Ухвала

від 28.06.2023 по справі 524/5110/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 524/5110/20

провадження № 61-6757ск23

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 22 березня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про скасування боргу за комунальні послуги, визнання недійсним договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води,

В с т а н о в и в:

У серпні 2020 року АТ «Полтаваобленерго» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму

45 888,16 грн, індекс інфляції боргу в розмірі 2 214,42 грн, 3% річних від суми боргу 1 149,84 грн.

У вересні 2020 року відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву. В обґрунтування позову зазначав, що він не користується послугами які надаються АТ «Полтаваобленерго» з 17 червня 2014 року, так як проживає і працює в Болгарії, а з 06 липня 2016 року оформив посвідку на постійне проживання.

Крім того, вказував, що після придбання квартири у забудовника, протягом кількох років не отримував якісні послуги від відповідача, відсутні санітарні норми теплоподачі, низька температура гарячої води.

Вважав, що АТ «Полтаваобленерго», нараховуючи борг за не надані та не якісно надані послуги, порушив його права як споживача, у зв`язку з чим, просив скасувати борг за комунальні послуги за період з березня 2015 року по квітень 2019 року на загальну суму 42 523,90 грн та визнати недійсним договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 202332 від 13 вересня 2018 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2021 року позов АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтаваобленерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 18 540,40 грн, індекс інфляції боргу в розмірі 1 637,75 грн, 3% річних від суми боргу 934,46 грн, а всього 21112,61 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтаваобленерго» у повернення сплаченого судового збору 967,11 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго» про скасування боргу за комунальні послуги, визнання недійсним договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2022 року апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Полтаваобленерго» - адвоката Дятлової М. В. задоволено.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2021 року скасовано в частині вирішення позовних вимог АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтаваобленерго» заборгованість за надані послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 39 987,17 грн.

В задоволенні решти позовних вимог АТ «Полтаваобленерго» відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Полтаваобленерго» судовий збір в сумі 4 267,07 грн.

В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області

від 28 жовтня 2021 року з урахуванням постанови Полтавського апеляційного суду від 23 березня 2022 року залишено без змін.

03 травня 2023 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було уточнити яке саме судове рішення (дату його ухвалення) він оскаржує та подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, та навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав).

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 3960023603726, заявник отримав зазначену ухвалу 06 червня 2023 року.

15 червня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку: заяву про усунення недоліків; уточнену касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 березня 2023 року.

Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Системний аналіз наведених положень ЦПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі має обов`язково наводитися обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу (підстави) для касаційного оскарження судового (судових) рішення (рішень).

Тобто, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19); пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Вищенаведені правові норми ЦПК України були детально роз`яснені заявнику в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими, прийнятими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають важливе значення для винесення законного рішення, внаслідок чого підлягають скасуванню. Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, про які зазначено в цій касаційній скарзі.

Формальне посилання заявника на пункт 3 частини третьої статті 389 ЦПК України не свідчить про касаційне оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник не вказала, які саме обставини, що мають суттєве значення, суди встановили на підставі недопустимих доказів, а також не зазначила, які саме докази є недопустимими.

Посилання заявника в касаційній скарзі на недослідження судами доказів не є самостійною підставою касаційного оскарження судового рішення, так як недослідження судом зібраних у справі доказів може бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Таким чином касаційна скарга ОСОБА_1 не містить підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Тобто уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 , як і його первісна касаційна скарга, не містять належного обґрунтування (з урахуванням вищенаведених правових висновків) підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

В ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху було наведено норми статті 389 чинного ЦПК України та детально роз`яснено їх зміст, однак в уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 не дотримався вимог чинного ЦПК України щодо змісту касаційної скарги.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху щодо подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частинами п`ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.

Отримавши ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху, ОСОБА_1 не виконав у відведений судом строк вимог цієї ухвали, не подав до Верховного Суду уточненої касаційної скарги з наведеною (наведеними) в ній передбаченою (передбаченими) частиною другою статті 389 ЦПК України підставою (підставами), на якій (яких) подається касаційна скарга, з її (їх) обґрунтуванням, та не усунула недоліків касаційної скарги, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.

Тому касаційна скарга підлягає поверненню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

У х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 22 березня 2023 року у справі за позовом акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про скасування боргу за комунальні послуги, визнання недійсним договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко