Рішення

від 27.06.2023 по справі 606/153/22

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/153/22

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2023 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Ромазан Л.С., при секретарі Будз М.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо Вікторія Романівна, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у січні 2022 року звернулась до суду із позовом до відповідачів Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р., про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державного акта на право власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та, обґрунтовуючи їх пояснила, що позивач ОСОБА_1 є співвласником 17/50 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини вказаного будинку з надвірними будівлями у частці, що складає 33/50, на час розгляду справи є відповідач ОСОБА_5 , яка стала власником зазначеної частини нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 жовтня 2019 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 . Рішенням шостої сесії п`ятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_3 » ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0.1104 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення ОСОБА_3 зареєструвала своє право на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 6125055300:02:001:0097). В подальшому, ОСОБА_3 продала усю земельну ділянку ОСОБА_5 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року. Однак, Дружбівська селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, приймаючи 20 жовтня 2008 року рішення № 284, не врахувала, що житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам і надання усієї земельної ділянки одному співвласнику без додержання принципу пропорційності часток співвласників у праві власності на вказаний житловий будинок суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства.

Прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення від 20 жовтня 2008 року № 284 послужило підставою для видання 30 березня 2010 року управлінням Держкомзему у Теребовлянському районі ОСОБА_3 незаконного державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731 (площа земельної ділянки 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097), недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та незаконності рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на зазначену земельну ділянку.

Представник позивача позовні вимоги просить задовольнити повністю.

Висловлюючи свої міркування щодо заяви представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про застосування позовної давності при вирішенні вказаного спору, зазначила, що позивач про порушення свого права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 взнала у 2021 році, коли звернулась до селищної ради із відповідною заявою щодо земельної ділянки, а до суду із позовом вона звернулась у січні 2022 року. Твердження відповідача ОСОБА_3 та її представника про те, що позивачу було відомо про межі земельної ділянки та її розмір, яку приватизовувала ОСОБА_3 ще у 2009 році, зазначаючи, що ОСОБА_1 погоджувала межі земельної ділянки в натурі, про що свідчить її підпис в акті встановлення(відновлення) та погодження меж земельної ділянки в натурі, закріплення їх межовими знаками та переданими на зберігання від 24 червня 2009 року, не можуть свідчити про пропущення строку позовної давності, оскільки відповідачем ОСОБА_3 подано копію такого акту, який є сумнівним та його підписання ОСОБА_1 не призводить до виникнення, зміни чи припинення прав на земельну ділянку, а є лише допоміжною стадією у приватизації земельної ділянки.

Відповідач Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позову не визнали із підстав, викладених у відзиві на позов від 14 лютого 2022 року, у письмових поясненнях від 10 серпня 2022 року, та зазначили, що позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені належними доказами, які б свідчили про порушення прийнятим рішенням органу місцевого самоврядування, яке нею оскаржується, та укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки її прав. Крім того, зазначила, що позивачем не доведено передбачених ЦК України підстав для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Також відповідачем ОСОБА_3 14 лютого 2022 року подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивачу було відомо про приватизацію нею спірної земельної ділянки ще у 2009 році, вона могла одержати відповідну інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зокрема, про державну реєстрацію такої земельної ділянки, однак звернулась до суду лише в 2022 році, пропустивши таким чином загальну позовну давність тривалістю у три роки для звернення до суду за захистом своїх порушених прав. У задоволенні позову відповідач ОСОБА_3 та її представник просять відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні вказала, що при вирішенні спору покладається на думку суду.

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не з`явилось, подало до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позивачем ОСОБА_1 не наведено будь-яких фактів та доказів щодо порушення її прав Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, а тому таке управління не може бути відповідачем у справі, а лише третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову. Просить при вирішенні справи врахувати мотиви, які викладені у його відзиві.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського (колишнього Теребовлянського) районного нотаріального округу Лазьо В.Р. у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив

Позивач ОСОБА_6 є власником 17/50 частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданим 21 жовтня 2008 року виконавчим комітетом Дружбівської селищної ради Теребовлянського (в даний час Тернопільського) району Тернопільської області.

Відповідач ОСОБА_3 була власником 33/50 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 листопада 2008 року, виданого Теребовлянською державною нотаріальною конторою.

Згідно із довідкою виконавчого комітету Дружбівської селищної ради Теребовлянського району від 10 березня 1988 року № 124 розмір присадибної земельної ділянки, якою користувалось домогосподарство по АДРЕСА_1 складав 1200 кв.м та 178 кв.м самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням шостої сесії п`ятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_3 » у порядку приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0.1104 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Підставою для прийняття зазначеного рішення була заява ОСОБА_3 від 20 жовтня 2008 року про передачу їй у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , успадкованої від її баби ОСОБА_7 згідно із заповітом.

30 березня 2010 року управлінням Держкозему у Теребовлянському районі ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731 (площа земельної ділянки 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097).

В подальшому, між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року, який посвідчено приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р., зареєстровано в реєстрі за № 1052, згідно з яким ОСОБА_5 стала власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097.

11 жовтня 2019 року державним реєстратором приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на зазначену земельну ділянку, номер запису про право власності: 33708542, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_5 11 жовтня 2019 року придбала у відповідача ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (33/50 частки), що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованого в реєстрі за №1051.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні підтвердив, що за будинковолодінням АДРЕСА_1 рахувалось земельна ділянка площею 1300 кв.м. Йому відомо про те, хто був співвласниками будинку після його розподілу та про те, що його рідна сестра ОСОБА_1 взнала про приватизацію ОСОБА_3 присадибної земельної ділянки за цією адресою у 2021 році, коли подала документи у селищну раду для виділення їй земельної ділянки.

Судом також з`ясовано, що на час прийняття оспорюваного рішення відповідач ОСОБА_3 ще не була власником 33/50 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом їй видано 28 листопада 2008 року, тобто після прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки і в цьому свідоцтві зазначено, що ОСОБА_3 проживала у с.Струсів Теребовлянського району.

Під час розгляду справи судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про успадкування ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 площею 0.1104 га після смерті її баби ОСОБА_7 .

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1,2 ст.118 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення та звернення ОСОБА_3 із заявою) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної селищної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянко приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно із ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною п`ятою статті 151 Земельного кодексу передбачено, що до заяви (клопотання) додаються:

а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки;

б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами;

в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу);

г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Із змісту заяви ОСОБА_3 від 20 жовтня 2008 року не вбачається долучення нею до заяви документів, передбачених ч.5 ст.151 ЗК України.

Відповідно до інформації архівного відділу Тернопільської РДА від 07.12.2021 року № 03-08/1301 за документами (протоколами засідань сесій і матеріалами до них) Дружбівської селищної ради за 1992-2009 роки інших відомостей щодо земельних ділянок ОСОБА_3 не виявлено.

Відсутні заява ОСОБА_3 про надання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 із схемою бажаного місця розташування земельної ділянки і в Микулинецькій селищній раді Тернопільського району Тернопільської області.

Таким чином, із доказів, що містяться у справі та наданих сторонами, суд приходить до висновку, що підставою для прийняття оспорюваного рішення Дружбівської селищної ради Теребовлянського району була лише заява ОСОБА_3 від 20 жовтня 2008 року.

У зв`язку із набуттям права власності на певну частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 набули право і на присадибну земельну ділянку, тобто до оформлення права власності на відповідні частини цієї земельної ділянки, вони були її фактичними землекористувачами.

Відповідно ч.4 ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно

часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не

передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Однак, ОСОБА_3 , подаючи заяву про приватизацію земельної ділянки, яка була закріплена за будинковолодінням по АДРЕСА_1 , не вказала, що до неї перейшло в порядку спадкування право власності лише на 33/50 частки житлового будинку з надвірними будівлями і не зазначила вартості такої частки. Також вона не долучила письмової згоди ОСОБА_1 , як землекористувача, на вилучення у неї належної їй частини присадибної земельної ділянки і передачу її у власність ОСОБА_3 .

Наведені обставини призвели до того, що орган місцевого самоврядування на час прийняття рішення від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_3 » був позбавлений відповідної інформації, необхідної для визначення ОСОБА_3 права на присадибну земельну ділянку у розмірі, пропорційному вартості її частки у житловому будинку з надвірними будівлями.

Сторонами у справі не подано доказів вартості їх часток у житловому будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , з якої би можна було визначити самостійно розмір земельної ділянки, закріпленої за вказаним будинковолодінням, виходячи із їх часток у ньому, а тому суд приходить до переконання, що рішення шостої сесії п`ятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_3 » суперечить вимогам ст.118, 120 ЗК України, тобто є незаконним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судом також з`ясовано, що підставі рішення шостої сесії п`ятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_3 », яке судом визнано незаконним, відповідачу ОСОБА_3 видано правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731 (площа земельної ділянки 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097), і в подальшому на підставі цього правовстановлюючого документа укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1052, предметом якого є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування визнано судом незаконним, за яким ОСОБА_3 неправомірно набуто право власності на землю, тому державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731 від 30 березня 2010 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року слід визнати недійсними.

Крім того, з огляду на вказані висновки суду підлягає до задоволення і така вимога позивача як скасування рішення про державну реєстрацію з одночасним припиненням права власності ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку.

Так, відповідно до ч.13 ст.791 ЗКУкраїни земельнаділянка припиняєіснування якоб`єктцивільних прав,а їїдержавна реєстраціяскасовується вразі:поділу абооб`єднанняземельних ділянок;скасування державноїреєстрації земельноїділянки напідставі судовогорішення внаслідоквизнання незаконноютакої державноїреєстрації;якщо речовеправо наземельну ділянку,зареєстровану вДержавному земельномукадастрі відповіднодо ЗаконуУкраїни «ПроДержавний земельнийкадастр»,не булозареєстровано протягомроку звини заявника.Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно із ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що слід скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо Вікторії Романівни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097, номер запису про право власності: 33708542, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 щодо неналежного відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, оскільки позивачем оспорюється рішення шостої сесії п`ятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_3 », яка на час звернення до суду як юридична особа не ліквідована, виходячи із наступного.

Згідно з ч.8 ст. 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.

Підпунктами 1, 4 пункту 61 розділу V «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади. Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

Відповідно до підпункту 9 пункту 6-1 розділу V «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» юридична особа сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» Дружбівську територіальну громаду включено до складу Микулинецької територіальної громади з адміністративним центром в смт. Микулинці.

Згідно з абз. 1 ч.3 та абз. 1, 2 ч.4 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Микулинецькою селищноюрадою восьмогоскликання 08грудня 2020року прийнятодо відомаінформацію прорезультати виборівМикулинецького селищногоголови тадепутатів Микулинецькоїселищної радивосьмого скликання,а такожвизнано їхповноваження.Таким чином, з 08 грудня 2020 року Микулинецька селищна рада розпочала свої повноваження в силу вимог частини восьмої статті 45 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Рішенням №15 від 08 грудня 2020 року Микулинецькою селищною радою восьмого скликання реорганізовано Дружбівську селищну раду шляхом її приєднання до Микулинецької селищної ради та визначено, що Микулинецька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Дружбівської селищної ради (п. 1 та п.7 вказаного рішення).

Таким чином, суд вважає, що Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області є належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 .

Представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 24 травня 2023 року подано до суду письмову заяву про визнання доказів, поданих представником позивача ОСОБА_2 , а саме: копії ухвали Теребовлянського районного суду від 04 серпня 1989 року, копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 26 лютого 1990 року та копії довідки виконкому Дружбівської селищної ради від 10 березня 1988 року № 124, недопустимими, оскільки такі докази подані не разом із позовною заявою та не повідомлено письмово суд, що такі докази не можуть бути подані у встановлений законом строк з об`єктивних причин.

Суд, розглянувши вказану заяву, вважає, що підстав, передбачених ст.78 ЦПК України, для визнання зазначених доказів недопуситими немає, оскільки даних про те, що вони одержані представником позивача із порушенням порядку, встановленого законом, судом не здобуто, а стороною не подано. Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що представник позивача ОСОБА_2 позовну заяву ОСОБА_1 не готувала, вступила у справу як представник 08 червня 2022 року і подала здобуті нею докази до закінчення підготовчого засідання у справі, які судом долучено до справи.

Відповідачем ОСОБА_3 та її представником ОСОБА_4 під час розгляду справи подано письмові заяви про застосування позовної давності, яка сплила, із цієї підстави просять відмовити у позові.

Суд, розглянувши вказані заяви, беручи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини, вважає, що такі заяви не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.256,267 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У судовому засіданні з`ясовано, що позивач ОСОБА_1 про порушення її права на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) по АДРЕСА_1 взнала у 2021 році, коли звернулась у Микулинецьку селищну раду Тернопільського району із відповідною заявою, в подальшому - із заявою у відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про неправомірні дії ОСОБА_3 , та до адвоката Мовчана А.О. про надання правової допомоги. Із вказаним позовом до суду позивач звернулась у 2022 році, а тому строку позовної давності, встановленого ст.267 ЦК України вона не пропустила.

Суд не бере до уваги твердження відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 було відомо про приватизацію ОСОБА_3 спірної земельної ділянки ще у 2009 році, оскільки вона погоджувала їй межі земельної ділянки в натурі, про що свідчить її підпис в акті встановлення(відновлення) та погодження меж земельної ділянки в натурі, закріплення їх межовими знаками та переданими на зберігання від 24 червня 2009 року, виходячи з того, що підписання такого акта вказує лише про те, що суміжний землекористувач погодився із процедурою приватизації іншим землекористувачем ОСОБА_3 земельної ділянки, саме погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованої на уникнення необов`язкових технічних помилок і не може свідчити про порушення прав іншої особи (підписання такого акта не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку).

Під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачами ОСОБА_5 та Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області прав позивача ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позовних вимог до них слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

24 травня 2023 року представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 подано до суду клопотання про стягнення із ОСОБА_3 та Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000 грн.

Для підтвердження таких витрат представником позивача подано договір від 26 липня 2021 року, укладений між адвокатом Мовчаном А.О. та ОСОБА_1 , акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору від 22 травня 2023 року, договір про надання правничої допомоги від 08 червня 2022 року, укладений між АО «Лексгард» та ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , та акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору від 22 травня 2023 року.

Згідно із актами виконаних робіт (наданих послуг) вартість витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , складає відповідно 15000 грн. та 12000 грн., разом 27000 грн.

Відповідачі у справі Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області та ОСОБА_3 заперечили проти стягнення із них в користь позивача витрат професійну правничу допомогу із мотивів, викладених у письмових запереченнях, долучених до справи, зокрема, неправомірності укладення договору про надання правничої допомоги від 08 червня 2022 року між АО «Лексгард» та ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_8 у той час, коли позивачем вже був укладений договір із адвокатом Мовчаном А.О., який є одним із засновників АО «Лексгард», внаслідок чого відбулось надання одних і тих самих послуг двічі, а також суми витрат, яка не є співмірною із складністю справи і виконаною адвокатами роботою. У своїх запереченнях на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області просила відмовити у стягненні таких витрат, а ОСОБА_3 відмовити, але у разі наявності підстав для стягнення зазначених витрат - просила їх зменшити до 2000 грн.

Відповідно достатті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першоюстатті 15 ЦПК Українивстановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частинами першою - шостоюстатті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмоїстатті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги від 26 липня 2021 року, укладеного між адвокатом Мовчаном А.О. та Кузяк Г.П., адвокат здійснює представництво прав і законних інтересів клієнта у судах під час здійснення відповідного судочинства. За правову допомогу, передбачену договором, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному договором (п.2.3 договору). Відповідно до п.1.2, 3.1 договору про надання правничої допомоги від 08 червня 2022 року, укладеного між АО «Лексгард» та ОСОБА_1 , від імені якої діяв Джугла В.П., адвокатське об`єднання надає клієнту правничу допомогу та представляє клієнта в судах цивільної юрисдикції у справі № 606/153/22, а клієнт сплачує адвокатську об`єднанню винагороду (гонорар) в розрахунку 1000 грн. за 1 год.

Частинами другою - третьоїстатті 141 ЦПК Українивстановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову на відповідача, у разі часткового задоволення позову покладаються наобидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27000 грн. представник позивача надала суду договір від 26 липня 2021 року, укладений між адвокатом Мовчаном А.О. та Кузяк Г.П., акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору від 22 травня 2023 року, договір про надання правничої допомоги від 08 червня 2022 року, укладений між АО «Лексгард» та ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_8 , та акт № 1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до вказаного договору від 22 травня 2023 року. Згідно із актами виконаних робіт (наданих послуг) вартість витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 , складає відповідно 15000 грн. та 12000 грн., разом 27000 грн.

У Постанові Верховного Суду від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18, зокрема, вказано: «...зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи».

Аналогічна позиція висловлена і в Додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 826/8/41/17: «Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою».

Також в Додатковій постанові Верховного Суду від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21 колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертоїстатті 126 ГПК Україниможливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положенняхстатті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.

Так, враховуючи складність справи, обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, оцінивши надані докази щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про необхідність стягнення в користь позивача із відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та із відповідача ОСОБА_3 5000 грн. вказаних витрат.

Крім того, суд вважає, що підлягають стягненню із відповідача Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в користь ОСОБА_1 1984.80 грн. судового збору, та в користь позивача із відповідача ОСОБА_3 1984.80 грн. судового збору, який сплачено нею при поданні позову, що підтверджується квитанцією Укрпошти від 18 січня 2022 року на суму 3969.60 грн.

Також 10 серпня 2022 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду письмову заяву про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Суд, розглянувши вказану заяву ОСОБА_3 , вважає, що у її задоволенні слід відмовити, оскільки нею на підтвердження понесених витрат не надано договір про надання правової допомоги, розрахунку наданих адвокатом Сампарою Н.М. послуг, документів, що свідчать про оплату гонорару, а також із врахуванням того, що судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до неї у повному обсязі.

Таким чином, суд, оцінюючи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні цих доказів у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.76-80, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, ст.79-1, 118, 120, 151, 152 ЗК України, ст.10 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_3 ».

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731, виданий 30 березня 2010 року управлінням Держкомзему у Теребовлянському районі, про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0.1104 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125055300:02:001:0097.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який посвідчено приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо Вікторією Романівною і зареєстровано в реєстрі за № 1052.

Скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо Вікторії Романівни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097, номер запису про право власності: 33708542, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відмовити.

Стягнути із Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із 1984.80 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із 1984.80 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

1.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

2.Відповідач: Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, смт.Микулинці, вул. С.Бандери,11, Тернопільський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04396302.

3.Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 29 червня 2023 року.

Суддя