брат ОСОБА_14 18.10.2022 року близько 22.30 години приїхав до нього додому на своєму автомобілі Chery Amulet з ОСОБА_21 , попросив сигарет та поїхав відвозити ОСОБА_22 . Вночі ОСОБА_23 прибігла та почала стукати по всіх воротах, оскільки точно не знала, де він живе. Коли він вийшов на вулицю, ОСОБА_23 почала кричати, що ОСОБА_24 вбивають. Він разом зі своєю дружиною, ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_23 поїхали на машині у бік Іларіонове , біля садового товариства «Лідія» на ж/м Ігрень. Приблизно о 00.20 годині на узбіччі побачили машину брата Chery Amulet у кюветі, біля якої лежав ОСОБА_24 , який вже був мертвий. Брат та машина були у крові. Йому відомо, що у ОСОБА_28 були конфлікти з ОСОБА_29 ;

- показами свідка ОСОБА_18 , яка в судовому засіданні повідомила, що у день вбивства ввечері вона з ОСОБА_29 на автомобілі розвозили гостей ОСОБА_30 додому, після чого батьків ОСОБА_31 з кафе « Яблуко » підвезли до кафе « Абрикос » у смт. Іларіонове. Потім вона попросила ОСОБА_31 відвезти її додому. Приблизно о 22.30 годині вони під`їхали до її двору та під`їхала машина, де був ОСОБА_33 , з невідомою їй жінкою. ОСОБА_24 запитав ОСОБА_31 , чи не його машина їздила дуже гучно по вулиці декілька днів тому. Але ОСОБА_34 заперечив, що це він. Після цього ОСОБА_34 зателефонував своєму батькові та повідомив, що його розшукують. ОСОБА_35 почав дізнаватись хто та з якого приводу, на що ОСОБА_34 відповів, що це ОСОБА_36 повідомив, що він зараз передзвонить ОСОБА_37 . Потім вона з ОСОБА_38 на прохання ОСОБА_30 поїхали відвозити йому воду. На переїзді смт. Іларіонове машину зупинило дві людини, машину відчинив батько ОСОБА_31 та ОСОБА_39 . Вони сіли в машину. За кермом був ОСОБА_34 , поряд спереду сиділа вона, за нею ззаду сів ОСОБА_39 , а за ОСОБА_38 ззаду сидів його батько. Батько ОСОБА_31 сказав йому їхати прямо. Їхали дуже швидко в напрямку м. Дніпро. Вона побачила світлу машину, яка їхала в попутному напрямку. ОСОБА_40 сказав ОСОБА_41 «підрізати» машину. Два рази ОСОБА_34 «підрізав» машину ОСОБА_24 так, що машина з`їхала до кювету. Потім вони зупинились. ОСОБА_40 вийшов з машини (його випустив ОСОБА_34 ), за ним вийшов ОСОБА_39 , а потім ОСОБА_34 . Вона залишилась в машині. ОСОБА_35 та ОСОБА_42 пішли до кювету, їх не було хвилин 10. Потім вони повернулись і батько ОСОБА_31 сказав їхати повільно, не поспішати. ОСОБА_40 та ОСОБА_39 вийшли на переїзді. ОСОБА_35 попросив ОСОБА_31 привезти йому кофту. Вона запитала чи все в порядку з ОСОБА_24 , на що ОСОБА_34 відповів, що батько з ОСОБА_24 посварились, він його вдарив та вони пішли. Потім вони у ОСОБА_31 вдома взяли якісь речі його батька, які відвезли ОСОБА_43 , який з ОСОБА_44 був на переїзді. Коли вони приїхали, батько ОСОБА_31 стояв без сорочки. Зранку до неї додому приїхала поліція та почала з`ясовувати обставини події та вже у райвідділку вона дізналась, що ОСОБА_24 помер. Зазначені покази свідка узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту за її участі (а.п.187-193 т.1);

- показами свідка ОСОБА_45 , яка в судовому засіданні показала, що вона з її чоловіком ОСОБА_46 ввечері 18.10.2022 року були у кафе « Яблуко » на ювілеї ОСОБА_47 . Коли заклад зачинився, о 22 годині ОСОБА_42 запропонував продовжити святкування у власному магазині, після чого вони приїхали у магазин «Абрикос». Через деякий час подзвонив ОСОБА_48 та повідомив батькові, що йому погрожує ОСОБА_36 почав з`ясовувати де ОСОБА_34 знаходиться та сказав, що зараз приїде. Вона попросила свого чоловіка ОСОБА_49 подзвонити ОСОБА_50 , оскільки вони його знають, щоб залагодити конфлікт. ОСОБА_39 подзвонив ОСОБА_24 , почав з`ясовувати, що сталось. ОСОБА_35 взяв трубку та почав нецензурно виражатись, у них виникла словесна сварка, після чого ОСОБА_24 почав погрожувати застрелити ОСОБА_51 , а ОСОБА_40 у відповідь погрожував зарізати ОСОБА_52 взяв ключі від машини, а вона попросила ОСОБА_49 поїхати разом з ОСОБА_53 , щоб нічого не сталося. Приблизно через годину вони повернулись. ОСОБА_40 зайшов, але в іншому одязі, ніж він поїхав, і одразу пішов до туалету з дружиною. Потім вона вийшла та покликала до туалету ОСОБА_54 . Він зайшов, а вона звернула увагу, що немає машини, на якій вони їздили. Також, коли вона зайшла до туалету, то побачила, як ОСОБА_40 мив ніж коричневого кольору. Вона запитала, чи вони вбили ОСОБА_24 , на що ОСОБА_40 відповів, що ні. У ОСОБА_49 на лівій руці була подряпина та кров, однак він їй пояснив, що подряпався об кущ, коли спускався у кювет. Близько 07.30 годин вона дізналася, що ОСОБА_24 вбили. Зазначені покази свідка узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту за її участі (а.п.319-326 т.2);

- показами свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні показала, що 18.10.2022 року вона зустрілась з ОСОБА_55 постійно приходили повідомлення на телефон, він пояснив, що це його знайомий ОСОБА_56 хоче з ним зустрітись. Вирішили з`їздити зустрітись у смт. Іларіонове. По дорозі на одній з вулиць стояла машина. ОСОБА_24 під`їхав до машини та попросив відчинити вікно. Вікно відчинив молодий хлопець, а ОСОБА_24 почав його запитувати, що його машина у розшуку, що багато людей на цю машину жаліються. Потім виглянула молода дівчина, звернулась до ОСОБА_24 , сказала, що вона ОСОБА_57 , та що все у порядку. ОСОБА_24 її впізнав і поїхав далі. ОСОБА_56 вже чекав ОСОБА_24 та сів на заднє сидіння автомобіля. В цей момент ОСОБА_24 зателефонував ОСОБА_39 , який потім передав телефон своєму знайомому ОСОБА_58 . Почались погрози. Потім вони домовились зустрітись біля кафе «Вітерець» на Ігрені. Вона з ОСОБА_24 їхали та побачили ззаду світло фар та стався поштовх. ОСОБА_24 почав їхати швидше та інший автомобіль ще раз штовхає авто ОСОБА_24 та машина вилітає у кювет. Підійшов чоловік, різко відкрилися двері зі сторони водія, чоловік витягнув ОСОБА_24 , почалась бійка. Двері закрились. Була сильна бійка спочатку ліворуч від автомобіля, кілька разів були поштовхи по машині, але було дуже темно і не було видно ні знаряддя вбивства, ні обличчя того, хто наносив удари. Потім вона почула крики ОСОБА_24 вже зі сторони її дверей, праворуч від автомобіля, який кричав: «Досить!». Тоді вона вийшла з машини та почала просити не бити ОСОБА_24 . Вона побачила, що ОСОБА_24 бив саме ОСОБА_59 . Він також ударив її по обличчю, а потім у бік рукою, від чого вона впала та просила, щоб її не били. Потім спустився ОСОБА_39 та почав зупиняти ОСОБА_51 . У ОСОБА_24 задзвонив телефон і він закричав: «Викликай 102». Потім чоловіки пішли. Вона підійшла до ОСОБА_24 , він сказав шукати телефон, але було дуже темно, в машині було багато битого скла. ОСОБА_24 почав шукати разом з нею телефон та сказав, що йому дуже погано та потрібна швидка. Вона побігла до кінцевої зупинки за допомогою, кричала, почала згадувати, де живе брат ОСОБА_24 . Почала стукати у всі підряд ворота. Один чоловік відчинив ворота та сказав, що знає, де живе ОСОБА_60 - брат ОСОБА_24 . Потім всі разом вони поїхали на місце події. ОСОБА_24 у той час був вже непритомний. Намагались його відкачати, але було вже пізно. Зазначені покази свідка узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту за її участі (а.п.180-186 т.1);

- показами свідка ОСОБА_11 , який в суді першої інстанції показав, що 18 числа (місяць не пам`ятає) святкували день народження ОСОБА_47 . Спочатку святкували у кафе « Яблуко », а потім перемістились до магазину « Абрикос ». Приїхав син ОСОБА_51 - ОСОБА_34 зі своєю дівчиною ОСОБА_62 . Хвилин 15 вони постояли та потім поїхали. Через деякий час ОСОБА_58 подзвонив син та повідомив, що начебто ОСОБА_63 чіпляється до нього з приводу швидкої їзди. Після чого ОСОБА_40 хотів зателефонувати ОСОБА_64 , на що свідок сказав, що знає ОСОБА_24 та набере його. Він зателефонував ОСОБА_24 , з`ясував, що сталось та сказав, щоб він не чіплявся до ОСОБА_31 . Він не хотів, щоб ця ситуація переросла у скандал. Потім трубку взяв ОСОБА_40 та почав сваритися з ОСОБА_65 . ОСОБА_40 сказав, що нібито у ОСОБА_66 є автомат та він погрожує стріляти. Вони домовились зустрітися біля «АТБ» на Ігрені. ОСОБА_59 хотів їхати сам, але його дружина - ОСОБА_67 , попросила його поїхати разом зі ОСОБА_68 , щоб нічого не сталось. Він разом з ОСОБА_53 від магазину « Абрикос » доїхали на автомобілі «Ауді» до залізничного переїзду та машина заглохла. ОСОБА_59 подзвонив сину ОСОБА_41 та вони пересіли до його автомобіля. В автомобілі ще була дівчина ОСОБА_69 . Він сидів на задньому пасажирському сидінні за ОСОБА_62 . Вони швидко поїхали, в районі звалища на Ігрені побачили машину ОСОБА_66 (впізнали її, бо номера були «ЗСУ»). ОСОБА_40 сказав ОСОБА_41 , щоб він збивав автомобіль ОСОБА_7. На великій швидкості ОСОБА_34 правою стороною свого автомобіля вдарив автомобіль ОСОБА_7. ОСОБА_40 сказав сину, щоб він зіштовхнув автомобіль ОСОБА_66 . Він ударив, автомобіль ОСОБА_66 вилетів на узбіччя, але не впав, ОСОБА_59 сказав сину вдарити в ліву сторону машини, та автомобіль ОСОБА_66 на великій швидкості з`їхав у кювет. Метрів через 50 машина під керуванням ОСОБА_70 зупинилась, ОСОБА_40 сказав сину випустити його і побіг. ОСОБА_34 залишився біля машини та закрив двері. Через хвилину-півтори він попросив ОСОБА_71 випустити його (двері відчинились не одразу, оскільки були пошкоджені праві двері після зіткнення). Він спустився вниз та подряпав ліву руку об зламану акацію. Обійшовши машину з правої сторони, він побачив, що під правою стойкою автомобіля Чері Амулет лежить ОСОБА_33 , над ним стояв ОСОБА_35 з ножем та кричав: «В кого ти, тварина, хотів стріляти?». Права сторона Чері Амулет (крило та двері) були у крові. Свідок крикнув ОСОБА_58, щоб він припинив. На дівчину, яка стояла біля автомобіля світили фари, вона кричала. У світлі фар, він побачив, що обличчя з правої сторони ОСОБА_51 та тильна сторона руки, в якій був ніж, були у крові. ОСОБА_72 підійшов до дівчини та вдарив її, вона просила не чіпати її. В цей момент ОСОБА_24 намагався підвестися. Далі ОСОБА_35 заліз на капот автомобіля Чері Амулет, потім стрибнув на кришу, розбив ногою заднє скло. Після цього ОСОБА_59 повернувся до машини ВАЗ 2108, на якій вони приїхали. Сказав сину заводити машину та зняв з себе сорочку, витер нею обличчя та руки. На його запитання, що трапилось, ОСОБА_40 сказав, що він погарячкував та пирнув ОСОБА_66 ножем, не сильно. Після цього вони поїхали. Доїхавши у смт. Іларіонове, зупинились біля сміттєвих баків. ОСОБА_40 відправив ОСОБА_31 за курткою. Він та ОСОБА_59 пішли у напрямку, де залишилась машина, по дорозі ОСОБА_40 викинув сорочку. Потім ОСОБА_34 привіз ОСОБА_58 куртку та він сказав сину, щоб він їхав додому та змивав розчинником сліди фарби з автомобіля. Коли вони повернулись до магазину, першим зайшов ОСОБА_59 , руки у нього були у кишенях і він одразу пішов до санвузла, покликавши свою дружину Інну. На руці у нього помітили кров та ОСОБА_73 дала йому серветку. Потім його покликала дружина ОСОБА_51 . Коли він зайшов до санвузла, він побачив, що вся раковина у крові, в руках у ОСОБА_51 ніж, який він мив. Через деякий час вийшов ОСОБА_72 із дружиною і вони пішли додому. На ранок йому повідомили, що ОСОБА_28 вбили. Зазначені покази свідка узгоджуються з протоколом проведення слідчого експерименту за його участі (а.п.173-179 т.1);

- показами свідка ОСОБА_74 , яка в судовому засіданні показала, що 18.10.2022 року вона була на святкуванні дня народження ОСОБА_30 у кафе «Яблуко». Потім вони перемістились до магазину ОСОБА_75 та ОСОБА_76 . Згодом зателефонував ОСОБА_48 батькові та повідомив, що йому хтось погрожує. ОСОБА_40 та ОСОБА_39 поїхали на авто ОСОБА_77 . Їх не було годину чи півтори. Коли ОСОБА_40 та ОСОБА_39 повернулись, вони сказали, що все добре, але біля переїзду машина зламалась та вони залишили її там. Згодом всі розійшлись.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами:

- протоколом огляду трупа від ІНФОРМАЦІЯ_5 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянуто труп ОСОБА_14 , який знаходиться біля автомобіля марки «Cherry» у кюветі автодороги Т0401 (т.1 а.п. 8-17);

- протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_5 року, відповідно до якого, об`єктом огляду є ділянка місцевості, розташована обабіч дороги Т0401 за координатами згідно Google Maps 48.452898 35.216783, навпроти с/т «Лідія» по трасі в бік смт. Іларіонове. На вказаній ділянці місцевості у кюветі стоїть автомобіль марки Chery Amulet, у якого під лобовим склом зсередини на торпеді наявний номерний знак НОМЕР_2 . Автомобіль має пошкодження та сліди РБК. Перед місцем кріплення знаку на трав`яному покритті лежить номерний знак на чорному фоні «ЗСУ». На момент огляду передні колеса повернуті вправо, скло багажника розбито. Ліве водійське дзеркало розбито, скло лежить на трав`яному покритті. Автомобіль стоїть перпендикулярно дорозі. З лівого боку автомобіль в районі лівої передньої та задньої двері на відставні 30-40 см знизу має чорні сліди, округлої форми. Поруч з дверима на землі лежить мобільний телефон (т.1 а.п. 23а). Пошкодження автомобіля підтверджується: - протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_5 року (т.1 а.п. 24-51) та протоколом обшуку автомобіля марки ВАЗ 21083 В, д.н.з. НОМЕР_1 , від ІНФОРМАЦІЯ_5 року (т.1 а.п. 150-161);

- протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_5 року з таблицею зображень до нього, відповідно до якого місцем огляду є магазин-кафе « Абрикос », розташований за адресою: АДРЕСА_3 туалеті, який знаходиться у вказаному приміщенні, було виявлено рушник сірого кольору, розмірами близько 30х70 см, яким, зі слів ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_5 року близько 00.30 годин ОСОБА_10 витирав, мив руки та предмет, схожий на ніж. Вказаний рушник було вилучено (т.1 а.п. 131-135);

- протоколом огляду від 22.10.2022 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто речі, а саме: штани спортивні чорного кольору зі слідами РБК з пошкодженнями у вигляді дірок, шкарпетки темно-зелені, труси чорні у клітинку, футболка камуфльована з пошкодженнями у вигляді поріза, кофта камуфльована з пошкодженнями зі слідами РБК та капці рожеві зі слідами РБК (т.1 а.п. 247-250). Вказаний протокол огляду узгоджується з висновком експерта №622/3 від 16.11.2022 року, відповідно до якого на футболці та на джемпері (кофта) встановлена наявність крові людини, не виключена можливість походження крові від ОСОБА_14 (а.п.111-114 т.2);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.11.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_13 в присутності понятих вказала на ОСОБА_10 як на особу, яка ІНФОРМАЦІЯ_5 року, знаходячись на узбіччі дороги між смт .Іларіонове, Синельниківського району Дніпропетровської області та ж/м Ігрень у м. Дніпро, нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_50 , в результаті яких він помер (т.2 а.п. 24-26);

- висновком судово-медичної експертизи № 5977 від 02.12.2022 року та висновком судово-медичної експертизи експерта № 5977/3503-Е від 02.12.2022 року, відповідно до яких причиною смерті ОСОБА_14 стало отримане ним проникаюче колото-різане поранення задньої поверхні грудної клітини праворуч з ушкодженням правої підключичної артерії, яке ускладнилось розвитком гострої крововтрати, виражених явищ геморагічного шоку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа. Також відповідно до висновку експерта № 5977/3503-Е характер виявлених ушкоджень свідчить про те, що після отримання останнього ушкодження, спричиненого дією гострого предмету, постраждалий міг протягом обмеженого декількома хвилинами проміжку часу, який потрібен для розвитку виражених явищ крововтрати та геморагічного шоку здійснювати самостійні дії, а саме: видавати звуки, змінювати положення тіла у просторі тощо. (т.2 а.п. 159-164, 166-173);

- іншими доказами, зазначеними у вироку, та взятими судом до уваги.

Підстав для того, щоб вважати зазначені докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннями ст. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Колегія суддів вважає, що покази потерпілих, свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_45 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_74 узгоджуються між собою, підтверджуються письмовими доказами, яким судом надано належну оцінку, а тому правомірно покладені в основу вироку суду.

Доводи захисника про те, що покази свідка ОСОБА_11 є недопустимим доказом, оскільки допит цього свідка був проведений в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, тому його особа належним чином не ідентифікована, а також, що судом не постановлювалась ухвала про здійснення допиту свідка в режимі відеоконференції, не встановлювалось його місцезнаходження та не з`ясовувались причини неможливості з`явлення до приміщення будь-якого суду та не доручалося іншому суду вжити дії, передбачені ч.4 ст.336 КПК України є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 336 КПК України (в редакції на час допиту свідка) судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; необхідності забезпечення безпеки осіб; проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд цього кримінального провадження здійснювався судом першої інстанцій, зокрема, в умовах воєнного стану.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 17.03.2023 року свідком ОСОБА_11 до суду було подано клопотання про його допит в якості свідка в режимі відеоконференції (а.п. 161 т.3).

Відповідно до ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2023 року було постановлено про допит свідка ОСОБА_11 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису (а.п.165 т.3).

Також з технічного запису судового засідання від 28.03.2023 року вбачається, що у вказаному судовому засіданні в суді першої інстанції брали участь прокурор, обвинувачений, його захисник, потерпілі та їх представник, а також свідок ОСОБА_11 в режимі відеоконференцзв`язку з використанням власного технічного засобу та електронного цифрового підпису. Відеоконференцзв`язок із свідком ОСОБА_11 був належним чином забезпечений, що не перешкоджало проведенню судового засідання в цілому, про що свідчить технічний запис цього засідання.

Крім того, згідно із цим записом, зокрема, сторона захисту будь-яких заперечень або зауважень під час допиту свідка ОСОБА_11 не заявляла, хоча не позбавлена була це зробити.

Щодо не встановлення місця перебування свідка, то в апеляційній скарзі захисник не навів жодного обґрунтування, як це вплинуло на його допит, хід судового розгляду та справедливість процесу в цілому.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до інформації, наданої Державною прикордонною службою України 07.02.2024 року та 09.02.2024 року на запит суду апеляційної інстанції, ОСОБА_11 10.11.2022 року перетнув державний кордон України за напрямком «Виїзд» в пункті пропуску «Рава-Руська» на територію Польщі, а тому він не міг бути допитаний судом з приміщення суду.

Враховуючи наведені обставини, а також п. 45 рішення Європейського суду з прав людини «Жуковський проти України» від 03.03.2011 року, відповідно до якого доступні сучасні технології могли б забезпечити більш інтерактивний спосіб допиту свідків з-за кордону, наприклад, з допомогою відеозв`язку, колегія суддів вважає, що покази, надані свідком ОСОБА_11 під час його допиту в судовому засіданні в режимі відеоконференції в цьому випадку не можуть вважатися недопустимими доказами та підстави для повторного допиту цього свідка в суді апеляційної інстанції відсутні.

Посилання захисника на те, що свідок ОСОБА_11 пам`ятку про права та обов`язки не отримував, при цьому судом йому не були роз`яснені всі права та обов`язки є безпідставними, оскільки в матеріалах провадження наявні розписки свідка ОСОБА_11 про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань та відмову від надання показань (а.п.174 т.3), а також, що йому була вручена пам`ятка про його процесуальні права та обов`язки відповідно до ст.345 КПК України (а.п.175 т.3), під час судового розгляду, перед початком його допиту, він повідомив, що йому все зрозуміло, а тому не роз`яснення судом свідку всіх прав та обов`язків в цьому випадку не є порушенням вимог КПК України, оскільки відповідно до ч.1 ст.352 КПК України суд їх роз`яснює в разі необхідності.

Посилання захисника на те, що за показами свідка ОСОБА_12 вона на руці свідка ОСОБА_11 побачила слід бурого кольору, а сам ОСОБА_11 пояснював це тим, що він порізався акацією, хоча на місці пригоди акація відсутня, що підтверджує зроблена ним фотографія (а.п.172 т.4), не є слушним, оскільки потерпіла в суді апеляційної інстанції вказувала на те, що з часу вчинення кримінального правопорушення до зроблення захисником цієї фотографії обстановка на місці пригоди змінилась, а тому вона не відповідає тим обставинам, які мали місце 18-19 жовтня 2022 року.

Доводи сторони захисту про те, що за показами свідків, які були учасниками події, до автомобіля потерпілого підходили ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , при цьому за показами свідка ОСОБА_12 вона на руці свідка ОСОБА_11 побачила слід бурого кольору, не спростовують висновків суду про винуватість ОСОБА_10 у вбивстві ОСОБА_14 , які підтверджується, в тому числі, показами свідка ОСОБА_13 , яка в суді першої інстанції стверджувала, що потерпілого бив саме ОСОБА_10 , також під час слідчого експерименту від 22.10.2022 року ОСОБА_13 повідомила, що потерпілого бив один чоловік (а.п.180-186 т.1).

Твердження захисника, що свідок ОСОБА_13 на досудовому розслідуванні про ніж нічого не говорила, хоча у потерпілого ОСОБА_14 виявлено 5 ножових ран, - відповідає показам свідка ОСОБА_13 , наданим нею в судовому засіданні, відповідно до яких вона не бачила знаряддя вбивства, однак вказаний свідок в суді також повідомила, що під час побиття потерпілого було дуже темно. Водночас щодо спричинення потерпілому тілесних ушкоджень із застосуванням ножа свідчать висновки експертів № 5977, № 5977/3503-Е, а також покази свідків ОСОБА_45 та ОСОБА_11 , які бачили, як ОСОБА_10 після вчинення кримінального правопорушення мив ніж.

Посилання захисника на те, що на досудовому розслідуванні свідок ОСОБА_13 показала, що потерпілого ОСОБА_14 били двоє чоловіків, а також їй був нанесений один удар в область тулуба, а під час судового розгляду показала, що потерпілого бив один чоловік, а її вдарили в область тулуба і обличчя, тобто в її показах наявні розбіжності, які не усунені судом, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Доводи захисника про те, що ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.05.2024 року уповноважену особу ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області зобов`язано внести відомості до ЄРДР за заявою адвоката ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення щодо завідомо неправдивих показів, наданих свідком ОСОБА_13 під час судового розгляду в суді першої інстанції кримінального провадження № 12022041700000488 не є такими, що спростовують висновки суду, оскільки вказана ухвала слідчого судді не має преюдиціального значення, так як відповідно до ст.94 КПК України оцінку доказам, в тому числі показанням свідка ОСОБА_13 надає суд, який приймає відповідне процесуальне рішення. Таким чином, суд першої інстанції, безпосередньо дослідивши показання свідка ОСОБА_13 , обгрунтовано взяв їх до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами. Окрім того, на думку колегії суддів, вказана обставина не впливає на висновки суду щодо доведення винуватості ОСОБА_10 , яка підтверджується сукупністю доказів, наведених у вироку. Долучені захисником диски із показаннями як він вказує свідків, на думку колегії суддів не є доказами у справі, оскільки відповідно до ст.84 КПК України такими є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку.

З матеріалів провадження вбачається, що свідок ОСОБА_13 в суді першої інстанції повідомила, що потерпілого бив тільки ОСОБА_10 , що узгоджується з протоколом проведення слідчого експерименту від 22.10.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_13 показала, що потерпілого бив один чоловік, другий чоловік стояв в стороні та удари потерпілому не наносив, та протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.11.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_13 вказала на ОСОБА_10 як на особу, яка ІНФОРМАЦІЯ_5 року нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_14 , від яких він помер (а.п.24-26 т.2).

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол впізнання за фотознімками, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_10 як особу, яка нанесла тілесні ушкодження потерпілому, є недопустимим доказом, оскільки свідок ОСОБА_13 на досудовому розслідуванні зазначала, що вона описати нападників не може, так як було темно, є безпідставними, оскільки з вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_10 за зовнішніми ознаками обличчя, а саме: формою очей, брів, носу, губ, зачіскою, щетиною, при цьому, це впізнання було проведено після додаткового допиту ОСОБА_13 від 03.11.2022 року, під час якого вона повідомила, що може впізнати чоловіка, який вночі ІНФОРМАЦІЯ_5 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_50 , також під час судового розгляду свідок ОСОБА_13 повідомила, що вона бачила, що потерпілого бив саме ОСОБА_10 .

Посилання захисника на те, що в протоколі впізнання є фото ОСОБА_10 , однак відсутні відомості де, ким та звідки воно взялося, що вказане фото не визнано речовим доказом, а також, що відповідно до ст. 307, 308 ЦК України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод були грубо порушені права обвинуваченого щодо використання фото в протоколах впізнання, оскільки воно було використано без його згоди, - не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Положеннями ч. 6, 7 ст. 228 КПК України визначено вимоги щодо проведення впізнання особи за фотознімками. Зокрема там вказано, що за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Як вбачається зі змісту вказаної норми закону, чинний КПК України не визначає конкретного порядку отримання органом досудового розслідування фотознімків, за якими буде проводитись впізнання, а також необхідності відображення у протоколі слідчої дії даних про походження таких фотознімків. Тому відсутність таких даних не може розглядатися як порушення процесуального закону. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленій у постановах від 02.10.2019 року (справа № 591/2374/17) та 08.02.2023 року (справа № 201/2609/20).

Окрім того, КПК України не передбачає визнання фотознімка з особою, яка підлягає впізнанню, речовим доказом.

Твердження захисника, що фото ОСОБА_10 має різкі відмінності від інших фото, так як він єдиний зображений на фоні дерева, - є безпідставним, оскільки перевіркою змісту протоколу пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_13 судом апеляційної інстанції встановлено наявність певних відмінностей між особами, які пред`являлись свідку, разом з тим, на думку колегії суддів такі відмінності не є різкими, тобто такими, що виділяють певну особу, зокрема обвинуваченого, серед осіб, які пред`являлися для впізнання. До того ж зі змісту протоколу вбачається, що свідок впізнала обвинуваченого ОСОБА_10 за формою очей, брів, носу, губ, зачіскою, щетиною, а не на фоні чого він знаходиться. При цьому захисником не зазначено, яким чином фотознімок ОСОБА_10 на фоні дерева міг суттєво вплинути на сприйняття свідком цього зображення, з урахуванням того, що статист на фотознімку під №3 також знаходиться на фоні дерева.

Що стосується посилання на те, що в довідці до протоколу впізнання не зазначено відомості про статистів, то колегія суддів вважає його неспроможним, оскільки норми кримінального закону не містять такої вимоги. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.07.2023 року (справа № 609/213/22).

Доводи сторони захисту про те, що висновок дактилоскопічної експертизи від 29.11.2022 року № СЕ 19/104-22/37701-Д є недопустимим доказом, оскільки експертом зазначено, що на упакуванні дактилокарти наявний тільки підпис слідчого та відсутні підписи спеціаліста, підозрюваного, адвоката, а тому зазначене свідчить про те, що експерту була надана дактилокарта не ОСОБА_10 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що відібрання дактилоскопічних відбитків правої та лівої рук ОСОБА_10 відбувалось за участі захисника ОСОБА_78 та спеціаліста ОСОБА_79 , зауважень та доповнень до протоколу не надходило, що підтверджується протоколом отримання зразків для експертизи від 31.10.2022 року (а.п.241 т.1). Відібрання зразків 31.10.2022 року відповідає дактилокарті ОСОБА_10 , відповідно до якої вона була складена 31.10.2022 року, та яка містить підпис ОСОБА_10 (а.п.190 т.2). Експертом в дослідницькій частині вказаного висновку (абз. 5, 6 а.п.184 т.2) зазначено, що при відкритті пакету № 2 було вилучено дактилокарту, заповнену на ім`я ОСОБА_10 , яка має підпис особи, що дактилоскопіюється, що відповідає зображенню загального вигляду цієї дактилокарти (а.п.190 т.2). Окрім того, з ілюстративної таблиці (а.п.187 т.2) вбачається, що на пакеті № 2, окрім слідчого, також зазначений понятий ОСОБА_10 та спеціаліст ОСОБА_80 . Наявність підпису адвоката на упакуванні дактилокарти не передбачено вимогами закону, оскільки участь захисника при отриманні зразків для експертизи (ст.241, 245 КПК України) не є обов`язковою, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року (справа №756/12749/18).

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що експерту для проведення експертизи була надана дактилокарта не на ім`я ОСОБА_10 .

Посилання захисника на те, що протокол огляду диску від 02.01.2023 року, в якому вказано особи, які зафіксовані на записі, є недопустимим доказом, оскільки в матеріалах провадження відсутня портретна експертиза, що особи зафіксовані на відео не були присутні під час його перегляду та самі себе не ідентифікували, а також, що на цьому записі немає обвинуваченого, - колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставами для визнання цього доказу недопустимим, оскільки з вказаного протоколу вбачається, що огляд диску був проведений в присутності свідка ОСОБА_45 , яка вказала на осіб, які перебували в приміщенні магазину, в тому числі на обвинуваченого ОСОБА_10 , окрім того, з технічного запису судового засідання від 06.07.2023 року вбачається, що під час перегляду в суді першої інстанції диску, щодо якого складений протокол огляду від 02.01.2023 року, від сторони захисту не надходило зауважень з приводу того, що зазначені на диску особи не відповідають тим, хто вказаний в протоколі огляду диску.

Твердження, що події відбувались в іншу дату, ніж зазначено на відео, є безпідставним, оскільки спростовується диском з записом, який був досліджений судом першої інстанції та на якому вказана дата 18.10.2022 (а.п.313 т.2), що відповідає даті події.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпосередньо не були досліджені автомобілі Chery та ВАЗ, які визнані речовими доказами, не є слушними, оскільки відповідно до матеріалів провадження та технічного запису судового засідання від 06.07.2023 року, під час якого судом першої інстанції досліджувались речові докази, стороною обвинувачення не заявлялись клопотання про дослідження вказаних автомобілів, при цьому сторона захисту також таких клопотань не заявляла. Водночас судом було досліджено висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/104-22/36349-ІТ від 21.12.2022 року, відповідно до якого мало місце контактування лівої бічної частини автомобіля «Chery Аmulet» з передньою правою та правою бічною частиною автомобіля «ВАЗ 21083» (т. 2 а.п. 202-204), який є доказом на підтвердження встановлених судом обставин про те, що автомобіль "ВАЗ" здійснив наїзд на автомобіль «Chery Аmulet».

Посилання на те, що в матеріалах провадження наявне повідомлення про зміну підозри та про права підозрюваного, однак ОСОБА_10 не отримував всю підозру та всі права, - не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_10 та його захисник при отриманні повідомлення про зміну підозри та підозрюваний при отриманні пам`ятки про права та обов`язки будь-яких зауважень не мали (а.п.337, 340 т.2).

Твердження захисника що в протоколі ознайомлення ОСОБА_10 з матеріалами кримінального провадження не зазначено час ознайомлення та кількість томів, а також, що кількість поданих до суду матеріалів кримінального провадження не відповідає кількості матеріалів, наданих в порядку ст.290 КПК України, не є слушним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що матеріали кримінального провадження прошиті, пронумеровані, стороні захисту для ознайомлення було надано два томи, заяви та клопотання відсутні (а.п.348 т.2). Не зазначення в протоколі часу ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не є істотним порушенням вимог закону.

Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що в суді першої інстанції досліджувались докази, однак заяв щодо не відкриття їх стороні захисту не було.

Доводи сторони захисту про те, що судом не була перевірена можливість потерпілого ОСОБА_14 після отриманих ним поранень розмовляти та шукати телефон зі ОСОБА_13 є безпідставними, оскільки відповідно до висновку експерта № 5977/3503-Е після отримання останнього ушкодження, спричиненого дією гострого предмету, постраждалий міг протягом обмеженого декількома хвилинами проміжку часу, який потрібен для розвитку виражених явищ крововтрати та геморагічного шоку здійснювати самостійні дії, а саме: видавати звуки, змінювати положення тіла у просторі тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає, що докази винуватості ОСОБА_10 за пред`явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 115 КК України перевірені судом та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ознаками ч.1 ст.115 КК України, а саме: вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а тому апеляційна скарга захисника в цій частині не підлягає задоволенню.

Що стосується виду та розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, то воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки при його призначенні судом першої інстанції були враховані тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, - відсутні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення має підвищений рівень суспільної небезпеки, є особливо тяжким злочином, тому враховуючи обставини вчиненого ним злочину, а саме, що за його вказівкою було здійснено наїзд на автомобіль потерпілого, який вилетів в кювет, після чого обвинуваченим було спричинено численні тілесні ушкодження потерпілому, залишено його без медичної допомоги, що призвело до загибелі військовослужбовця - захисника держави, її території та громадян, відсутні обставини, що пом`якшують покарання, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_10 за ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років, оскільки призначене обвинуваченому покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення.

Що стосується доводів захисника про те, що цивільний позов не підлягає задоволенню, то колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства..

Частиною 1 ст. 129 КПК передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до вимог абзацу 7 п. 2 ч. 3 та абзацу 6 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову та рішення про цивільній позов.

Тобто, відповідно до вимог вказаних вище статей кримінального процесуального закону суд повинен навести у вироку мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, які підлягають стягненню, вказавши матеріальний закон, на підставі якого вирішено цивільний позов.

З матеріалів провадження вбачається, що потерпілою ОСОБА_7 , яка діє в інтересах дитини загиблого ОСОБА_16 , було подано цивільний позов, в якому ставилась вимога про відшкодування шкоди в порядку ст. 1200 ЦК України, яка становить 30 666 грн (1/3 від середньомісячної заробітної плати (доходу) потерпілого в розмірі 92 000 грн). Суд першої інстанції встановив, що за період квітень 2022 року - жовтень 2022 року загальна сума доходу ОСОБА_14 , за винятком аліментів, становить 588 463,81 грн, тому вважав за можливе задовольнити вказані вимоги потерпілої.

Проте, з довідки про доходи ОСОБА_14 вбачається, що зарплата у квітні була нарахована за період з 25.04.2022 року, тобто не за повний відпрацьований місяць, та становила 22 763,99 грн.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_14 за фактично відпрацьовані ним повні 6 місяців становить 94 283,30 грн (588 463,81 - 22 763,99 = 565 699,82 / 6 = 94 283,30).

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Згідно із вимогами частини другої статті 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_7 є колишньою дружиною загиблого ОСОБА_14 , відомості про те, що вона може підпадати до осіб, визначених п. 1-5 ч.1 ст.1200 ЦК України, матеріали провадження не містять.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, вирішуючи цивільний позов потерпілої в цій частині, належним чином не перевірив та не встановив середньомісячну заробітну плату (дохід), яку мав ОСОБА_14 на момент його смерті, а також хто саме входить до складу сім`ї загиблого для обрахування частки, необхідної для відшкодування шкоди ОСОБА_16 .

Також з матеріалів провадження вбачається, що потерпілим ОСОБА_15 заявлено цивільний позов, в якому він просив стягнути з ОСОБА_10 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 148 056 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 000 000 грн, та який судом першої інстанції був задоволений.

Відповідно до цього цивільного позову потерпілим на підтвердження спричиненої йому матеріальної шкоди, яка полягала у витратах на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, було додано копії відповідних квитанцій без належного їх завірення, однак судом першої інстанції зазначене не було взято до уваги при вирішенні цього питання та не перевірено наявність у позивача оригіналів вказаних доказів.

Згідно із вимогами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тобто для набуття права на отримання моральної шкоди ОСОБА_15 , який є братом загиблого ОСОБА_14 , повинен довести належними і допустимим доказами те, що він проживав із ОСОБА_14 однією сім`єю.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_15 , суд керувався тим, що позивач зазнав душевних страждань у зв`язку зі смертю брата, однак з показів, наданих потерпілим ОСОБА_15 в суді першої інстанції вбачається, що він не проживав із загиблим ОСОБА_14 , а проживав зі своєю сім`єю окремо від брата. Матеріали провадження також не містять відомостей про те, що ОСОБА_15 проживав однією сім`єю з ОСОБА_14 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні цивільних позовів потерпілих не було належним чином перевірено вказані вище обставини та не досліджено належним чином докази, які вказують на можливість стягнення на користь потерпілих, спричиненої їм шкоди, у зв`язку зі смертю ОСОБА_14 .

Згідно із вимогами п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції всебічно не було з`ясовано усіх обставин при вирішенні цивільних позовів потерпілих, чим було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Відповідно до ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого, тому відповідно до п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України вирок в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_10 підлягає скасуванню з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2023 року - залишити без задоволення.

Вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 серпня 2023 року щодо ОСОБА_10 в частині вирішення цивільних позовів потерпілого ОСОБА_15 та потерпілої ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_16 до обвинуваченого ОСОБА_10 , - скасувати, призначити в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - з моменту отримання копії судового рішення.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4