Ухвала

від 29.06.2023 по справі 484/5172/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

29 червня 2023 року

місто Київ

справа № 484/5172/21

провадження № 61-9531ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Партизанської іскри про розірвання договору оренди землі, повернення земельних ділянок та стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернувся до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Партизанської іскри

(далі - ПСП імені Партизанської іскри), у якому просив:

- розірвати договір оренди землі від 31 жовтня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ПСП імені Партизанської іскри;

- зобов`язати ПСП імені Партизанської іскри повернути ОСОБА_1 передані в оренду земельні ділянки;

- стягнути з ПСП імені Партизанської іскри на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендну плату в розмірі 13 000, 57 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 16 березня 2023 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд розірвав договір оренди землі від 31 жовтня 2018 року, укладений між ПСП імені Партизанської іскри та ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок, площею 3, 1535 га, кадастровий номер 4825483200:01:000:0155, та площею 1, 5874 га, кадастровий номер 4825483200:01:000:0154, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих в межах території Кримківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, право за якими зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 листопада 2018 року за № 28935883 та № 28498953.

Зобов`язав ПСП імені Партизанської іскри повернути ОСОБА_1 земельні ділянки, площею 3, 1535 га, кадастровий номер 4825483200:01:000:0155, та площею 1, 5874 га, кадастровий номер 4825483200:01:000:0154, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах території Кримківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнув з ПСП імені Партизанської іскри на користь ОСОБА_1 не внесену орендну плату за договором оренди землі від 31 жовтня 2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПСП імені Партизанської іскри, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 листопада 2018 року за № 28935883 та № 28498953, у розмірі 13 000, 57 грн.

Здійснив розподіл судових витрат.

Постановою від 24 травня 2023 року Миколаївський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ПСП імені Партизанської іскри, скасував рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2023 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 23 червня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 березня 2023 року залишити в силі.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі незначної складності, тобто яке не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

За наведених обставин, ціна позову в частині вимоги про розірвання договору оренди землі становить 59 000, 00 грн (17 000, 00 грн розмір орендної плати за 2019 рік, 21 000, 00 грн - за 2020 рік, 21 000, 00 грн - за 2021 рік).

Тож, предметом позову у цій справі є майнові вимоги про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості заорендну плату, які становлять 72 000, 57 грн; немайнові вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки орендодавцю.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Урахувавши предмет позову, складність правових питань, вирішених судами під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судових рішень у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, Судом під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановлені.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України»

(Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом прецедентної практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржуване ОСОБА_1 судове рішення ухвалене у справі незначної складності, яка визнана судом малозначною, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 176, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства імені Партизанської іскри про розірвання договору оренди землі, повернення земельних ділянок та стягнення орендної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак