Рішення

від 21.06.2023 по справі 682/986/23

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/986/23

Провадження № 2/682/355/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т. Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Славутської Гімназії № 3 Славутської міської ради про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

19.04.2023 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калабський С.В. до Славутської Гімназії № 3 Славутської міської ради про поновлення на роботі.

В обґрунтування поданого позову вказано, що 02.11.2020 року ОСОБА_1 був прийнятий двірником Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради. Наказом № 05-к від 10.02.2023 «Про припинення трудового договору», позивача звільнено з посади двірника за власним бажанням. Представник позивача вважає звільнення позивача незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав. 10.02.2023 року позивач перебував на робочому місці, близько 10:00 години під час повітряної тривоги позивач був викликаний директором гімназії, який з невідомих позивачу причин сказав написати йому заяву про звільнення за власним бажанням, а у випадку незгоди писати таку заяву повідомив, що позивача буде звільнено на підставі факту перебування на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, що зафіксовано відповідними документами. Під тиском директора, не бажаючи цього, позивач написав заяву про звільнення за власним бажанням з 10.02.2023 року. Факт примусу зі сторони відповідача до позивача щодо написання заяви про звільнення за власним бажанням підтверджують наступні докази:

в заяві позивач просить звільнити його з 10.02.2023, тобто з дня написання заяви, однак всупереч вимог ст. 38 КЗпП України, не вказує поважних причин на звільнення саме в цей день;

примітка «примусово звільнений» з підписом позивача в наказі № 05-к від 10.02.2023 про звільнення;

документи, які стверджують, що позивач перебував на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння, які директор показував для позивача з метою примусу написання заяви про звільнення (копії доповідної завідуючої господарством Стінської В.А. від 10.02.2023 та акт від 10.02.2023);

письмове звернення позивача про скасування заяви про звільнення, з причин написання заяви під тиском.

Таким чином, звільнення позивача відбулось з грубим порушенням відповідачем ст. 38 КЗпП України, а тому наявні підстави для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі.

Окрім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2023 р. по 14.04.2023 р. у сумі 11295 грн. (45 робочих дні х 251,00 грн.)

13.02.2023 року позивач письмово звернувся до відповідача про врегулювання трудового спору, однак відповідач в розумний строк не надав відповіді щодо можливості угоди між сторонами у даному спорі.

Також, не отримавши відповіді на звернення від відповідача, не маючи юридичної освіти, не маючи коштів на правову допомогу, позивач 02.03.2023 звернувся до Шепетівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про надання йому правової допомоги при оскарженні його незаконного звільнення з роботи.

На підставі вищевказаної заяви Шепетівський МЦ з надання БВПД 20.03.2023 було видано доручення для надання правової допомоги, що є поважною причиною для продовження строку звернення до суду.

Окрім того, звільнення позивача з посад двірника Славутскої міської гімназії № 3 відбулося у лютому 2023 року, тобто у період дії карантину, а тому строк звернення з позовною заявою для вирішення трудового спору безпосередньо до суду вважається продовженим на строк дії такого карантину.

За таких обставин позивач звернувся до суду та просить:

поновити строк звернення з даною позовною заявою;

визнати незаконним та скасувати наказ директора Славутської міської гімназії № 3 Славутської міської ради № 05-к від 10.02.2023 «Про припинення трудового договору», яким ОСОБА_1 звільнено з посади двірника;

поновити ОСОБА_1 на посаді двірника Славутської міської гімназії № 3 з дати звільнення;

стягнути з Славутської міської гімназії № 3 Славутської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11295,00 грн. з дати звільнення до дня поновлення на роботі з вирахуванням із нього суми податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 21.04.2023 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання на 15.05.2023 року.

15.05.2023 року представник позивача, адвокат Калабський С.В., підтримав позовну заяву з викладених у ній підстав. Зазначив, що 10.02.2023 ОСОБА_1 був звільнений із посади двірника Славутської гімназії № 3 з порушенням вимог ст. 38 КЗпП України. Так, 10.02.2023 під час повітряної тривоги він був викликаний до директора гімназії, де під примусом написав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Всупереч вимогам ст. 38 КЗпП України, ОСОБА_1 не вказав поважних причин на звільнення саме того дня. Окрім того, на наказі про звільнення ОСОБА_1 вказав, що «звільнений примусово».

ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника та додатково повідомив, що звільнятися з роботи не бажав. Директор запропонував написати заяву на звільнення за власним бажанням, бо інакше він буде звільнений за п.7 ст.40 КЗпП, за появу на роботі в нетверезому стані. Того дня він алкоголь не вживав, однак запах алкоголю від нього міг відчуватись, оскільки в нього боліло серце, у зв`язку із чим він випив ліки. Заяву на звільнення писав власноручно, але під диктовку секретаря. В той день копію наказу про звільнення він не отримав. Наступного дня він разом з ОСОБА_5 пішли до гімназії з метою отримати копію наказу про звільнення. Напис «звільнений примусово» на наказі про звільнення був зроблений ОСОБА_5 ( його колишньою дружиною), підпис він поставив особисто. Своє звільнення вважає незаконним, тому просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Мукомел Л.А., в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Вказала, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи в порядку ст. 38 КЗпП України з дотриманням вимог закону. Зазначена стаття не передбачає заборони керівнику звільнити працівника в день написання заяви про звільнення за відсутності заперечень з боку керівника. У зв`язку із систематичним порушенням трудової дисципліни директор школи задумувався про звільнення ОСОБА_1 , але кожного разу ОСОБА_1 обіцяв виправитися і продовжував працювати. ОСОБА_1 неодноразово пропонували звільнитися за власним бажанням, оскільки всі його порушення трудової дисципліни вели до його звільнення в порядку ст. 40 КЗпП. 10.02.2023 року ОСОБА_1 вкотре з"явився на роботі в стані алкогольного сп"яніння, тому, був викликаний в кабінет директора. Директор вказав на систематичні порушення трудової дисципліни і цього разу ОСОБА_1 також запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням, на що ОСОБА_1 погодився, оскільки розумів, що вже має у трудовій книжці запис про звільнення у зв`язку із прогулами. На думку представника відповідача, в матеріалах справи відсутні докази примусу ОСОБА_1 з боку керівництва школи до написання заяви на звільнення. ОСОБА_1 заяву написав самостійно та власноручно, до поліції, управління освіти чи інших органів із скаргами щодо порушення його прав не звертався. Щодо напису " звільнений примусово", то вказаний запис зроблений не ОСОБА_1 , а його колишньою дружиною. Більше того, на даний час ОСОБА_1 перебуває на обліку в центрі зайнятості, тобто він визнав факт свого звільнення. За таких обставин ОСОБА_4 просила суд відмовити в позові в повному обсязі.

Представник відповідача, ОСОБА_6 , директор Славутської гімназії № 3, підтримав позицію представника. Повідомив, що ОСОБА_1 неодноразово з"являвся на робочому місці в стані алкогольного сп"яніння, за що отримував попередження. 10.02.2023 року ОСОБА_1 знову з"явився на роботі в стані алкогольного сп"яніння і йому було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням, оскільки всі його порушення трудової дисципліни свідчили про його небажання працювати. Цього разу ОСОБА_1 погодився та власноручно написав заяву про звільнення за власним бажанням. Звільнення ОСОБА_1 було добровільним без жодного тиску. В задоволенні позову просив відмовити.

Окрім того, 15.05.2023 в судовому засіданні у якості свідків були допитані: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

ОСОБА_5 , колишня дружина ОСОБА_1 , з яким вони на даний час проживають в одному будинку, але не є однією сім`єю, повідомила, що ОСОБА_1 протягом 3 років працював двірником в Славутській гімназії № 3, виконував усі покладені на нього обов`язки. 10.02.2023 під час повітряної тривоги, коли ОСОБА_1 перебував вдома, він був викликаний директором школи. В подальшому зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що останньому сказали писати заяву на звільнення, оскільки він перебував в стані алкогольного сп`яніння та був відсутній на робочому місці. У випадку, якщо він не напише заяву на звільнення за власним бажанням, він буде звільнений по статті 40 КЗпП. Того ж дня, ОСОБА_5 ходила до школи, щоб з`ясувати всі обставини. Наступного дня вона також ходила до директора із ОСОБА_1 , під час ознайомлення із наказом за проханням ОСОБА_1 вона власноручно написала «звільнений примусово», а ОСОБА_1 розписався. Свідку відомо, що ОСОБА_1 звільнятися не хотів, до звільнення він був примушений директором школи.

ОСОБА_7 , завідувач господарства Славутської гімназії № 3, в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_1 неодноразово з"являвся на роботі в стані алкогольного сп"яніння, за що попереджався директором як письмово так і усно. 10.02.2023 року ОСОБА_1 зранку знаходився на робочому місці, однак пізніше, під час повітряної тривоги, він був виявлений в стані алкогольного сп`яніння. Про цю ситуацію вона повідомила директора, який вирішив викликати ОСОБА_1 до себе на розмову. Під час бесіди ОСОБА_1 запропонували звільнитися за власним бажанням, оскільки всі його вчинки свідчили до небажання працювати. Директор розмовляв спокійно та пояснював ситуацію, звільнятись ОСОБА_1 він не примушував. Заяву на звільнення ОСОБА_1 писав власноручно.

ОСОБА_8 , робітник Славутської гімназії № 3, в судовому засіданні повідомив обставини, які йому відомі. Так, 10.02.2023 ОСОБА_1 викликали до директора, оскільки той, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, спав на робочому місці. ОСОБА_1 постійно порушував трудову дисципліну, вживав алкогольні напої. Пізніше від працівників йому стало відомо, що ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням.

ОСОБА_9 , який працює в Славутській гімназії № 3, повідомив, що зі слів працівників школи він дізнався про те, що ОСОБА_1 написав заяву на звільнення за власним бажанням. Також йому відомо, що ОСОБА_1 систематично порушував трудову дисципліну, часто з"являвся на роботі в стані алкогольного сп"яніння.

15.05.2023 року у даній справі оголошено перерву до 29.05.2023 року.

29.05.2023 розгляд справи не відбувався у зв`язку із знеструмлення електромережі суду, що вплинуло на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

21.06.2023року в судовому засіданні позивач та його представник поданий позов підтримали.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що з 02.11.2020 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу двірником до Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради, про що свідчать відомості з трудової книжки ОСОБА_1 та копія наказу Славутської гімназії № 3 № 118-к від 28.10.2020 «Про прийняття ОСОБА_1 » ( а.с. 14, 4).

Згідно наказу № 05-к від 10.02.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади двірника Славутської гімназії № 3 за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі заяви ОСОБА_1 про звільнення з роботи за власним бажанням з 10.02.2023 року (а.с. 6, 5). З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 10.02.2023 року, про що свідчить його підпис.

У спірному наказі № 05-к від 10.02.2023 наявна примітка: «примусово звільнений».

14.02.2023 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до відповідача заяву, в якій зазначив, що заяву про звільнення за власним бажанням він писав під тиском, а тому просив скасувати вказану заяву та надати пояснення, чому 10.02.2023 під час сигналу повітряної тривоги його було викликано до кабінету директора та звільнено з роботи (а.с. 9).

02.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до Шепетівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги з питання представництва інтересів в суді щодо незаконного звільнення (а.с. 11-12).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам суд враховує наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу .

Згідно з частинами першою, третьою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Судом установлено, що позивач подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, з 10.02.2023 року, що надавало підстави та зобов`язувало відповідача провести його звільнення на таку вимогу, як це передбачено статтею 38 КЗпП України, оскільки за наявності домовленості, працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

У абзацах першому тадругому пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що по справах про звільнення за статтею 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до нього.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Оцінивши надані суду доказу їх сукупності та взаємозв`язку, суд робить висновок про те, що адміністрація гімназії не чинила тиск та не створювала умови, за яких ОСОБА_1 був змушений подати заяву про звільнення за власним бажанням. Допитані в судовому засіданні свідки також не повідомили суду фактів, які б свідчили про тиск на позивача. Така обставина лише вказується позивачем та показами його колишьної дружини ОСОБА_5 , однак жодним об`єктивним достовірним доказом не підтверджується.

Жодних доказів щодо тиску на ОСОБА_1 в матеріалах справи не має, факт вчинення на нього тиску зі сторони відповідача свого підтвердження не знайшов.

Додані позивачем відповідь ВП № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 20.06.2023 № 4249 та рапорт про реєстрації звернення на лінію «102», зареєстроване в Журналі єдиного обліку № 1078 від 02.03.2023, не підтверджують доводів позивача про здійснення на нього тиску при звільненні зі сторони керівництва Славутської гімназії №3, оскільки 02.03.2023 ОСОБА_5 заявила про конфлікт з директором гімназії з приводу незаконного звільнення її чоловіка. По прибуттю на місце події працівниками поліції було встановлено, що виник словесний конфлікт між заявницею та дирекцією школи, який вирішено мирним шляхом, від написання письмової заяви заявниця відмовилась. Тобто, ОСОБА_5 звернулась до поліції саме з причини виникнення словесного конфлікту, а не за фактом незаконного звільнення її колишнього чоловіка ОСОБА_1 . Більше того, ОСОБА_5 не перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , не є стороною трудового збору та не являється представником позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розірвання трудового договору відбулось за ініціативи позивача, яка була добровільною, наміру продовжувати роботу він не мав, про що свідчить та обставина, що ОСОБА_1 виконання своїх обов`язків після подання заяви про звільнення не продовжив, припинивши їх виконання безпосередньо після подання заяви, що є підставою для звільнення позивача в порядку ст. 38 КЗпП. До правоохоронних органів та до органів Державної служби з питань праці щодо порушення його прав особисто ОСОБА_1 не звертався, про неправомірні дії з боку керівництва Славутської гімназії № 3 не повідомляв.

Таким чином, порушення процедури звільнення позивача з посади двірника Славутської гімназії № 3 судом не встановлено, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для скасування наказу № 05-к від 10.02.2023, а отже позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами, які можуть бути задоволені лише в разі задоволення основної позовної вимоги.

З урахуванням усього вищевикладеного, при дослідженні судом фактичних обставин справи, підстав та характеру виниклих правовідносин, на основі повно та всебічно досліджених доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Славутської гімназії № 3 Славутської міської ради є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 350-354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Славутської Гімназії № 3 Славутської міської ради про поновлення на роботі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та проголошено: 29.06.2023 року.

Суддя Мотонок Т. Я.