Постанова від 29.06.2023 по справі 337/6830/21

Дата документу 29.06.2023 Справа № 337/6830/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/6830/21

Провадження №22-ц/807/1154/23

Головуючий в 1-й інстанції Котляр А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарОстащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Карпенко Анни Олегівни на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 22 березня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи районна адміністрація по Хортицькому району Запорізької міської ради (як орган опіки та піклування), Кам`янська районна державна адміністрація Дніпропетровської області (як орган опіки та піклування) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 (13.10.2022 року змінила прізвище на « ОСОБА_4 ») звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що від шлюбу із відповідачем має дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом із нею. Батько дитини добровільно допомогу на утримання сина не надає, хоча має можливість утримувати дитину. Просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.11.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

У грудні 2021 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком та стягнути з ОСОБА_3 аліменти на свою користь в розмірі 1/4 частини від усіх видів її доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 20-27).

22.08.2022 року ОСОБА_2 змінив предмет та підстави зустрічного позову, подавши позовну заяву, в обґрунтування якої вказує, що ОСОБА_6 перешкоджає йому у побаченні із сином (а.с. 155-158). Просив суд визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні із сином, встановивши побачення: кожну п`ятницю з 10-00 до неділі 18-00 години з відвідуванням дитиною місця проживання батька; спільний відпочинок влітку з 01 по 30 липня; інші дні та часи визначити за домовленістю між батьками.

РішеннямХортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 26.11.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини задоволено частково.

Визначено спосіб участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у спілкуванні із дитиною, встановивши йому побачення із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-два рази на місяць з п`ятниці з 10-00 години до 18-00 години неділі з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька без присутності матері;

-два тижні кожного липня року з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або для спільного відпочинку без присутності матері;

-інші дні та часи за згодою між батьками.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника адвоката Карпенко Анни Олегівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині задоволення вимог зустрічного позову встановивши позивачу побачення із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : два рази на місяць з п`ятниці з 14-00 години до 18-00 години неділі за місцем проживання малолітнього; інші дні та часи за згодою між батьками.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновку органу опіки і піклування, який з метою забезпечення інтересів дитини рекомендував визначити спосіб участі батька у вихованні дитини шляхом відвідування дитини на вихідні за місцем її проживання.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Сторони перебували у шлюбі з 03.09.2016 року (а.с. 30) до розірвання його судом 04.02.2020 року (а.с. 33).

Дитина сторін по справі ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю, чого сторони не заперечують.

ОСОБА_2 займає посаду керівника відокремленого підрозділу громадської організації «Федерація спортивного більярду України» в Запорізькій області, де позитивно характеризується (а.с. 36).

ОСОБА_2 працює на посаді робітника КП та УБ з прилеглими територіями ОСББ «Дніпроспецсталь-14», де також має позитивну характеристику (а.с. 37).

ОСОБА_2 навчається на заочній формі навчання за спеціальністю «Психологія» (а.с. 38).

ОСОБА_2 проживає та зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить його матері ОСОБА_7 на праві приватної власності (а.с. 39-43, 46).

ОСОБА_6 проживала в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 49). Дитина ОСОБА_5 відвідував ясла-садок АДРЕСА_5 (а.с. 89).

ОСОБА_6 має вищу освіту за напрямом підготовки «Менеджмент» (а.с. 99).

На час розгляду справи ОСОБА_6 проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , де для дитини створені всі необхідні умови для проживання (а.с 146).

13.10.2022 року позивач ОСОБА_6 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Заступник голови Кам`янської районної державної адміністрації затвердив висновок щодо розв`язання спору між сторонами по справі, встановивши такий графік побачень ОСОБА_2 із сином: відвідування на вихідні дні ОСОБА_2 свого сина за місцем проживання малолітнього в м. Кам`янське.

Вирішуючи спір між сторонами суд дійшов до таких висновків. Вимоги ОСОБА_6 про стягнення аліментів законні, обґрунтовані, відповідач ОСОБА_2 їх визнав у повному обсязі. У зв`язку із цим, первісний позов про стягнення аліментів суд задовольнив в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення способу участі у вихованні дитини задоволено частково з наступних підстав. Відстань між містами Запоріжжя та Кам`янське складає близько 100 кілометрів. Свого житла в м. Кам`янському ОСОБА_2 не має. Вочевидь для ОСОБА_2 зустрічі із сином будуть вимагати регулярних поїздок, тому доцільно надати батьку дитини можливість забирати сина до себе додому щонайменше на два дні, двічі на місяць. Також суд вважав встановити право ОСОБА_2 проводити спільний відпочинок із сином з відвідуванням дитиною його місця проживання влітку. Враховуючи п`ятирічний вік дитини, відсутність у неї будь-яких особливостей стану здоров`я, проживання батька та сина у різних містах, суд вважав за можливе дозволити ОСОБА_2 бачитись із сином без присутності матері ОСОБА_6 .

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращім інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України (далі - СК України) та Законом України «Про охорону дитинства».

Згідно ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.2 ст.155 СК України).

Згідно з ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.1 ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ч.ч.1,2 ст.159 СК України).

Частиною п`ятою ст.19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до копії Висновку про способи участі громадянина ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_5 , місце та час їх спілкування, наданого Кам`янською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, доцільно визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні сина шляхом відвідування на вихідні батьком сина за місцем проживання малолітнього.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції враховуючи надані висновки обґрунтовано встановив позивачу за зустрічним позовом побачення із сином два рази на місяць з п`ятниці з 10-00 години до 18-00 години неділі з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька без присутності матері. Таким чином, за рішенням суду не виключається можливість відвідування малолітнього батьком, як за місцем проживання дитини, так і за місцем проживання батька, враховуючи, в тому числі, обстановку на території проживання кожного з батьків з урахуванням введення в країні воєнного стану, що відповідає інтересам дитини, її безпеці та сприятиме участі у вихованні дитини з боку обох батьків.

Враховуючи необхідність задоволення максимальних інтересів дитини, наявний спір, що виник між батьками з приводу способу участі батька у спілкуванні з дитиною, враховуючи принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ОСОБА_2 має гарантоване законом, рівне з матір`ю дитини право на спілкування зі своєю дитиною та право на її виховання.

Встановлюючи порядок побачень батька з дитиною, врахувавши її інтереси, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дитиною, колегія суддів вважає, що оскільки на момент ухвалення рішення дитині виповнилось 5 років, вірними є висновки суду першої інстанції, з приводу можливості встановлення побачень сина з батьком без присутності матері.

Такий спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною не зашкодить їй, а навпаки дозволить максимально повно урахувати інтереси малолітньої дитини, повністю відповідатиме можливості дитини у повній мірі сприймати піклування кожного із батьків про її здоров`я, фізичний та духовний розвиток і дасть змогу урівноважити її психоемоційний стан.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Карпенко Анни Олегівни залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 29 червня 2023 року.

Судді: С. В. Кухар

О.В. Крилова

О. З. Поляков