Вирок

від 17.05.2023 по справі 449/23/23

ПЕРЕМИШЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 449/23/23

Перемишлянський районний суд Львівської області

вул.Галицька,67а м. м. Перемишляни Перемишлянський район Львівська область Україна 81200

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2023 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м.Перемишляни кримінальне провадження внесене в ЄРДР за №12022141450000132 від 27.09.2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, українця, гр. України, з вищою освітою, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді агронома ФГ Б.М.В., в посадові обов`язки якого входить контроль за додержанням робітниками правил охорони навколишнього природнього середовища, маючи умисел на самовільне зайняття земельних ділянок, з метою їх самовільного використання, діючи всупереч вимогам статей 60, 61 ЗК України, ст.ст. 79,88 Водного кодексу України, відповідно до яких прибережна захисна смуга для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею 3 га, становить 25 м, у першій половині травня 2022 року, організував оранку земельних ділянок з кадастровими номерами 4623388000:10:000:0050, 4623388000:10:000:0086, 4623388000:10:000:0085, які перебувають в оренді ФГ Б.М.В., та розсташовані за межами м.Перемишляни Львівського району Львівської області, та в подальшому посіяв сільськогосподарською культурою кукурудза, вийшов за межі орендованих земельних ділянок, чим самовільно зайняв земельні ділянки водного фонду в охоронюваній зоні прибережної захисної смуги річки Погиблиця, яка відноситься до категорії малих річок та розсташована в межах Перемишлянської ТГ Львівського району Львівської області, площами 0,0401 га, 0,0613 га, 0,2522 га та 0,6181 га, тобто загальною площею 0,9717 га.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, пояснив, що дійсно в його посадові обов`язки, як агронома ФГ Б.М.В. входить контроль за додержанням робітниками правил охорони навколишнього природнього середовища, проте при оранці земельних ділянок і їх посівом, він орієнтувався на попередні роки і не виходив за межі, крім того жодної шкоди водному фонду він не заподіяв.

Незважаючи на лише часткове визнання своєї вини ОСОБА_4 , його вина повністю стверджується показами свідків та рядом документальних доказів по справі, зокрема:

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , пояснив, що він є керівником ФГ Б.М.В., його фермерське господарство здійснювало посів сільськогосподарської культури кукурудза, та як йому в подальшому стало відомо вийшло за межі орендованих земельних ділянок, на даний час шкода Державі відшкодована в повному обсязі, відповідальним за даний посів є агроном ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , пояснив, що він є трактористом керівником ФГ Б.М.В., здійснював оранку земельних ділянок, згідно організації роботи агроном ОСОБА_4 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , пояснив, що він є керівником відділу земельних відносин Перемишлянської міської ради, його було запрошено працівниками поліції для пояснень по даній справі, відповідно було виявлено факт захоплення ФГ Б.М.В. земельних ділянок водного фонду в охоронюваній зоні прибережної захисної смуги річки Погиблиця.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснив, що він є агрономом ФГ Б.М.В., що він прийшов на роботу 02 червня 2022 року, на даний час вже була посіяна кукурудза на як йому стало відомо за межами орендованих земельних ділянок, керував в той час оранкою і посівом ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В силу ч.1 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Вина ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні також стверджується дослідженим в судовому засіданні документальними доказами, а саме:

- Протоколом огляду місця події від 02.11.2022 року та відеозапису до нього, встановлено, що під час огляду берегу річки Погиблиця, яка розсташована в межах Перемишлянської ОТГ Львівської області, виявлено посів кукурудзи по обидва береги річки;

- Відповіддю Державного агенства водних ресурсів України басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну від 08.11.2022 року, що поблизу земельних ділянок земельних ділянок з кадастровими номерами 4623388000:10:000:0050, 4623388000:10:000:0086, 4623388000:10:000:0085 протікає річка Погиблиця, згідно ст.ст. 79,88 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею 3 га, становить 25 м;

- Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено що ФГ Б.М.В. орендувало земельні ділянки за Кадастровими номерами земельних ділянок з кадастровими номерами 4623388000:10:000:0050, 4623388000:10:000:0086, 4623388000:10:000:0085;

- Посадовою інструкцією агронома Фермерського Господарства Б.М.В., встановлено, що на ОСОБА_4 , як агронома ФГ Б.М.В., в посадові обов`язки якого входить контроль за додержанням робітниками правил охорони навколишнього природнього середовища;

- Квитанціями №15 і №31, встановлено, що ОСОБА_4 сплатив в рахунок Держави 7 428,70 грн., коштів за шкоду, що заподіяна Державі на земельних ділянках державної та комунальної власності;

- Відповіддю Державної екологічної інспекції у Львівській області від 02.11.2022 року, встановлено самовільне зайняття земельних ділянок водного фонду в охоронюваній зоні прибережної захисної смуги річки Погиблиця, шкода заподіяна Державі становить 2 703,27 грн. та 4 725,37 грн.;

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази по справі, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні самовільного зайняття земельних ділянок, вчиненого щодо земель в охоронюваних зонах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, доведена повністю.

Суд розцінює лише часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї провини, як спосіб уникнення від покарання, оскільки таке повністю спростовується показами свідків, потерпілих та іншими документальними доказами.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно вимоги УІАП при ГУНП України у Львівській області, копії паспорта, довідки Перемишлянської ЦРЛ, характеристики виданої Перемишлянською міською радою встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який є раніше не судимий, позитивну характеристику по місцю проживання. Пом`якшуючу його вину обставину, суд враховує добровільне відшкодування завданого збитку, обтяжуючих вину обставин суд не знаходить.

А тому враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини справи, суд вважає, що міру покарання ОСОБА_4 слід обрати у вигляді обмеження волі, звільнивши його від відбуття реального терміну покарання з випробовуванням, що передбачено ст.75 КК України і така міра покарання буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В АЛ И В:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України і призначити йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1