Постанова

від 21.06.2023 по справі 298/1112/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 298/1112/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 червня 2023 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кондор Р.Ю., Готра Т.Ю.

з участю секретаря: Зубашкова М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Великоберезнянського районного суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 298/1112/19 (Головуючий: Лютянська М.С.),-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Костринської сільської ради Ужгородського району, треті особи: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 2008 року і на даний час позивач відкрито і безперервно користується нежитловою будівлею, що знаходиться в с. Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області. Наявність майна підтверджується виготовленим на ім`я позивача технічним паспортом на нежитлову будівлю від 03.05.2019 року. За весь період володіння і користування даним майном він за свій рахунок утримує та ремонтує будівлю.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішенням Великоберезнянського районного суду від 07 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до Костринської сільської ради Ужгородського району, третіх осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю загальною площею 57,7 м.кв, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, заступник керівника Закрпатської обласної прокуратури Жилкін В. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки судом першої інстанції не враховано відсутність існування між позивачем ОСОБА_1 та Вишківською сільською радою спору і тільки після залучення правонаступника Костринську сільську раду, остання позов не визнала і просила у його задоволенні відмовити. Судом не спростовано доводи прокуратури про те, що сторонами у справі не підтверджено та матеріалами справи не встановлено обставин існування спірного нерухомого майна як об`єкта цивільних прав, оскільки не встановлено чи виділялася земельна ділянка під будівництво об`єкта, час, коли та ким вказаний об`єкт був побудований, наявність дозвільних документів на право виконання будівельних робіт, відсутні докази введення його в експлуатацію, тобто немає підтвердження факту набуття ним статусу нерухомого.

Ухвалою Закарпатськог апеляційного суду від 16 листопада 2022 року залучено Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області як правонаступників Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, до участі у справі № 298/1112/19 у якості третьої особи.

Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі представника Бабій А.А. подала до Закарпатського апеляційного суду дадаткові пояснення у яких зазначає про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Закарпатської обласної прокуратури. Одночасно, просить розглядати дану справу без участі ДІАМ України.

Заслухавши пояснення прокурора Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А., яка підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Представник Костринської сільської ради у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. ОСОБА_1 у судове засідання суду апеляційної інстанції на неодноразові виклики не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявсяся через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, а ткож шляхом надсилання СМС повідомлення і їх неявка не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено, що у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вишківської сільської ради про визнання права власності у якому просить визнати за ним право власності на житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Як на доказ належності позивачу зазначеного майна, ОСОБА_1 посилається на технічний паспорт виготовлений на його ім`я, інвентаризаційна справа № 2509.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду від 07 лютого 2020 року за заявою керівника Ужгородської місцевої прокуратури було залучено як третю особу на стороні відповідача Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області та Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області

Ухвалою Великоберезнянського районного суду від 05 травня 2021 року залучено Костринську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області до участі у вказаній справі.

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертоїстатті 344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивач має довести факт існування такого нерухомого майна; відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше десяти років.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року, у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), яку суд першої інстанції правильно врахував при ухваленні свого рішення, наведено такі висновки.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістомстатті 2 ЦК Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбаченістаттею 344 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18 (провадження № 61-4186св21) вказано, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

За змістом ч.3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першоюстатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У свою чергу позивачем не надано жодного доказу у підтвердження того, що спірна будівля є чужою річчю, судом не встановлено, у чиїй власності знаходиться дана будівля і чи взагалі має власника, або власник невідомий, що є однією з основних підстав для набувальної давності.

Також не підтверджено жодними належними доказами відкрите та безперервне володіння позивачем протягом 10 років спірною нежитловою будівлею.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити із вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Великоберезнянського районного суду від 07 жовтня 2021 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Закарпатської обласної прокуратури 1153,50 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 червня 2023 року.

Головуючий

Судді: