Постанова

від 11.10.2023 по справі 606/153/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/153/22Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 22-ц/817/766/23 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

учасників справи: представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сампари Н.М. представника позивача ОСОБА_2 адвоката - Онищук М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №606/153/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сампара Надія Миронівна на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо Вікторія Романівна, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку , постановленого суддею Ромазан Л.С., -

ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_2 у січні 2022 року звернулась до суду із позовом до Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р., про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державного акта на право власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку.

В обгрунтування вимог вказує, що ОСОБА_2 є співвласником 17/50 частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини вказаного будинку з надвірними будівлями у частці, що складає 33/50, на час розгляду справи є відповідач ОСОБА_3 , яка стала власником зазначеної частини нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11 жовтня 2019 року, укладеного між нею та ОСОБА_1 . Рішенням шостої сесії п`ятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 » ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0.1104 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення ОСОБА_1 зареєструвала своє право на вказану земельну ділянку (кадастровий номер 6125055300:02:001:0097). В подальшому, ОСОБА_1 продала усю земельну ділянку ОСОБА_3 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року. Однак, Дружбівська селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, приймаючи 20 жовтня 2008 року рішення № 284, не врахувала, що житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам і надання усієї земельної ділянки одному співвласнику без додержання принципу пропорційності часток співвласників у праві власності на вказаний житловий будинок суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства.

Прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення від 20 жовтня 2008 року № 284 послужило підставою для видання 30 березня 2010 року управлінням Держкомзему у Теребовлянському районі ОСОБА_1 незаконного державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731 (площа земельної ділянки 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097), недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та незаконності рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 ».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731, виданий 30 березня 2010 року управлінням Держкомзему у Теребовлянському районі, про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0.1104 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6125055300:02:001:0097.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо Вікторією Романівною і зареєстровано в реєстрі за № 1052.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо Вікторії Романівни про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097, номер запису про право власності: 33708542, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відмовлено.

Стягнуто із Микулинецької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із 1984.80 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із 1984.80 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сампара Н.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду від 27 червня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Просить витребувати матеріали кримінального провадження №12021216080000186 від 08.10.2021 р.

Посилається на те, що строк позовної давності у даній ситуації повинен відраховуватися від дня, коли ОСОБА_2 довідалася, або могла довідатися про порушення її права, яке є не надуманим, а таким, що було визнане порушеним у судовому порядку, з моменту коли вона ознайомилася та підписала акт про встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі, закріплення їх межовими знаками та переданими на зберігання.

Cтрок позовної давності 3 роки у такому випадку є пропущений, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

ОСОБА_2 на стадії підписання акту встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі, закріплення їх межовими знаками та переданими на зберігання дізналася про порушення її права.

Зазначає, що ОСОБА_4 не заявляла про поновлення строків позовної давності на захист її порушеного права.

Посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наведені нею аргументи щодо неналежного відповідача, а саме, Микулинецької селищної ради Тернопільського району, оскільки позивач оспорює рішення 6-ї сесії 5-го скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району, Тернопільської області від 20.10.2008 року № 284 Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 , яка на час звернення до суду як юридична особа не ліквідована.

Відповідачем в позовній заяві було безпідставно зазначено Микулинецьку селищну раду, проте, скасовується рішення Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 в частині щодо передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки площею - 0,1104 га. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує на те, що відповідно до реєстрів, які містяться в матеріалах справи, Дружбівська селищна рада не є припиненою - статус юридичної особи - в стані припинення. Останнє оновлення даних 11.01.2023 року . Позовна заява датована - 17.01.2022 року, тому на момент подання позову Дружбівська селищна рада не могла бути припинена.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області посилається на те, що рішення суду першої інстанції є обгрунтованим та позивачем не наведено ніяких доказів щодо порушення її прав з боку Головного управління. Не зазначено обставин порушення останнім її прав та не наведено нормативного обгрунтування протиправності дій Головного управління.

До 01.01.2013 року реєстрація земельних ділянок та прав на них здійснювалася в Державному реєстрі земель відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за № 641/7962 .

Згідно даних Державного земельного кадастру, державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 6125055300:02:001:0097 здійснено 30.03.2010 року Теребовлянським реєстраційним відділом Центру ДЗК. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), землевласник ОСОБА_1 , розробник ПП "ЮКО".

Отже, Головним управлінням та його структурними підрозділами не здійснювалася державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 6125055300:02:001:0097.

Під час розгляду справи в апеляційному представник відповідачки адвокат Сампара Н.М. підтримала вимоги апеляційної скарги, зіславшись на викладені у ній доводи, а також підтримала клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження №1202121600000186 від 08.10.2021 року.

Представник позивачки адвокат Онищук М.Б. заперечила апеляційну скаргу. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим. А також заперечила щодо задоволення клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження №1202121600000186 від 08.10.2021 року.

Колегія суддів не вбачає підстав до задоволення вищевказаного клопотання, при вирішенні якого судом не було порушено норми процесуального права, що в силу ст.367 ЦПК України, а також з урахуванням того, яке значення для вирішення справи має є витребування матеріалів кримінального провадження №1202121600000186 від 08.10.2021 року, є підставою для для відмови у клопотанні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач ОСОБА_5 є власником 17/50 частки житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданим 21 жовтня 2008 року виконавчим комітетом Дружбівської селищної ради Теребовлянського (в даний час Тернопільського) району Тернопільської області.

Відповідач ОСОБА_1 була власником 33/50 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 листопада 2008 року, виданого Теребовлянською державною нотаріальною конторою.

Згідно із довідкою виконавчого комітету Дружбівської селищної ради Теребовлянського району від 10 березня 1988 року № 124 розмір присадибної земельної ділянки, якою користувалось домогосподарство по АДРЕСА_1 складав 1200 кв.м та 178 кв.м самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішенням шостої сесії п`ятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 » у порядку приватизації земельної ділянки ОСОБА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0.1104 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Підставою для прийняття зазначеного рішення була заява ОСОБА_1 від 20 жовтня 2008 року про передачу їй у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , успадкованої від її баби ОСОБА_6 згідно із заповітом.

30 березня 2010 року управлінням Держкозему у Теребовлянському районі ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731 (площа земельної ділянки 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097).

В подальшому, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року, який посвідчено приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р., зареєстровано в реєстрі за № 1052, згідно з яким ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097.

11 жовтня 2019 року державним реєстратором приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку, номер запису про право власності: 33708542, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Також встановлено, що відповідач ОСОБА_3 11 жовтня 2019 року придбала у відповідача ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (33/50 частки), що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованого в реєстрі за №1051.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердив, що за будинковолодінням АДРЕСА_1 рахувалось земельна ділянка площею 1300 кв.м. Йому відомо про те, хто був співвласниками будинку після його розподілу та про те, що його рідна сестра ОСОБА_2 взнала про приватизацію ОСОБА_1 присадибної земельної ділянки за цією адресою у 2021 році, коли подала документи у селищну раду для виділення їй земельної ділянки.

Судом також з`ясовано, що на час прийняття оспорюваного рішення відповідач ОСОБА_1 ще не була власником 33/50 частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом їй видано 28 листопада 2008 року, тобто після прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки і в цьому свідоцтві зазначено, що ОСОБА_1 проживала у с.Струсів Теребовлянського району.

Під час розгляду справи судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про успадкування ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 площею 0.1104 га після смерті її баби ОСОБА_6 .

Пред`являючи позов про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію з одночасним припиненням права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 посилалсь на те, що приймаючи 20 жовтня 2008 року рішення № 284, Микулинецька селищна рада не врахувала, що житловий будинок та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам і надання усієї земельної ділянки одному співвласнику без додержання принципу пропорційності часток співвласників у праві власності на вказаний житловий будинок суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Дружбівської селищної ради, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про приватизацію земельної ділянки, яка була закріплена за будинковолодінням по АДРЕСА_1 , не вказала, що до неї перейшло в порядку спадкування право власності лише на 33/50 частки житлового будинку з надвірними будівлями та не зазначила вартості такої частки. Вона не долучила письмової згоди ОСОБА_2 , як землекористувача, на вилучення у неї належної їй частини присадибної земельної ділянки і передачу її у власність ОСОБА_1 . Орган місцевого самоврядування на час прийняття рішення від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 » був позбавлений відповідної інформації, необхідної для визначення ОСОБА_1 права на присадибну земельну ділянку у розмірі, пропорційному вартості її частки у житловому будинку з надвірними будівлями.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується.

Відповідно до ч.1,2 ст.118 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення та звернення ОСОБА_1 із заявою) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної селищної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянко приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно із ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною пятою статті 151 Земельного кодексу передбачено, що до заяви (клопотання) додаються:

а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки;

б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами;

в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу);

г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

Відповідно ч.4 ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно

часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не

передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, заяви ОСОБА_1 від 20 жовтня 2008 року, останьою не долучено до заяви документів, передбачених ч.5 ст.151 ЗК України.

Відповідно до інформації архівного відділу Тернопільської РДА від 07.12.2021 року № 03-08/1301 за документами (протоколами засідань сесій і матеріалами до них) Дружбівської селищної ради за 1992-2009 роки інших відомостей щодо земельних ділянок ОСОБА_1 не виявлено.

Відсутня заява ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 із схемою бажаного місця розташування земельної ділянки і в Микулинецькій селищній раді Тернопільського району Тернопільської області.

На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що підставою для прийняття оспорюваного рішення Дружбівської селищної ради Теребовлянського району була лише заява ОСОБА_1 від 20 жовтня 2008 року.

У зв`язку із набуттям права власності на певну частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 набули право і на присадибну земельну ділянку, до оформлення права власності на відповідні частини цієї земельної ділянки, вони були її фактичними землекористувачами.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, відповідно до ч.13 ст.791 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно із ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Окрім того, як встановлено під час розгляду справи, на підставі рішення шостої сесії пятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 », ОСОБА_1 видано правовстановлюючий документ - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731 (площа земельної ділянки 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097), на підставі якого укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Теребовлянського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1052, предметом якого є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування за яким ОСОБА_1 неправомірно набуто право власності на землю, визнано судом незаконним, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 879731 від 30 березня 2010 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 жовтня 2019 року суд першої інстанції підставно визнав недійсними. А також суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.1104 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0097, номер запису про право власності: 33708542, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги, що Микулинецька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області, є неналежним відповідачем, оскільки позивачкою оспорюється рішення шостої сесії п`ятого скликання Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області від 20 жовтня 2008 року № 284 «Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ОСОБА_1 », яка на час звернення до суду як юридична особа не ліквідована, колегія суддів вважає надуманими. Микулинецькою селищною радою восьмого скликання 08 грудня 2020 року прийнято до відома інформацію про результати виборів Микулинецького селищного голови та депутатів Микулинецької селищної ради восьмого скликання, та визнано їх повноваження. Таким чином, з 08 грудня 2020 року Микулинецька селищна рада розпочала свої повноваження в силу вимог частини восьмої статті 45 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Рішенням №15 від 08 грудня 2020 року Микулинецькою селищною радою восьмого скликання реорганізовано Дружбівську селищну раду шляхом її приєднання до Микулинецької селищної ради та визначено, що Микулинецька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Дружбівської селищної ради .

Колегія суддів відхиляє твердження в апеляційній скарзі, що позивачкою пропущено строк позовної давності, оскільки ОСОБА_2 про порушення її права на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд дізналась у 2021 році, коли звернулась у Микулинецьку селищну раду Тернопільського району із заявою, а також звернулась із заявою у відділення поліції № 3 (м.Теребовля) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про неправомірні дії ОСОБА_1 , та до адвоката Мовчана А.О. про надання правової допомоги. Із вказаним позовом до суду позивачка звернулась у 2022 році, а тому строку позовної давності, встановленого ст.267 ЦК України вона не пропустила.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачці було відомо про приватизацію ОСОБА_1 спірної земельної ділянки ще у 2009 році, коли вона погоджувала межі земельної ділянки відповідачки в натурі, є безпідставними, оскільки самі по собі обставини підписання акта про погодження меж земельної ділянки а натурі не можуть бути прийняті на доведення факту обізнаності позивачки про спірне неправомірне рішення органу місцевого самоврядування та державний акт на земельну ділянку.

Окрім того, колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про неправильний розподіл судових витрат у справі, оскільки такий розподіл здійснено судом із врахуванням вимог ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог та стягнуто із відповідачів на користь позивачки понесені та підтверджені в установленому порядку судові витрати, які складаються із 1984.80 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу із кожного.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із 1984.80 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних по суті та обгрунтованих висновків суду, а тому на увагу апеляційного суду не заслуговують.

Відповідно до ч.1,ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Так, суд, визнавши недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 11 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , помилково зазначив, що права позивачки ОСОБА_3 не порушені та відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , а тому рішення в цій частині потрібно змінити, виключивши із рішення суду вказівку про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 .

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам закону і підстав до його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді покласти на сторони в межах ними понесених.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд , -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду від 27 червня 2023 року змінити, виключивши із рішення суду вказівку про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 жовтня 2023 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Гірський Б.О.

Костів О.З.