Рішення

від 28.06.2023 по справі 741/4/22

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/66/23

Єдиний унікальний номер 741/4/22

РІШЕННЯ

іменем України

28 червня 2023 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретарів судового засідання Багмута О.С., Сокирки Є.В.,

представника відповідача Баранецької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи,

УСТАНОВИВ:

У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працює машиністом технологічних компресорів 5 розряду компресорної станції Солохівського промислового майданчика Мринського виробничого управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз». 08 грудня 2021 року позивача було ознайомлено з наказом начальника Мринського ВУПЗГ від 08 грудня 2021 року № 64-к «Про відсторонення Сергія Скиби» з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Позивач уважає, що даний наказ є незаконним і таким, що суперечить Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, статті 4 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-ІІІ від 19 жовтня 1973 року, ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 2 КЗпП України, ст. ст. 13, 14 Закону України «Про охорону праці», Законам України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ, ст. 42 Основ законодавства України про охорону здоров`я, затверджених Законом України від 19 листопада 1993 року № 2801-ХІІ, наказу МОЗ України від 14 квітня 1995 року № 66( із змінами та доповненнями, внесеними наказом МОЗ України від 30 серпня 2011 року № 544 «Про затвердження Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності», наказу МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018, від 08 вересня 2016 року № 6-рп/2016, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010. Позивач уважає, що його відмова від щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19 є обґрунтованою.

Просив суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника Мринського виробничого управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз» від 08 грудня 2021 року № 64-к «Про відсторонення Сергія Скиби» (надалі за тестом Наказ 64-к) та зобов`язати відповідача допустити позивача до роботи з виплатою невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 28 січня 2022 року було відкрито позовне провадження в даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у відкритому судовому засіданні на 29 березня 2022 року (а. с. 30).

04 березня 2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача указав, що уважає позовні вимоги повністю необґрунтованими, такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, та такими, що не спростовують правомірність Наказу 64-к та не підтверджують наявність правових підстав та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а. с. 33-43).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України уведено воєнний стан.

Відповідно до розпорядження №2/0/9-22 від 08 березня 2022 року голови Верховного Суду В. Князєва про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану було змінено територіальну підсудність судових справ Носівського районного суду Чернігівської області, яку відновлено розпорядженням голови Верховного Суду від 04 травня 2022 року № 27/0/9-22.

Судове засідання по справі було призначено на 11 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року підготовче провадження в даній цивільній справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 жовтня 2022 року (а. с. 89).

Ухвалою суду від 25 жовтня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Мринського виробничого управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21, а ухвалою від 01 березня 2023 року поновлено (а. с. 116-117, 136).

13 грудня 2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому, посилаючись на отримання ним відзиву представника відповідача лише 16 листопада 2022 року, просив суд відзив відповідача до уваги не брати та урахувати при розгляді справи всі наведені у позовній заяві та відповіді на відзив докази. Указував на те, що відсторонення його від роботи відбулося не у порядку, встановленому Законом, посилання у тексті позовної заяви на Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ не є безпідставним; щеплення від коронавірусної хвороби прямо не передбачене як обов`язкове Законами України; правові висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 не підлягають застосуванню у даній справі; посилаючись рішення Європейського суду з прав людини від 08 квітня 2021 року у справі «Vavricka and Others v. the Czech Republic» позивач використовує завідомо неправдивий переклад пункту 306 даного рішення. (а. с. 125-131) Одночасно позивачем подано клопотання про заміну неналежного відповідача Мринського виробничого управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз», яке не є юридичною особою, на належного АТ «Укртрансгаз» (а. с. 133-134).

Ухвалою судді від 01 березня 2023 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Мринського виробничого управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи було поновлено та призначено судове засідання на 13 квітня 2023 року (а. с. 136).

13 квітня 2023 року ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області клопотання позивача ОСОБА_1 було задоволено, замінено первісного відповідача Мринське виробниче управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз» належним відповідачем акціонерним товариством «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код згідно з ЄДРПОУ 30019801) та відкладено судове засідання до 10 травня 2023 року (а. с. 169).

04 травня 2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, доводи якого полягають у тому, що при прийнятті оскаржуваного наказу № 64-К відповідач діяв з урахуванням встановленого законодавством принципу недискримінації по відношенню до позивача, визнаючи життя та здоров`я працівників та громадян в їх сукупності найвищою соціальною цінністю, керуючись інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров`я її громадян шляхом контролю над поширенням інфекційної хвороби гострої респіраторної хвороби СОVID-19, у повній відповідності до покладених на відповідача Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, законами та іншими нормативно-правовими актами. Оскільки позивач у справі є машиністом технологічних компресорів КС Солохівського ПМ, то для такої професії дистанційна робота є неможливою. Місце роботи позивача це невелике закрите приміщення, що підвищує ризик інфікування як самого позивача, так і його колег, через невеликі дистанції між працівниками. Під час виконання своїх трудових обов`язків ОСОБА_1 міг би безпосередньо контактувати з десятьма працівниками (а. с. 185-199).

10 травня 2023 року протокольною ухвалою суду за клопотанням представника відповідача судове засідання було відкладено до 27 червня 2023 року (а. с. 224).

19 травня 2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він просить суд аргументи представника відповідача з його відзиву до уваги не брати, врахувати при розгляді справи всі наведені у його позовній заяві та відповіді на відзив докази порушення відповідачем його прав, свобод та законних інтересів.

У свою чергу, представник АТ «Укртрансгаз» у запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 19 травня 2023 року, спростовуючи доводи позивача, просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивач ОСОБА_1 27 червня 2023 року до суду не з`явився, подавши письмову заяву про здійснення розгляду справи без його особистої участі (а. с. 57, 65, 94, 141, 182).

Під час судового засідання 27 червня 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 просила суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначила, що начальник Мринського ВУПЗГ мав достатні повноваження для видання оскаржуваного ОСОБА_1 наказу № 64-К, сам наказ є законним та обґрунтованим, ОСОБА_1 доказів протипоказань до щеплення не надавав, через особливості технологічного процесу діяльності компресорної станції в управлінні не було технічної можливості перевести позивача на дистанційну або надомну роботу, у зв`язку з виконанням роботи як машиніста технологічних компресорів управління ОСОБА_1 контактував з щонайменше 10 особами. Звертала увагу суду на те, що після зупинення дії наказу від 08 грудня 2021 року № 64-к на підставі наказу начальника Мринського ВУПЗГ від 29 березня 2022 року № 48-К, будучи з ним достовірно обізнаним, позивач умисно не виходить на робоче місце та не приступає до роботи, що свідчить про небажання позивача виконувати трудову функцію в управлінні.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, виходячи з нижченаведеного.

Так, ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з Мринським виробничим управлінням підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз», що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.14-19). Указане управління є структурним (невідокремленим) підрозділом акціонерного товариства «Укртрансгаз», не є юридичною особою, здійснює частину функцій товариства, що відповідає статутним цілям та завданням товариства та діє відповідно до Положення, яке затверджене т.в.о. Генерального директора АТ «Укртрансгаз» 26 серпня 2020 року (а. с. 107-111, 157-166).

Наказом т.в.о. Генерального директора АТ «Укртрансгаз» від 11 листопада 2021 року № 656 «Про заходи з контролю за епідемічною ситуацією в АТ «Укртрансгаз» наказано, зокрема, виробничих структурних (невідокремлених) підрозділів товариства забезпечити:

- повідомлення працівників підпорядкованих підрозділів про віднесення АТ «Укртрансгаз» до переліку підприємств, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичними щепленням проти СОVID-19, згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, із змінами, внесеними наказом від 01.11.2021 № 2393;

- письмове попередження працівників підпорядкованих підрозділів , які станом на 11.11.2021 не отримали обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19, про встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 обов`язок підприємства щодо відсторонення від роботи (виконання робіт) без збереження заробітної плати з 09.122021 до усунення причин, що зумовили це відсторонення;

- перехід в установленому порядку працівників підпорядкованих підрозділів, які не пройшли обов`язкові профілактичні щепленням проти СОVID-19, на дистанційну або надомну роботу до 08.12.2021 включно (а. с. 44-45, 202).

Серед переліку 14 працівників компресорної станції Солохівського промилового майданчика Мринського ВУПЗГ, які ознайомлені під розпис з указаним вище наказом, підпис ОСОБА_1 відсутній (а. с. 204).

Наказом начальника Мринського ВУПЗГ Малинського М.М. від 08 грудня 2021 року № 64-к «Про відсторонення Сергія Скиби» позивача, машиніста технологічних компресорів 5 розряду компресорної станції Солохівського промислового майданчика Мринського виробничого управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз, відсторонено від роботи з 09 грудня 2021 року на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Підстава: Реєстр підтверджувальних документів про проходження працівниками щеплення проти СОVID-19 від 01.12.2021 № 14/2 (а. с. 20, 208). Того ж дня позивача було ознайомлено зі змістом такого наказу.

09 грудня 2021 року позивач подав ОСОБА_3 письмову заяву, у якій заявив про відмову від вакцинації від коронавірусної хвороби СОVID-19 із зазначених у ній причин, незаконність наказу № 64-К про відсторонення його від роботи. Просив негайно припинити неправомірні дії відносно нього і забезпечити можливість виконувати обов`язки в повному обсязі відповідно до укладеного трудового договору (а. с. 10-13, 210-211).

Начальником управління ОСОБА_4 винесено письмове попередження щодо відсторонення від роботи (виконання робіт) з 09 грудня 2021 року працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 (а. с. 46, 205).

З Акту про відмову від підпису від 19 листопада 2021 року № 1 убачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з письмовим попередженням щодо відсторонення від роботи (виконання робіт) з 09 грудня 2021 року працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19. Від проставлення підпису про ознайомлення з цим повідомленням ОСОБА_1 відмовився, про що свідчить підпис осіб, які зазначені у вказаному акті (а. с. 47, 206).

З Реєстру № 14/2 від 01 грудня 2021 року убачається, що ОСОБА_1 відмовився від вакцинації, підтверджувальних документів про проходження ним щеплення проти СОVID-19 не надав (а. с. 207).

08 грудня 2021 року працівниками Мринського ВУПЗГ було складено Акт за № 1, якими засвідчено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом «Про відсторонення від роботи» від 08 грудня 2021 року № 64-К; від проставлення підпису про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовився (а. с.209).

Станом на 27 червня 2023 року позивач трудової функції у Мринському ВУПЗГ не виконував.

Як установлено пунктами 6.6.5, 6.6.7, 6.6.16 Положенням про Мринське виробниче управління підземного зберігання газу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» від 26 серпня 2020 року начальник управління видає накази та розпорядження по ВУПЗГ; приймає на роботу (призначає/переводить на посаду) та звільняє з роботи (посади) працівників ВУПЗГ, застосовує до них заходи дисциплінарного стягнення та матеріального заохочення відповідно до внутрішніх документів Товариства; здійснює інші функції відповідно до законодавства (а. с. 107-111, 157- 166).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Так, відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин 1 і 2 статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

У ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Отже, із змісту ст.12 цього Закону вбачається, що відсторонюються від виконання робіт працівники у разі, коли вони від обов`язкових профілактичних щеплень відмовилися або ухилилися саме у порядку, встановленому законом.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року №595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року №551).

Таким чином законодавством визначено порядок проведення профілактичних щеплень, а також передбачено порядок, згідно з яким встановлюється та оформлюється документально факт відмови особи від проведення щеплення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовжити дію карантину.

Пунктом 41-6 указаної постанови визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 (далі перелік); 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року N 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Так, указаним наказом установлено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

При цьому АТ «Укртрансгаз» (30019801) включено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, про те, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Суд вважає, що відповідач достатньо обґрунтував необхідність відсторонення позивача від роботи, адже він (позивач), працюючи машиністом технологічних компресорів 5 розряду компресорної станції Солохівського промислового майданчика Мринського виробничого управління підземного зберігання газу АТ «Укртрансгаз», створював загрозу, яка б вимагала вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв ОСОБА_1 заробітку. При цьому суд ураховує, що відповідач, під час виконання своїх трудових обов`язків мав соціальні контакти з 10 працівниками Мринського ВУПЗГ та міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників управління. (а.с.198).

Наявними у матеріалах справи доказами, наданими відповідачем, підтверджується нагальність потреби у відстороненні позивача від роботи. Тому таке відсторонення суд уважає пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Отже, застосування до позивача такого заходу, як відсторонення від роботи, передбачало попередню індивідуальну оцінку виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, об`єктивну необхідність під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, ураховуючи кількість соціальних контактів позивача на робочому місці (прямих/непрямих).

Суд зауважує, що підставою для відсторонення працівника від виконуваної ним роботи є не тільки сам факт відмови від проведення щеплення, але й наявність підстав вважати, що особа вчиняє дії з метою ухилення від проведення такого щеплення.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивач був обізнаним з необхідність проведення щеплення та ним не заперечується факт свідомої відмови від проходження профілактичного щеплення. Доказів того, що ОСОБА_1 звертався до лікаря, проходив обстеження стану здоров`я або має протипоказання до вакцинації суду не надано, що свідчить про ухилення від проведення щеплення, тому суд приходить до висновку, що позивача правомірно було відсторонено від роботи, оскільки з часу коли йому стало відомо про необхідність проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 до дати безпосереднього відсторонення було надано досить часу.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) ЄСПЛ зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі №761/12073/18 зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Суд констатує, що бездіяльність самого роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 ККпАП «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд зауважує, що дійсно жодна особа не може бути примушена до примусової вакцинації, в той же час особа, яка відмовляється від її проведення не може ставити у залежність від цього життя та здоров`я інших оточуючих її осіб, тобто наражати їх на небезпеку, а тому відмовляючись від її проведення з власних мотивів, повинна усвідомлювати можливість призупинення її трудової діяльності у разі наявності в неї професії, яка входить до переліку осіб, що мають бути вакциновані.

Отже, навіть за умови визнання щеплення обов`язковим, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому в разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати. Тому особа має право вибору: вакцинуватися і продовжувати працювати або ж утриматися від вакцинації й бути відстороненим від роботи.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Отже, суд робить висновок про те, що керівник Мринського ВУПЗГ, на якого покладено обов`язок забезпечення здорових та безпечних умов праці на кожному робочому місці, з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв наказ № 64-К про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.10, 12, 13, 76, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укртрансгаз» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП не відомий, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: акціонерне товариство «Укртрансгаз», код ЄДРПОУ 30019801, адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1.

Повний текст судового рішення складено 28 червня 2023 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА