Ухвала

від 27.06.2023 по справі 632/1142/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 632/1142/22

провадження № 61-9073 ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Поліщук Ірина Борисівна, на постанову Харківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року та ухвалу цього ж суду від 18 травня 2023 року про виправлення описки у справі за позовом Харківської обласної прокуратури в особі заступника керівника відокремленого структурного підрозділу Лозівської окружної прокуратури Олександра Бережного до Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Суданської сільської ради Первомайського району Харківської області та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 грудня 2022 рокуу задоволенні позову Харківської обласної прокуратури відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, із урахуванням ухвали цього ж суду від 18 травня 2023 року про виправлення описки, рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 20 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким позов Харківської обласної прокуратури задоволено.

Скасовано рішення Суданської сільської ради Первомайського району Харківської області від 25 червня 2008 року «Про затвердження технічної документації по встановленню окружної межі та оформлення права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1791 га, розташовану в АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність Біляївської територіальної громади Лозівського району Харківської області в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області земельну ділянку з кадастровим номером 6324587003:00:001:0027 площею 0,1791 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

До Верховного Суду 19 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвакат Поліщук І. Б. подала касаційну скаргу на постанову та ухвалу суду апеляційної інстанції з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України, у якій просила їх скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з положеннями частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Щодо пропуску строку на касаційне оскарження

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Частиною першою статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Як на підставу пропущення строку заявник посилається на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки про наявність оскаржуваних судових рішень стало відомо 12 червня 2023 року від представника Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області. Цього ж дня копію оскаржуваної постанови отримала в суді першої інстанції. Більше двох років ОСОБА_1 перебуває за кордоном, за місцем її реєстрації ніхто не проживає, тому вона позбавлена можливості отримувати інформацію стосовно розгляду справи.

Наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення не можна визнати поважними з огляду на таке.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Повний текст постановиХарківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року складено 28 березня 2023 року та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30 березня 2023 року. Доступ до цього реєстру є загальнодоступним та безкоштовним, отже, у ОСОБА_1 та її представника - адвоката Поліщук І. Б. не було перешкод у ознайомленні зі змістом прийнятої постанови і подачі касаційної скарги у розумний строк, однак касаційну скаргу подано 19 червня 2023 року, тобто після спливу майже трьох місяців з дня складення повного судового рішення.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги посилання заявника на отримання оскаржуваного судового рішення саме 12 червня 2023 року, оскільки воно отримано в суді першої інстанції, однаквідсутні будь-які належні та допустимі докази щодо порушення апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі (надсилання) копії судового рішення. Судуне надано логічного пояснення, які об`єктивні перешкоди заважали заявникуознайомитись із оскаржуваною постановою в суді або із Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 30 березня 2023 року та звернутись із касаційною скаргою в строки визначені ЦПК України.

Перебування ОСОБА_1 за межами країни та не отримання нею судової кореспонденції у зв`язку із відсутністю адресата не може вважатися поважною причиною пропуску строку для подання касаційної скарги, оскільки заявником не надано належних доказів на підтвердження вказаних обставин. При цьому, ОСОБА_1 уповноважила Поліщук І. Б. представляти її інтереси в судах усіх інстанцій, що підтверджується довіреністю від 10 лютого 2021 року, яка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, наведені в клопотанні підстави поновлення процесуального строку не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що об`єктивно унеможливили дотримання строків на подачу касаційної скарги, передбачених ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху та роз`яснити заявнику про необхідність надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку або навести інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Заявник у касаційній скарзі виокремила такі підстави касаційного оскарження як пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд констатує, що касаційна скарга не містить належних підстав подачі касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Заявник посилаючись на пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі не обґрунтовує від якого правового висновку слід відступити, в якій конкретно постанові Верховного Суду він викладений та застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, тому суд відхиляє посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження.

Разом з тим, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник не деталізує щодо якої саме конкретної норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Формальне посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.

Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК Українибез обґрунтування (мотивування) наявності цих підстав, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України та подана після закінчення строків на касаційне оскарження, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року та ухвали цього ж суду від 18 травня 2023 року неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Поліщук Ірина Борисівна, на постанову Харківського апеляційного суду від 23 березня 2023 року та ухвалу цього ж суду від 18 травня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь